Обезпилення повітря і газів здійснюється механічним, електричним і фізико-хімічним способами. Механічну і електричну очистку виконують для вловлювання з повітря або газів твердих і рідких домішок, а газоподібні домішки вловлюються фізико-хімічними способами.
Механічне очищення повітря і газів проводяться осадженням частинок домішок під дією гравітаційних сил самих частинок і відцентрових сил або їх сумісною дією, фільтрацією крізь волокнисті і пористі матеріали, промивкою газу водою або іншою рідиною. Слід відмітити, що при любому способі механічної очистки особливе значення має зміна характеру газового чи повітряного потоку, що несе тверді частинки або рідкі, що являється важливим фактором, який сприяє їх виділенню.
Особливістю обезпилювання в промисловості будівельних матеріалів є те, що при виробництві щебня і піску наявність пилу значно знижує якість цих матеріалів, а при виробництві цементу і керамічних виробів пил – цінний продукт. Тому і виробництві щебня і піску, а також в кар’єрних розробках спочатку усувають пил, змішуючи її з повітрям, а потім виконують очищення повітря від пилу.
В промисловості будівельних матеріалів переважно поширені механічний спосіб, пиловловлювання за допомогою фільтрів з пористих і волокнистих матеріалів і електричний спосіб очистки.
Найпростішими механічними пиловловлювачами є пилові мішки, жалюзі решітки, зигзагоподібні відділювачі, астраційні шахти і т.д., в яких використовується інерційний спосіб осадження, заснований на зміні руху газу із взвішаними частинками, і пилові камери, в яких використані спосіб осадження частинок під дією сили тяжіння.
В пилеуловлювачах з пористих і волокнистих матеріалів принцип відділення твердих частинок заснований на очищенні способу фільтрації. Під дією сил інерції та електричного поля заряджені частинки пилу притягуються фільтруючим матеріалом і осаджуються на ньому. Пиловловлювачі цього типу по принципу дії поділяються на дві основні групи: з пористим заповнювачем і руковні.
Найбільш поширеним типом пиловловлювачів з пористими заповнювачами є зернистий фільтр із заповнювачем з гравію, вуглю та інших подібних матеріалів. Фільтри з насипним шаром в якості фільтруючого середовища застосовується у виробництві цементу та вапна для обезпилювання клінкерних холодильників, конвеєрних та помольносушильних устаткувань, а також вапняково-обпальних шахтних печей. Частіше всього застосовуються фільтри з комбінованим насипним шаром.
Електричне очищення газів засноване на дії сил неоднорідного електричного поля високої напруги.електричне поле в електрофільтрах утворюється між двома електродами – від’ємними (коронуючими) і додатніми (осаджувальними). При пропусканні через такі фільтри забрудненого газу проходить його іонізація, заряджені частинки притягуються до осаджувального електроду і осаджуються на ньому.
Електрофільтри поділяються на однозонні (коронуючі і осаджувальні електроди знаходяться в одній зоні) і двозонні (в одній зоні знаходиться осаджувальна система, а в іншій коронуюча система (іонізатор)). По фориі осаджувальних електродів електрофільтри поділяються на трубчасті і пластинчасті. Електрофільтри виготовляються з вертикальним і горизонтальним ходом газу. По способу видалення осаджувальних частинок електрофільтри поділяються на сухі і мокрі.
Для забезпечення подачі чистого повітря системами вентиляції приміщень і робочих місць в промисловості будівельних матеріалів необхідно попереджувати забруднення атмосфери територій підприємств і населених пунктів промисловими та вентиляційними викидами. Витяжні труби не знижують загальної кількості шкідливих домішок, що поступають в атмосферу. Для забезпечення чистоти повітряного басейну на підприємствах встановлюються очисні установки, вибір яких залежить від багатьох факторів.
Ступінь очистки газів і їх початкова запиленість дозволяє підійти до питання вибору пиловловлювача, а об’єм запилених газів дає можливість визначити його продуктивність.
При виборі типу пиловловлювача необхідно враховувати характер пилу і його концентрацію, кількість очисного повітря або газу, капітальні витрати і експлуатаційні затрати, які включають спряжені затрати, затрати по допоміжному обладнанню, складність обслуговування пиловловлювача. З точки зору вибору системи пиловловлювача її можна розбити на дів групи: обезпилювання газів в холодному стані та обезпилювання гарячих газів.
Для обезпилення гарячих газів необхідно враховувати вплив температури газів, точки роси та інших факторів. Вибір методу пиловловлювання (механічний та електричний) визначається також продуктивністю технологічного обладнання.
Для обезпилення повітря і газів в холодному стані застосовуються в основному циклонні та тканинні вловлювачі.
В процесах, пов’язаних із сушінням та відпалом, пиловловлювання є складовою частиною технологічного процесу, так як в більшості випадків весь продукт при обробці знаходиться у взвішаному стані і його необхідно повністю усунути з газового середовища, тому установки повинні забезпечити вловлювання пилу не тільки по санітарним умовам, але й по економічним поглядам.
На підприємствах промисловості будівельних матеріалів впроваджується двоступінчаті схеми пиловловлювання, де на першій стадії встановлюються пилеосаджувальні камери, циклони або фільтри з насипним шаром, а на другій стадії електрофільтри або рукавний фільтр.
Великий вплив на ефективність роботи пиловловлюючого обладнання дають своєчасно проведені технічні обслуговування і ремонт.
Для забезпечення вимог санітарних норм необхідно при проектуванні нових та реконструкції діючих підприємств промисловості будівельних матеріалів передбачати застосування технологічних процесів із замкнутими циклами, при яких викидання шкідливих речовин в атмосферу повністю припиняється або різко обмежений. При неможливості використання замкнутих технологічних процесів слід застосовувати найбільш ефективні міри очистки і обладнання, яке дозволяє знизити кількість виділяючи шкідливих речовин в допустимих межах.
Слідуючим чинником, який впливає на працю людини є виробниче освітлення приміщень.
Основним елементом життєвого середовища людини є світло. Дія світла на людину багатогранна.
Світло впливає на психіку людини, на її нервову систему. Природне світло дозволяє робітникам в приміщенні мати зоровий контакт з навколишнім середовищем, а його зміна (залежно від часу, хмарності) усуває монотонність в роботі.
Людина без природного світла відчуває себе ізольованою від зовнішнього світу і природи, скаржиться на неприємні відчуття, втрату почуття часу, одноманітність і статичність світлового середовища. У людини складається враження, що вона працює у нічний час.
Дослідженнями встановлено, що оптимальна освітленість лежить в межах від 1000 до 1200 як, при цьому забезпечується найвища продуктивність праці, найменша втома і мінімум помилок. В існуючих нормативних документах прийняті норми освітлення значно нижчі.
Штучне освітлення від’ємна діє на самопочуття і настрій працюючих внаслідок одноманітності і статичності світлової обстановки.
Гігієністи різних країн, щоб усунути цей вплив, дають такі рекомендації:
1. Змінювати рівень штучного освітлення з часом аналогічно природному освітленню (вище рівнів в денний час, деякі зниження освітлення з настанням вечора).
2. Переключати джерело світла, змінюючи спектральний склад протягом доби (в день використовувати холодні люмінесцентні лампи, ввечері – теплі, що буде імітувати природній світловий режим).
3. Продумати схему кольорового оформлення цехів (відчуття світлового комфорту створюється раціональним фарбуванням в теплі тони виробничих приміщень).
У більшості працівників у приміщеннях з виключно штучним освітленням або із слабким природнім у світловий час доби спостерігаються неприємні відчуття при вході в приміщення і особливо при виході з нього. Ці від’ємні відчуття пояснюються великою різницею в рівнях яскравості в середині і ззовні приміщення.
Нераціональне освітлення приміщень приводить до зорового дискомфорту, відвертає увагу, зменшує сконцентрованість, посилює зорову втому, знижує розумову і фізичну працездатність, сприяє розвитку ряду захворювань.
При належному освітленні практично не буває захворювань професійною хворобою – ністагмом, ознаками якого є судорожний рух яблука ока, трясіння голови, послаблення зору і різке зниження видимості при заході сонця. Хворому ністагмом світло нерухомої лампи ввижається стрибаючим. Вважається, що причиною ністагма є часта зміна світла і тіней при слабкому штучному освітленні.
При зниженні зорової здібності людини виникають такі хвороби як близорукість, катаракта та інші.