МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра «Технології машинобудування»
Реферат
”Ефективність використання універсальних різців. Проектування спрощеної конструкції державки різців”
Львів – 2008 р.
Зміст
Âñòóï
1. Аналіз існуючих систем токарного інструменту
2. Вибір методики досліджень статичної жорсткості конструкцій різців, визначення припустимих подач, опис використовуваних пристроїв, методики статистичної обробки експериментальних даних
3.Розроблення система залежностей для визначення геометричних і конструктивних параметрів робочої частини при її повороті навколо осі
4. Дослідження напружено-деформованого стану елементів різця з поворотною робочою частиною
5. Математичний опис умов закріплення поворотної робочої частини на державці різця
Висновки
Література
Вступ
Сучасне машинобудівне виробництво повинно бути орієнтованим на вимоги ринку, якомога ширше задовольняючи його запити. Це значить, що виробництво повинно бути гнучким і високоорганізованим, швидко переналагоджуватися на випуск нової продукції невеликими партіями або окремими екземплярами машин, використовуючи при цьому переваги організації масового виробництва. Такому типу виробництва повинно відповідати і його інструментальне забезпечення, що дозволить реалізувати гнучкість без значних витрат на інструмент.
Існуючі системи токарних різців для зовнішнього точіння на середніх верстатах формуються на основі стандартних конструкцій. У цьому випадку необхідний діапазон головних кутів у плані перекривається окремими конструкціями різальних пластин, що закріплюються на державках, які відповідають пластинам. Це приводить до того, що номенклатура різців обчислюється сотнями типорозмірів. Наприклад, кількість типорозмірів інструментів на Волгоградському і Харківському тракторних заводах становить відповідно 10900 і 9400, у тому числі кількість типорозмірів різців - 3700 і 3400. При цьому різці, які рідко застосовуються, більшу частку часу зберігаються в інструментальній коморі, займаючи складські приміщення й збільшуючи витрати підприємства.
Аналіз тенденцій сучасного розвитку інструментального виробництва показує, що гнучкість інструмента досягається за рахунок відокремлення робочої частини від державки або забезпечення можливості установки на ту саму державку замінних вставок або різальних пластин. Це реалізовано в модульних конструкціях інструментів або універсально-збірних інструментах. Разом з тим, як показав аналіз вітчизняної технічної літератури й патентних матеріалів, починаючи з 50-х років 20-го століття, у публікаціях є відомості про конкретні конструкції інструмента підвищеної універсальності. При цьому повністю відсутня інформація про особливості його проектування, оптимальні геометричні параметри, про методики визначення технічних обмежень, що накладаються на режими обробки, про вплив кількості елементів робочої частини і стиків між ними на піддатливість технологічної системи.
У зв'язку із цим, розробка нових конструкцій інструмента підвищеної універсальності з оптимальними геометричними параметрами робочої частини та створення інструментальних систем на основі таких конструкцій, є актуальною задачею. Це рівною мірою стосується й токарних різців, у яких розширення області їх застосування відбувається за рахунок повороту робочої частини.
Мета дослідження – зниження номенклатури державок різців і різальних пластин, які входять до системи токарного інструмента, за рахунок створення універсальних токарних різців з оптимальними геометричними параметрами поворотної робочої частини.
Об'єктом дослідження є конструкції токарних різців з поворотною робочою частиною.
Предметом дослідження є геометричні і конструктивні параметри робочої частини при її повороті відносно державки, умови закріплення робочої частини на державці, напружено-деформований стан елементів різця, які у сукупності визначають технічні й технологічні можливості інструмента.
Методи дослідження. Теоретичні методи, що базуються на положеннях векторної алгебри і аналітичної геометрії, застосовувалися при виведенні формул для визначення геометричних і конструктивних параметрів робочої частини універсально-збірних різців, а також при прогнозуванні величини шорсткості обробленої поверхні. Математичне моделювання з використанням методів теоретичної механіки використовували для оцінки умов закріплення робочої частини на державці різця та прогнозування режимів обробки, що допускаються цими умовами. Дослідження напружено-деформованого стану робочої частини універсально-збірних різців виконували за допомогою твердотільного моделювання й чисельного розрахунку на основі методу кінцевих елементів. Адекватність розроблених математичних моделей і даних, отриманих за допомогою чисельного розрахунку, підтверджували за допомогою експериментальних досліджень.
1. Аналіз існуючих систем токарного інструменту
Сьогодні системи токарного інструмента розробляються на основі модульних, багатофункціональних і стандартних конструкцій. У системах токарних різців на базі стандартних конструкцій необхідний діапазон головних кутів у плані перекривається окремими конструкціями різальних пластин, які закріплюються на державках, що відповідають пластинам. Це приводить до того, що номенклатура різців обчислюється сотнями типорозмірів, а рідко застосовувані різці більшу частку часу зберігаються в інструментальній коморі, займаючи складські приміщення і збільшуючи витрати підприємства.
Зменшити номенклатуру токарного інструмента можливо за рахунок створення систем на основі конструкцій різців підвищеної універсальності, в яких підвищення універсальності досягається відокремленням робочої частини від державки, при чому робоча частина може здійснювати поворот і переміщення відносно трьох взаємноперпендикулярних осей. Підвищення універсальності також може бути досягнуто заміною робочої частини інструменту.
В основу класифікації різців підвищеної універсальності покладемо наступні основні ознаки: вид різальної частини; спосіб досягнення універсальності; конструктивне рішення; вид переналагодження геометричних і конструктивних параметрів; кількість осей, навколо яких здійснюється поворот робочої частини відносно державки; спосіб налагодження.
Як показав аналіз, найбільш раціональним способом підвищення універсальності токарних різців є плавний поворот робочої частини навколо осі, яка перпендикулярна опорній поверхні БНП, що дозволяє змінювати головний кут у плані. У цьому випадку досягається максимальне перекриття існуючих стандартних конструкцій інструмента і, у результаті, - максимальне скорочення номенклатури необхідних різців і різальних пластин, що входять до системи інструменту. Крім цього, зміна головного кута в плані дозволяє регулювати завантаженість ділянок різальної кромки, умови тепловідведення із зони різання, перерозподіляти значення величин складових сили різання при обробці заготовок різної жорсткості, створювати сприятливі умови для стружкоподрібнення.
Вважаючи, що етапи проектування різців підвищеної універсальності будуть містити в собі і етапи проектування стандартного збірного інструмента, зупинимося на них більш детально. Етапи проектування стандартного інструмента, у розробку яких внесли значний внесок Бобров В.Ф., Вульф А.М., Гречишников В.А., Грановський Г.І., Лашнєв С.І., Перепелиця Б.А., Петрухін С.С., Равська Н.С., Родін П.Р., Семенченко І.І., Сахаров Г.Н., Юліков М.І. і ін., включають: аналіз умов експлуатації різального інструменту; вибір відповідного інструментального матеріалу; вибір або визначення геометричних і конструктивних параметрів робочої частини, а також параметрів опорної поверхні під пластину на державці; визначення габаритів державки різця та розрахунок елементів вузла кріплення різальної пластини з метою перевірки.
Як видно з наведеного переліку, при проектуванні різців з поворотною робочою частиною, що повертається навколо осі, яка перпендикулярна опорній поверхні багатогранної непереточуваної пластини, необхідно включити додаткові етапи. До них відносяться: оптимізація геометричних параметрів робочої частини; визначення технічних обмежень, що накладаються на режими обробки умовами закріплення поворотної робочої частини на державці різця; дослідження напружено-деформованого стану елементів різця.
У зв'язку із цим поставлені задачі досліджень, які наведені в загальній характеристиці роботи.
2. Вибір методики досліджень статичної жорсткості конструкцій різців, визначення припустимих подач, опис використовуваних пристроїв, методики статистичної обробки експериментальних даних
У роботі при виконанні різних етапів проектування використовували вербальну модель, методи векторної алгебри, математичні й чисельні моделі.
Експерименти проводили на токарних верстатах моделей 16К20 і 16А20Ф3. При дослідженні жорсткості робочої частини різців використовували фрезерний верстат 6С12Ц.
Оброблюваний матеріал - Сталь 45 із твердістю НВ 186...192. Зразки мали циліндричну форму з діаметрами 32 мм, 35 мм і 80 мм, довжиною 200 мм, 200 мм і 600 мм, відповідно. Вид обробки - зовнішнє точіння.
Для порівняння застосовували комплекти різців стандартних конструкцій MSDNR 25 150 16 і PWLNR 32 25 200 10.
Сили різання вимірювали за допомогою динамометра УДМ 600 у комплекті з підсилювачем УТ-4-1 і комп'ютером РС 486, оснащеним аналогово-цифровим перетворювачем NVL 0,8.
Параметри шорсткості вимірювали на профілометрі моделі 296.
3. Розроблення система залежностей для визначення геометричних і конструктивних параметрів робочої частини при її повороті навколо осі