Для одержання алюмінію вищої чистоти застосовують більш дорогі способи - електролітичне рафінування і зонну перекристалізацію. При цьому можна одержати алюміній чистотою99,999%.
Розрізняють такі види алюмінію:
- технічно чистий А85, А8, А7, А6, А5 (вміст домішок0,15-1%);
- високої чистоти А995, А99, А97, А95 (вміст домішок 0,005-0,05%);
-особливо чистий А999 (вміст домішок не більше0,001).
З метою поліпшення механічних властивостей і розширення сфер використання алюмінію, його легують і одержують сплави. Для легування алюмінію застосовують мідь, кремній, марганець, магній, цинк, нікель, хром, титан та ін. Є деформівні і ливарні сплави.
Деформівні - такі, що мають високу пластичність і добре піддаються обробці тиском. Для їх легування використовують магній, марганець і мідь. Спеціальні деформівні сплави можуть додатково містити цинк, хром, кремній, нікель та інші елементи.
Ливарні-такі, що мають добрі ливарні властивості. Із цих сплавів деталі виготовляють литтям. Для їх легування використовують кремній а також магній, мідь та інші елементи.
Ефективність алюмінієвого виробництва оцінюється його техніко-еко помічними показниками. До них належать такі показники:
1. Витратні коефіцієнти. Так, для1т глинозему потрібно2,0 -2,5т бокситу,70-90кг лугу,160-180кг мазуту (в перерахунку на умовне паливо). Для 1 т алюмінію потрібно 2 т глинозему, 40-50 кг кріоліту, 600 кг вугільних анодів, 1500 т води.
2. Витрати енергії. Для1т глинозему потрібно близько280 квт.год.електроенергії. Для1т алюмінію потрібно14-16 тис.квт.год електроенергії.
3. Продуктивність апаратів. Продуктивність електролізерів 350 - 600 кг/добу.
Важливими показниками алюмінієвого виробництва є також якість алюмінію, собівартість, ступінь механізації та автоматизації тощо.
Висновок
З метою підвищення ефективності процесів одержання чорних і кольорових металів і сплавів передбачено наступне:
1. Поліпшення структури і якості металів і сплавів.
2. Реконструкція і переозброєння металургійних підприємств, модернізація металургійного обладнання.
3.Інтенсифікація технологічних процесів, підвищення рівня їх механізації й автоматизації.
4. Впровадження нових технологічних схем.
5. Збільшення частки киснево-конвертерної та електросталі.
6. Ширше використання безперервного розливання сталі.
7. Впровадження нових технологічних схем, сталеплавильних агрегатів безперервної дії, безвідхідних технологій.
8. Комплексне використання сировини.
Література
1. Колотило Д.М. Системи технологій і екологія промисловості – К., НМКВО, 1992 – 143 с.
2. Основы технологии важнейших отраслей промышленности. Ч.I, II/ Под ред. И.В. Ченцова – Минск, Вышейшая шк., 1989
3. Технологічні процеси галузей промисловості: Навч. посіб. / За ред.. Д.М. Колотила, А.Т. Соколовського – К, КНЕУ, 2008 – 372 с.
4. Дичковська О.В. Системи технологій: навч. посіб. – Тернопіль, Економічна думка, 2008 – 251 с.