Смекни!
smekni.com

Галактики і квазари (стр. 5 из 5)

Пространство между галактиками, особенно внутри скоплений галактик, по-видимому, содержит иногда космическую пыль. Радиотелескопы не обнаруживают в них ощутимого количества нейтрального водорода, но космические лучи, пронизывают его насквозь так же, как и в электромагнитное излучение.

Известно около 1.5 тысяч ярких галактик (до 13-ой звездной величины). В "Морфологическом каталоге галактик" (который состоит из четырех томов),

составленном еще в СССР (публикация окончена в 1968 году), содержатся сведения о 30 тысячах галактик ярче 15 звездной величины. Они охватывают 3/4 всего неба. 5 - метровому телескопу доступно несколько миллиардов галактик до 21 - звездной величины. Такие галактики отличаются от слабейших звезд лишь легкой размытостью изображения.

Галактика состоит из множества звезд различных типов, а также звездных скоплений и ассоциаций, газовых и пылевых туманностей и отдельных атомов и частиц, рассеянных в межзвездном пространстве. Большая часть их занимает об"ем линзообразной формы поперечником около 30 и толщиной около 4 килопарсек (соответственно око- ло 100 тысяч и 12 тысяч световых лет). Меньшая часть заполняет почти сферический об"ем с радиусом около 15 килопарсек (около 50 тысяч световых лет).

Все компоненты галактики cвязаны в единую динамическую систему, вращающуюся вокруг малой оси симметрии. Земному наблюдателю, находящемуся внутри галактики, она представляется в виде Млечного Пути (отсюда и ее название - "Галактика") и всего множества отдельных звезд, видимых на небе.

Квазари — це зореподібні радіоджерела, які спостерігаються на більших віддалях (до 12 млрд світлових років).

На більш ранніх етапах еволюції Всесвіту, коли його розміри були в 3-5 разів менше нинішніх, квазарів було набагато більше, ніж зараз. У ту віддалену епоху квазарів було майже стільки ж, скільки й "нормальних" галактик. Не можна виключити гіпотезу, що тоді всі галактики були квазарами! Цей важливий висновок бідує для свого підтвердження в нових спостереженнях.

Відомо, що Всесвіт переживає зараз глобальну еволюцію. Багато мільярдів років тому галактики відносно один одного розташовувалися в більш близькому сусідстві. Але в результаті космологічного розширення Всесвіту вони стали з усе більше зростаючою швидкістю розбігатися. Згодом далекі від нас астрономічні об'єкти стають ще віддаленіше. Про розширення Всесвіту свідчать багато фактів і спостереження, у тому числі й так зване явище червоного зсуву в спектрах випромінювання спостережуваного об'єкта. Під червоним зсувом астрономи мають на увазі зменшення частоти (або довжини хвилі) випромінювання, спостережуване при збільшенні відстані джерела хвиль щодо їхнього приймача (ефект Доплера). У результаті цього ефекту спектральні лінії випромінювання далекого об'єкта виявляються зміщеними у бік червоної частини спектра в порівнянні з еталонними спектрами. Отже, чим більше відстань від нас до астрономічного об'єкта, тим більше величина червоного зсуву. Найбільший червоний зсув відзначається в спектрах випромінювання квазарів, природа яких ще повністю не з'ясована. Звичайно ця величина для далеких квазарів лежить у межах 2т3,5..

Наши дни с полным основанием называют золотым веком астрофизики - замечательные и чаще всего неожиданные открытия в мире звезд следуют сейчас одно за другим. Солнечная система стала прследнее время предметом прямых экспериментальных, а не только наблюдательных исследований. Полеты межпланетных космических станций, орбитальных лабораторий, экспедиции на Луну принесли множество новых конкретных знаний о Земле, околоземном пространстве, планетах, Солнце. Мы живем в эпоху поразительных научных открытий и великих свершений. Самые невероятные фантазии неожиданно быстро реализуются. С давних пор люди мечтали разгадать тайны Галактик, разбросанных в беспредельн ых просторах Вселенной. Приходится только поражаться, как быстро наука выдвигает различные гипотезы и тут же их опровергает. Однако астрономия не стоит на месте : появляются новые способы наблюдения, модернизируются старые. С изобретением радиотелескопов, например, астрономы могут 'заглянуть' на расстояния, которые еще в 40-x. годах ХХ столетия казались недоступными. Однако надо себе ясно представить огромную величину этого пути и те колоссальные трудности, с которыми еще предстоит встретится на пути к звездам.

V. Додатки

1. Кросворд


По горизонталі:

1. Рентгенівський потік.

2. Науковець XVII ст. Галілео...

3. У космосі “чорна...”

4. Одне з наймогутніших радіо джерел нашого неба.

5. Зореподібні радіо джерела.

6. Науковець, що вивчає небесні тіла.

7. Вчений, що побудував класифікацію галактик.

8. Шлях, який проходить світло.

По вертикалі:

9. Одиниця виміру галактики.

10. Галактика у перекладі з грецької.

11. Головна частина газової складової галактик.

12. Центр галактики.

13. Велика зоряна система із зірок, зоряних скупчень, пилових і газових туманностей.

14. Світна смуга, що простягається через весь небосвід “Молочний...” на нічному небі.

15.Прилад, за допомогою якого спостерігають за зірками.

2. Тести

1. Що таке галактика?

a. зверхмасивна чорна діра

b. велика зоряна система що складається із зір, зоряних скупчень, пилових і газових туманностей, розсіяного газу і пилу

c. зореподібні радіоджерела, які спостерігаються на великих відстаннях (до 12 млрд світлових років)

d. скупчення газу і пилу

2. Вік галактик:

a. 5 тис. років

b. 100 тис. років

c. 1 млн років

d. 10 млрд років

3. Яких типів галактик не існує:

a. спіральні

b. еліптичні

c. циліндричні

d. неправильні

4. Що таке радіогалактика:

3. Питання

VІ. ЛІТЕРАТУРА

1. Арзуманян “Небо. Звёзды. Вселенная” Москва. 1987 г.

2. Воронцов Б.А. “Очерки о Вселенной” Москва. 1976 г.

3. Зигель Ф.Ю. “Сокровища звёздного неба” Москва. 1976 г.

4. Климишин И.А. “Астрономия наших дней” Москва. 1980

5. Агекян Т.А. “Звёзды. Галактики. Метагалактики” Москва. 1982г.

6. Чихевский А.А. “ Земное