Облік вексельних операцій

ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ 1.1 Економічна сутність розрахунків із застосуванням векселів

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

1.1 Економічна сутність розрахунків із застосуванням векселів

1.2 Нормативно-правова база, що регулює облік вексельних операцій

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

2.1 Документальне оформлення вексельних операцій

2.2 Аналітичний і синтетичний облік вексельних операцій

2.3 Розкриття інформації про вексельні операції у звітності підприємства

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ВИМОГ П(С)БО ТА МСБО З ОБЛІКУ ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЗУ – Закон України.

П(С)БО – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку.

МСБО – Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

МСФЗ – Міжнародні стандарти фінансової звітності.

ПДВ- податок на додану вартість.

АЗ – акцизний збір.

КМУ – Кабінет Міністрів України.

ВРУ – Верховна Рада України.

НБУ – Національний Банк України.

МінФін – Міністерство фінансів.

НМДГ – неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Дт – дебіт.

Кт – кредит.

Субрах. - субрахунок.

Рах. – рахунок.

ВСТУП

В залежності від форми використання грошових коштів всі розрахунки поділяються на дві сфери: готівкових розрахунків - яка обслуговується законними грошовими знаками держави; безготівкових розрахунків - яка обслуговується платіжними засобами в депозитній формі у формі комерційних боргових зобов'язань (вексель, чек, банківський сертифікат).

Жодний з інструментів сучасного фінансового ризику, крім, звичайно, самих грошей у всіх численнихпроявахїхніхекономічнихфункцій, не можезрівнятися по своїйісторії і значенню з векселем. Саме розвиток вексельного обертання призвів до безготівкових грошових розрахунків: витисненню з грошового обігу металів - золота і срібла, заміна еквівалентів мінового обороту паперовими символами.

Безумовність векселя як боргового зобов'язання, строгість і швидкість стягнення по ньому, стали основою створення інших видів платежів і розрахунків - банкнот, чеків, акредитивів. Розвиток різноманітних інструментів ринку цінних паперів - акцій, облігацій, депозитних сертифікатів і їх похідних, йшло так само на базі векселя.

В умовах переходу до ринкової економіки виникла об'єктивна необхідність формування професійного вексельного ринку в Україні. Векселі кредитних установ, фінансових і страхових компаній, великих підприємств стаютьо б'єктами біржових торгів. За допомогою вексельних програмз дійснюютьсяс проби розв'язання проблеми неплатежів, здійснення взаємозаліків заборгованості, а також розробляються і здійснюються інші фінансові програми.

Актуальність теми курсовоїроботи полягає у тому, щовідродження ринкової економіки, фінансового ринку і багатьох його традиційних механізмів призвело до відновлення вексельного обігу в Україні. В процесі становлення ринкових відносин і підвищення динамічності економіки вексель знову знаходиться в центрі уваги. Тому дослідження процессу обліку вексельних операцій є досить актуальним завданням фінансового обліку на сьогоднішній день.

Метою курсової роботи є розгляд сутності та закономірностей процессу обліку вексельних операцій.

Об’єктом дослідження є облік довгострокових, поточних одержаних та виданих векселів.

Предметом дослідження є цінний папір - вексель.

Методи дослідження:

1. Спостереження. Наукове дослідження процесу обігу векселів, документальне оформлення всіх даних.

2. Опис. В роботі описані всі вимоги та стандарти, яким повинен відповідати облік векселів.

3. Аналіз. Виявлення тенденцій протікання різних видів діяльності підприємства, розрахунки між підприємствами та організаціями таким видом безготівкових розрахунків як вексель, а також розвиток вексельних операцій в Україні.

4. Узагальнення. Узагальнення всіх економічних показників ефективності використання безготівкових розрахунків векселями та відображення інформації у звітності підприємства.

5. Систематизація даних по підприємству для єдиної цілі, а саме подання звітності зовнішнім користувачам.

Інформаційною базою написання курсової роботи є законодавчі та нормативні документи України, праці вітчизняних і закордонних вчених з питань обліку фінансових результатів та складання фінансової звітності, спеціалізовані періодичні видання, первинні документи, облікові регістри та форми звітності досліджуваного підприємства.

РОЗД ІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

1.1 Економічна сутність розрахунків із застосуванням векселів

Вексель займає особливе місце в системі безготівкових розрахунків, оскількиможе безпосередньо використовуватись для погашення боргових зобов'язань.

Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем[22, с. 37].

Вексель (нім. - заміна, обмін, розмін) - це письмово оформлене боргове зобов'язаннявстановленогозразка, цінний папір, який засвідчуєбезумовнегрошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю)[13,с. 150].

Бухгалтерський облік вексельного обігу враховує подвійну природу цього фінансового інструменту. З одного боку, він є борговим зобов’язанням і використовується для розрахунків за товари (роботи, послуги), з другого – цінним папером, придбаним за гроші. Як останній, вексель відноситься до об’єктів інвестування і відображається у складі фінансових інвестицій. В Україні вексельний обіг має переважно товарний характер.

Вексель належить до цінних паперів, які характеризуються як документ, що підтверджує майнові права, здійснення і передача яких можлива лише при його пред'явленні.

Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші (національна або іноземна валюта).

Учасниками обігу векселів можуть виступати:

- Векселедавець – особа, яка отримала товар (роботи, послуги) і видала вексель (платник за векселем);

- Перший векселедержатель – особа, яка передала цінності і отримала вексель (отримувач грошей може виступати індосантом);

- Наступний векселедержатель (індосант) – особа-власник векселя в силу здійсненого на його користь передавального надпису, яка робить на ньому наступний передавальний надпис (індосамент);

- Особа з вексельними повноваженнями – отримувач векселя за індосаментом, є представником за отриманням платежу (власником векселя при цьому залишається індосант);

- Особливий платник – особа, уповноважена оплатити вексельні зобов’язання;

- Вексельний поручитель (аваліст) – особа, яка здійснює аваль (вексельне поручительство), що забезпечує здійснення платежу за векселем у випадку несплати його платником;

- Останній векселедержатель (індосант) – отримувач векселя за індосаментом і власник всіх прав по векселю;

- Посередник – особа, вказана векселедавцем, авалістом, індосантом для оплати векселя, або яка добровільно взялась оплатити вексель за будь-якого з них в порядку реєстру [13, с. 150 ].

В залежності від форми та способу використання розрізняють:

1) Простий вексель — виписується позичальником (векселедавцем) і містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити власнику векселя (кредитору) у вказаний строк у вказаному місці вказану суму.

2) Переказний вексель (тратта) — виписується кредитором (векселедержателем) письмовий наказ платнику (трасату) про сплату певної суми грошей у визначеному мiсцi у визначений час. Причому отримувачем коштів може виступати як перший векселедержатель (ремітент), так i кожний з наступних векселедержателів (індосат).

3) Відсотковий – загальна сума, що виплачується за векселем у день погашення (сума погашення), включає відсотки.

4) Безвідсотковий – загальна сума, що виплачується за векселем у день погашення, не включає відсотки.

В залежності від характеру угод, що спричинили появу векселя виділяють:

- Комерційний (товарний, торговий) вексель з'являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг.

- Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики.

- Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.

В залежності від строку обігу векселі поділяються на:

- Короткостроковий вексель - це вексель, який забезпечує заборгованість перед постачальниками, підрядниками й іншими кредиторами терміном менше 12 місяців.

- Довгостроковий вексель – це вексель, який забезпечує заборгованість терміном більше одного року.

Забезпечений вексель — це вексель, гарантований заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцю доти, доки борг не буде сплачено. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання[13, с. 43].

Векселі на пред’явника — це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим. [22, с. 43].

Доміцильований вексель — це такий, у якому застережено, що даний вексель підлягає сплаті третьою особою — доміцилянтом за місцем проживання платника (або в іншому місці). Конкретне місце платежу вказується на векселі векселедавцем і пред’являється до оплати доміцилянту, який не є відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної відповідальності, якщо платіж не буде здійснено [22, с. 43].

Векселі можуть з'являтись в обігу внаслідок реальних угод, або ж бути фіктивними (безгрошовими), до яких відносять підроблені, дружні, бронзові векселі.

Підроблений вексель — це вексель, в якому міститься підроблений підпис векселедавця, або акцептанта, фальсифіковано вексельну суму чи строк погашення. Підроблення здійснюється з метою отримання коштів у банку під даний вексель.

Дружній (приятельський) вексель акцептується з метою надання допомоги в отриманні кредиту під вексель неплатоспроможній особі. Як правило, обидва суб'єкти угоди акцептують векселі один на одного для того, щоб згодом отримати під них кредит у банку. Такі векселі, коли кілька суб'єктів виступають то векселедавцем (платником), то векселедержателем (покупцем), називають зустрічними(однак зустрічні векселі не завжди є фіктивними, оскільки вони можуть з'являтись і в результаті реальних торговельних відносин між контрагентами).

Бронзовий (дутий, вигаданий) вексель виписується на ім'я неіснуючої або заздалегідь неплатоспроможної особи. Метою подібної операції є отримання кредиту чи збільшення заборгованості неплатоспроможної особи для того, щоб майно банкрута залишилось у близьких йому осіб, замість того, щоб перейти у власність реальних кредиторів. Незважаючи на економічну дефектність дружніх та бронзових векселів, у них немає юридичних дефектів, оскільки підписи не фіктивні, наявні усі реквізити.

Особливим видом є казначейські векселі - векселі, які видаються а рахунок фінансування витрат державного бюджету (за винятком витрат на оплату праці та інших грошових виплат населенню) за згодою відповідної» отримувача коштів з державного бюджету[13, с. 523].

Векселедавцем і платником за казначейськими векселями, які випущене для фінансування витрат державного бюджету, виступає Головне управлінні Державного казначейства, яке щомісячно публікує інформацію про умова випуску та погашення казначейських векселів.

Казначейські векселі можуть використовуватися з метою:

- Погашення кредиторської заборгованості (за згодоювідповідне кредиторів);

- продажу юридичним особам-резидентам;

- застави з метою забезпеченнязобов'язань перед резидентами згідно із законодавством про заставу;

- зарахування в оплату податків до державного бюджету за бажанням власника векселя.

Векселі можуть видаватися тільки для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги.

Найбільш розповсюджені такі два основних види векселів:

- простий (вексель-соло);

- переказний (тратта).

Простий вексель- є письмове боргове зобов'язання, установленої законом форми. У такому векселі беруть участь дві особи: векселедавець, що зобов'язується сплатити по виданому їм векселі і векселетримач, якому належить право на одержання платежу за векселем.


Використання простого векселя при розрахунках за товар можна представити в такому вигляді (рис. 1.1)

1 – векселедавець передає вексель;

2 – власник векселю пред’являє його до акцепту;

3 – векселедавець погашає вексель та передає його ремітенту;

4 – власник векселя вручає погашений вексель векселедавцю.

З схеми видно, що простий вексель можна використовувати необмежену кількість разом. Підприємство у першій ланці є продавцем товару, у другій ланці векселем із продавцем товару . Причому сума боргу за товар у другій ланки буде виплачена уже новому векселетримачу (індосату), що оформлюється передатним написом (індосаментом) на зворотній стороні простого векселя[22, с. 41].

Відповідно до законодавства усі підприємства, задіяні в ланцюзі вексельних розрахунків, відповідальні за повернення боргу перед векселетримачем. Це правило зменшує ризик при розрахунках, сприяє зниженню простроченої дебіторської заборгованості.

Переказний вексель (тратта) являє собою доручення кредитора (трасанта) – особи, що видала вексель позичальнику (трасату), відповідно до яких останній зобов'язаний сплатити в зазначений термін позначену у векселі суму третій особі (ремітенту).

Видати (трасувати) переказний вексель – значить прийняти на себе зобов'язання гарантії акцепту і платежу по ньому. Виходить, трасувати на іншого можливо в тому випадку, якщо векселетримач (трасант) має в платника (трасату) у розпорядженні цінності на суму що трасується векселя.

На відміну від простого векселя в переказному беруть участь на дві, а три особи:

- векселедавець (трасант) – що видає вексель;

- векселетримач (або новий одержувач), що одержує разом із векселем право вимагати по ньому платежі;

- платник (трасат), якому векселетримач пропонує здійснити платіж (у векселі це позначається словами «заплатите» або «сплачуєте»).

Розрахунки переказним векселем за поставлену продукцію можна представити такою схемою (рис. 1.2)[22, с. 42].



1 – підприємство А трасує переводний вексель на користь банку з метою погашення кредиту;

2 – банк надає підприємству суму кредиту;

3 – підприємство А відвантажило продукцію підприємству Б;

4 – банк пред'являє підприємству Б вексель для акцепту;

5 – трасат сплачує гроші банку по векселю.

Дії по даній схемі дозволяють трасату не відволікати оборотні кошти і не брати кредити в банку, а це сприяє прискоренню взаєморозрахунків, поліпшенню його фінансового стану.

Якщо продавцю товару потребуються гроші до строку погашення отриманого векселя під поставлений товар, то він може продати свій вексель іншій особі, але по ціні, звичайно, меншої, чим номінальна, зазначена у векселі. У цьому випадку новий векселетримач одержує право вимоги боргу з покупця товару.

Переваги векселів полягає в наступному:

1) для покупця товару - скорочення потреби в оборотних коштах, залучення до оплати за товар третьої особи, що має кошти, а також можливість використання для оплати товару векселів, отриманих від своїх боржників;

2) для продавця товару підвищення гарантій оплати за рахунок поручителя відповідальності усіх векселедавців перед векселетримачем;

3) можливість продажу векселів до строку їхній погашення боржниками й одержання необхідних оборотних коштів.

Недолік застосування векселів при використанні їх у розрахунках за товари полягає насамперед у тому, що крім договору поставки потрібно оформлення ще одного документа – векселя. Для цього покупець повинний в окремих випадках дістати згоду надійного поручителя – банку.

У такий спосіб економічне значення введення вексельного обігу складається в:

- прискоренні розрахунків і оборотності фінансових ресурсів, збільшення надійності розрахунків і зменшенні неплатежів;

- розширенні можливостей кредитування, наданні покупцем відстрочки платежів, зменшенні потреби в банківському кредиті;

- спрощенні безготівкових розрахунків у народному господарстві. Недостатнє використання векселів у господарському обороті України пояснюється визначеними сумнівами з боку підприємств щодо спроможності цього цінного паперу слугувати надійним розрахунково-платіжним засобом у ситуації загальної кризи платежів.

З одного боку, відпускати продукцію в кредит (за векселем) може тільки підприємство, що не відчуває фінансових труднощів і спроможне чекати оплати. З іншого боку, щоб уникнути ризику продавець буде приймати векселя тільки від платоспроможного підприємства, що може розрахуватися без використання векселя або від стабільно працюючого підприємства, у якого не буде труднощів погасити виданий вексель.

Тим часом, криза платежів відбиває ситуацію, коли фінансово-надійних підприємств – дуже мало. І якщо в ланцюжку обігу векселя виявляється хоча б одне неплатоспроможне підприємство, то можуть припинитися всі розрахунки з використанням векселя[22, с 49].


1.2 Нормативно – правова база, що регулює облік вексельних операцій

Правовою основою вексельного обігу в Україні є законодавчі, нормативні акти, розроблені згідно з положенням Єдиного вексельного закону, ухваленого Женевською вексельною конвенцією 1930 року.

Облік розрахунків за векселями регламентується:

- Ухвала 18 червня 1991 р. Верховною Радою України Закону «Про цінні папери та фондову біржу»;

- Постановою ВРУ «Про застосування векселів у господарському обороті України» від 17.06.1992р.;

- Наказом Президента України «Про розширення сфери обігу векселів» від 26.07.1995р.;

- Листом Мінфіну України «Про бухгалтерський облік вексельного обігу» від 17.08.1992р. №18 – 4116;

- Листом ДПАУ від 17.01.1997р. №15 – 0214; ЗУ «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. №3374;

- Постанови КМУ «Про затвердження правил виготовлення і використання бланків» від 10.09.1992 р. №528;

- Листом НБУ від 19.09.1996 р. №12-214/934-5548 встановлено вартість вексельного бланку;

- Наказу Президента України «Про сплату державного мита за вексельними бланками» від 02.01.1993 р. №504/93;

- Лист НБУ від 27.01.2000р. №18 – 211/224 – 550 набрання чинності Женевських вексельних конвенцій;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання».

Основним документом, який визначає умови і порядок випуску і обігу цінних паперів, є ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.1991р. №1201 – ХІІ, ст..3 якого вексель відносить до цінних паперів.

Відповідно до цього Закону вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовні грошові зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну певну суму грошових коштів власнику векселя (векселедержателю). Векселі застосовують у випадках, коли необхідно провести відстрочку платежу, або коли є потреба оперативно провести фінансову операцію.

Відповідно до законодавства в Україні вексельний обіг має наступні особливості:

1. Використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, індосантами і авалістами можуть юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, котрі визначаються такими відповідно до чинного законодавства України.

2. Векселі можуть видаватися тільки для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги за винятком векселів Мінфіну, НБУ і комерційних банків України.

Відповідно до законодавства в Україні вексельний обіг має наступні особливості:

3. Використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, індосантами і авалістами можуть юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, котрі визначаються такими відповідно до чинного законодавства України.

4. Векселі можуть видаватися тільки для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги за винятком векселів Мінфіну, НБУ і комерційних банків України.

5. Використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, індосантами і авалістами можуть юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, котрі визначаються такими відповідно до чинного законодавства України.

6. Векселі можуть видаватися тільки для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги за винятком векселів Мінфіну, НБУ і комерційних банків України.

7. У господарському обліку можуть використовуватися прості і переказні векселя.

8. Вексельний бланк може заповнюватись як друкарським так і недрукарським способами.

9. Сума платежу за векселем обов’язково зазначається цифрами і літерами.

10. Вексель підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи і засвідчується печаткою.

У 1992 році Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про застосування векселів в господарчому обороті України».

Застосування цих двох нормативних актів значно розширило можливості правового регулювання вексельного обігу.

З метою розширення сфери обігу векселів 26 липня 1995 року був виданий Указ Президента України «Про розширення сфери обігу векселів», який передбачав скасування обмежень стосовно розміру суми зобов’язань на один вексель. Розмір зобов’язань встановлювався за згодою суб’єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження правил виготовлення і використання бланків» від 10.09.1992 р. №528 визначено порядок випуску і обігу векселів.

Згідно до діючого законодавства бланки простого і переказного векселя придбаються підприємствами в установах банку. Виготовлення таких бланків підприємствами не допускається. При їх придбанні покупець сплачує вартість самого бланка, державне мито і ПДВ.

Вартість вексельного бланка визначена листом НБУ від 19.09.1996 р. №12-214/934-5548 – і становить 1 грн. (без ПДВ). За 1 бланк при придбанні до банку подають заяву на придбання вексельних бланків (із зазначенням виду векселів та їх кількості), а також документ, що підтверджує сплату за такі бланки.

До банку подається документ, який підтверджує сплату державного мита за вексельним бланком.

Відповідно до Наказу Президента України «Про сплату державного мита за вексельними бланками» від 02.01.1993 р. №504/93, під час придбання вексельних бланків покупці в обов’язковому порядку сплачують державне мито на кожний бланк в розмірі 10% від неоподаткованого мінімуму громадян (НМДГ) (1,7 грн.).

Для України 6.01.2000р. (лист НБУ від 27.01.2000р. №18 – 211/224 – 550) набрали чинності Женевські вексельні конвенції1930р. а саме: Конвенція, якою введено уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Конвенція про врегулювання деяких колізій про переказні векселі та прості векселі, Конвенція про гербовий збір. До зазначених Конвенцій Україна приєдналась 06.07.1999р. №826 – ХІV, №827 – ХІV, №828 – ХІV.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку і звітності зобов'язань з 1 липня 2000 року буде регулюватися П(С)БО 11.

Умовне вексельне зобов'язання індосантів відповідає визначенню «непередбачене зобов'язанню», наведеному в п. 4 П(С)БО 11. У цьому документі під таким зобов'язанням розуміється зобов'язання, котре може виникнути в результаті подій, що відбулися, і існування якого буде підтверджене тільки тоді, коли відбудеться одна чи більше невизначених подій, над якими підприємство не має повного контролю.

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

2.1 Документальне оформлення вексельних операцій

Вексель належить до категорії суворо формальних документів. Жодні виправлення у векселях не допускаються. У випадку недотримання чітко встановленої форми векселя останній втрачає вексельну силу[13, с. 152].

В простому векселі, (Додаток Б), що є письмовим розпорядженням-зобов'язанням позичальника, обов'язковими реквізитами є:

- найменування – « Простий вексель»;

- проста і нічим необумовлена обіцянка сплатити певну суму;

- визначення терміну платежу;

- зазначення місця, в якому здійснюється платіж;

- найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений;

- дата і місце складання векселя;

- підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Окремо від суми може зазначатись зобов'язання по сплаті відсотків (наприклад, «плюс відсотки», виходячи з 20 % річних).

В переказному векселі (Додаток В), обов'язково повинні міститись наступні дані:

- найменування – «Переказний вексель»;

- номер векселя;

- вексельна сума цифрами;

- дата складання векселя;

- місце складання векселя;

- термін сплати;

- найменування ремітента;

- сума прописом;

- назва і адреса трасанта;

- назва, підпис, місце платежу і найменування банківської установи;

- надпис про акцепт векселя;

- підпис платника за векселем;

- аваль.

Переказний вексель повинен бути акцептований трасатом, інакше трасат не має жодних зобов'язань по векселю. Акцепт - це згода оплатити вексель. Запис про це трасат робить на лицьовій стороні векселя: «Зобов'язуюсь оплатити» або «Вексель акцептований», а також зазначає дату акцепту, ставить підпис і печатку.

Протягом всього часу існування векселя - з моменту прийняття рішення про видачу і до моменту погашення - його супроводять різні документи, які становлять так звану вексельну документацію.

Документи, необхідні при видачі простого векселя:

-договори, додаткові угоди до них, що призводять до виникнення, зміни або припинення зобов'язань і/або вимог щодо векселів;

-акти приймання-передачі векселів, що засвідчують фізичне переміщення векселів та містять вказівку на підставу видачі векселя;

-довіреність на одержання цінностей;

-довіреність на підписання векселя;

-реєстр виданих векселів, видача яких призводить до виникнення, зміниі/або припинення прав та зобов'язань.

Документи, необхідні при видачі переказного векселя:

-договір між векселедавцем і першим векселедержателем;

-договір між векселедавцем і платником;

-довіреність на одержання цінностей (виписана першим векселедержателем);

-акт приймання-передачі векселя;

-довіреність на підписання векселя.

Документи, необхідні для акцепту переказного векселя:

-акт пред'явлення векселя до акцепту;

-авізо (заява на акцепт);

- повідомлення про вчинення акцепту.

Документи, необхідні для передачі (індосаменту) векселя:

- договір (договір міни - при обміні товару на вексель; два зустрічних договори купівлі-продажу: договір купівлі-продажу товарів і договір купівлі-продажу векселя, з подальшим складання угоди (акту) про залік; договір купівлі -продажу товарів (робіт, послуг) за яким розраховуються, передаючи вексель);

- акт приймання-передачі;

- довіреність на одержання цінностей;

- передавальний надпис (індосамент).

Крім самих векселів, первинними документами можуть бути: акт приймання-передачі векселя (Додаток Г), акт про протест векселя в неакцепті(Додаток Д), акт про протест векселя про несплату(Додаток Е), акт про протест про недатування акцепту, платіжна вимога на опротестування векселя, реєстр пред'явлених векселів, виписки банку(Додаток Ж), ВКО, довідки бухгалтерії тощо.

Реєстрацію документів доцільно вести в книзі обліку векселів (Додаток З) і книзі реєстрації актів приймання-передачі векселів. В книзі обліку векселів реєструють всі одержані підприємством векселі, а в разі випуску власних векселів заводять окрему книгу реєстрації випущених векселів. В книзі обліку зазначають всі характеристики векселів, що реєструються.

Аналогічно здійснюється реєстрація виданих векселів. Рух виданих векселів підприємство може відображати у реєстрі виданих векселів.

2.2 Аналітичний та синтетичний облік вексельних операцій

На рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані» ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена векселями.

Рахунок 34 «Короткострокові векселі одержані» має такі субрахунки:

341 «Короткострокові векселі, одержані в національній валюті»;

342 «Короткострокові векселі, одержані в Іноземній валюті».

На рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані» за дебетом відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями, за кредитом — отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо[18, с. 443].

Після одержання вексель може залишатися у підприємства-векселедержателя до настання строків платежу, може бути переданий іншій організації або особі в рахунок оплати за товари чи використаний для одержання кредиту в банку.

Господарські операції та кореспонденція рахунків для відображення в обліку операцій з короткостроковими векселями одержаними наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Типові господарські операції та кореспонденція рахунків з обліку короткострокових векселів одержаних

№ оп. Зміст господарської операції Обороти Сума, грн. Джерело інформації
Дебет Кредит
11 Одержано вексель від покупців і замовників, інших дебіторів для забезпечення заборгованості

34

36 , 37

30000,0

Вексель, Додаток Б
22 Одержано вексель від покупців за відвантажену їм готову продукцію, роботи, послуги, товари, реалізовані фінансові інвестиції, необоротні активи, інше майно

34

70, 71, 74

25000,0

Вексель, Додаток И

44 Одержано в касу, на поточний рахунок кошти в погашення заборгованості, забезпеченої одержаними векселями

30, 31

34

5000,0

Виписка з банку, Додаток Ж
54 Передано одержаний вексель в погашення: - позики банку 50 34

4500,0

Бухгалтерська довідка, Додаток І
- заборгованості перед постачальниками та підрядниками 63 3000,0
- заборгованості перед бюджетом за податками 64 12000,0
- кредиторської заборгованості 685 90000,0

Аналітичний облік ведеться за кожним одержаним векселем.

Облік довгострокових векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, ведеться на субрахунку 182 «Довгострокові векселі одержані» рахунку 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість».

За дебетом субрахунку 182 «Довгострокові векселі одержані» відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями, за кредитом - - отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій особі тощо[18, с. 444].

Господарські операції та кореспонденція рахунків для відображення в обліку операцій з довгостроковими векселями одержаними наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Типові господарські операції та кореспонденція рахунків з обліку довгострокових векселів одержаних

№ оп. Зміст господарської операції Обороти Сума, грн. Джерело інформації
Дебет Кредит
11 Отримано від покупця вексель як гарантію щодо оплати у майбутньому

182

36

10000,0

Вексель, ДодатокЇ

22 Надійшли гроші від покупця в рахунок погашення раніше одержаного від нього векселя на основну суму та суму відсотків, що становлять плату за використання векселедавцем основної суми протягом дії векселя 30, 31 182, 34, 37 70000,0 Виписка банку, Додаток Ж
33 Проведено погашення заборгованості підприємства перед кредитором шляхом передачі йому векселя,одержаного від покупця 63 182, 34, 37 37000,0 Вексель, Додаток К

Аналітичний облік ведеться за кожним одержаним векселем.

На рахунку 62 «Короткострокові векселі видані» ведеться облік розрахунків за заборгованістю постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на яку підприємством видані векселі.

Рахунок 62 «Короткострокові векселі видані» має такі субрахунки:

621«Короткострокові векселі, видані в національній валюті» ;

622«Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті».

За кредитом рахунку 62 «Короткострокові векселі видані» відображається видача векселів в забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів та в забезпечення інших операцій, за дебетом - погашення заборгованості за виданими векселями, її списання тощо[18, с. 445].

Бухгалтерський облік за короткостроковими векселями виданими наведено в табл. 2.3


Таблиця 2.3

Відображення в обліку короткострокових векселів виданих

№ оп. Зміст господарської операції Обороти Сума, грн. Джерело інформації
Дебет Кредит
11 Видано вексель в забезпечення заборгованості перед постачальниками

63

62

45070,0

Вексель, ДодатокЛ
33 Погашено раніше виданий вексель шляхом надання банку платіжного доручення й анулювання раніше виданого векселя

62

311

60345,0

Виписка банку, ДодатокЖ

Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх погашення.

Облік розрахунків з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов'язанням, відображається на рахунку 51 «Довгострокові векселі видані».

Рахунок 51 має такі субрахунки:

511 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті»;

512 «Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті».

За кредитом рахунка 51 відображається видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, надані послуги, виконані роботи та за іншими операціями, за дебетом - погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем[18, с. 445].

Господарські операції та кореспонденція рахунків для відображення в обліку операцій з довгостроковими векселями виданими наведено в таблиці 2.4.


Таблиця 2.4

Типові господарські операції та кореспонденція рахунків з обліку довгострокових векселів виданих

№ оп. Зміст господарської операції Обороти Сума, грн. Джерело інформації
Дебет Кредит
11 Видано вексель постачальникам та Іншим кредиторам за поставлені ними товарно-матеріальні цінності 63, 685 51 12000,0 Вексель, Додаток М
22 Оплачено постачальникам та іншим кредиторам заборгованість за основною сумою, а також відсотками за виданим векселем 51 31 12000,0 Виписка банку, Додаток Ж

Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем.

Треба зазначити, що векселі є бланками суворої звітності. Тому їх придбання у бланковидавництві, зберігання, облік і списання на адміністративні витрати здійснюється згідно порядку обліку бланків суворої звітності, який викладено у пункті 3.3, розділу 3.

Узагальнення бухгалтерської інформації про стан розрахунків із покупцями та замовниками, а також постачальниками та підрядниками за допомогою векселів знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №3, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку у розділі 1 Відомості 3-М.

2.3 Розкриття інформації про вексельні операції у звітності підприємства

Для того, щоб організувати бухгалтерський облік векселів, необхідно пам’ятати про принципи підготовки фінансової звітності викладені в П(С)БО 1:

По – перше, принцип нарахування і відповідності доходів і витрат: він важливий визначені доходів і витрат у вигляді відсотків.

По – друге принцип обачності: цей принцип повинні використовувати всі особи, які поставили свій підпис на вексельному бланку, - вони є солідарно відповідальними за векселем. Оскільки при опротестуванні векселя в неакцепті або неплатежі з кожного з них може бути стягнута вексельна сума, то відповідно до П(С)БО 11 (набув чинності з 01.07.2000р.). існує можливість стоку ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди. Тому підприємство повинно визнати умовне зобов’язання у відповідному розмірі і відобразити таке зобов’язання у примітках до фін. Звітності.

По – третє принцип превалювання змісту над формою: операції повинні враховуватися відповідно до їх економічної суті, а не тільки виходячи з юридичної форми. Цей принцип особливо важливий у тому випадку, наприклад, коли вексель номінальною вартістю 100 тис. грн. видається в оплату за товар вартістю 80 тис. грн.. Це означає, що по суті до номінальної вартості векселя закладені відсотки в розмірі 20 тис. грн., які повинні враховуватися як доходи (витрати) відповідного періоду (згідно з принципом нарахування).

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх в основні класи згідно з економічними характеристиками. Ці основні класи мають назву елементи фінансових звітів. Одним з таких елементів є зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла вна­слідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, зумовить зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі еко­номічні вигоди.

В балансі інформація про зобов’язання може бути наведена за умови, що зобов’язання відображається в балансі, у тому випадку, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

У статті «Векселі одержані» (Баланс, ІІ розділ активу балансу, рядок 150) показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

У статті «Векселі видані» (Баланс, IV розділ пасиву, рядок 520) показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

Сума заборгованості дорівнює номінальній вартості векселя, яка у випадку відсоткового векселя не містить, нарахованих відсотків, а у випадку безвідсоткового векселя може містити і суму нарахованих відсотків.

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

1. Сума та строки погашення зобов'язання, яке було виключене із складу поточних зобов'язань.

2. Перелік і суми зобов'язань, що включені до статей балансу «Інші довгострокові зобов'язання», «Інші поточні зобов'язання».

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ВИМОГ П(С)БО ТА МСБО З ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

Економіка України останнім часом розвивається в напрямі глобалізації, у зв'язку із чим існує очевидна необхідність узгодження національних П(С)БО та МСФЗ (див. табл. 5.2).

МСФЗ приділяють увагу особливостям визнання окремих видів зобов’язань, наводячи не тільки визначення, але й практичні приклади.

Таблиця 3.1.

Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, які регламентують облік зобов'язань

Порівняльна ознака П(С)БО МСФЗ
1 2 3
Стандарти, які регулюють облік зобов'язань П(С)БО 11 «Зобов'язання» П(С)БО 2 «Баланс» Концептуальна основа складання та подання фінансових звітів МСФЗ 1 «Подання фінансових звітів» МСФЗ 10 «Непередбачені події та події, що сталися після дати балансу» МСФЗ 20 «Облік урядових субсидій і розкриття інформації про урядову допомогу» МСФЗ 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання інформації» МСФЗ 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та активи»
Поняття зобов'язання Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс», зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди Відповідно до параграфу 60 Концептуальної основи МСФЗ, зобов'язання визначаються як обов'язок чи відповідальність діяти або робити певним чином. В ширшому розумінні зобов'язання -це теперішня заборгованість підприємства, яка виникає в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, спричинить вибуття з підприємства ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди
Оцінка зобов'язань Заборгованість оцінюється за сумою укладеного договору Зобов'язання відображаються в балансі за: - сумою погашення (поточні зобов'язання) - теперішньою вартістю (довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки) Згідно з МСФЗ окремі зобов'язання можуть вимірюватись із застосуванням попередніх оцінок. Для визначення балансової вартості використовують такі види оцінки: - історична собівартість - поточна собівартість - вартість розрахунку (платежу) - теперішня вартість - справедлива вартість
Момент віднесення поточних зобов'язань до довгострокових

Довгострокові зобов'язання,на які нараховуються відсотки і які повинні відображатися у розділі поточної заборгованості по довгострокових зобов'язаннях, тобто що підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, продовжують

Залишатися

довгостроковими, якщо:

- первинний строк погашення

складав період, що перевищує

дванадцять місяців;

- до затвердження фінансової звітності є угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове

Щоб довгострокове

МСФЗ1 (пп. 63-64) до перерахованих критеріїв додає, що підприємство передбачає рефінансувати зобов'язання на довгостроковій основі, і цей намір закріплює договором на рефінансування або на зміну графіку платежів, який укладається до затвердження фінансової звітності. Таким чином ініціатором всього описаного вище є підприємство П. 65 МСФЗ 1 розповсюджується не тільки на довгострокові, але і взагалі на зобов'язання, які випливають із специфіки умов кредитних угод та обумовлені в даному пункті стандарту.

зобов'язання за такою угодою вважалось довгостроковим, необхідна наявність декількох умов:

-умови угоди повинні бути порушені;

- до затвердження фінансової звітності позикодавець погодився не вимагати погашення зобов'язань внаслідок її порушення;

-виникнення подальших порушень кредитної угоди не очікується протягом 12 місяців з дати балансу.

Однаковим у П(С)БО 11 та МСФЗ є визнання зобов’язань. Для визнання зобов'язань повинні бути дотримані дві умови: 1) оцінка їх може бути достовірно визначена 2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок погашення існуючої заборгованості.

Однаково у П(С)БО 11 та МСФЗ визначається момент списання заборгованості з балансу: коли воно погашене, анульоване або строк його дії пройшов.

ВИСНОВКИ

Вексель – це складне за встановленою законом формою безумовне письмове боргове грошове зобов’язання, видане однією стороною (векселедавцем) іншій стороні (векселеутримувачу).

Бухгалтерський облік вексельного обігу враховує подвійну природу цього фінансового інструменту. З одного боку, він є борговим зобов’язанням і використовується для розрахунків за товари (роботи, послуги), з другого – цінним папером, придбаним за гроші. Як останній, вексель відноситься до об’єктів інвестування і відображається у складі фінансових інвестицій. В Україні вексельний обіг має переважно товарний характер.

Векселі видаються на забезпечення поставок, у результаті яких у підприємства виникла заборгованість перед постачальниками за надані товари (роботи, послуги). Відповідно до вексельного права видача векселя погашає кредиторську заборгованість перед постачальниками, тобто змінює цю кредиторську заборгованість іншим вексельним зобов’язанням.

Облік розрахунків за векселями регламентується Постановою ВРУ «Про застосування векселів у господарському обороті України» від 17.06.1992р., Наказом Президента України «Про розширення сфери обігу векселів» від 26.07.1995р., листом Мінфіну України «Про бухгалтерський облік вексельного обігу» від 17.08.1992р. №18 – 4116 і листом ДПАУ від 17.01.1997р. №15 – 0214.

Основним документом, який визначає умови і порядок випуску і обігу цінних паперів, є ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.1991р. №1201 – ХІІ, ст..3 якого вексель відносить до цінних паперів.

Векселя можуть використовуватись в операціях 4-х видів:

- товарних – операціях, пов’язаних з купівлею–продажем продукції виконанням робіт та виконанням послуг;

- фінансових – операціях пов’язаних з отриманням грошових коштів.

- бюджетних – операціях пов’язаних з припиненням зобов’язань бюджету перед бюджетом;

- фіктивних – операціях не пов’язаних з рухом товарів, бюджетних зобов’язань.

Така широка сфера застосування векселів викликана особливостями, що виникають з його правової природи як абстрактного боргового зобов’язання, оформленого як документ.

По характеру векселі можуть бути необоротні або оборотні, тобто довгострокові або поточні. Векселі отримані становлять активи підприємства, векселі видані – його зобов’язання.

За формою та способом використання векселі поділяють на: прості і переказні.

В простому векселі (соло) беруть участь дві сторони: векселедавець і векселеотримувач. В ньому фіксується безумовне зобов’язання векселедавця сплатити вказану суму пред’явнику векселя або особі, вказаній у векселі через певний час.

Переказний вексель (трата) є письмовим документом, що містить безумовний наказ векселедавця платнику сплатити вказану суму грошових коштів у визначений термін у зазначеному місці отримувачу або за його наказом.

Облік векселів виданих ведемо на рахунках:

51 «Довгострокові векселі видані»;

62 «Короткострокові векселі видані».

За кредитом рах. 51, 62 відображається видача векселів на забезпечення поставок (робіт, послуг), за дебетом – погашення заборгованості за виданими векселями.

Облік векселів отриманих ведемо на рахунках:

182 «Довгострокові векселі одержані»;

34 «Короткострокові векселі одержані».

За дебетом рах. 182, 34 відображається сума векселів отриманих в рахунок відвантаженої продукції (виконаних робіт і послуг), а за кредитом отримання грошових коштів за отриманими векселями.

Облік руху бланків векселів ведемо на позабалансовому рах. 08 «Бланки суворої звітності».

Аналогічний облік ведеться за виданим і отриманим векселем та за сторонами їх погашення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІV зі змінами і доповненнями.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності»

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс»

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов’язання».

6. Інструкція «Про використання плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291.

7. Міжнародний стандарт фінансової звітності 1 «Подання фінансових звітів»

8. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 10 «Непередбачені події та події, що сталися після дати балансу»

9. Міжнародний стандарт фінансової звітності 20 «Облік урядових субсидій і розкриття інформації про урядову допомогу»

10. Міжнародний стандарт фінансової звітності 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання інформації»

11. Міжнародний стандарт фінансової звітності 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та активи»

12. Бабіч В.В., Сагова С.В.Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2006. — 282 с.

13. Бухгалтерський фінансовий облік:Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальних закладів. / За редакцією проф. Ф.Ф.Бутинця. – 5-е вид. і перероб. – Житомир: ПП „Рута”, 2003. – 726с.

14. Бухгелтерський фінансовий облік [текст]: підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів [Ф.Ф. Бутинець та ін.]; під заг. ред. [і з передм.] Ф.Ф. Бутинця. – 8-ме вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2009. – 912с. – 1000примю – ISBN 978-966-8162-49-7

15. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л.Г. Ловінська, Л.В. Жилкіна, О.М. Голенко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. — 370 с.

16. Герсим П.М., Журавель Г.П., Хомин. Фінансовий, управлінський та податковий облік у господарських товариствах.Тернопіль,2003. – 522с.

17. Давидюк Т. В., Панченко І. А., Свідерська О.О. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця, проф. Т.Б. Трифонова, А. Марчевої. – Житомир: ЖДТУ, 2005. – 204с.

18. Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посіб. – к.: Знання. 2004. – 473с.

19. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2004. - 528с.

20. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-блант. 2002. – 628с.

21. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування та звітність: Підручник. – 3-те вид. допов. і перероб. – К.: Алерта, 2008. – 926с.

22. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 460 с., іл.