Смекни!
smekni.com

Особливості використання казки в психокорекції Едипового комплексу (стр. 4 из 7)

Однак важливо пам'ятати про те, що не завжди доросла людина відразу готова до занять казкотерапією. Кожне серйозне втручання в сферу несвідомого породжує феномен проекції, тому, проникаючи в сутінки душі, казкотерапевт так чи інакше провокує виникнення проекції (як у чоловіків так і в жінок) - можна сказати дещо видозмінивши висловлювання Юнга. Необхідно пам’ятати про несвідоме клієнта і механізми психологічного захисту, які заважають несвідомому демонструвати прихований матеріал. Звичайно казкотерапевт аргументує розповідь казки власною "несподіваною" асоціацією з історією клієнта. Виникаючий при цьому "ефект несподіванки" часто позитивно мотивує клієнта.

При використанні психотерапевтичних казок важливі три речі:

· Доречність

· Щирість

· Дозованість

Як би не любив психолог казки, їхнє використання повинне бути доречним. У іншому випадку можна спотворити всю ідею. Першу психотерапевтичну казку доречно використовувати лише тоді, коли вона найбільше яскраво й образно ілюструє основну думку психолога при формулюванні "зворотнього зв'язку" клієнту.

2.2 Дослідження особистісної проблематики суб’єкта та можливості психокорекції за допомогою казки

Емпіричне дослідження складається з трьох казок, які було запропоновано розповісти учасникам активного соціально-психологічного навчання – „Казка життя”, „Моя улюблена казка”, перенесення улюбленого казкового персонажу в улюблену казку.

Перший варіант казки дає можливість дослідити актуальний настрій, стан, самооцінку, несвідомі аспекти психіки: глибинно-психологічні передумови формування особистісної проблематики суб’єкта, тенденції на майбутнє. Другий варіант казки більш спрямований на дослідження минулого дитячого досвіду, позиції в сім’ї, глибинні аспекти психіки. Третій варіант роботи з казками дає можливість виявити тенденції психіки на майбутнє і приховані бажання піддослідних.

Всі ці казки в єдності є дуже інформативним матеріалом для суб’єкта дослідження лише в комплексі з правильною інтерпретацією психолога та діалогом з автором казок, в якому психолог має можливість уточними певні моменти, проговорити неусвідомлювані аспекти проблематики особистості. Це в комплексі з іншими методами дослідження є дуже дієвим засобом дослідження глибинно-психологічних передумов виникнення особистісної проблематики, усвідомлення яких сприяє психокорекції особистості .

В казці життя О. обрані персонажі саме пінгвіни, які живуть в холодних краях, для яких морозні температури – це природне середовище. Знову ж таки є прагнення піти з дому (пінгвіна перевезли в теплі краї) – знайти людей, які б по відношенню до неї проявляли емоційне тепло і любов, прагнення відмежуватися від травмуючого минулого, від сім’ї, неначе переродитися (пінгвін виявився не пінгвіном, а теплолюбивою пташкою фламінго). Також простежується бажання знайти захист в чоловікові, бажання отримати тепло, любов, спокій. При цьому несвідомо обираючи такого ж партнера, який би сам пережив в житті якісь труднощі, щоб був здатний зрозуміти її проблеми.

Неблагополучні стосунки в сім’ї (стосовно О. в сім’ї проявляли фізичне і психологічне насилля сестра і мати) сприяли замкнутості, ізольованості і в казці це відображується розколотим льодом (неначе земля тріснула під ногами). І після цієї події вже життя стало іншим – паралельно з пінгвінами, але не було можливості до них перескочити – паралельно з людьми, але водночас одинокою, емоційно замороженою, ізольованою, заблокованою. Саме тут криються витоки тенденції до психологічної імпотенції. Є надія на те, що хтось сторонній допоможе вийти з сім’ї, допоможе вирішити проблеми.

Вся казка будується на тому, що активність проявлялася самою О. тільки в сім’ї, але вона за неї поплатилась – всі прояви активності каралися фізично та психологічно, усікалися – пінгвіна карали за його неслухняність, за його цікавість. Це сформувало у О. пасивну позицію в житті - інші люди керують її життям – пінгвіна забрали експедитори і відвезли в теплі краї.. Знову ж таки прослідковується проблема одинокості, нездатності самій будувати стосунки з людьми.

Обирається незвичний окрас пір’їнок як бажання бути незвичайно привабливою, як бажання виділитися серед людей, особливо від батьків і сестри, які завдали їй неприємних переживань. Та крім зовнішньої привабливості до цього немає підстав, щоб це здійснити, тому що пасивна. І хоч вона прагне бути не схожою на членів своєї сім’ї, проте сама проявляє такі ж риси, як і вони – вони обмежені в проявах тепла і любові, і вона.

Своєю улюбленою казкою О. називає казку про Крихітку-Хівруньку. Знову ж таки улюблений персонаж – дівчинка, над якою знущаються в сім’ї, яка не спілкується з членами сім’є, шукає допомоги від іншої людини (корови), як і казці про пінгвіна. Проте О. Вважає себе розумнішою та кращою за своїх рідних, якоюсь особливою (дівчина приспала сестер, лише її корова так любила і так допомагала, лише її обрав принц). Ще тут прослідковується момент, що лише переживши розчарування можна отримати щастя. Є тенденція ускладнювати ситуацію, щоб відчути ті ж переживання, які вона отримувала від близьких. Прослідковується натяк на тенденцію до психологічної смерті, до повернення в утробу (вухо – як символ пуповини, а Крихітка кожного разу як виникає важка ситуація – завдання від мачухи – влазить в одне вухо, а в інше вилазить), особливо, коли О. з’ясовує стосунки з матір’ю.

Ще цікаво, що з казки витіснений батько, адже в самій казці він присутній, тобто є образа на батька, за те, що він не захистив її від нападок сестри і матері, за його пасивність, хоча сама проявляє пасивність, бо активність з дитинства каралась.

Дуже інформативним є казка, в якій Крихітка-Хіврунька потрапила в казку „Попелюшка”, обидва персонажі – це дівчата, які є не любимими в своїй сім’ї, у них немає рідних матерів – тобто рідна мати так ображала О., що тепер їй хочеться від неї відмежуватися, дистанціюватися. О. навіть проговорила: „Я в дитинстві мріяла, щоб якось раптом прийшла якась жінка і сказала, що саме вона моя справжня мати, а іноді думала, що мене поміняли невдачно в пологовому будинку”.

Ще прослідковується суперництво з рідною сестрою за батька - Крихітка-Хіврунька та Попелюшка дуже схожі (сестри теж дуже схожі, як близнюки за словами О.), вони хочуть подобатися одному принцу (батькові), проте О. відчувається, що батько любить сестру більше ніж її. Тому і постає питання рівності – дівчата в казці однаково сподобалися принцу (але йому треба обрати таки одну з них) – це є бажаним, через те і зливаються дві дівчини в Одну Золукрошку, в яку закохався принц. Саме тому хочеться помститися батькові – витісняється з усіх казок, щоб він не звертав увагу і на сестру і на матір.

За наявності Едипової залежності, у О. в житті (з діалогу) траплялося часто так, що своїх молодих людей вона практично завжди ділила з подружками – тобто невирішена едипова ситуація переноситься на стосунки з людьми – необхідно на несвідомому рівні обирати таких людей, створювати кожного разу змагання (через це і виникає в казці конкурс) між жінками за увагу чоловіка. В якійсь мірі переносити на подружок образ матері і сестри є були конкурентами в боротьбі за любов і увагу батька. Через те і виникає подвійний образ мачухи – в усіх казках мачуха – це мати, яка стала мачухою для О. через те, що мати не може бути конкурентом, а мачуха – це не рідна мати – це потенційна конкурентка і суперниця, і в цій ситуації ріднішою до батька є лише дочка, яка має право бути значимішою.

Аналіз казок О. вказує на переживання “омертвіння”, дереалізації, емоційної закапсульованості. Відсутність емоційного тепла в сім’ї, впливає на все подальше життя. Вона стала недовірливою, ранимою; в неї викривлене відношення до себе й інших, вона не здатна до довіри, глибинний страх і почуття безпорадності, відчуження від людей, голод за любов'ю і теплом – базові почуття. О. боїться інших людей, вважає їх небезпечними, ворожими і заперечує саму можливість звернутися до них по допомогу – (пінгвін довго тікав). Є прагнення сховатися за спиною більш сильного чолвіка, який би своєю любов’ю компенсував недоотримані позитивні відчуття від батька.

Через невирішену едипову ситуацію О. прагне несвідомо кожного разу створювати ситуацію вибору, порівняння її з іншими жінками, прагне звертати на себе увагу навіть своєю бездіяльністю – пасивністю. Хоча на це витрачається дуже багато енергії, і це не приносить задоволення. Тобто О. блокує цим свій потенціал, не реалізовується повноцінно.

Проаналізуємо тепер казки Інни.

Казка про мишку-Рижеспинку І. є досить цікавою за своїм символічним представленням. Слід зазначити, що обирається не якийсь прекрасний, могутній образ, а образ маленької мишки, тобто ми гіпотетично можемо припустити, що у І. низька самооцінка, прослідковується комплекс меншовартості (вона менша ніж сосна, сонце, лис, і навіть листок подорожника). Сосна як чоловічий фалічний символ – це образ батька, проте у стосунках з ним Інна отримала певний травматичний досвід – кожного дня мишка натикалась своїми лапками на голки від колючок. Вже в діалозі з автором ми дізналися, що батько часто бив Інну і ображав.

В казці яскраво відображений факт насилля – сосна привалила мишку, і мишка стала на все життя хромою – тобто травма залишила по собі слід на все життя. Після цього Інна ізолювалася від батьків, вона поїхала жити в інше місто – мишка боялася вилазити на сосну і перестала спілкуватися з сонцем (сонце – материнський символ). Проте у Інни є тенденція обирати чоловіків небезпечних, які теж можуть вчинити насилля – допомога лисові, адже лис для мишки є хижаком. Інна розповіла, що її чоловік проявляв по відношенню до неї фізичне насилля і сексуальне, і що зараз вони подали на розлучення.