регистрация / вход

Електроустаткування промислових підприємств

Проект електроустановки підприємства, вибір елементів схеми електропостачання: визначення кількості проміжних опор по трасі лінії електропередачі, розрахунок потужності електродвигуна, вибір силового устаткування, струмоведучих і заземлюючих пристроїв.

Курсова робота

Електроустаткування промислових підприємств


Зміст

Завдання

1. Розрахунок потужності електродвигуна для привода ЕУ

2. Розрахунок і вибір силового електроустаткування установки й струмоведучих частин

3.Електролізні установки

4. Розрахунок заземлюючого пристрою електроустановки

Література


Завдання

Метою виконання роботи є закріплення теоретичних знань по електроустаткуванню промислових підприємств, його монтажу й експлуатації.

У роботі варто спроектувати задану електроустановку й вибрати елементи її схеми електропостачання.

По заданій стрілі прогину проведення побудувати шаблон для розміщення залізобетонних проміжних опор по трасі лінії електропередачі (ЛЕП) 110(35) кВ. По заданій довжині ЛЕП визначити кількість проміжних залізобетонних опор повітряної лінії 110(35) кВ

Зробити розрахунок потужності електродвигуна для привода основного механізму установки. Вибрати схему управління електродвигуна з описом її роботи

Зробити розрахунок і вибір силового електроустаткування установки й струмоведучих частин

Відповісти на питання за правилами пристрою й експлуатації електроустановок, а також по строках, об'ємам і нормам випробувань електроустаткування й апаратів електроустановок, що перебувають в експлуатації

Зробити розрахунок заземлюючого пристрою при заданих параметрах електроустановки

1. Розрахунок потужності електродвигуна для привода ЕУ

Шаблон для розміщення залізобетонних проміжних опор, їхня кількість

Довжина ЛЕП L1,км Стріла прогину проведення f,м
13 1,2

Допустимо, що відстань між проміжними опорами lпром =150м. Тоді кількість проміжних опор буде дорівнює:

nпром = (L1/ lпром )-2.

nпром = (13000/150)-2 = 87 ж/б проміжних опор.

Глибина заглублення стовпа - 2м.

Габаритна висота стовпа - 7,8м ±0,5м

Шаблон для розміщення залізобетонних проміжних опор зображений на рис 1.

Для компресорної установки необхідно розрахувати потужність електродвигуна для привода основного механізму по формулі:

Ркомп = (Q / (102 · з · зп )) · ((Au + Aa ) / 2), кВт

де Q – продуктивність, м3 /з;

- коефіцієнт корисної дії;

зп – коефіцієнт корисної дії передачі;

Au – питома робота ізотермічного стиску;

Aa – питома робота адіабатичного стиску.

(Au + Aa ) / 2) = 18300 кгс·м/м3

зп = 0,95

Q=0,85м3

Ркомп = (0,85 / (102 · 0,8 · 0,95)) · 18300 = 200 кВт

Приймаємо АД із КЗ ротором типу 4А315М4В3

Рн =200 кВт; з = 94%; cos? = 0,92; n = 1480 про/хв.

Схема керування компресорної установки наведена на малюнку 3.

Схема керування компресорної установки складається із двох агрегатів К1 і К2. двигуни компресорів M1 і M2 – асинхронні з короткозамкненим ротором харчуються від мережі трифазного струму 380 У и підключаються автоматами QF1 і QF2 з комбінованими расцепителями. Включення й відключення виробляється магнітними пускачами KM1 і KM2. Ланцюга сигналізації й керування харчуються фазною напругою 220 У через однополюсний автомат SF1.

Керування компресором може бути автоматичним або ручним. Вибір способу керування вироблятися за допомогою ключів керування SA1 і SA2.

При ручному керуванні включення й відключення пускачів KM1 і KM2 здійснюється поворотом рукояток ключів SA1 і SA2 з положення «0» у положення «Р».

Автоматичне керування компресорами вироблятися при установці SA1 і SA2 у положення «А», а включення й відключення пускачів KM1 і KM2 здійснюється за допомогою реле KL1 і KL2.

Контроль тиску повітря в ресиверах вироблятися двома електроконтактними манометрами, контакти яких включені в ланцюзі котушок KL1, KL2, KL3 і KL4.

Черговість включення компресорів при падінні тиску встановлюється за допомогою перемикача режимів SA3. Якщо ПР установлений у положення «К1», то першим включається компресор К1 і навпаки.

Нехай ресивери заповнені стисненим повітрям, тиск відповідає верхній межі (контакти манометрів SQC1 і SQC2 розімкнуті й компресори не працюють). Якщо в результаті споживання повітря тиск у ресиверах падає, то при досягненні мінімального значення встановленого для пуску першого компресора замкне контакт SQC1 першого манометра. Спрацьовує реле KL1 і своїм контактом включає пускач KM1 двигуна M1.

У результаті роботи компресора К1 тиск у ресиверах буде підвищуватися й контакт SQC1 розімкнеться, але це не приведе до відключення компресора тому що котушка реле KL1 продовжує одержувати живлення через свій контакт і замкнутий контакт KL4. При підвищенні тиску в ресиверах до максимальної межі замкне контакт манометра SQT1. Спрацює реле KL4 і своїм контактом відключить реле KL1. Втратить живлення пускач KM1 і компресор К1 зупиниться.

У випадку недостатньої продуктивності першого компресора або його несправності тиск у ресиверах буде продовжувати падати. Якщо воно досягає межі, установленого для замикання контакту SQC2 другі манометри, то спрацьовують реле KL3 і KL2. Останній своїм контактом включає пускач KM2 т.е. вступить у роботу компресор К2. Манометри М1 і М2 регулюються так, щоб контакт SQC2 замикався в порівнянні з контактом SQC1 при трохи меншому тиску. Реле KL2 після розмикання контакту SQC2 залишається включеним через свій контакт і замкнутий контакт KL4.

Коли тиск у ресиверах у результаті спільної роботи двох компресорів (або тільки К2 при несправному К1) підніметься до верхньої межі замкне контакт манометра SQT2 і включить реле KL4 у результаті відключаються реле KL1 і KL2 і пускач KM1 і KM2 відключаються й компресор К1 і К2 зупиняються.

У схемі передбачений контроль справності компресорної установки. Якщо не дивлячись на роботу двох компресорів тиск буде падати або не змінюватися, то SQC2 залишиться замкнутим і реле KL3 буде включено. Воно своїм контактом пустить у хід реле часу KT, що з деякою витримкою часу, необхідної для забезпечення нормального підйому тиску компресором К2, замкне свій контакт KT у ланцюзі аварійно-попереджувальної сигналізації, лампа HLY служить для світлової сигналізації при роботі в ручному керуванні, вона загоряється при падінні тиску в ресиверах. Лампа HLW і реле напруги KV служать для контролю наявності напруги в ланцюзі керування.

2. Розрахунок і вибір силового електроустаткування установки й струмоведучих частин

Розрахунковий струм для живильної лінії ЕУ визначаємо по формулі:

I ном.еуном.еу /(√3*Uном *cosцномном ),

де Рном.еу - номінальна потужність електроустановки, кВт;

Uном - номінальна напруга електроустановки, кВ;

cosцном - коефіцієнт потужності обраного двигуна;

зном - кпд обраного двигуна, %.

Схема живлення електроустановки наведена на мал.1:

Малюнок 1

I ном.еу =200/ (√3*0,4*0,92*0,94)=334А

Пусковий струм електроустановки дорівнює:

Iпуск.еу =7, 5*Iном.еу

Iпуск.еу =7, 5*334=2504А

Припустимий струм для кабелю:


Iдоп.каб ≥ I ном.еу

Вибираємо 3х фазний кабель із алюмінієвими жилами (ААБ) з перетином 50мм2 ,тому що виконується умова:

Iдоп.каб =335А≥ I ном.еу =334А

Вибираємо автоматичний вимикач типу AВМ10H, тому що

I ном.викл ≥2* I ном.еу

1000А?2*334=670А, умова виконується.

Струм спрацьовування расцепителя:

I сраб.расц ≥ 1,25*I ном.еу

I сраб.расц ≥1,25*334=617,5 А

Виконання по расцепителю - селективне.

Вибираємо 3х полюсний контактор змінного струму типу КТП6053 з I ном.до =630А

3.Електролізні установки

Область застосування

7.10.1 Справжня глава Правил поширюється на розташовані усередині будинків (виключення наведені в 7.10.4) виробничі й еремури установки електролізу водяних розчинів кислот, лугів і солей з одержанням і без одержання металів, установки електролізу розплавлених солей, окислів і лугів і установки гальванічних покриттів виробів (деталей) чорними й кольоровими металами, у тому числі рідкими й дорогоцінними.

7.10.2 Електролізні установки й установки гальванічних покриттів і використовуване в них електротехнічне й ін. устаткування або пристрої, крім вимог справжньої глави, повинні задовольняти також вимогам розділів 1-6 і гл. 7.3-7.5 Правил у тій мері, у якій вони не змінені справжньою главою.

Визначення. Сполука установок

7.10.3 Установки електролізні й гальванічні покриття - комплекси, що складаються з однієї або декількох ванн (відповідно електролізних - електролизерів або гальванічних) і з робочого процесу, що вимагаються для здійснення в них, випрямних агрегатів (див. 7.10.4), іншого електротехнічного встаткування загального призначення й спеціального, комплектних пристроїв і допоміжних механізмів, магістральних і інших струмопроводів, кабельних ліній і електропроводок (включаючи проводки допоміжних ланцюгів: систем керування, сигналізації, виміру, захисту), а також кранового й вентиляційного встаткування й газоочистних споруджень.

7.10.4 Випрямний агрегат - агрегат, що працює за принципом джерела напруги (АІН), складається з перетворювального трансформатора й напівпровідникових випрямлячів.

Параметричний випрямний агрегат - агрегат, що працює за принципом джерела струму (ПІТ), заснований на використанні резонансних схем і складається з перетворювального трансформатора з роздільними обмотками ВН, трьох реакторів, трьох конденсаторних батарей і напівпровідникових випрямлячів.

Напівпровідниковий випрямляч - комплект напівпровідникових вентилів, змонтованих на рамі або в шафі (на рамах або в шафах) із системою повітряного або водяного охолодження.

Перетворювальна підстанція електролізних установок - комплекс, що складається з розміщених усередині приміщення (або декількох приміщень, або усередині окремого будинку) випрямних агрегатів (АІН або ПІТ) і вимагаються для їхньої роботи встаткування, пристроїв, систем і ін. (див. 7.10.3), при цьому поза будинком можуть бути розташовані (коли це дозволяють умови навколишнього середовища) на відкритому просторі або під навісом у виконанні для зовнішньої установки перетворювальні трансформатори, а при агрегатах ПІТ також і реактори, і конденсаторні батареї.

Допускається виконання перетворювальних підстанцій, у яких шафи (рами) напівпровідникових випрямлячів монтуються на стінках бака перетворювального трансформатора.

7.10.5 Електролізна ванна або електролизер - спеціальне встаткування, що складається із системи позитивних і негативних електродів, занурених у наповнений електролітом посудина (або поміщених в осередки мембранного або диафрагменного типу, зібрані в єдиний блок-апарат), призначене для виконання сукупності процесів електрохімічного окислювання-відновлення при проходженні через електроліт електричного струму.

Гальванічна ванна конструктивно подібна до електролізної ванни з електролітом у вигляді водяних розчинів і відрізняється в основному лише сполуками електролітів і режимами роботи, обумовленими її призначенням - видом виконуваних гальванічних покриттів.

Серія електролізних ванн (електролизеров) - група послідовно з'єднаних електролізних ванн (електролизеров), що приєднується до перетворювальної підстанції (випрямному агрегату).

7.10.6 Зал електролізу1. - виробниче приміщення, у якому розміщені одиночні електролізні ванни (електролизери), їхня серія, кілька серій або частина серії.

1. Терміни «зал електролізу», «станція» в установках електролізу алюмінію не використовуються, у цих установках застосовується термін «корпус електролізу» - виробничий будинок, у якому встановлені серія (частина серії) або серії електролизеров.

Корпус, станція або цех електролізу - виробничий будинок, у якому розміщені зал або зали електролізу й приміщення з устаткуванням, необхідним для здійснення технологічного процесу й виконання вимог техніки безпеки й охорони праці.

7.10.7 Гальванічний цех (ділянка, відділення) - приміщення або частина приміщення з установками гальванічних покриттів і електротехнічним і іншим устаткуванням, необхідним для виконання процесу з урахуванням вимог техніки безпеки й охорони праці.

Загальні вимоги

7.10.8 Схема живлення (групових або індивідуальна) електролізних установок і установок гальванічних покриттів, а також види, типи, параметри й кількість випрямних агрегатів і їхнє виконання, матеріал і перетин сполучних струмопроводів і ошиновки самих ванн повинні вибиратися, як правило, на підставі техніко-економічного аналізу з урахуванням забезпечення необхідної надійності електропостачання.

7.10.9 Для підприємств, що мають електролізні установки з перетворювальними підстанціями великої встановленої потужності випрямних агрегатів, рекомендується приймати схеми роздільного електропостачання технологічного навантаження електролізного виробництва з електричними навантаженнями силового встаткування й електричного висвітлення всіх основних і допоміжних споруджень підприємства через окремі понижувальні трансформатори, що приєднуються лініями передачі до розподільних пристроїв розташованих поблизу, що генерують джерел, або до електричних мереж живильної енергосистеми на напругу 110-500 кВ за схемою «глибокого уведення», з мінімальним числом щаблів трансформації й комутації (клас напруги визначається на підставі техніко-економічних розрахунків залежно від потужності споживання підприємством електроенергії).

Випрямні агрегати електролізних установок для одержання водню, призначеного для охолодження турбогенераторів, приєднуються до РУ 0,4 кВ власних потреб електростанції.

7.10.10 Система внутрімайданчикового електропостачання технологічних і інших електричних навантажень електролізних установок і установок гальванічних покриттів повинна виконуватися з урахуванням умов забезпечення в розподільній мережі підприємства й на границі роздягнула балансової приналежності електричних мереж, припустимих за ДСТ 13109 показників якості електроенергії (ПКЕ).

З метою обмеження змісту в живильній мережі загального призначення вищих гармонійних тридцятимільйонні напруги на перетворювальних підстанціях електролізних установок і установок гальванічних покриттів рекомендується застосовувати випрямні агрегати з більшим числом фаз випрямлення, з еквівалентним багатофазним режимом випрямлення на кожному з агрегатів (групи агрегатів) і інші технічні рішення по компенсації гармонійнихих тридцятилітніх. Конкретні рішення по компенсації гармонійнихих тридцятилітніх у розподільній мережі підприємства приймаються на підставі відповідних техніко-економічних розрахунків.

7.10.11 В електролізних установках до електроприймачів I категорії по ступені надійності електропостачання варто відносити серії електролізних ванн-електролизеров.

Категорії інших електроприймачів електролізних установок і електроприймачів установок гальванічних покриттів варто визначати відповідно до галузевих норм технологічного проектування.

7.10.12 Відносно небезпеки поразки людей електричним струмом приміщення установок, цехів1 (станцій, корпусів, відділень) електролізу й гальванічних покриттів ставляться до приміщень із підвищеною небезпекою.

1. Цех електролізу - сукупність корпусів (будинків) електролізу однієї або декількох серій. До складу цеху електролізу можуть входити також ливарне відділення, допоміжні й побутові приміщення.

7.10.13 Напруга електроприймачів, установлюваних у цехах (станціях, корпусах) електролізу, як правило, повинне бути не більше 1 кВ змінного й випрямленного струму. При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні допускається для живлення серій електролізних ванн застосовувати випрямлячі з більше високою номінальною напругою.

7.10.14 Світильники загального висвітлення - «верхнє світло» залів (корпусів) електролізу - можуть одержувати живлення електроенергією від трансформаторів загального призначення із вторинною напругою 0,4 кВ із нейтралью. При цьому на першому поверсі двоповерхових будинків і в одноповерхових будинках металеві корпуси світильників, апаратів й т.п. елементів електропроводки повинні бути ізольовані від будівельних конструкцій будинку.

Металеві корпуси світильників верхнього світла, апарати й коробки, розташовані на оцінці вище 3,5 м від площадки обслуговування електролизеров, не потрібно ізолювати від сталевих конструкцій.

7.10.15 Стаціонарне місцеве висвітлення в цехах (корпусах, залах) електролізу, як правило, не потрібно. Виключення - основні виробничі приміщення електролізних установок одержання хлору (див. 7.10.47).

7.10.16 Переносні (ручні) електричні світильники, застосовувані в залах (корпусах) електролізу й у допоміжних цехах (майстерень), повинні мати напруга не вище 50 У и приєднуватися до електричної мережі через безпечний розділовий трансформатор класу II за ДСТ 30030.

7.10.17 Електроінструменти (електросвердла, електробури, електропилесоси й ін.), використовувані в залах (корпусах) електролізу, повинні мати подвійну ізоляцію і їх варто приєднувати до живильної мережі через розділовий трансформатор.

7.10.18 Електродвигуни, електронагрівники й інші електроприймачі змінного струму, корпуса яких мають безпосередня сполука з ізольованим від землі корпусом електролизера, як правило, повинні мати напруга не вище 50 У. Рекомендується застосування спеціальних електродвигунів на напругу 50 У с посиленою ізоляцією у виконанні, що відповідає умовам середовища1.

1. На електролізні установки для одержання хлору не поширюється вимога про посилену ізоляцію електродвигунів, крім того, у таких установках до загального розділового трансформатора допускається приєднувати один електродвигун або групу електродвигунів, що ставляться тільки до одному електролизеру.

Електродвигуни на напругу від 50 до 380 У змінного струму допускається застосовувати при дотриманні наступних умов: електродвигуни або група електродвигунів, установлені не більше ніж на 15 електролизерах, приєднуються до мережі загального призначення (до трансформатора загального призначення з ізольованої нейтралью) через розділовий трансформатор.

Переносні електронагрівники потужністю до 120 кВт (установлювані в електролизер на час розігріву) допускається приєднувати до живильної мережі через один розділовий трансформатор, розташовуваний поза приміщенням з електролізними ваннами, за умови, якщо сумарна довжина розподільної мережі вторинної напруги не перевищує 200 м і передбачене блокування, що виключає одночасне включення нагрівачів декількох електролизеров.

7.10.19 Приміщення електролізних установок, у яких у процесі електролізу в устаткуванні виділяється або є в обігу водень, необхідно обладнати витяжною вентиляцією із природним спонуканням (з дефлекторами або аераційними ліхтарями), що виключає утворення під перекриттям невентильованих просторів.

Такі приміщення, де за умовами технологічного процесу виключається утворення розраховува згідно НПБ 105-95 надлишкового тиску вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кпа, мають відповідно до класифікації, наведеної в ДЕРЖСТАНДАРТ Р 51330.9, вибухонебезпечну зону класу 2 і тільки у верхній частині приміщення. Вибухонебезпечна зона умовно приймається від оцінки 0,75 загальної висоти приміщення від рівня підлоги, але нижня границя зони не може бути вище підкранової колії.

У цій зоні під стелею приміщення варто розміщати датчики (як правило, не менш двох на кожні 36 м2 площі приміщення), що приєднуються до автоматизованої системи контролю концентрації водню в повітрі. Система повинна забезпечувати звукову й світлову сигналізації, а також блокування (або відключення) пускових апаратів електродвигунів і інших електроприймачів підйомно-транспортного встаткування (якщо такі електричні апарати в даному приміщенні є), коли в контрольованій зоні приміщення зміст водню перевищить 1,0 про. %.

7.10.20 У приміщеннях електролізних установок з вибухонебезпечними зонами для електричного висвітлення, як правило, повинні застосовуватися комплектні освітлювальні пристрої із щілинними световодами (КОУ). Джерела світла в цих пристроях містяться в камери, що входять до складу КОУ. Зчленування камер зі световодами повинне забезпечувати ступінь захисту световодов з боку камер не нижче IP 54. Камери КОУ повинні розміщатися поза вибухонебезпечним середовищем у стіні, що граничить із сусіднім невибухонебезпечним приміщенням, або в зовнішній стіні.

Крім КОУ рекомендується використання світильників загального призначення, установлюваних:

за вікнами, що не відкриваються, з подвійним склом без фрамуг і кватирок;

у спеціальних нішах з подвійним склом у стіні;

у спеціальних ліхтарях з подвійним склом у стельовому перекритті;

у засклених коробах.

Ніші й ліхтарі повинні мати вентиляцію зовнішнім повітрям із природним спонуканням.

Засклені короби повинні продуватися під надлишковим тиском чистим повітрям. У місцях, де можливі поломки стекол у коробі, для остіклення варто застосовувати небитке скло.

7.10.21 Зали (корпуса) електролізу рекомендується обладнати підйомно-транспортними механізмами для виконання монтажних, технологічних і ремонтних робіт. У приміщеннях електролізних установок, у верхніх зонах яких можуть бути вибухонебезпечні зони (див. 7.10.19), ці механізми (їхнє електроустаткування) повинні мати виконання, що відповідає вимогам гл. 7.3.

У корпусах електролізу з мостовими кранами сходів для спуска крановика з кабіни крана повинні бути з неелектропровідного матеріалу. Якщо в таких корпусах немає галереї для обслуговування підкранових колій, повинна виконуватися конструкція, що забезпечує безпечний спуск крановика при зупинці кабіни крана не в посадкової площадки (наприклад, при аварії).

7.10.22 Струмопроводи (ошиновки) електролізних установок, як правило, повинні виконуватися шинами з алюмінію або алюмінієвого сплаву з підвищеною механічною міцністю. Шини струмопроводів варто захищати корозієстійкими, а на ділянках з робочою температурою 45 °С и вище - теплостійкими лаками (виключення - шини в корпусах електролізу алюмінію).

Контактні сполуки шин струмопроводів необхідно виконувати зварюванням, за винятком межванних, а також шунтувальних струмопроводів (ошиновки) і приєднання шин до випрямлячів, комутаційним і іншим апаратам, до кришок або торцевих плит електролизеров.

Для прокладки по електролизерам у зонах високої температури повинні використовуватися проведення або кабелі з ізоляцією й оболонкою.

Для шунтування виведеного із працюючої серії електролизера (електролізної ванни) варто передбачати стаціонарний або пересувний шунтуючий пристрій (роз'єднувач, вимикач, короткозамикач). Пересувний шунтируючий пристрій повиний бути ізольованим від землі.

Зниження впливу магнітних полів на роботу пристроїв і приладів, розташовуваних у залі (корпусі й ін. виробничих приміщеннях) електролізу, а також на роботу самих електролизеров, повинне забезпечуватися дотриманням галузевих норм відповідного виробництва.

7.10.23 Електрична ізоляція серій електролізних ванн, будівельних конструкцій будинку, комунікацій (струмопроводів, трубопроводів, повітряховодів і ін.) повинна виключати можливість внесення в зал (корпус) електролізу потенціалу землі й винос із залу (корпуса) потенціалу (див. також 7.10.24,7.10.29 -7.10.30).

Електрична ізоляція від землі серій електролизеров і ванн гальванічних покриттів і струмопроводів до них повинна бути доступна для огляду й контролю її стану.

7.10.24 У залах (корпусах) електролізу (за винятком залів з електролізними установками для одержання водню методом електролізу води) крім елементів, зазначених в 7.10.23, повинні мати електричну ізоляцію від землі:

внутрішні поверхні стін на висоту до 3 м і колони на висоту до 3,5 м від рівня робочих площадок першого поверху в одноповерхових будинках або другому поверсі у двоповерхових будинках;

металеві й залізобетонні конструкції робочих площадок, розташовані біля електролизеров;

перекриття шинних каналів і підлог біля електролизеров;

металеві кришки люків;

металеві частини вентиляційних пристроїв, розташовані на підлозі й у стін корпуса;

металеві трубопроводи, кронштейни й інші металеві конструкції, розташовані в межах приміщення на висоті до 3,5 м від рівня підлоги;

підйомно-транспортні механізми (див. 7.10.21).

7.10.25 Металеві й залізобетонні конструкції робочих площадок біля електролизеров повинні накриватися (за винятком конструкцій в електролизеров установок електролізу магнію й алюмінію) решітками з дерева, просоченого вогнестійкою сполукою, що не впливає негативно на його діелектричні властивості, або з іншого діелектричного матеріалу.

7.10.26 Уведення шин струмопроводів у корпус (будинок) електролізу повинні захищатися металевими сітками або конструкцією з електроізоляційних матеріалів на металевому каркасі на висоту не менш 3,5 м від рівня підлоги. Сітки або металеві конструкції каркаса повинні бути ізольовані від струмопровода.

7.10.27 Струмопроводи електролізних установок, за винятком межванних, шунтувальних струмопроводів і токоподводов (спусків) до торцевих ванн, повинні мати огородження в наступних випадках:

при розташуванні горизонтальних ділянок струмопроводів над проходами на висоті менш 2,5 м над рівнем підлоги або знаходженні їх у зоні руху кранів і цехового транспорту1;

при відстані менш 2,5 м між струмопроводами, розташованими на висоті нижче 2,5 м над рівнем підлоги, і заземленими трубопроводами або заземленим устаткуванням1;

при розташуванні струмопроводів поблизу посадкових площадок мостових кранів, якщо відстань від них до цих площадок становить менш 2,5 м.

1. На установки електролізу алюмінію не поширюється.

7.10.28

1. У залах електролізу (за винятком залів з електролізними установками для одержання водню методом електролізу води) не дозволяється пристрій магістралі заземлення трифазних приймачів змінного струму виробничих механізмів. Для таких електроприймачів відкриті провідні частини варто приєднувати до Ре-провідника. Як додаткова міра можлива використання пристрою захисного відключення.

Відкриті провідні частини електроприймачів змінного струму при відстані від них до струмоведучих частин електролизеров менш 2,5 м повинні мати знімну ізолюючу оболонку.

1. На установки електролізу алюмінію не поширюється.

7.10.29 Трубопроводи в корпусах електролізу алюмінію, у цехах і в залах електролізу (за винятком залів з електролізними установками для одержання водню методом електролізу води) рекомендується виконувати з неелектропровідних матеріалів.

При використанні металевих трубопроводів (у тому числі гумованих), захисних труб і коробів повинні застосовуватися електроізолюючі вставки, підвіски й ізолятори.

Повинні передбачатися заходу щодо зниження струмів витоку - відводу струму з розчинів, які надходять в електролизери або приділяються від них по ізольованим або виконаним з неелектропровідних матеріалів (фиолита, вініпласту, склопластику й ін.) трубопроводам. Рекомендується використання пристроїв розриву струменя або прийняття інших ефективних заходів.

7.10.30 Броньовані кабелі, металеві трубопроводи, захисні труби, а також короба комунікацій технологічних, паро-, водопостачання, вентиляції й ін. у залах (корпусах) електролізу повинні бути розміщені, як правило, на висоті не менш 3,5 м від рівня робочих площадок (не менш 3,0 м - для залів електролізу водяних розчинів), ізольовані від землі або обгороджені, мати електроізолюючі вставки на вході й виході із залу (корпуса), а також у місцях відводів до електролизерам і приєднання до них.

При розташуванні в залах (корпусах) електролізу перерахованих комунікацій нижче зазначеної висоти вони, крім того, повинні мати два щаблі електричної ізоляції від будівельних конструкцій, а також електроізоляційні вставки по довжині залу (корпуса), розташовувані відповідно до вимог галузевих норм.

Трос, на якому в залі (корпусі) електролізу кріпляться проведення або кабелі, повинен бути ізольований від будівельних конструкцій.

7.10.31 Кабельні лінії електролізних установок повинні прокладатися по трасах, на яких малоймовірні аварійні ситуації (наприклад, неможливе влучення розплавленого електроліту при аварійному відході електроліту з електролизера).

7.10.32 Електротехнічне встаткування, установлюване на фундаментах, рамах і інших конструкціях, не повинне мати схованих від спостереження рознімних електричних сполук. Рознімні електричні сполуки повинні бути легко доступні для обслуговування й ремонту.

7.10.33 Електричні розподільні пристрої напругою до 1 кВ для силової й освітлювальної мереж повинні розташовуватися на відстані не менш 6 м від необгороджених струмопроводів або частин електролизеров, що перебувають під напругою струму.

7.10.34 Щит центральний повинні бути обладнані відповідними засобами для регулювання й керування технологічними процесами електролізу й контролю за роботою встаткування, включаючи перетворювачі, а також системою сигналізації, що сповіщає про пуск, зупинку й порушення режиму роботи встаткування або про ушкодження ізоляції в контрольованих електричних колах.

7.10.35 Для включення в роботу встаткування, що перебуває поза зоною видимості, повинна передбачатися пускова сигналізація. Рекомендується також застосування в обґрунтованих випадках оптичних пристроїв (дзеркал, телескопічних труб і ін.) і пристроїв промислового телебачення.

7.10.36 В електролізних установках, у яких при аварійних ситуаціях потрібне негайне відключення живлення електроенергією електролизеров, у залі електролізу й у приміщенні центрального щита керування й (або) щита Кипиа повинні бути встановлені кнопкові вимикачі для аварійного відключення випрямлячів. Повинна бути виключена можливість використання цих апаратів для наступного включення випрямлячів у роботу.

7.10.37 Електролізні установки, на електролизерах яких можлива поява підвищеної напруги (наприклад, за рахунок «анодного ефекту»), повинні бути обладнані сигналізацією для оповіщення про це персоналу.

7.10.38 У приміщеннях електролізного виробництва, у тому числі на перетворювальній підстанції, повинна передбачатися гучномовна й (або) телефонний зв'язок, відповідно до прийнятої системи обслуговування на підприємстві (еремур установці).

7.10.39 Для контролю за режимом роботи серії ванн у приміщеннях корпусів, станцій (цехів) електролізу або на перетворювальній підстанції повинні передбачатися:

амперметр на кожну серію;

вольтметр на кожну серію й кожний корпус, якщо вони харчуються від збірних шин;

вольтметр на кожну ванну (або вольтметр із бакаюватим перемикачем на групу ванн) у тих випадках, коли по робочій напрузі на ваннах ведеться технологічний процес;

пристрою (прилади) контролю ізоляції кожної системи шин струму або групи електролизеров, що одержують живлення або від контрольованої мережі струму, або від мережі змінного струму через індивідуальні або групові розділові трансформатори;

лічильники вольта-годинника або ампер-годин (залежно від технологічних вимог) на серію або групу ванн;

лічильник витрати електричної енергії, установлений на первинній стороні перетворювального трансформатора випрямного.

Повітряні лінії електропередачі напругою вище 1 кв. Область застосування. Визначення

2.5.1 Справжня глава Правил поширюється на повітряні лінії електропередачі напругою вище 1 кВ і до 750 кВ, виконувані неізольованими проводами (ВЛ), і напругою вище 1 кВ і до 20 кВ, виконувані проводами із захисною ізолюючою оболонкою - захищеними проводами (ВЛЗ).

Вимоги до ВЛ із неізольованими проводами поширюються й на ВЛ відповідної напруги, виконувані проводами із захисною ізолюючою оболонкою, крім вимог, спеціально застережених у справжніх Правилах.

Справжня глава не поширюється на електричні повітряні лінії, спорудження яких визначається спеціальними правилами, нормами й постановами (контактні мережі електрифікованих залізниць, трамвая, тролейбуса; ВЛ для електропостачання сигналізації, централізації й блокування (СЦБ); ВЛ напругою 6 - 35 кВ, змонтовані на опорах контактної мережі й т.п.).

Кабельні вставки у ВЛ повинні виконуватися відповідно до вимог, наведеними в 2.5.124 і гл. 2.3.

2.5.2 Повітряна лінія електропередачі вище 1 кВ - пристрій для передачі електроенергії по проводам, розташованим на відкритому повітрі й прикріпленим за допомогою ізолюючих конструкцій і арматури до опор, що несуть конструкціям, кронштейнам і стійкам на інженерних спорудженнях (мостах, шляхопроводах і т.п.).

За початок і кінець ВЛ (ВЛЗ) приймаються:

у ЗРУ - місце виходу проведення з апаратного затиску, що приєднується до прохідного ізолятора;

у РЕПЕТУЮ з лінійними порталами - місце виходу проведення із затиску натяжної гірлянди ізоляторів на лінійному порталі убік ВЛ;

у КТП - місце кріплення проведення до ізолятора КТП або місце виходу проведення з апаратного затиску;

у ТП із виносним роз'єднувачем - місце виходу проведення з апаратного затиску, що приєднується до роз'єднувача.

2.5.3 Проліт ВЛ - ділянка ВЛ між двома опорами або конструкціями, що заміняють опори.

Довжина прольоту - горизонтальна проекція цієї ділянки ВЛ.

Габаритний проліт lгаб - проліт, довжина якого визначається нормованою вертикальною відстанню від проводів до землі при установці опор на ідеально рівній поверхні.

Вітровий проліт lветр - довжина ділянки ВЛ, з якого тиск вітру на проведення й грозозахисні троси* сприймається опорою.

* Далі троси.

Ваговий проліт lвес - довжина ділянки ВЛ, вага проводів (тросів) якого сприймається опорою.

Стріла прогину проведення f - відстань по вертикалі від прямої, що з'єднує крапки кріплення проведення, до проведення.

Габаритна стріла прогину проведення fгаб - найбільша стріла прогину проведення в габаритному прольоті.

Анкерний проліт - ділянка ВЛ між двома найближчими анкерними опорами.

Підвісний ізолятор - ізолятор, призначений для рухливого кріплення струмоведучих елементів до опор, що несуть конструкціям і різним елементам інженерних споруджень.

Гірлянда ізоляторів - пристрій, що складається з декількох підвісних ізоляторів і лінійної арматур, рухливо з'єднаних між собою.

Тросове кріплення - пристрій для прикріплення грозозахисних тросів до опори; якщо до складу тросового кріплення входить один або кілька ізоляторів, то воно називається ізольованим.

Штировий ізолятор - ізолятор, що складається з ізоляційної деталі, що закріплюється на штирі або гаку опори.

Посилене кріплення проведення із захисною оболонкою - кріплення проведення на штировому ізоляторі або до гірлянди ізоляторів, що не допускає прослизання проводів при виникненні різниці тяжений у суміжних прольотах у нормальному й аварійному режимах ВЛЗ.

Танець проводів (тросів) - стійкі періодичні низькочастотні (0,2 - 2 Гц) коливання проведення (троса) у прольоті з однобічним або асиметричним відкладенням ожеледі (мокрого снігу, паморозі, суміші), викликувані вітром швидкістю 3 - 25 м/с і утворюючі стоячі хвилі (іноді в сполученні із що біжать) із числом напівхвиль від однієї до двадцяти й амплітудою 0,3 - 5 м.

Вібрація проводів (тросів) - періодичні коливання проведення (троса) у прольоті із частотою від 3 до 150 Гц, що відбуваються у вертикальній площині при вітрі й утворюючі стоячі хвилі з розмахом (подвійною амплітудою), що може перевищувати діаметр проведення (троса).

2.5.4 Стан ВЛ у розрахунках механічної частини:

нормальний режим - режим при необірваних проводах, тросах, гірляндах ізоляторів і тросових кріплень;

аварійний режим - режим при обірваних одному або декількох проводах або тросах, гірляндах ізоляторів і тросових кріплень;

монтажний режим - режим в умовах монтажу опор, проводів і тросів.

2.5.5 Населена місцевість - землі міст у межах міської риси в границях їхнього перспективного розвитку на 10 років, курортні й приміські зони, зелені зони навколо міст і інших населених пунктів, землі селищ міського типу в межах селищної риси й сільських населених пунктів у межах риси цих пунктів, а також території садово-городніх ділянок.

Важкодоступна місцевість - місцевість, недоступна для транспорту й сільськогосподарських машин.

Ненаселена місцевість - землі, не віднесені до населеної й важкодоступної місцевості.

Забудована місцевість - території міст, селищ, сільських населених пунктів у границях фактичної забудови.

Траса ВЛ у стиснутих умовах - ділянки траси ВЛ, що проходять по територіях, насиченим надземними й (або) підземними комунікаціями, спорудженнями, будовами.

2.5.6 За умовами впливу вітру на ВЛ розрізняють три типи місцевості:

А - відкриті узбережжя морів, озер, водоймищ, пустелі, степу, лісостепу, тундра;

У - міські території, лісові масиви й інші місцевості, рівномірно покриті перешкодами висотою не менш 2/3 висоти опор;

С - міські райони із забудовою будинками висотою більше 25 м, просіки в лісових масивах з висотою дерев більше висоти опор, захищені звивисті й вузькі долини й ущелини.

Повітряна лінія вважається розташованої в місцевості даного типу, якщо ця місцевість зберігається з навітряної сторони ВЛ на відстані, рівній тридцятикратній висоті опори при висоті опор до 60 м і 2 км при більшій висоті.

2.5.7 Більшими переходами називаються перетинання судноплавних ділянок рік, каналів, озер і водоймищ, на яких установлюються опори висотою 50 м і більше, а також перетинання ущелин, ярів, водних просторів і інших перешкод із прольотом перетинання більше 700 м незалежно від висоти опор ВЛ.

Загальні вимоги

2.5.8 Всі елементи ВЛ повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам і правилам Російської Федерації й справжній главі Правил.

При проектуванні, будівництві, реконструкції й експлуатації ВЛ повинні дотримуватися вимоги «Правил охорони електричних мереж напругою понад 1000 У» і діючі санітарно-епідеміологічні правила й нормативи.

2.5.9 Механічний розрахунок проводів і тросів ВЛ виробляється по методу напруг, що допускаються, розрахунок ізоляторів і арматури - по методу руйнівних навантажень. По обох методах розрахунки виробляються на розрахункові навантаження.

Розрахунок будівельних конструкцій ВЛ (опор, фундаментів і підстав) виробляється по методу граничних станів на розрахункові навантаження для двох груп граничних станів (2.5.137) відповідно до державних стандартів і будівельних норм і правилами.

Застосування інших методів розрахунку в кожному окремому випадку повинне бути обґрунтоване в проекті.

2.5.10 Елементи ВЛ розраховуються на сполучення навантажень, що діють у нормальних, аварійних і монтажних режимах.

Сполучення кліматичних і інших факторів у різних режимах роботи ВЛ (наявність вітру, ожеледі, значення температури, кількість обірваних проводів або тросів та ін.) визначаються відповідно до вимог 2.5.71 - 2.5.74, 2.5.141, 2.5.144 - 2.5.147.

2.5.11 Основними характеристиками навантажень є їхні нормативні значення, які встановлюються справжніми Правилами, а для навантажень, не регламентованих ними, - у відповідності з будівельними нормами й правилами.

Розрахункові значення навантажень визначаються як добуток їхніх нормативних значень на коефіцієнти надійності по навантаженню ?f, надійності по відповідальності ?n, умов роботи ?d, регіональні ?p.

При розрахунку елементів ВЛ розрахункові навантаження можуть додатково множитися на коефіцієнт сполучень.

Необхідність застосування коефіцієнтів і їхніх значень установлюються справжніми Правилами.

При відсутності вказівок про значення коефіцієнтів вони приймаються рівними одиниці.

2.5.12 Нормативні значення навантажень від ваги встаткування, матеріалів, від тяжіння проводів, грозозахисних тросів приймаються на підставі державних стандартів або відповідно до вказівок справжніх Правил.

2.5.13 Основною характеристикою опору матеріалу елементів ВЛ є:

розривне зусилля (для проводів і тросів), механічна (електромеханічна) руйнівне навантаження (для ізоляторів), механічне руйнівне навантаження (для лінійних арматур), зазначені в стандартах або технічних умовах на ці вироби;

нормативні й розрахункові опори матеріалу опор і фундаментів, установлювані нормами проектування будівельних конструкцій.

2.5.14 На ВЛ 110 кВ і вище довжиною більше 100 км для обмеження несиметрії струмів і напруг повинен виконуватися один повний цикл транспозиції.

Двухцепні ВЛ 110 кВ і вище рекомендується виконувати із протилежним чергуванням фаз ланцюгів (суміжні фази різних ланцюгів повинні бути різнойменними). Схеми транспозиції обох ланцюгів рекомендується виконувати однаковими.

Допускаються збільшення довжини нетранспонованої ВЛ, виконання неповних циклів транспозиції, різні довжини ділянок у циклі й збільшення числа циклів. Внесена при цьому даної ВЛ розрахункова несиметрія за умовами забезпечення надійної роботи релейного захисту не повинна перевищувати 0,5 % по напрузі й 2 % по струму зворотної послідовності.

Крок транспозиції за умовою впливу на лінії зв'язку не нормується.

Для ВЛ із горизонтальним розташуванням фаз рекомендується спрощена схема транспозиції (у місці транспозиції по черзі міняються місцями тільки дві суміжні фази).

2.5.15 На ВЛ із горизонтальним розташуванням фаз і двома тросами, використовуваними для високочастотного зв'язку, для зниження втрат від струмів у тросах у нормальному режимі рекомендується виконувати схрещування (транспозицію) тросів. Кількість схрещувань повинне вибиратися з умов самозагасання дуги супровідного струму промислової частоти при грозових перекриттях іскрових проміжків на ізоляторах тросів.

Схема схрещування повинна бути симетрична щодо кожного кроку транспозиції фаз і крапок заземлення тросів, при цьому крайні ділянки рекомендується приймати рівними половині довжини інших ділянок.

2.5.16 Для ВЛ, що проходять у районах з товщиною стінки ожеледі 25 мм і більше, а також із частими утвореннями ожеледі або паморозі в сполученні із сильними вітрами й у районах із частим і інтенсивним танцем проводів, рекомендується передбачати плавку ожеледі на проводах і тросах.

Для мережних підприємств, у яких понад 50 % ВЛ проходять у зазначених районах, рекомендується розробляти загальну схему плавки ожеледі.

При забезпеченні плавки ожеледі без перерви електропостачання споживачів товщина стінки ожеледі може бути знижена на 15 мм, при цьому нормативна товщина стінки ожеледі повинна бути не менш 20 мм.

На ВЛ із плавкою ожеледі повинне бути організоване спостереження за ожеледдю, при цьому переважно застосування сигналізаторів появи ожеледі й пристроїв контролю закінчення плавки ожеледі.

Вимоги справжнього параграфа не поширюються на ВЛЗ.

2.5.17 Інтенсивність електричного й магнітної тридцятимільйонного електромагнітного поля, створюваного ВЛ при максимальних робочих параметрах (напрузі й струмі) і при абсолютній максимальній температурі повітря для населеної місцевості, не повинна перевищувати гранично припустимих значень, установлених у діючих санітарно-епідеміологічних правилах і нормативах.

Для ненаселеної й важкодоступної місцевості температура повітря при гранично припустимій напруженості електричного поля приймається рівній температурі повітря теплого періоду із забезпеченістю 0,99.

2.5.18 По закінченні спорудження або реконструкції ВЛ необхідно виконувати:

Зазімлення земель, що відводяться в постійне користування;

рекультивацію земель, що відводяться в тимчасове користування;

заходи, спрямовані на мінімальне порушення природних форм рельєфу й збереження зелених насаджень і природного стану ґрунту;

протиерозійні заходи.

Вимоги до проектування вл, що враховують особливості їхнього ремонту й технічного обслуговування

2.5.19 Ремонт і технічне обслуговування ВЛ повинні передбачатися централізовано, спеціалізованими бригадами з виробничих баз підприємства (структурної одиниці).

Розміщення виробничих баз, сполука необхідних приміщень, оснащення засобами механізації робіт, транспортом і складами аварійного резерву, устаткування засобами зв'язку повинні вироблятися на підставі перспективних схем організації експлуатації з обліком існуючої матеріальної бази підприємства.

Забезпечення ВЛ аварійним запасом матеріалів і встаткування передбачається в об'ємі діючих нормативів.

Для експлуатації ВЛ у важкодоступній місцевості, ділянок ВЛ, доступ до яких наземним транспортом неможливий, а також ВЛ, що проходять у безлюдній місцевості із суворими кліматичними умовами, варто передбачати пункти тимчасового перебування персоналу або використання вертольотів. Розташування пунктів тимчасового перебування персоналу й вертолітних площадок, сполука приміщень для персоналу й екіпажа вертольотів, механізмів обґрунтовується в проекті. Вертолітні площадки повинні задовольняти діючим нормативним вимогам.

2.5.20 Чисельність ремонтно-експлуатаційного персоналу й площа виробничо-житлових приміщень ремонтних баз, а також кількість транспортних засобів і механізмів, необхідних для експлуатації ВЛ, визначаються відповідно до діючих нормативів.

2.5.21 При проектуванні ВЛ повинна бути передбачена технологічний зв'язок між ремонтними бригадами й диспетчерськими пунктами, базами, з яких здійснюється ремонт і технічне обслуговування ВЛ, а також між бригадами й окремими монтерами. Якщо ВЛ обслуговується з декількох баз, необхідно передбачити зв'язок між останніми. Технологічним зв'язком повинні бути забезпечені й пункти тимчасового перебування на трасі ВЛ.

2.5.22 До ВЛ повинен бути забезпечений у будь-який час року під'їзд на можливо близьку відстань, але не далі чим на 0,5 км від траси ВЛ. Для проїзду уздовж траси ВЛ і для під'їзду до них повинна бути розчищена від насаджень, пнів, каменів і т.п. смуга землі шириною не менш 2,5 м.

Виключення допускаються на ділянках ВЛ, що проходять:

по топких болотах і сильно пересіченої місцевості, де проїзд неможливий. У цих випадках необхідно виконувати уздовж траси ВЛ пішохідні стежинки з містками шириною 0,8 - 1,0 м, обладнані поруччям, або насипні земляні доріжки шириною не менш 0,8 м;

по територіях, зайнятим під садові й коштовні сільськогосподарські культури, а також під насадження захисних смуг уздовж залізниць, автомобільних доріг і заборонних смуг по берегах рік, озер, водоймищ, каналів і інших водних об'єктів.

На трасах ВЛ, що проходять по місцевості, пересіченої меліоративними каналами, повинні передбачатися пішохідні містки шириною 0,8 - 1,0 м, обладнані поруччям.

2.5.23 На опорах ВЛ на висоті 2 - 3 м повинні бути нанесені наступні постійні знаки:

порядковий номер опори, номер ВЛ або її умовна позначка - на всіх опорах; опорах ВЛ, крім того, повинна бути позначена відповідний ланцюг;

інформаційні знаки із вказівкою ширини охоронної зони ВЛ; відстань між інформаційними знаками в населеній місцевості повинне бути не більше 250 м, при більшій довжині прольоту знаки встановлюються на кожній опорі; у ненаселеній і важкодоступній місцевості - 500 м, допускається більше рідка установка знаків;

розцвічення фаз - на ВЛ 35 кВ і вище на кінцевих опорах, опорах, суміжних із транспозиційними, і на перших опорах відгалужень від ВЛ;

попереджуючі плакати - на всіх опорах ВЛ у населеній місцевості;

плакати із вказівкою відстані від опори ВЛ до кабельної лінії зв'язку - на опорах, установлених на відстані менш половини висоти опори до кабелів зв'язку.

Допускається сполучати на одному знаку всю інформацію, установлювану вимогами справжнього параграфа.

Плакати й знаки повинні встановлюватися з боку опори по черзі із правої й з лівої сторони, а на переходах через дороги плакати повинні бути звернені убік дороги.

На ВЛ 110 кВ і вище, обслуговування яких буде здійснюватися з використанням вертольотів, у верхній частині кожної п'ятої опори встановлюються номерні знаки, видимі з вертольота. При цьому для ВЛ 500 - 750 кВ знаки повинні бути емальованими розміром 400?500 мм.

2.5.24 Лінійні роз'єднувачі, перемикальні пункти, високочастотні загороджувачі, установлені на ВЛ, повинні мати відповідні порядкові номери й диспетчерські найменування.

4. Розрахунок заземлюючого пристрою електроустановки

Режим нейтрали електроустановки Лінійна напруга U,кВ Ґрунт
Глухо зеземліна 0,66 Глина

Для сторони 110 кВ потрібне опір заземлення 0,5 Ом.

Опір штучного заземлітеля буде дорівнює опору заземлення:

Rи =rз =15Ом

Питомий опір ґрунту, що рекомендується для попередніх розрахунків, у місці спорудження заземлітеля-суглинку-по табл. 5-1 становить 100 Ом-М.

Для горизонтальних протяжних електродів при глибині закладення 0,8 м рівні - 2 і відповідно 4,5 для вертикальних стрижневих електродів довжиною 2-3 м при глибині закладення їхньої вершини 0,5-0,8 м.

Розрахункові питомі опори:

для горизонтальних електродів

срозр.г =2*100 = 200 Ом*м;

для вертикальних електродів

срозр.в =4,5*100 = =450 Ом*м.

Таблиця 4.1

Найменування ґрунту Питомий опір, Ом*м
Глина 100

Таблиця 4.2

Значення коефіцієнта К II Кліматична зона
при застосуванні стрижневих електродів довжиною 2-3м і глибині закладення їхньої вершини 0,5-0,8м 1,8-2,0
при застосуванні протяжних електродів і глибині закладення 0,8м 4,5-7,0

Визначається опір розтіканню одного вертикального електрода Rво по формулі:

Rво =(срозр.в /2*р*l)*(ln 4l/d)

де d=0,016 м

Rво =(200/2*3,14*2)*(ln 4*2/0,016)=99,43 Ом

Визначається зразкове число вертикальних заземлювачів при попередньо прийнятому коефіцієнті використання з в = 0,9:

n=99,43/0,9*15=7,3~8 шт

Визначається опір розтіканню горизонтальних електродів Rг. Коефіцієнт використання горизонтальних електродів з г = 0,89.

Rг =(с/ з г *2*р*l)*ln (l2 / d*t) = (450/0,89*2*3,14*2)*

ln (22/0.016*0.4)= 258,8 Ом

Уточнений опір вертикальних електродів:

Rв =(258,8*15) / (258,8-15)= 15,9 Ом

Уточнене число вертикальних електродів визначається при коефіцієнті використання з в =0,9:

n=99,43/(0,9*15,9) = 6,9~7 шт

Остаточно приймаємо 7 вертикальних стрижня.

Література

1. Правила пристрою електроустановок. – К., 2005

2. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів і правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів. - К., 2003.

3.Гаків К.П., Новгородцев Б.П. Конструкції й механічний розрахунок лінії електропередачі. – К, 2003

4.Довідник по проектуванню електропривода, силових і освітлювальних установок /Під ред. Болипама Я.М. і ін. – К., 2006

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий