Маточні розчини після осадження тетрамолібдату амонію (1 г/л Мо, 40 г/л С1, 7 г/л SO4, домішки заліза і кольорових металів) переробляють сорбцією на аніонітах. Слабоосновний аніоніт AH-1 у хлор-формі має динамічну обмінну місткість (ДОМ) за молібденом близько 300 кг/т. Сорбцію проводять при рН-3, пропускаючи розчин через колону із смолою. Домішки хлору і катіонів не сорбують. Після промивання водою молібден елюїрують 5-10% аміаком і розчин (100 г/л Мо) повертають в основне виробництво.
Промислові продукти збагачені комплексними, переважно мідно-молібденовими рудами, що містять сульфіди заліза, міді, молібдену, а також повеліт і молібдит, піддають окиснювальному випаленню, а потім вилуговують розчинами соди. За відсутності або при малій кількості сульфідів випалення не потрібне.
Вільний триокис молібдену переходить при вилуговуванні в добре розчинний Na2MoO4, а молібдати – мідь, кальцій і залізо - взаємодіють із содою за загальною схемою
Me MoO4+ Na2CO3 = Na2MoO4 + MeCO3 (3.72)
Карбонати міді і заліза далі гідролізуються, переходячи в гідроокиси і основні солі.
Вилуговування проводять з протитечією в 4-5 стадій 10% розчином соди в залізних чанах з механічним перемішуванням при підігріванні паровими змійовиками. Після кожної стадії розчину дають відстоятися і пускають в оборот. Кінцеві хвости фільтрують, промивають і скидають у відвал, а перший міцний розчин також після фільтрації надходить на переробку. З концентрованого розчину (60% Мо) осаджується молібдат кальцію:
Na2MoO4 + СаС12 = СаМоО4 + 2NaCl. (3.73)
Практично після осадження при 80°С, щоб уникнути великого надлишку CaCl2 і не забруднити осад гіпсом, залишають в маточному розчині до 1 г/л молібдену.
Молібдат кальцію марок МКД і МКД4, в якому не менше 44 або 40% молібденів, а домішок сірки і фосфору відповідно не більше 0,20-0,23 і 0,1-0,2%, йде в чорну металургію, на присадки в сталі і виплавку феромолібдену.
Відновлення триокису молібдену відбувається в дві стадії при 800°С і відповідає реакціям:
MoO3 + H2 = MoO2 + H2O; (3.74)
MoO2 + 2H2 = Mo +2H2O. (3.75)
При протитечійному пропусканні водню реакція завершується в інтервалі температур 400-550°С; проте вимагає повільного нагрівання через можливість утворення легкоплавкої евтектики MoO3 – МоО2, що уповільнює відновлення.
На виробництві застосовують такі самі печі, як для вольфраму. Відновлення проводять в дві стадії: спочатку в межах температур до 650, а потім до 950°С. Повільне просування човників в кінці другої стадії сприяє зниженню вмісту залишкового кисню до 0,1-0,2%. Порошок усереднюють, просівають і зберігають в герметичній тарі, заповненій аргоном.