ВИСНОВКИ
1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове розв’язання важливого наукового завдання щодо визначення оптимальних значень показників емоційного процесу, встановлення особливостей емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розв’язання тактичних задач. Систематизація підходів до вивчення означеної проблеми свідчить, що діяльність офіцера, спрямована на розв’язання тактичної задачі, полягає у трансформації задачної ситуації з метою виділення умов та вимог тактичної задачі, їх зближення, порівняння, зіставлення та співвіднесення, включення (шляхом переформулювання) в єдину систему відносин, а також визначенні найкращого варіанта поєднання форм та способів зміни параметрів функціонування системи військового призначення. Вона супроводжується низкою екстремальних факторів, серед яких виділено такі групи: сприйняття задачної ситуації, проблемної ситуації, формування оптимального варіанта сполучення форм і способів застосування системи військового призначення, реалізації порядку дій щодо зміни умов бойової обстановки (за порядком включення у процес розв’язування тактичної задачі) та ситуаційні, предметні, інформаційні (за відображенням шляхів впливу на процес розв’язування тактичних задач). Емоційна регуляція актуалізується під впливом екстремальних факторів, які викликають зміни в організмі чи у його взаєминах із зовнішнім середовищем, відіграє особливу роль у розв’язуванні тактичних задач, формуючи специфічні “фільтри”, які сприяють підсиленню одних та девальвації інших аспектів обстановки, спричиняють суб’єктивне викривлення інформації.
2. Визначено такі показники оцінки емоційного процесу та результативності розв’язування задач: 1) під час розв’язування тактичних задач – рівень емоційного збудження; оцінка часу, оцінка за навчання, адекватність сприйняття та відповіді; 2) під час розв’язування тестових завдань – рівень збудження, рівень усвідомлення свого стану, площа контакту фізіологічного стану та його психічного відображення; середня абсолютна похибка, середня відносна помилка, сума амплітуд відхилень показника від попереднього значення, сумарне відхилення від еталону; рівень відповідності показників емоційного стану, що отримані в результаті виконання проективних методик та усвідомлюваних (самозвіт) оцінок стану респондента, показників емоційного стану, що отримані унаслідок виконання проективних методик та оцінки фізіологічного стану респондента (за допомогою апаратурних методик); множина варіантів вирішення тестових випробувань, що продукуються респондентом.
3. Встановлено, що “емоційний компонент” є інтегральним параметром в описі факторної структури психофізіологічних характеристик офіцерів, який поєднується із показниками самооцінки свого стану, інтелекту, лабільності нервової системи, мотивації. Результативність процесу розв’язування тактичних задач перебуває у зворотній залежності (р ≤ 0,05) від окремих індивідуальних якостей (соціальної емоційності, емоційної стійкості), а також в прямій залежності (р ≤ 0,05) від цілісних підсистем індивідуальних характеристик (самооцінки рівня розвитку емоційних властивостей, афективно-інтелектуальної), до складу яких входить емоційний компонент.
4. Побудовано модельзміни значень показників емоційного процесу під час розв’язування тактичних задач, що відображає мінімальні, максимальні, середньостатистичні та оптимальні значення параметрів емоційного процесу на етапі сприйняття задачної ситуації, формування та реалізації розв’язання тактичної задачі, а також на сенсорно-перцептивному, емоційно-образному, когнітивно-знаковому рівнях взаємодії задачі та офіцера. Побудована модель дозволяє встановити особливості емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розв’язання тактичних задач:
а) емоційний процес “забезпечує” процес розв’язування тактичної задачі, а параметр “рівень емоційного збудження” є індикатором його завершеності;
б) оптимальні значення рівня емоційного збудження для тактичних задач становлять 13–16 умовних одиниць (за методикою спостереження за емоційним збудженням);
в)на етапі сприйняття задачі – емоційний процес забезпечує максимальне відображення у свідомості офіцера фізіологічного стану організму; на етапі формування та вибору альтернатив – мінімальне; на етапі відповіді – середній рівень відображення фізіологічного стану організму у свідомості офіцера (пояснюється необхідністю зворотного зв’язку);
г) процес розв’язування буде ідеальним (проте сумнівно досяжним) у випадку, коли конкретний етап розв’язування тактичної задачі (тип тестової задачі) розв’язуватиметься на рівні емоційної регуляції, що йому відповідає.
5. Встановлено, що діагностику показників емоційного процесу доцільно здійснювати шляхом: а) спостереження (у ході оцінювання емоційної регуляції діяльності офіцера в реальних умовах); б) фіксації показників фізіологічного збудження, самооцінки свого стану та подальшого їх перетворення за допомогою математичної моделі розрахунку параметрів: “рівень збудження”, “рівень усвідомлення офіцером свого стану”, “площа контакту фізіологічного стану та його психічного відображення” (під час проведення діагностики індивідуальних особливостей емоційної регуляції діяльності офіцера). Запропонований у дисертації підхід передбачає визначення ступеня відхилення показників емоційного процесу від оптимальних та його врахування під час визначення мети, напрямку та інтенсивності заходів корекції.
Подальші перспективи досліджень проблеми емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розв’язування тактичних задач, ми вбачаємо у подальшому підвищенні валідності та надійності інструментарію діагностики показників емоційного процесу: “рівень збудження”, “рівень усвідомлення свого стану”, “площа контакту фізіологічного стану та його психічного відображення”, розробленні цілісної програми оптимізації емоційної регуляції процесу розв’язування тактичних задач офіцером на фізіологічному, психічному та психологічному рівнях впливу.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Капосльоз Г.В. Теоретико-методологічні аспекти дослідження системи “Прийняття рішення” // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць. Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К., 2002. – Т. IV, Ч. 6. – С. 94–99.
2. Капосльоз Г.В. Рівні прийняття рішення (психологічний аспект дослідження) // Актуальні проблеми психології. Том I: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2002. – Ч. 7. – С. 225–233.
3. Капосльоз Г.В. Психофізіологічні особливості емоцій як фактор вибору (прийняття рішення) // Актуальні проблеми психології. Том V: Психофізіологія. Медична психологія. Генетична психологія / За ред. С.Д. Максименка. – К.: Нора-прінт, 2002. – Частина I. – С. 41–49.
4. Капосльоз Г.В. Нові аспекти дослідження процесу розв’язування тестових завдань // Актуальні проблеми психології. Том V: Психофізіологія. Медична психологія. Генетична психологія / За ред. С.Д. Максименка. – К.: Міленіум, 2003. – Частина 2. – С. 61–70.
5. Капосльоз Г.В. Спонукальні аспекти емоційних явищ // Вісник Київського міжнародного університету. Серія: Педагогічні науки. Психологічні науки.– К.: КиМУ, 2003. – Вип. 3.– С. 100–106.
6. Капосльоз Г.В. Аналіз спонукання як детермінанти поведінки особистості в психологічній літературі // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб. наук. праць / За ред. Л.Л. Товажнянського та О.Г. Романовського. – Вип. 3 (7). – Харків: НТУ ХПІ, 2004. – С. 121–127.
7. Капосльоз Г.В. Динаміка психофізіологічних параметрів емоційної регуляції процесу розв’язування задач в особливих умовах // Актуальні проблеми психології. Том V: Психофізіологія. Медична психологія. Генетична психологія / За ред. С.Д. Максименка. – К.: Міленіум, 2005. – Випуск 4. – С. 54–64.
8. Капосльоз Г.В. Особливості взаємозв’язку результативності розв’язання задач з психофізіологічними параметрами особистості // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Психологічні науки.– К.: КиМУ, 2006. – Випуск 8. – С. 95–106.
9. Капосльоз Г.В. Особливі умови розв’язування тактичних задач офіцером // Вісник Національної академії оборони України: Зб. наук. праць. – К., 2007. – № 2 (4). – С. 64–70.
10. Капосльоз Г.В. Психологічні аспекти вирішування тактичних задач // Актуальні проблеми психології. Т. 6. Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога: Зб. наук. праць / За заг. ред. С.Д. Максименка. – К.: BONAMENTE, 2002. – Вип. 3. (1 частина). – С. 101–106.
11. Капосльоз Г.В. Принципи експериментально-генетичного методу в дослідженні прийняття рішення // Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку: Матеріали VІ Костюківських читань (28–29 січня 2003 р.). – К.: Міленіум, 2003. – Т. 2. – С. 63–67.
12. Капосльоз Г.В. Особливості психологічної оцінки процесу розв’язування тактичних задач офіцером // Наука і освіта. – Одеса: ПНЦ АПН України, 2005. – № 3–4. – С. 162–164.
13. Капосльоз Г.В. Особливості динаміки психофізіологічних параметрів емоційного процесу в ході розв’язування задач офіцером // Модернізація змісту морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) в умовах переходу Збройних Сил України на контрактну основу комплектування: Зб. наук. пр. – К.: НАОУ, 2006. – С. 118–125.
14. Капосльоз Г.В. Психологічні проблеми оптимізації навчання розв’язуванню тактичних задач // Філософсько-соціологічні та психолого-педагогічні проблеми формування особистості офіцера Збройних Сил України: Зб. наук. пр. – К.: НАОУ, 2007. – С. 169–171.