Смекни!
smekni.com

Проектування технологічної оснастки для виготовлення деталі "каретка верхня" (стр. 4 из 5)

Рис.1Креслення столу багатоцільового верстату ИР500ПМФ4

5. Теоретична схема базування

Рис.2

6. Розрахунок похибки базування заготовки в пристрої

; ТдА=±0,9=1,8мм;

; ТдЕ=±1,2=2,4мм;

; ТдМ=±1,2=2,4мм;

; ТдМ=±1,2=2,4мм;

Так як похибки базування розмірів, що виконуються на даній операції меньші допустимих відхилень поверхні деталі, то робимо висновок, що пристрій задовольняє отримання необхідної точності оброблених поверхонь.

7. Розрахунок необхідної сили затискання

З рівняння рівноваги:

,

де

.

Введемо коефіцієнт надійного закріплення К[4]:

Розрахунок необхідної сили затискання проводимо для переходу №1 фрезерування:

кН.

=1,5*1,2*1,2*1,3*1*1=2,88

К0 – гарантований коефіцфєнт запасу надійності закріплення, К0 = 1,5;

К1 – коефіцієнт, що враховує збільшення сили різання через випадкові нерівності заготовок;

К1 = 1,2 – для чорнової обробки;

К1 = 1,0 – для чистової обробки;

К2 – коефіцієнт що враховує збільшення сили різання через затуплення інструменту (табл. 5.2);

К3 – коефіцієнт що враховує збільшення сили різання через переривне різання, К3 = 1,2;

К4 – враховує непостійність затискання;

К4 = 1,3 – для ручних зажимів;

К4 = 1,0 – для пневматичних и гидравличних зажимів;

К5 – враховує степінь зручності розміщення рукояток для затискання;

· К5 = 1,2 – при діапазоні кута знаходження рукоятки 900;

· К5 = 1,0 – при зручному розміщені і малій довжині рукоятки;

К6 – враховує невпевненість при великій площі контакту затискного елементу;

· К6 = 1,0 – для опорного елемента, що має обмежену поверхню контакту з заготівкою;

· К6 = 1,5 – для опорного елемента з великою площею контакту.

Необхідний момент для затиску заготівки:

Н

Розрахуємо вихідне зусилля Рu, що забезпечить надійний затиск заготівки:

Коефіцієнт зусилля:

Висновок:

Для перевірки візьмемо крутний момент фрези, що складає Мкр=0,241кН*м, момент затискного зусилля Мкр=4,7кН*м. Тобто Мкрскрз.

При фрезеруванні надійний затиск забезпечено.

Схема гвинтового механізму затиску заготівки.

Діаметр гвинта попередньо приймаемо ф10мм.

8. Розрахунок та визначення гвинта для закріплення заготівки

Розрахуємо на міцність гвинт ф10

1) Кут підйому різьби

Ph – хід різьби

- середній діаметр різьби

для одно західної різі Ph=P=1,5

2) Приведений кут тертя

Де

=
/2 (
для метричної різі 600)

f – коефіцієнт тертя

3) Момент загвинчування:

- сила робочого на кінці ключа 0,28kH

- довжика ключа 50мм

- сила затяжки болта

Приблизно D1 – на 10мм більше d

d0 – на1 мм більше d

4) Сила затяжки болта знаходимо:

5) Момент в різьбі

6) Напруження при розтязі

7) Напруження крученням:

Fрас.= 1,3F0 (для метричної)

8) Діаметр розрахункового болта різьби

Приймаємо М12

Перевірка: Dp=d-0,94p=12-0,94*1,75=10,355мм

Остаточно приймаємо М12 з кроком 1,75мм.

Фактичн сила затискання:

Так як фактична сила затискання на багато перевищує теоретично розраховану силу затискання то вихідне зусилля можна зменьшити до 0,24кН

Тому для зручності й полегшення закріплення заготівки робимо довжину ключа 100мм. В результаті вихідне зусилля складатиме 0,12кН.

9. Економічна ефективність розробленого пристрою

Обгрунтування економічної ефективності використаня технологічної оснастки

Методичними вказівками РД 50-533-85 встановлені техніко-економічні показники і методика розрахунку економічної ефективності використання технологічної оснастки.

Відповідно до цих вказівок рекомендується використовувати два показники:

· Коефіцієнт завантаження одиниці технологічної оснастки (Кз);

· Затрати на обладнання технологічних операцій виготовлення виробів (Р).

Кз визначається за формулою:

де: Тшт – штучно-калькуляційний час виконаннятехнологічної операції ; N – планова місячна програма на одиницю оснастки (кількість повторнь операцій); F0 – місячний фонд часу роботи оснастки (верстата).

При Кз

0,8 необхідно використовувати ще одне пристосування.

«Р» визначають за формулою в залежності від типу пристосування.

Для нерозроблених спеціальних пристосувань (НСП):

де: СНСП – собівартість пристосування; ПО.Г – кількість згрупованих на пристосування операцій (при груповій обробці).

Для універсально-налагоджуванних пристосувань(УНП) (СНП):

де: СН– собівартість виготовлення наладки (змінної частини); АУНП,СНП – амортизаційні відрахування за постійну частину; ПО – кількість наладок, закріплених за постійною частиною.

Для універсально-збірних пристосувань (УСП):

а) якщо УСП являється спеціальним пристосуванням:

де: СУСП– Собівартість збирання компоновки УСП; Т – час знаходження виробу у виробництві; ПС кількість збирань на аназізуючий період; СВ – затрати за час експлуатації при використані оснастки; АУСП – річні амортизаційні відрахування на елементи компоновки УСП; ПН– нормативна кількість збирань за рік