Смекни!
smekni.com

Особливості стресових станів у дітей різного віку (стр. 7 из 9)

В підлітковому віці найбільшу користь можуть принести методи індивідуально-орієнтовної психотерапії, сімейної та групової в інтеракційній та структурних моделях. Меньш значущі в цьому віці поведінкові та гіпносугестивні методи психотерапії.

2.2 Аналіз результатів емпіричного дослідження

Виходячи з попереднього розділу, метод психосоматичної терапії є найпоширинішим серед педіатрів та дитячих психологів. Але наразі важко віддати перевагу певному методу психотерапії. Зазвичай особлива перевага надається гіпнотерапії т ак як вона використовується для відволікання від хворобливих переживань, для релаксації та тн.

Для оцінки довготривалих і віддалених нервово-психічних розладів були проаналізовані 20 дітей, перенесших насилля в сім’ї або втрату одного з батьків. Вони були поділені на 4 групи:

1. Хлопчики-підлітки від12 до 15 років (5хлопч. )

2. Дівчатка-підлітки від 12 до 15 років (4дівч. )

3. Хлопчики від 5 до 11 років (6хлопч. )

4. Дівчатка від 5 до 11 років (5 дівч. )

В психопатології хлопчиків-підлітків (1-ша група) переважали аффективні розлади: у 2-х афективна збудливість, у1-го -страхи, у 2-х прагнення до самотності і дипресія. Самознищуюча поведінка у більшості підлітків, думки про суіцид і його спроби, переживання в зв’язку із почуттям непотрібності, алкоголоізм та наркоманія. В етіології описаних розладів окрім стресу приймали участь також інші фактори: явні психотравмуючі обставини такі як спадкова схильність до нервово-психічних розладів або соматичні хвороби: головний біль, біль в животі та шлунку та ін. Думки були зосереджені на почутті провини або страху перед майбутнім. У 2-х суіцидальна поведінка та створення небезпечних для життя ситуацій, у 1-го прагнення усамітинитись, небажання йти на конфлікт.

У дівчаток-підлітків (2-га група) на першому місці афективні розлади: прагнення усамітнитись, у 3-х явна дипресія, страхи в тому числі страхи смерті, та афективна збудливість. Самознищуюча поведінка відмічена у однієї дівчинки що намагалась покінчити з собою. Спостережені у них симптоми описувались в рамках наступних симптомокомплексів: депресія, агресивність, астенії, афективної збудливості, та дисомії. У 3-х з них перенесших розлучення батьків, мали місце переживання безцільності існування, страхи покинутості , прагнення повернути одного з батьків, прагнення цілісності сім’ї, а також психосоматичні розлади що являлись відображенням перенесеного стресу втрати.

Емоційні розлади в 3-й групі у хлопчиків від 5 до 11 років представлені афективною збудливістю, дипресією і страхами. У більшості дітей також виявлялись психосоматичні розлади. Виявлена симптоматика оцінювалась як затримка психічного розвитку, тривожність, та неворозоподібні стани. Хлопчикам з сімей в яких було насилля був поставлений діагноз зміни особистості резидуально-органічного генезу, затримка психічного розвитку з неврозоподібним синдромом. У хлопчиків що зазнали розлучення батьків явних переживань на цюю тему не було виявлено , переважали еквіваленти депресії та замкнутості що властиві дитинству.

На першому місці серед психопатологічної симптоматики у дівчаток 4-ї групи були розлади з переважаючою каритною страху, вираженого зниження настрою. У більшості були розторможені афективні стани вони були агресивними, самознищуюча поведінка була у формі думок про смерть. Перелічені симптоми складались в різноманітні симптомокомплекси: депресії, тривожності. Розгальмування дій виявлялись в схильності створю-вати ситуації підвищеного ризику. Дівчатка з сімей в яких відбувалось насилля мали девіантну поведінку, спостерігалась підвищена агресія, та невроз страху. У 3-х випадках дівчат що перенесли розлучення батьків була понижена самооцінка та розумова і фізична працездатність, астенія.

Із даного дослідження можна зробити висновок що особливості нервово-психічних розладів у дітей залежать від віку. У підлітків в три рази частіше чим у дітей зустрічаються психози. Також у підлітків адективна поведінка спостерігається в 10 разів і суіцидальні наміри в 3 рази частіше ніж у дітей. Більш чіткіше виражена дипресія та явні неврози. В той час у дітей пере-важають зміни особистості, емоційно-поведінкові особливості, та гальму-вання розумової працездатності, афективна збудливість, агресивність.

На особливостях психопатології також відмічались статеві відмінності, так у хлопчиків спостерігались частіше зміни особистості, а у дівчат емоційно-поведінкові розлади. У хлопців більш розповсюджені прагнення до усамітнення, агресивність більш девіантна поведінка. У дівчат частіше відмічались страхи, депресії, істерія , розлади сну та астенія.

Для психокорекції даних розладів для дитини підбирається індивідуальні методи психотерапії в залежності від її вііку та індивідуальних особливостей, в деяких випадках назначається також фармакотерапія.

Суггестивна терапія – (суггестія від лат. suggestio – навіювання) – форма психотерапії заснована на застосуванні цілеспрямованого впливу на функціональні порушення, вегетативні порушення, стани напруження, а також тілесні недуги. Однак суггестія дітей ускладнюється тим що при високому навіюванні в дошкільному віці їх гіпнабельність значно гірше ніж у дорослих. Досягти глибокгого гіпнотичного стану досить важко або зовсім не вдається в той самий час дитина може просто заснути звичайним сном. Ускладнення також пов’язані з несприйняттям або страхом дитини перед білими халатами та незвичного для неї оточення. Старші діти та підлітки більш піддаються гіпнотичному втручанню і тому його застосування може бути більш ефективним. Обмеженнями що можуть понизити ефективність гіпнотичного впливу є вік дитини. Так при роботі з дітььми до 7-ми років гіпнотизація – поняття умовне. В цьому випадку мова частіше йде про релаксацію, поверхневе навіювання в природньому поверхневому сні. Обмеженням може бути негативна установка по відношенню до гіпнозу, страх (не прокинутись) та ін. В таких випадках може допомогти роз’яснення. Також психотерапевту завжди доводиться ставити перед собою питанння, в якій мірі гіпнотерапія буде ефективною для застосування саме в цій ситуації. Нарешті безмежнів можливості гіпнотерапії створює звернення дитини до творчого потенціалу дитини та гри.

Арттерапія – терапія винахідливою творчістю яку використовують в якості засобу спілкування при спільному малюванні, для релаксації, покращенню самооцінки і подолання розчарування. Малювання понижує опір особистості в процесі лікування, спрощює контакт між лікарем та дитиною, сприяє концентрації уваги на переживаємих труднощах в зв’язку з чим покращюється їх розуміння та формулювання. Образна діяльність дити-ни дозволяє без слів виражати їх свої думки. Психотерапія за допомогою малювання найбільш ефективна у дітей 4-11 років. Особливо це стосується конкретних страхів.

Бібліотерапія – це використання сппеціально обробленого для читання матеріалу з ціллю вирішення особистих проблем за допомогою направленого читання. Цей мептод може бути фактором спряючим для відволікання дитини від думок про хворобу, допоміжним в перенесенні фізичних страждань. Бібліотерапію можна використовувати як частину психотерапії наприклад при психосоматичному розладі. Книги запропоновані хворому мають бути доступні за ступенем важкості викладення матеріалу. Бібліотерапія проводиться в індивідуальній формі або групі. Цей метод як і будь-яке керівництво читанням лікувально-педагогічний процес що важливо при курації дітей та підлітків особливо потребуючих виховних заходах під час лікування.

Музикотерапія – психотерапевтичний метод під час якого застосовують музику в якості впливу на психіку і через неї на організм хворого. За допомогою цього методу відбувається емоціональна стимуляція в процесі вербальної психотерапії; розвиваються навики міжособистісного спілку-вання, підвищюється рівень естетичних потреб. Музика також сприяє емоційній розрядці, регулюванню настрою, противостоянню житевим проблемам. Музику часто використовують при груповій психотерапії. Її достатньо широко застосовують при лікуванні різних видів патологій у дітей.

Групова психотерапія підлітків. Націлина на формування у підлітків адекватної самооцінки та цілісності «Я» – концепції, ототожнювання неадекватних варіантів з власними неусвідомлюваними проблемами, розкриття власних переживань та їх вербалізацію. Її також використовують для вдосконалення навиків керування ситуацією, навчанні будувати відно-сини з іньшими у взаємодіючій манері. Групову психотерапію з успіхом застосовують у підлітків з порушенням адаптації, невротичними та психосоматичними розладами.

Ігрова терапія. Заснована на тому що гра може моделювати діяльність, вигадану, уявну, бажану дійсність. Гра надає дитині або підлітку можливість пережити успіх в бородьбі , розкрити свої фізичні і розумові здібності. Ігри у дітей-важливий матеріал для розкриття емоційних відносин та життєвих конфліктів. Використовують спонтанну та направлену гру. Перша зменьшує емоціональний тиск, створює цікавість до лікування. Друга тренує психічні процеси, збільшує витривалість, стимулює активність. Цілеспрямовану гру проводять по плану але не вводять суворих обмежень ролевої поведінки допускаючи імпровізації. Ігри з більш жорсткими правилами корисні для діагностики. Ігрова терапія найбільш ефективна у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, але її можна також використовувати для лікуван-ня підлітків в модельованій ситуації, навчаючи прийняттю рішень в момент стресу.