Смекни!
smekni.com

Загальна теорія точності механічної обробки (стр. 9 из 9)

Δврі– похибка встановлення різального інструмента за еталоном [2].

Для скорочення часу на налагодження в масовому виробництві при обробці на автоматах і напівавтоматах, в гнучких виробничих системах тощо виконують налагодження різальних інструментів поза верстатом. Для цього використовують спеціальні прилади, пристосування та пристрої.

Один із найпростіших пристроїв для налагодження різця на діаметральний розмір показаний на рис. 26. Попередньо пристрій настроюється на потрібний розмір за допомогою еталона або набору кінцевих мір. Довжина різця регулюється за допомогою спеціального болта, розмір контролюється за індикатором.

Рис. 26. Схема пристрою для налагодження інструменту поза верстатом

Переваги налагодження за еталоном і поза верстатом:

а)значне скорочення трудомісткості налагодження і краще використання устаткування в часі;

б)метод не пов’язаний з витратою пробних заготовок;

в) придатність для налагодження автоматичних ліній, багатопозиційних і багатоінструментальних верстатів, верстатів з ЧПК, багатоопераційних верстатів, верстатів гнучких виробничих систем;

г)не потрібні наладчики високої кваліфікації, оскільки засоби контролю точності налагодження прості та надійні.

Недоліки методу:

а)потреба у виготовленні еталонів і допоміжних пристроїв (при налагодженні поза верстатом);

б)необхідність внесення поправки на динаміку процесу при визначенні розмірів еталону, що досить складно, тому при обробці перших заготовок партії необхідне додаткове регулювання положення інструментів і упорів.

Взагалі при будь-якому методі налагодження з достатньою для практичних цілей точністю можна приймати похибку налагодження не більше ніж 0,1 допуску відповідного розмірного параметра.


7. Визначення сумарної похибки обробки розрахунково-аналітичним методом

Розрахунок сумарної похибки обробки звичайно виконують за чотири етапи:

1.Проводять схематизацію реальної операції з відкиданням факторів, які не можуть суттєво впливати на точність (наприклад, для корпусу не враховують похибку форми технологічних баз).

2.Виконують теоретичний аналіз ситуації, встановлюють співвідношення для розрахунку складових похибок Δі.

3.Визначають складові похибки Δі за теоретичними чи емпіричними залежностями.

4.Підсумовуючи за певними правилами складові похибки Δі, визначають сумарну похибку обробки.

При розрахунку за методом максимуму-мінімуму [2]:

(24)

де n – кількість складових похибок.

При розрахунку за ймовірнісним методом:

(25)

де Кі – коефіцієнт відносного розсіювання, який характеризує відмінність між дійсним розсіюванням складової і-ої похибки і розсіювання за нормальним законом.

Для закону Гаусса К = 1,0, для закону рівної ймовірності К = 1,73, для закону Сімпсона (трикутника) К = 1,22, для композиції закону Гаусса і рівної йморівності К= 1,2…1,

Зазвичай при розрахунках невідомий закон розподілу елементарної складової похибки, тому для всіх похибок приймають К = 1,2.

Тоді:

. (26)

Сумарну похибку обробки заготовок на налагоджених верстатах визначають за рівнянням [5]:

(27)

де Δм– похибка методу обробки;

εу– похибка встановлення заготовки;

Δн– похибка налагодження з технологічної системи.

Після визначення сумарної похибки перевіряють можливість обробки без браку за двома умовами (див. п. 6.12).

При невиконанні цих умов необхідно визначити конкретні заходи щодо зменшення Δр.

Методика розрахунку елементарних і сумарної похибок обробки на верстатах з ЧПК відрізняється тим, що сумарна похибка складається з більшої кількості елементарних похибок.

До додаткових похибок відносять:

Δп.с– похибка позиціонування супорта, за величиною приймається рівноюдвом дискретам приводу подач за відповідною координатною; зазвичай Δп.с = 1…2 мкм;

Δn.різ – похибка позиціонування різцетримача (інструментальної головки або блока), для сучасних верстатів Δn.різ = 6–8 мкм;

Δкор– похибка відпрацювання коригування (у випадку роботи з коректором), яка дорівнює двом дискретам приводу подач за відповідною координатою.

Разом з тим, при роботі з коректором із формули може бути виключена систематична похибка від розмірного зношування інструмента Δзн.і, оскільки можна проводити періодичне коригування положення інструмента, при розрахунку похибки розмірного налагодження Δн можна виключити складову Δрег., оскільки вона враховується похибкою корекції Δкор.

Для визначення сумарної похибки обробки, що складається із систематичних та випадкових похибок, потрібно застосовувати графо-аналітичний метод складання. Як відмічалося вище, систематичні похибки (рис. 2.14, б, в) зміщують центр групування дійсних відхилень розмірів

від розрахункового настроювального розміру або рівня настроювання Хо, а випадкові похибки викликають розсіяння розмірів відносно
(рис. 27), тобто [5]:

Рис. 27. Зміщення вершини кривої розподілу відносно рівня настроюванняза наявності систематичних похибок

.

Величина Δсист представляє собою алгебраїчну суму систематичних похибок, що не усуваються при обробці заготовок і впливають на їх розміри, та найбільших значень змінних систематичних похибок.


Використана література

1. Балакшин Б.С. Основы технологии машиностроения. – М., 1969. – 559 с.

2. Бондаренко С. Г. Розмірні розрахунки механоскладального виробництва. – К. 1993. – 544 с.

3. Корсаков В.С. Основы технологии машинобудування. М., 1977. – 415 с.

4. Косилова А.Г., Мещеняков Р.К. Справочник технолога-машиностроителя. Том 1. – М., 198 – 655 с.; Том 2. – М., 1986. – 496 с.

Маталин А.А. Технология машиностроения. – Л. – М., 198 –496 с.

6. Руденко П.А. Теоретические основы технологии машиностроения:Конспект лекций. – Чернигов, 1986. –258 с.

7. Сборник задач и упражнений по технологии машиностроения. / В.А Аверников, О.А. Горленко, В.Б. Ильецкий и др.; Под общ. ред. О.А. Горленко.– .М.,1988. – 192 с.

8. Справочник технолога-машиностроителя / Под ред. А.Н. Малова. Том 2. – М.,– 986. – 446 с.