Смекни!
smekni.com

Організація аудиту та його нормативно-правове забезпечення (стр. 3 из 3)

Основні функції аудиторської фірми:

• експертна оцінка фінансово-господарської діяльності та стану майна суб'єкта підприємницької діяльності, в основному, під час пе­редачі його в оренду, приватизації, у випадках збитковості чи банк­рутства;

• перевірка достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності за період дослідження;

• прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємст­ва, оцінювання перспективи його розвитку, розробка заходів для ліквідації збитковості та підвищення ефективності виробництва;

• інформаційне, наукове і методичне забезпечення діяльності під­приємств на договірних засадах із замовниками;

• упорядкування обліку і звітності, коли підприємство-клієнт не в змозі організувати облік і звітність за відсутності кваліфікованих спеціалістів або з інших мотивів, при цьому аудитори складають баланс, фінансову звітність, облікові регістри на підставі первинних документів (відновлюють кількісно-сумовий облік);

• консультації (в усній і письмовій формі) з питань обліку, права, оподаткування, розрахунків, зовнішньоекономічних операцій за відпо­відну плату тощо.

Права аудиторів:

• перевіряти документи, регістри бухгалтерського фінансового об­ліку та іншу документацію;

• отримувати від підприємства пояснення і додаткові дані, необхідні для перевірки;

• отримувати від третіх осіб інформацію, необхідну для аудиту;

• проводити інвентаризацію матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів;

• залучати до перевірки на договірних засадах фахівців;

• проводити аналіз, надавати консультації з питань обліку, права, консолідації і трансформації звітності;

• надавати послуги щодо оцінки майна, проведення експертизи ком­п'ютерних програм бухгалтерського фінансового обліку;

• самостійно визначати форми і способи аудиту;

• займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створювати аудиторські фірми, об'єднуватися з іншими аудиторами в спілку тощо.

Обов'язки аудиторів:

• доброякісно перевіряти стан бухгалтерського фінансового обліку та звітності замовника, їх достовірність;

• належним чином надавати аудиторські послуги;

• повідомляти власникам, уповноваженим ними особам, замовни­кам про виявлені під час аудиту недоліки в обліку і звітності;

• зберігати в таємниці отриману під час аудиту інформацію;

• не розголошувати відомості, що становлять предмет комерцій­ної таємниці, не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

• відповідати перед замовником за порушення умов договору відпо­відно до чинного законодавства та ін.

Рішенням суду або арбітражу аудитор може бути позбавлений сертифіката у випадках:

• проведення ним робіт, непередбачених сертифікатом;

• використання інформації про замовника для своєї підприємниць­кої діяльності;

• розголошення інформації про фінансовий стан замовника.

Щоб підтримувати на належному рівні свою кваліфікацію, ауди­тор зобов'язаний проводити не менше двох аудитів протягом року.

Аудитори небезпідставно вважають, що відповідальність як за попередження, так і за виявлення зловживань та інших аномалій лежить, насамперед, на адміністрації. Одним із основних постулатів теорії аудиту е те, що не існує обов'язкового конфлікту інтересів між аудитором і адміністрацією підприємства, яке перевіряється.

У Великобританії, наприклад, щорічний аудит перестав бути доб­ровільним і тепер є обов'язковим для всіх компаній з обмеженою відповідальністю. При цьому Рада з аудиторської практики має про­понувати аудиторам, як вони повинні виконувати передбачені зако­ном обов'язки і наскільки далеко ці обов'язки мають поширюватися.

Аудитор повинен якісно планувати, виконувати і оцінювати свою роботу з тим, щоб забезпечити відповідність вищенаведеній вимозі: "Мати обґрунтовану можливість виявлення суттєвих перекручень". Аудит має проводитися так, щоб забезпечити гарантію розкриття сут­тєвих неточностей у бухгалтерському фінансовому обліку та фінан­совій звітності. Тому слід розумно його планувати.

Розрізняють два основних види неточностей: помилки і відхилен­ня від норм.

На аудиторів покладається повна відповідальність за виявлення істотних зловживань адміністрації. Коли аудитору вдалося виявити зловживання, він повинен з'ясувати, яким чином вони позначилися на фінансовій звітності, а отже, йому слід взяти під сумнів правиль­ність цієї інформації. Якщо адміністрація знала про виявлені ауди­тором факти незаконних дій, але не повідомила йому про них рані­ше, то виникає серйозний сумнів щодо довіри до такої адміністрації.

Вважаємо, що аудитор в обов'язковому порядку на самому почат­ку аудиторського висновку повинен записати, що "за достовірність даних обліку і звітності несе відповідальність адміністрація суб'єкта підприємницької діяльності, що підлягав перевірці", чим знижуєть­ся рівень ризику аудитора.