Смекни!
smekni.com

Нейролінгвістичне програмування та стратегії моделювання успіху (стр. 2 из 5)

"Мій голос може перетворитися на звук, який ти захочеш почути. У спів птахів, шум вітру, шерех листя, гул водопаду…" казав М. Еріксон.

Результатом робіт Мілтона Еріксона стало створення такої методики гіпнотизації, якою практично не буває опору з боку пацієнтів. Кажучи житейською мовою, гіпнозу піддаються всі. У традиційних гіпнотичних школах вважається, що гіпнозу піддаються тільки близько 17% людей. Еріксон пішов від традиційного директивного навіювання, де гіпнотизер пригнічує. Він створив систему, в якій гіпнотизер і пацієнт йдуть разом по шляху розвитку трансу. Використовуючи здатність людини уловлювати щонайменші, не помічаються свідомістю, відхилення в голосі, позі співбесідника він створив метод "аналогових міток" - під час звичайної бесіди з хворим він непомітно для свідомості пацієнта посилав йому установки на одужання. Так само він використовував метафори, передові, на ті часи, розробки фізіолога Павлова у області прямого зумовлення і багато чого іншого. І всі ці прийоми він міг використовувати одночасно. Природно для цього потрібне тренування і деякий елемент мистецтва, майже поезії. Адже поезію людина розуміє не тільки розумом, але і переживає тілом, тобто реагує своєю фізіологією.

Повернувшись до феномена гіпнозу, варто пояснити, що біль - це усвідомлене відчуття, присутнє в реальності. Тому, якщо людина йде з реальності, вона перестає відчувати больові відчуття.

Таким чином М. Еріксон так би мовити подав наступним дослідникам в цій галузі ідею про те, що сприйняття об’єктивної реальності людиною можна змінювати залежно від впливу на неї.

1.3 Мовні патерни

Грунтуючись на мовних патернах і сигналах тіла, зібраних експертними методами під час спостережень декількох психотерапевтів[1], які практикують нейролінгвістичне програмування вважають, що наша суб'єктивна реальність визначає переконання, сприйняття і поведінку. Отже, можливо змінювати поведінку, трансформувати переконання і лікувати травми.[2][3][4] Техніка, вироблена на основі даних спостережень, своїми творцями описувалися як "терапевтична магія", тоді як саме НЛП описувалося як "дослідження структури суб'єктивного досвіду".[5][6] Ці твердження грунтуються на принципі, що будь-яка поведінка (будь то найдосконаліша або дисфункціональна) не виявляється випадково, а має структуру, яку можна зрозуміти.[7][8] НЛП застосовується в цілому ряді сфер діяльності: продажі, психотерапія, комунікація, освіта, коучинг, спорт, управління бізнесом, міжособові стосунки, а також в духовних рухах і при зваблюванні. НЛП звинувачують в суперечності, а також іноді критикують за недоведеність і псевдонауковість[9] ті, хто стежить за випадками шахрайства, що зловживають різноманітними заявами і застосовують неетичні практики. Як серед практиків НЛП, так і серед скептично налаштованих людей існує значна різноманіття думок щодо того, що слід рахувати НЛП, а що ні.

1.4 Філософське підгрунтя НЛП

НЛП іноді визначають як емпіричну епістемологію. Останнє означає, що воно спирається на особистій досвід та спостереження. НЛП еклектично фокусується на питанні "що працює". З цього питання Дракмен відзначає: "Система ця була розроблена задля відповіді на питання, чому певні психотерапевти так ефективно взаємодіють зі своїми клієнтами. Замість того, щоб досліджувати дане питання з погляду психотерапевтичної теорії і практики, Бендлер і Гріндер звернулися до аналізу того, що робили ці психотерапевти на спостережуванльому рівні, категоризували це і застосовували категорії у вигляді загальних моделей міжособового впливу. НЛП намагається навчити людей спостерігати, робити припущення і реагувати на людей так само, як ті три украй ефективних психотерапевта."[10]

Багато прихильників НЛП вважають, що воно ближче до технології, ніж до науки, і часто відносять його до подібності інженерії, оскільки НЛП намагається відповісти на питання "що працює?", а не на питання "що істинне?". Вони б сказали, що прагнуть створювати практичні моделі і зручні підходи.

Перші розробники заявляли про свою незацікавленість в теорії, і в НЛП рекомендується концентруватися на тому, "що працює". Проте деякі практики створюють і розвивають власні теорії, що стоять за НЛП, грунтуючись на синтезі нейролінгвістичного програмування з іншими особовими, нью-ейджівськимі, психологічними та/або нейрологічними концепціями. Деякі тренери навчають цим теоріям в рамках НЛП.

На тренінгах НЛП навчають спостерігати тонкі вербальні і невербальні сигнали, і мається на увазі, що не може бути жодної визначеності в роботі якого-небудь методу, а поведінкова гнучкість розглядається як ключ до успіху.

2. Застосування НЛП. Моделювання стратегій успіху

2.1 Сфера застосування НЛП

Первинною сферою застосування нейролінгвістиченого програмування була сфера мовних і комунікативних явищ в психотерапевтичному процесі. НЛП вчить, що наш досвід формується із відчуттів, сенсорних репрезентацій і нейрологічних і фізіологічних особливостей людини. У НЛП немає обмеження щодо того, що може бути передано в рамках або за допомогою сенсорних систем, допускається можливість синтестезії, іншими словами переживання однієї форми відчуттів усередині іншої сенсорної системи. Таким чином, в НЛП вважається, що допустимо і логічно досліджувати сам суб'єктивний досвід людини. Наслідком даного факту стала широка варіація явищ, в яких застосовується НЛП. Серед них:

Повсякденні комунікативні ситуації, наприклад, ведення переговорів і система комунікації "батько-дитина".

Психологічні явища, наприклад, фобії і вікова регресія.

Медичні явища, наприклад, контроль над больовими відчуттями або вплив на стан здоров'я/хвороби.

Прояви позасвідомих феноменів, наприклад, постгіпнотична суггестія, комунікація на рівні несвідомих процесів, занурення в транс і утилізація зовнішніх сигналів, зміна перцептивного ряду.

Робота з відомими духовними переживаннями і станами, наприклад, медитація і прояснення.

Дослідження суб'єктивних парапсихологічних явищ, наприклад, екстрасенсорне сприйняття.

Зміна сталих стереотипів поведінкових реакцій, наприклад, різка зміна стилю життя, критеріїв і цінностей або знаходження сексуальних партнерів.

Ситуації ведення бізнесу, наприклад, продажі і тренінги для персоналу.

Розділення цілісних поведінкових стратегій на компоненти для їх аналітичного дослідження.

Моделювання відомих та/або ефективних особистостей, тобто суб'єктивна самоідентифікація з тим, яким міг би бути досвід життя в якості таких людей, і проведення деталізованих впливів суггестій на глибинні способи мислення з підгрунтям на доступних спостереженню свідченнях, що дозволяє "копіювати" в різному ступені подробиці манери поведінки і зовнішній стиль життя модельованих осіб.

Розвиток і систематизація ефективніших і різноманітніших підходів при роботі з ситуаціями спілкування, переконаннями і суб'єктивною реальністю людини.

2.2 Цілі застосування НЛП

НЛП використовується для отримання і застосування ефективних способів зміни своєї поведінки, психоемоційного стану і світосприймання в цілому. За задумом його творців, воно призначене для того, щоб надати практику нейролінгвістичного програмування комплекс переконань і прийомів роботи із собою й іншими людьми для оптимального і ефективного виконання задач найрізноманітнішого масштабу й індивідуальної значущості - від успішного здійснення повсякденних поведінкових актів до визначення своїх цілей у вельми довгостроковій перспективі. У нейролінгвістичном програмуванні інтерес представляє те, як окрема людина мислить і переживає навколишній світ. При цьому в НЛП прагнуть надати як інструменти набір пресуппозиций, або основних переконань, в які, на думку творців НЛП, корисно повірити. При цьому, враховуючи спрямованість на суб'єктивний досвід, акцент робиться на тому, які переконання для людини саме "суб'єктивно корисні", а не які і якою мірою відповідають "істині".

2.3 Пресуппозиції й основні принципи НЛП

Пресуппозиції НЛП є одночасно і основні принципи нейролінгвістічеського програмування. Пресуппозиції (наприклад, "всесвіт дружній і повний ресурсів"), або набір позитивно сформульованих у вигляді афоризмів переконань (не обов'язково доказових), в НЛП використовуються як базовий інструмент для групової і індивідуальної роботи з технікою. Пресуппозиції сформульовані відповідно до принципів, що лежать поза НЛП. За словами Джейн Ревелл, британського тренера НЛП, пресуппозиції не "є філософією, або непорушним світоглядом, або набором правив і регуляцій. Швидше, це припущення, на підставі яких індивіди вчиняють подальші дії".[11]

Карта не є територією.

Епістемологичний принцип в НЛП запозичується з робіт Альфреда Коржібскі (1933) [12] і Грегорі Бейтсона (1972, 1979) [13][14] і полягає в ідеї, що не існує такого явища, як "об'єктивний досвід". Суб'єктивна природа наших переживань ніколи повністю не охоплює об'єктивний світ. З погляду НЛП, незалежно від того, чи є абсолютно "об'єктивна реальність" чи ні, люди насправді не володіють доступом до абсолютного пізнання реальності, і все, чим вони володіють, це набір переконань щодо реальності, створюваний ними самими протягом життя.

Пресуппозиція "карта не є територією" (англ. the map is not the territory) вважається однією з найважливіших при роботі з людьми, щоб фокусувати їх увагу на тому, що переконання щодо реальності і сприйняття світу ("карта") не є самою реальністю, або всією сукупністю того, що можливо сприймати ("територія").