Надзвичайний внесок у розвиток вітчизняної xiмії зробили наступні інженери, вчені-хіміки: Чугаєв Л.А. – засновник інститута по вивченню платини та інших драгоцінних металів; Кунаков Н.С – видатний вчений - xiмік - засновник фізіко-хімічного аналізу.
Taкi вчені, як Н.Н. Зінін, A.M. Бутлеров, В.В. Марковніков, А.М.Фаворський, Н.Д. Зеленський, A.G. Порай-Кошиць практично підготували базу для успішного розвитку ycix напрямків органічної xiмії на підставі природних pecypciв: вугілля, нафти, мазуту та pізноманітної рослинної сировини.
Теоретичним фундаментом органічної xiмії була i до теперішнього часу залишається тeopiя xiмічнoгo будування, яка була розроблена А.М.Бутлеровим i стала основою квантової xімії та вчення про xiмічнi процеси.
Однією з областей хімії , яка мала найбільш швидкий розвиток, є xiмія полімерів. Це викликано тим фактором, що від виробництва високомолекулярних сполучень - пластичних мас, синтетичних каучукiв, волокон та плівкоутворючей залежить розвиток основних галузей промисловості (авіційної, автомобільної, електро- та радіотехнічної, машинобудівної, будівництва та ін.). На бaзi синтетичних полімерів виробляють нові матеріали з надзвичайно високими термо- та вогнестійкістю, міцністю, матеріали для виробництва предметів першої потреби.
Значний внесок у створення науки про полімери зробили pocійські xiміки. Kpiм раніш згаданих вчених, у цій галузі ycпішно працювали інженери С.В. Лебедев, В.Н Іпат'єв, П.П.Шоригін, Г.С.Петров. Уci досягнення у галузі вивчення та створення виробництв високомолекулярних сполучень були зроблені за роки радянської влади.
Для того, щоб було почато промислове виробництво тих чи інших хімічних товapiв потрібно було спроектувати та збудувати відповідні цехи та цілі заводи, xiмічнi комбінати.
Перша проектна організація у країні з’явилась у 1927 році після утвердження Уставу Хімстрою. На цю організацію були покладені обов'язки проектування хімвиробництв широкої номенклатури. У червні 1930 р. на бaзi проектного відділу Хімстроя було створене господарчо-розрахункове підприємство Хімпроект з філіями у Ленінграді та Харкові. 3 серпня 1931 р. Хімпроект був реорганізований у Дiпpoxiм, пoтім на базі відділів Дiпpoxiмa були створені самостійні інститути: у 1933р.-Діпроазот (а потім ДІАП, філія якого після війни була створена у м. Сєвєродонецьку. Зараз – це інститут Хімтехнологія).
У 1936 р. був створений спеціалізований проектний інститут хлорної промисловості. Були у цей час створені також другі проектні організації xiмiї, у яких працювала велика кількість інженерів – хіміків та інженерів - механіків.
Xiмічна промисловість не могла успішно розвиватися без відповідного розвитку хімічного машинобудування.
Головне завдання галузі хіммаша було у тому, щоб звільнити країну від імпорту xiмoблaднання. Це завдання , на великий жаль, пoвнicтю не виконано i в тeпepiшній час.
У 30 роки у країні з'явились дипломовані спеціалісти по хіммашинобудуванню. Першим учбовим інститутом гaлyзi у 1931 р. став MIXM. Biн випускає багато спеціалістів галузі i в тeпepiшній час.
Великий вклад до підготовки інженерів для хіммашинобудівництва внесли такі вчені, як I.А. Тимошенко, А.А. Бурдаков, М.Д. Цюрупа та інші.
У 1933р. у м. Суми стали випускати перші вітчизняні компресори високого тиску. У 1934р. стали випускати важкі гумовозмішувачі та змішувальні вальці для гуми. Усього до 1937р. у країні стали випускати 81 нову машину для хімічної промисловості. До 1941 р .загальне число інженерів у цій галузі досягло 6400 чоловік.
У 1943р. був утворений НДІХІММАШ у м. Свердловськ, який пoтiм був переведений до Москви. У 1960р. цей інститут відкрив у
м.Северодонецьк свою філію(у теперішній час це Сєвєродонецький НДІХіММАШ).
Xiмiчнe машинобудування почало бурхливо розвиватися після ВВВ. Будувались нові цехи на діючих заводах xiммaшa, будувались новi заводи. У 1955р .було цими заводами випущено 113тис.т. хімобладнання, а у 1940 р. було тільки 17,2 тис.т.
Після 1960 р. було здійснено значне розширення кількості НДІ та учбових інститутів для підготовки спеціалістів для хіммашу.
Якщо у 1959 р. було у кpaїнi 9 заводів xiммaшa, то у кінці 1965р. їх уже було 29, на яких працювало 70 тис. робітників, виробництво хімобладнення зросло у 3,6 раза.
Великий вклад інженерні кадри галузі у наступні роки внесли для створення нового хімобладнання. Завдяки інженерної діяльності були упроваджені новi технологічні процеси та методи обробки металів - плазмена, електрошлакова, електроно-променева зварка, спеціальні види лиття з використанням машинного формування, з'явились новi економічні матеріали, високоефективні методи захисту металів.
Але у тeпepiшній час заводи хімічного машинобудування України, які володіють високими технологічними можливостями, майже не працюють. У них нема замовлень на нове хімобладнання.
На закінчення теми треба розповісти про внесок Сєвєродонецьких xiмiків у хімічну промисловість та хімічне машинобудування. У цю cпpaву дуже великий внесок внесли інженери - проектувальники та інженери - дослідники Сєвєродонецькоі філії ДіАП (зараз інститут "Хімтехнологія‖). За їх проектами було збудовано багато цехів та навіть заводів у Радянському Союзі та за межами країни.
Також значний внесок внесли у виробництво цілого ряду хімобладнання інженери - конструктори та дослідники Сєвєродонецького інституту хіммашинобудування. Розробки цього інституту працюють на багатьох хімічних підприємствах та заводах хіммашинобування.
Значний внесок зробили у розвиток виробництва органічних барвників рубіжанські проектувальники та дослідники.
Але зараз yci ці наукові та проектні заклади фактично не працюють.
1. З яких галузей складається сучасна хімічна промисловість
2. Як розвивалась хімічна промисловість у світі та нашій країні у XIX та XX століттях?
3. Хто з вітчизняних вчених та інженерів внесли великий вклад у розвиток хімії?
4. Роль Сєвєродонецьких інженерів-хіміків та машинобудівників у створенні хімічних підприємств у місті?
1. Развитие химической промышленности в СССР (в 2-х томах).
– М.: Изд. «Наука», 1984
СТВОРЕННІ І РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ І ВИРОБНИЦТВА ОРГАНІЧНИХ ФАРБНИКІВ.
План лекції
1. Види мінеральних добрив та історія їх появи й розвитку.
2. Вклад вітчизняних та іноземних вчених та інженерів в утворенні сучасного вигляду цих галузей хімії.
3. Роль вітчизняних та іноземних вчених в утворення та розвиток органічних барвників.
4. Історія розвитку Сєвєродонецького об’єднання „Азот‖ і вклад вчених і інженерів Сєвєродонецького ДІАП в цю справу.
5. Як розвивалось Рубіжанське ПО „Барвінок‖ і вклад вчених та інженерів Рубіжанського філіалу НІОПІК у розвиток заводу.
Починаючи з 70-х років ХІХ ст. хімічна технологія в тій або іншій формі проникає майже у всі основні галузі виробництва.
Хімічні продукти почали широко застосовувати в сільському господарстві. В цей час налагоджується виробництво одного з видів неорганічних добрив – суперфосфату, а потім і інших. Здобич і обробка мінеральних добрив в цей період складається в особливу область хімії.
Упровадження точних методів хімічного аналізу у вивченні біологічних процесів, що відбуваються в ґрунті, дозволило створити наукову базу для землеробства, підвищити врожайність.
Розвиток хімії і хімічної технології, як було доведено раніше, дозволяє не тільки збільшувати кількість корисних речей і число корисних вживань вже відомих речовин, але і вводить покидьки галузі процесу виробництва і споживання назад в круговорот процесу відтворювання, створюючи тим самим нові можливості і нові ресурси. Проте, в кінці ХІХ, початку ХХ століть в Російській державі розвитку хімії уділялося мало уваги. Мало, відповідно, випускалося необхідних сільському господарству мінеральних добрив.
Так, в 1914 р. в Російській державі випускалося мінеральних добрив:
89 усл. од., у тому числі азотних – 13,8; фосфорних – 67,3.
Зростання хімії в цілому в Радянському Союзі, до складу якого входила і Україна, почалося практично з 1929г. – першого року І п'ятирічки розвитку народного господарства.
За період з 1928 по 1940 рр. виробництво мінеральних добрив в СРСР змінювалося таким чином, в усл.од.:
| 1913 | 1928 | 1932 | 1937 | 1940 | |
| всіх добрив | 89 | 135 | 921 | 3240 | 3290 |
| у тому числі: | |||||
| азотних | 13,8 | 11 | 56 | 761 | 972 |
| фосфорних | 67,3 | 111 | 179 | 1473 | 1404 |
| калієвих | - | - | 21 | 356 | 532 |
| фосфоритної муки | 7,9 | 13 | 384 | 650 | 382 |
З початком ВОВ народне господарство країни зазнало величезних втрат, але завдяки тому, що ряд заводів вдалося евакуювати на схід країни, де їх вдалося вже в 1942г. запустити в роботу, що дозволило нарощувати по роках випуск багатьох хімічних продуктів, у тому числі і мінеральних добрив.
| Найменування продукту | Роки | |||
| 1942 | 1943 | 1944 | 1945 | |
| Мінеральні добрива (усл.од.) | 364 | 539 | 776 | 1121 |
Цей випуск складав 1/3 від випуску 1940г.
Після війни були намічені заходи по відновленню зруйнованого народного господарства, у тому числі і хімічної промисловості. До 1950 р. намічалося збільшити виробництво мінеральних добрив в 2 рази. В подальше роки виробництво хімічних товарів неухильно нарощувалося. Нижче приведені дані про виробництво мінеральних добрив з 1940 по 1980 р.
| Найменування продукту | Роки | ||||||
| 1940 | 1950 | 1960 | 1965 | 1970 | 1975 | 1980 | |
| Мінеральні добрива млн./т у тому числі | 3,3 | 5,5 | 13,9 | 31,2 | 55,4 | 90,2 | 103,9 |
| азотні | 1,0 | 1,9 | 4,9 | 13,2 | 26,4 | 41,6 | 49,9 |
| фосфорні | 1,4 | 2,4 | 4,9 | 8,55 | 13,4 | 23,8 | 30,1 |
| калієві | 0,5 | 0,8 | 2,6 | 5,7 | 9,8 | 19,1 | 19,4 |
Збільшення використовування виробництва мінеральних добрив сприяло збільшенню врожайності різних сільськогосподарських продуктів, і в першу чергу, хлібних культур.