Відступу від погодженої й затвердженої проектної документації, викликані уточненням умов виробництва складально-зварювальних робіт, допускаються за узгодженням із проектною організацією й із внесенням відповідних змін у робочі кресленики КМ.
У випадках застосування зварювальних матеріалів, сталей і технологічних рішень по збиранню й монтажному зварюванні, не зазначених в НД, необхідно одержати узгодження організації, відповідальної за розробку, замовника й проектної організації.
Сталеві конструкції (відправні марки), що надійшли від заводу-виготовлювача на будівельну площадку, піддають вхідному контролю. Для цього на будівельну площадці повинен бути обладнаний стенд, на який установлюють контрольовані монтажні марки конструкцій, і потім виконують їхній вхідний контроль,
Розвантаження й вхідний контроль металоконструкцій мостових споруд здійснюють особи, відповідальні за відповідним наказом (наказу) мостобудівної організації за зазначені операції. Результати вивантаження й вхідного контролю конструкцій повинні відбиватися у відповідних документах згідно НПАОП 0.00-6.18-04 [7].
При вхідному контролі якості металоконструкцій перевіряють [5]:
1) відповідність лінійних розмірів і геометричної форми конструкцій проектним вимогам; при цьому відхилення лінійних розмірів і геометричної форми конструкцій згідно з ДСТУ 2500-94;
2) якість заводських зварених швів і зон переходу цих швів до основного металу (візуальним контролем згідно ГОСТ 24521-80), якість замикання кільцевих швів, а також відсутність тріщин у залишених заводом-виготовлювачем прихватках у зонах розпусків різних кутових швів;
3) відсутність дефектів по основному металі конструкцій - неприпустимі забоїни по вільних крайках поясів і інших елементів, расслой прокату на вільних крайках [17];
4) якість вільних крайок основних металоконструкцій;
5) якість отворів в елементах блоків головних балок і блоків ортотропних плит [18];
6) якість і параметри підготовки заводом-виготовлювачем крайок монтажних зварених з'єднань згідно ГОСТ 17624-87 [4];
7) якість заводської ґрунтовки основних металоконструкцій і її товщину відповідно до проекту: в наслідку транспортування залізобетонних конструкцій від заводу-виготовлювача до місця будівництва з фіксацією можливих тріщин у заводських швах, вм'ятин і інших деформацій в елементах і ін.
Наявність або відсутність неприпустимих дефектів заводського виготовлення конструкцій по позиціях 1-7 відбивається в «Журналі огляду кожної марки елемента мостової споруди при вхідному контролі» [12].
На підставі «Журналу вхідного контролю металоконструкцій» [12] при наявності неприпустимих відхилень по одному або декількох перерахованих параметрах 1-7 мостобудівна організація становить узагальнений «Акт по якості заводського виготовлення конкретних марок елементів», що направляє комісії в складі представників проектної організації, Мостової інспекції (контролююча організація) і заводу-виготовлювача. Проектна організація ухвалює рішення щодо можливості ремонту й наступного монтажу даних металоконструкцій.
При необхідності зазначена комісія безпосередньо на будівельній площадці аналізує причини дефектів і ухвалює рішення щодо способах їхнього виправлення (або про заміну конструкцій новими). Дефекти заводських зварених з'єднань усуває завод-виготовлювач.
Виправлення дефектних ділянок швів і виправлення деформованих конструкцій слід виконувати по вказівках згідно НПАОП 0.00-1.37-04 [13].
Технічні служби мостобудівної організації (головний інженер, керівник зварювальних робіт, технічного відділу, лабораторії й монтажної ділянки) несуть гражданську, уголовну та адміністративну відповідальність за якість згідно чинному законодавству вироблених монтажно-зварювальних робіт і дотримання вимог, робочої документації КМ і КМД, Технологічного регламенту по монтажному зварюванню металоконструкцій мосту й діючих СНіП. Зазначені служби повинні організувати й постійно здійснювати вхідний контроль робочої документації, конструкцій, зварювальних матеріалів; операційний контроль технології монтажу й зварювання; приймальний контроль монтажних зварених з'єднань, закінчених окремих зварених конструктивних елементів, а також мостової споруди в цілому.
4.2 Класифікація видів неруйнівного контролю
Період експлуатації мостових конструкцій, безпосередньо залежить від значень їх поточної надійності і показників довговічності (технічного ресурсу, терміну служби).
Проблема забезпечення максимально можливого терміну служби, "уповільнення" старіння таких систем, продовження їх термінів експлуатації, в умовах жорсткого обмежених засобів (фінансових можливостей, технічних, людських ресурсів тощо), є однією з актуальних проблем для учених економістів і технічних фахівців різних країн. Наслідки виникнення відмов, несправностей або дефектів в таких системах можуть призводити до масштабних наслідків: глобальних катастроф, ураженню навколишнього середовища, людським жертвам, великим фінансовим і матеріальним втратам.
Категоричність вимог громадськості про необхідність виключення техногенних катастроф, які відбуваються з частотою 600-700 раз на рік із збитком для навколишнього середовища, робить проблему безпеки систем ще актуальнішою.
Виявлення ряду дефектів при періодичному обстеженні споруди затрудняє з огляду на ряд обставин. Тріщини, що зароджуються усередині матеріалу, невидимі, ряд вузлів конструкцій пролітних будов труднодоступні для спостереження і візуального обстеження, конструкції, які покриті матеріалом забарвлення, уражені всілякими видами корозії і тощо. При виявленні окремих типів тріщин, в конструкціях, що розрахованих під сучасні і перспективні навантаження і мають достатній запас міцності, використовуючи навіть сучасні методи визначення здатності, що несе, неможливо точно визначити категорію небезпеки дефекту і умови подальшої експлуатації.
Найбільш характерні механізми деградації визначаються особливостями установки, матеріалами, умовами експлуатації і тощо. До основних механізмів деградації відносяться [7]:
- термічна втома;
- корозійне розтріскування;
- корозійне розтріскування під напругою (межкристалітна корозія, транскристалітна корозія);
- щілинна корозія і локальна корозійна дія (мікробна корозія, пітингова корозія);
- ерозія при кавітації;
- ерозійна корозія;
- вібраційна втома.
Зростаюча складність забезпечення надійної і довговічної експлуатації мостів вимагає нових підходів до технічної діагностики.
Для технічного діагностування мостів підходять такі види (методи) неруйнівного контролю:
- акустичний (ультразвуковий) контроль: ультразвукова дефектоскопія;
- ультразвукова товщинометрія [19];
- магнітний;
- віхреструмовий;
- візуальний і вимірник;
- метод магнітної пам’яті металу;
- акустичної емісії (АЕ);
- капілярна дефектоскопія.
Розглянемо деякі з методів неруйнівного контролю більш детально.
Капілярна дефектоскопія заснована на капілярному проникненні індикаторних рідин в порожнині поверхневих і крізних нещільностей матеріалу мостових споруд і реєстрації індикаторних слідів, що утворюються, візуальним способом або за допомогою перетворювача. Капілярна дефектоскопія призначена для виявлення поверхневих і крізних дефектів в мостових спорудах, визначення їх розташування, протяжності (для протяжних дефектів типа тріщин) і орієнтації по поверхні. Капілярна дефектоскопія дозволяє контролювати елементи мостів - любих розмірів і форм, виготовлені з чорних і кольорових металів і сплавів, а також інших твердих матеріалів. Капілярну дефектоскопію застосовують для контролю мостів, виготовлених з матеріалів, якщо їх магнітні властивості, форма, вигляд і місцерозташування дефектів не дозволяють досягати потрібною чутливості магнітопорошковим методом, або магнітопорошковий метод контролю не допускається застосовувати за умовами експлуатації мосту [20].
Необхідною умовою виявлення дефектів типа порушення цілісності матеріалу капілярними методами є наявність порожнин, вільних від забруднень і інших речовин, що мають вихід на поверхню мостів і глибину розповсюдження, ширину їх розкриття, що значно перевищує. Капілярні методи підрозділяють на основні, які використовують капілярні явища, і комбіновані, засновані на поєднанні два або більш різних по фізичній суті методів неруйнівного контролю. Одним з яких є капілярний. Основні капілярні методи контролю класифікують [20]:
- залежно від типа проникаючої речовини на [20]:
1) проникаючих розчинів;
2) суспензій, що фільтруються.
- залежно від способу отримання первинної інформації на [20]:
1) яскравість (ахроматичний);
2) кольоровий (хроматичний);
3) люмінесцентний;
4) люмінесцентно-кольоровий.
Зовнішнім оглядом візуального вимірювального контролю (ВВК) перевіряють якість підготовки і збірки мостів під зварку, якість виконання швів в процесі зварки і якість готових зварних з'єднань мостових споруд. Зазвичай зовнішнім оглядом контролюють зварні вироби незалежно від застосування інших видів контролю.
Візуальний контроль у багатьох випадках достатньо інформативний і є найбільш дешевим і оперативним методом контролю. Зовнішньому огляду піддають зварювані матеріали для виявлення (визначення відсутності) вм'ятин, задирок, окалини, іржа і тому подібне Перевіряють якість підготовки кромок під зварювання і збірку заготовок. До основних контрольованих розмірів зібраних під зварювання деталей мостів відносять зазор між кромками і притуплювання кромок - для стикових з'єднань без оброблення кромок; зазор між кромками, притуплювання кромок і кут їх оброблення - для з'єднань з обробленням кромок; ширину зашморгування і зазор між листами - для нахлісних з'єднань; зазор між листом і кромкою, кут між зварюваними елементами, а також притуплювання і кут скосу кромок - для таврових з'єднань; зазор між зварюваними елементами і кут між ними - для кутових з'єднань. Деталі, вузли або вироби, зібрані під зварку з відхиленням від технічних умов або встановленого технологічного процесу, бракують. Засоби, порядок і методика візуального контролю передбачаються технологічним процесом виробництва або НД [20].