Вилучений з неї предмет втрачає свій знаковий статус (хліб на столі поза обрядом зустрічі дорогих людей або сільскогосподарчої виставки не фіксує нфякої соціальної інформації.)
Форма знака - символа може бути різною: буква, цифра, отверстіє, точка, лінія, рельєф та інші спеціальні знаки або коди. Вони створені для фіксування і передачі соціальної інформації. Одни з них подбні зображеному, други несуть цілевий характер і не схожі на відображаємий предмет або явище.
Перші створюються за допомогою більш-менш чіткого копіювання реальних об’єктів або явищ. Вони несуть іконічні немовленеві знаки, подібні за формою назначаємим об’єктам.
Це малюнки, фотографії, кінофільми, відеофільми. На відміну від іконічного, знак-символ не повинен мати схожості з тим предметом або явищем, яке він позначає. Для того щоб зрозуміти (розшифрувати) інформацію, людина повинна заздалнгідь вивчити значення знаку. До документів, використовуючи мовленневи знаки – условні позначення, відносяться вербальні (словесні) документи (книги, брошури, журнали, газети, бюлетені і т.д.) і ідеографічні документи (географічні карти, ноти, креслення).
Список літератури
1. А. Н. Диденко „Сучасне діловодство”
2. С.В. Глущик, О.В. Дияк, С.В. Шевчук „Сучасні ділові папери”.
3. Ю.І. Пляха „Управлянське документування”
4. В.Н. Синков „Делопроизводство и менеджмент” 185 ст.
5. Н.Н. Кулінаренко „Документоведение” 459 ст.
6. Паола Упивська „Невмирущі знаки” 156 ст.