Смекни!
smekni.com

Методика дослідження процесу запам'ятовування (стр. 2 из 5)

У основі даної теорії лежить поняття асоціації - зв'язку між окремими психічними феноменами. Пам'ять в руслі цієї теорії розуміється як складна система короткочасних і довготривалих, більш менш стійких асоціацій по суміжності, подібності, контрасту, тимчасовій і просторовій близькості. Завдяки цій теорії були відкрито і описано багато механізмів і закони пам'яті, наприклад закон Р. Еббінгауза, представлений у вигляді кривої на рис. 1.1. Відповідно до цього закону, виведеного на основі дослідів із запам'ятовуванням трьохбуквених безглуздих складів, той, що забуває після першого безпомилкового повторення серії таких складів, йде спочатку досить швидко. Вже протягом першої години забувається до 60% всієї одержаної інформації, а через 6 днів залишається менше 20 від загального числа первинно вивчених складів.

Окремі елементи інформації згідно асоціативної теорії запам'ятовуються, бережуться і відтворюються не ізольований, а в певних логічних, структурно-функціональних і смислових асоціацій з іншими.

З часом асоціативна теорія зіткнулася з рядом важковирішуваних проблем, основною з яких з'явилося пояснення вибірковості людської пам'яті. Асоціації утворюються на випадковій основі, а пам'ять зі всієї поступаючої і бережеться в мозку людини вибирає завжди певну інформацію. Знадобилося ввести в теоретичне пояснення мнемічних процесів ще один чинник, що пояснює характер відповідних процесів.

Проте асоціативна теорія пам'яті дала багато корисного для пізнання її законів. В руслі цієї теорії було встановлено, як змінюється кількість елементів, що запам'ятовуються, при різному числі повторень ряду, що пред'являється, і залежно від розподілу елементів в часі, як зберігаються в пам'яті елементи ряду, що запам'ятовується, залежно від часу, що пройшов між заучуванням і відтворенням.

У кінці 19 ст. на зміну асоціативної теорії пам'яті прийшла гештальттеорія. Для неї початковим поняттям і одночасно головним принципом, на базі якого необхідно пояснювати феномени пам'яті, виступила не асоціація первинних елементів, а їх початкова, цілісна організація - гештальт. Саме закони формування гештальту, на переконання прихильників цієї теорії, визначають пам'ять [8].

Знайшовши психологічне пояснення деяким фактам виборчої пам'яті, ця теорія, зіткнулася з не менше складною проблемою формування і розвитку пам'яті людини у онтогенезі. Річ у тому, що і мотиваційний стан, який детермінує мнемічні процеси у людини, і самі гештальти мислилися як наперед задані, не розвиваючі утворення. Питання про залежність розвитку пам'яті від практичної діяльності людини тут безпосередньо не ставилося і не розв'язувалося.

Запам’ятовування - один з основних процесів пам’яті. Засадовими стосовно нього є утворення й закріплення тимчасових нервових зв’язків. Чим складніший матеріал, тим складніші тимчасові зв’язки, які утворюють підґрунтя запам’ятовування [18].

Запам’ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.

Мимовільне запам’ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам’ятати. На мимовільне запам’ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість об’єктів. Усе, що емоційно сильно впливає на людину, запам’ятовується нею незалежно від наміру запам’ятати. Мимовільному запам’ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам’ятовується значно легше й утримується у свідомості довше, ніж нецікаве. Мимовільні форми запам’ятовування відбуваються тоді, коли будь-яке явище постає контрастно на загальному тлі. Предмети, що схожі на вже відомі раніше, мимовільно запам’ятовуються легше. Мимовільне запам’ятовування має велике значення в житті людини. Воно сприяє збагаченню її життєвого досвіду. Велику роль мимовільне запам’ятовування відіграє і в навчальній діяльності.

Довільне запам’ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер; у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам’ятовування.

Умови успішного запам’ятовування [12]:

- багаторазове розумно зорганізоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;

розподіл матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;

- розуміння тощо.

Залежно від міри розуміння запам’ятовуваного матеріалу довільне запам’ятовування буває механічним і смисловим (логічним).

Механічним є таке запам’ятовування, яке здійснюється без розуміння суті. Воно призводить до формального засвоєння знань.

Смислове (логічне) запам’ятовування спирається на розуміння матеріалу у процесі дії з ним, оскільки тільки діючи з матеріалом, ми запам’ятовуємо його.

Умовами успішності довільного запам’ятовування є дієвий характер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його значущість, установка на запам’ятовування тощо.


1.2 Сутність, структура і зміст образної пам'яті в педагогічній літературі

У вітчизняній психології переважний розвиток одержав напрям у вивченні пам'яті, пов'язаний із загальнопсихологічною теорією діяльності. В контексті цієї теорії пам'ять виступає як особливий вид психологічної діяльності, що включає систему теоретичних і практичних дій, рішенню мнемічної задачі - запам'ятовування, збереження і відтворення різноманітної інформації. Тут уважно досліджується склад мнемічних дій і операцій, залежність продуктивності пам'яті від того, яке місце в структурі займають мета і засоби запам'ятовування (або відтворення), порівняльна продуктивність довільного і мимовільного запам'ятовування залежно від організації мнемічної діяльності (П.Н. Леонтьєв, П.І. Зінченко, А.А. Смирнов і інші) [4].

Ряд цікавих фактів, що розкривають особливості механізмів запам'ятовування, умови, при яких воно відбувається краще або гірше, знайшов в своїх дослідженнях А.А. Смирнов. Він встановив, що дії запам'ятовуються краще, ніж думки, а серед дій, у свою чергу, міцніше запам'ятовуються ті, які пов'язані з подоланням перешкод, у тому числі самі ці перешкоди.

Розглянемо основні факти, здобуті в руслі різних теорій пам'яті.

Німецький учений Г. Еббінгауз був одним їх тих, хто ще в минулому столітті, керуючись асоціативною теорією пам'яті, одержав ряд цікавих даних. Він, зокрема, вивів наступні закономірності запам'ятовування, встановлені в дослідженнях, де для запам'ятовування використовувалися безглузді склади і іншій слабко організований в смисловому плані матеріал [4].

1. Порівняльно прості події в життя, які справляють особливо сильне враження на людину, можуть запам'ятовуватися відразу міцно і надовго, і після закінчення багатьох років з моменту першої і єдиної зустрічі з ними виступати в свідомості з виразністю і ясністю.

2. Складніші і менш цікаві події людина може переживати десятки разів, але вони в пам'яті надовго не запам’ятовуються.

3. При пильній увазі до події достатньо буває його однократного переживання, щоб надалі точно і в потрібному порядку відтворити по пам'яті його моменти.

4. Людина може об'єктивно правильно відтворювати події, але не усвідомлювати цього і, навпаки, помилятися, але бути упевненим, що відтворює їх правильно. Між точністю відтворення подій і упевненістю в цій точності не завжди існує однозначний зв'язок.

5. Якщо збільшить число членів ряду, що запам'ятовується, до кількості, що перевищує максимальний об'єм короткочасної пам'яті, то число правильно відтворених членів цього ряду після однократного пред'явлення зменшується в порівнянні з тим випадком, коли кількість одиниць в ряду, що запам'ятовується, в точності рівна об'єму короткочасної пам'яті. Одночасно при збільшенні такого ряду зростає і кількість необхідних для його запам'ятовування повторень.

6. Попереднє повторення матеріалу, який підлягає заучуванню (повторення без заучування), економить час на його засвоєння в тому випадку, якщо число таких попередніх повторень не перевищує їх кількості, необхідної для повного заучування матеріалу напам'ять.

7. При запам'ятовуванні довгого ряду краще всього по пам'яті відтворюється його початок і кінець («ефект краю»).

8. Для асоціативного зв'язку вражень і їх подальшого відтворювання особливо важливим представляється те, чи є вони розрізненими або складають логічно зв'язане ціле.

9. Повторення підряд заучуваного матеріалу менш продуктивне для його запам'ятовування, ніж розподіл таких повторень протягом певного періоду часу, наприклад протягом декількох годин або днів.

10. Нове повторення сприяє кращому запам'ятовуванню того, що було вивчене раніше.

11. З посиленням уваги матеріалу, що запам'ятовується, число повторень, необхідних для його вивчення напам'ять, може бути зменшено, причому відсутність достатньої уваги не може бути відшкодоване збільшенням числа повторень.

12. Те, чим людина особливо цікавиться, запам'ятовується без жодних зусиль. Особливо виразно ця закономірність виявляється в зрілі роки.

13. Рідкісні, дивні, незвичайні враження запам'ятовуються краще, ніж звичні, часто зустрічаються.

14. Будь-яке нове враження, одержане людиною, не залишається в його пам'яті ізольованим. Будучи тим, що запам'ятовується в одному вигляді, воно з часом може дещо змінитися, вступивши в асоціативний зв'язок з іншими враженнями, зробивши на них вплив і, у свою чергу, змінившись під їх дією.