У кожному конкретному випадку, зауважуючи характер тієї чи іншої аудиторської послуги, буде визначатися те чи інше завдання. Наприклад, в аналізі фінансового стану підприємства основними частковими завданнями аудитора (аудиторської фірми) будуть: оцінка реальності та достовірності статей балансу й інших форм фінансової звітності, визначення показників ліквідності, економічної активності, заборгованості, прибутковості, використання акціонерного капіталу. Наступним завданням є здійснення порівняльного аналізу з показниками попередніх років, інших аналогічних підприємств або середньо-галузевими тощо.
При наданні послуг з питань оподаткування основними завданнями аудиту будуть: вивчення чинної нормативно-правової бази з того чи іншого питання, оцінка системи внутрішнього контролю і виявлення порушень, надання консультації з приводу виправлення допущених у системі обліку і звітності помилок та інших порушень чинного законодавства.
Отже, конкретні завдання аудиту найбільшою мірою визначаються характером наданих послуг і конкретизуються у договорі про виконання тих чи інших робіт аудиторськими службами.
До чинників, що визначають мету і завдання аудиту, належить підхід до аудиту (еволюція методології аудиту).
На ранніх стадіях розвитку аудиту (підтверджувальний аудит) основною процедурою дослідження було підтвердження записів у системі обліку шляхом суцільної перевірки.
З розвитком аудиту орієнтація аудиторів змістилася на користь вибіркової перевірки на підставі результатів оцінки системи внутрішнього контролю й оцінки аудиторського ризику. Для підтвердження попередньо визначеного рівня аудиторського ризику аудитори стали використовувати тести системи внутрішнього контролю, залишків на рахунках бухгалтерського обліку.
В економічній літературі більшість вчених виділяє три етапи розвитку аудиту: підтверджувальний, системно-орієнтований, ризико-орієнтований.
В умовах підтверджувального аудиту основною метою і завданням аудиторської перевірки є попередження і виявлення помилок, зловживань і шахрайства. При системному або ризико-орієнтованому аудиті основною метою перевірки є підтвердження достовірності фінансової звітності.
Отже, на основі вивчення джерел наукової спеціальної літератури, аналізу чинних міжнародних і національних нормативів аудиту та практичного досвіду українських і закордонних аудиторських фірм
можна дійти висновку, що на мету і завдання аудиту (аудиторських послуг) впливають такі чинники
- види аудиту та аудиторських послуг;
- зміст договору на аудиторську перевірку;
- підходи до аудиту (еволюція його розвитку).
Функціональні завдання аудиту тісно пов'язані з функціональними обов'язками. Зі зміною виду аудиторських послуг і етапів аудиторського процесу змінюються функціональні завдання. У процесі аудиту фінансової звітності ці завдання такі:
- вивчення бізнесу клієнта й укладання договору на аудиторську перевірку;
- розробка плану і робочої програми перевірки;
- дослідження та збір аудиторських доказів;
- аналіз і оцінка аудиторських доказів;
- коригування плану та робочої програми;
- складання аудиторського висновку й акту виконання робіт.
Отже, аудит в Україні стає однією з важливих галузей науки і практики. Він значно розширює і якісно поліпшує традиційні форми контролю. З розвитком ринкової інфраструктури зростає потреба в об'єктивній кількісній та якісній оцінці господарських явищ і фактів при визначенні їх відповідності встановленим критеріям та надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об'єкти господарської діяльності підприємства В цьому вбачається основна мета аудиту
Історія розвитку аудиту в світі та характеристика тенденцій, що впливають на нього
В економічній літературі висловлюються різні думки щодо історії виникнення аудиту в світі. Слово "аудит" походить від латинського слова "audio" (він слухає, відповідно "auditor" — той, хто слухає).
Одні автори стверджують, що започаткування професії аудитора сягають давніх часів. Ще в Стародавньому Єгипті (близько 2600 років до н.е.) існували чиновники, які поєднували функції обліку та контролю. В Римській імперії (НІ ст. до н.е.) функції контролю здійснювали спеціальні службовці, так звані куратори. Водночас з ними діяли прокуратори — намісники провінцій, фінансові чиновники з забезпечення державних доходів, а квестори займалися фінансовими та судовими справами.
Інші дослідники доводять корені існування аудиту в Стародавній Греції. В той період, особлива увага приділялася контролю збереження власності, зокрема майна. Крадіжку греки розглядали
як матеріальну шкоду. Нестача цінностей покривалася матеріально відповідальною особою або його поручителями, причому якщо нестача кваліфікувалася як розкрадання, то відшкодування ЇЇ відбувалося у десятикратному розмірі. Афіни мали спеціальних чиновників і контролерів, до обов'язків яких належало складання звітів про доходи і витрати держави та їх контроль.
В Італії аудит поширився після падіння Римської імперії. Купці Флоренції, Генуї та Венеції використовували працю аудиторів для перевірки платоспроможності капітанів торгових кораблів, які перевозили товари в інші країні Європи. В той час метою контролю було попередження помилок в облікових книгах.
Наступною віхою в розвитку аудиту став період розквіту італійських міст-держав. Тут мало місце паралельне співіснування контролю на приватному та державному рівнях.
У період середньовіччя разом із розвитком суспільно-економічних відносин удосконалювався облік і контроль господарської діяльності, з'явилися спеціальні трактати про контроль облікових записів і звітності. В цих трактатах наголошувалося на необхідності піддавати ретельній перевірці звіти; регулярно проводити інвентаризацію залишків цінностей, дебіторської заборгованості, підтверджувати правильність цін та ін.
Значним поштовхом у розвитку фінансово-господарського контролю в світі, а отже, і професії аудитора, було зародження капіталістичного способу виробництва. Починаючи з середини XIXст., коли капіталістичний тип виробництва почав домінувати у країнах Європи і Північної Америки, реальні власники підприємств (акціонери, пайовики, засновники) майже повністю перестали брати участь в управлінні, яке було передано найманим працівникам — професійним менеджерам. Відразу почалися конфлікти інтересів: власники прагнули не тільки зберегти, а й примножити власність, а менеджери намагалися самі перейти до категорії власників, часто використовуючи надані їм можливості на шкоду своїм роботодавцям.
Звичайно, у цьому конфлікті власники мали законне право вимагати від менеджерів продуктивної праці та сумлінного виконання обов'язків, але реально контролювати їх не могли. Тому виникла ідея запрошувати висококваліфікованих і незалежних працівників (насамперед бухгалтерів), котрі могли б надавати об'єктивну інформацію про реальне збереження активів підприємства, величину прибутку тощо.
Отже, аудитори стали інструментом реалізації контролю власника за діяльністю найманого персоналу, результати якої знаходили формальне вираження у показниках публічної фінансової звітності.
Різні примітивні форми контролю існували і за первіснообщинного, рабовласницького та феодального ладу. Історія ж виникнення аудиту пов'язана лише з розвитком капіталізму та ринкових відносин.
Відокремлення власників від безпосереднього управління власністю стало важливою передумовою розвитку аудиту і створення інститутів професійних бухгалтерів та аудиторів.
Більшість вчених світу визнають, що офіційною датою виникнення незалежного аудиту в сучасному його значенні є 23 жовтня 1854 р. Саме тоді Спілці бухгалтерів Единбургу був наданий статус королівської, її членам присвоєно звання "привілейованих бухгалтерів". Спілка бухгалтерів Единбургу налічувала 180 членів, Інститут бухгалтерів та експертів Глазго — 144, а Спілка бухгалтерів Абердіно — 224.
Шотландська бухгалтерська практика стала широко популярною у світі, і вже до початку XXст. було створено. 12 організацій професійних бухгалтерів: 1854 р. — Спілка бухгалтерів Единбургу, 1855 р. — Інститут бухгалтерів та експертів Глазго, 1867 р. — Спілка бухгалтерів Абердіно, 1870 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Англії та Уельсу, 1880 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Канади, 1886 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Австралії, 1887 р. — Спілка бухгалтерів Австралії, 1887 р. — Американський інститут дипломованих громадських бухгалтерів, 1888 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Ірландії, 1891 р. — Привілейована асоціація дипломованих бухгалтерів Англії, 1894 р. — Спілка бухгалтерів Нової Зеландії, 1895 р. — Інститут реєстрованих бухгалтерів Голландії. Сьогоднішні такі організації діють практично в усіх країнах з ринковою економікою.
Існування певних тенденцій глобалізації бізнесу, концентрації інтелектуальних ресурсів у процесі розподілу праці, стрімке зростання інформаційної складової систем управління стало значним поштовхом у подальшому розвитку аудиту на вищому рівні.
Останні десятиріччя XX ст. характеризуються розвитком міжнародної торгівлі, збільшенням інвестиційних потоків і глобалізацією економічних процесів. Глобалізація розвивається під впливом сукупності об'єктивних політичних, економічних і соціальних факторів, серед яких можна виділити: