регистрация / вход

Анатомо фізіологічні аспекти вищої нервової діяльності

Анатомо фізіологічні аспекти вищої нервової (психічної) діяльності. Структурно функціональні основи психічної діяльності людини (1-2 сигнальні системи).

Анатомо фізіологічні аспекти вищої нервової (психічної) діяльності.

1. Структурно функціональні основи психічної діяльності людини (1-2 сигнальні системи).

2. Фізіологічні основи індивідуальної психічної діяльності.

3. Типи вищої нервової діяльності людини.

4. Форми та фізіологічні основи психічної діяльності (сон, пам'ять, мислення, свідомість, мова).

1. У людини та тварин існують схожі закономірності утворення та перебігу умовних рефлексів, що свідчить про наявність у них загальних механізмів індивідуального пристосування. Проте біологічний спосіб пристосування тварин так відрізняється від соціального способу життя людини, що слід припустити наявність у людини деяких особливих механізмів нервової діяльності, які зумовлюють її поведінку.

Дві сигнальні системи дійсності . Згідно з уявленнями І.П.Павлова, тварини мають лише одну – першу сигнальну систему, завдяки якій вони здатні безпосередньо реагувати на предмети дійсності за допомогою органів чуття. Перша сигнальна система – це система рефлекторних реакцій на конкретні подразники. Людина, крім першої сигнальної системи, тобто чуттєвого відображення дійсності, має ще другу сигнальну систему, яка дозволяє їй здійснювати мислення перш за все за допомогою загальних понять, що позначаються системою знаків або слів, які І.П.Павлов називав “сигналами перших сигналів”.

Найважливішим і основним компонентом другої сигнальної системи є членороздільна мова, за допомогою якої людина може вийти за межі власної особистості: давати назви предметам, розмірковувати про них, сприймати їх у контексті минулого та майбутнього, обмінюватися своїми думками. Мова людини складається зі звуків, організованих у певній послідовності, які створюються завдяки координованим діям спеціального мовного апарата.

У тваринному світі системи комунікації досить різноманітні: тварини спілкуються між собою за допомогою міміки, жестів, звуків, пахощів тощо. Всі ці системи спілкування є природними, сформованими в процесі еволюції виду. Особливе значення для нас мають звукові способи спілкування тварин.

Два елементи мають найважливіше значення для характеристики мови людини. Перший з них – це величезна різноманітність мовних форм, коли той самий об’єкт називається різними символами та записується абсолютно різними способами.

Другий елемент – це відсутність успадковування конкретних мовних форм. Відомо, що всі люди мають спільну генетичну здатність до спілкування словами-символами, проте, якою саме буде мова, визначає лише середовище та виховання. Діти кожного покоління будь-якої мовної групи засвоюють конкретну сучасну мову. Теоретично будь-яка дитина може засвоїти будь-яку мову.

Завдяки наявності другої сигнальної системи створюються умови для абстрактного мислення, яке значно розширює пристосовні можливості людини. Людина одержує вірне уявлення про зовнішній світ, не маючи з ним безпосереднього контакту. Це є основою всієї системи освіти. Крім того, за допомогою слід людина може одержати уявлення про “справи давно минулих днів”, які безпосередньо сприйняти неможливо, або прогнозувати майбутнє.

2. Методичні підходи до вивчення механізмів психічної діяльності людини. Велике значення у вивченні фізіологічних основ психіки людини має аналіз електричної активності мозку. З цією метою реєструють сумарну ЕЕГ або її окремі ритми, особливо альфа-ритм, який є одним з найбільш інформативних.

Згідно із сучасними уявленнями ЕЕГ відображає повільні коливання мембранного потенціалу нервових і гліальних клітин, викликані нейромодуляторами та медіаторами. Для виникнення ЕЕГ не потрібен, як вважали раніше, підкірковий (таламічний) пейсмейкер, оскільки ритмічні коливання потенціалу можуть виникнути в ізольованій корі і для цього досить надходження у кору лише певного мінімуму асинхронної імпульсації. Електроенцефалограма відображає процеси переробки інформації, яка надходить у головний мозок.

Ще один методичний прийом вивчення нейрофізіологічних основ психіки людини пов'язаний з безпосереднім котком з її мозком під час нейрохірургічних операцій, які стали можливими після впровадження в медичну практику стереотаксичної техніки. Під час цих операцій можна стимулювати або виключати різні мозкові утворення з лікувальною метою.

При подразненні різних структур мозку часто використовують різноманітні психологічні тести як елемент необхідної системи контролю за психікою людини. Наприклад, пред’явлення тестів на оперативну пам'ять під час електричного подразнення хвостатого ядра чи передніх ядер таламуса виявляє збільшення кількості помилок. Іноді внаслідок стимуляції хвостатого ядра виникає явище так званої “кауданої зупинки”, тобто тимчасового припинення поточної психічної діяльності. Це ще раз підтверджує активну участь глибоких (підкіркових) структур мозку в реалізації різноманітних складних психічних функцій.

Так, якщо після звукового подразника (клацання) піддослідний повинен натиснути на кнопку, щоб виключити ритмічні спалахи світла, що виникають через певний інтервал, то після застосування першого (умовного) подразника в лобних частках мозку виникає досить чітке негативне відхилення постійного потенціалу, яке триває до появи безумовного (імперативного) стимулу і різко припиняється в момент дії.

3. Через лабораторію І.П.Павлова пройшла велика кількість собак, і дослідники відмічали, що вони сильно відрізняються один від одного по своїй поведінці і темпераменту. Метод умовних рефлексів дозволив установити, що в основі нього лежить різновидність і властивості основних нервових процесів – збудженість і гальмування, і взаємодія з яких складається нервова діяльність.

Схема чотирьох типів вищої нервової діяльності (за І.П.Павловим)


4. Фундаментальне значення для всіх проявів життєдіяльності людини має циклічність станів сну та неспання.

Сон - особливий, генетично детермінований стан організму теплокровних тварин, який характеризується закономірним послідовним чергуванням певних циклів і стадій. Це – стан нерухомості, який виникає періодично і характеризується послабленим сенсорним контактом сплячої людини з довколишнім середовищем.

Пам'ять – це властивість будь-якої системи (зокрема й нервової) зберігати у закодованому вигляді інформацію, що за певних умов може бути виведена з цієї системи без порушення заппису. Пам'ять включає здатність мозку до збереження, відтворення і забування одержаної інформації.

Свідомість – це фундаментальна властивість психіки, яка забезпечує здатність людини виділяти себе з навкошишнього середовища та вктивно орієнтуватися в ньому. Інакше кажучи, свідомість – це функція людського мозку, сутність якої полягає у відображенні дійсності та цілеспрямованому регулюванні взаємовідносин особистості з навколишнім світом.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий