Головне завдання при такому стратегічному плані - це вивести в друге коло претендента, що не зможе об'єднати все суспільство. Тому ніяк не можна домогтися якого-небудь об'єднання претендентів у першому колі. Цим був викликаний град нападок на «канівську четвірку», щоб ні в кого й думки не виникло піти їхньому прикладу, тому що єдиний кандидат проти Кучми в першому турі - це крах всієї розпланованої кампанії. Головне ж щире досягнення «четвірки» полягає в тому, що була змінена спрямованість мислення в суспільній свідомості, кардинально змінений тло, на якому розвиваються події. Замість порівняння іміджу запропоноване порівняння ідей. За «канівської чертвіркою» споконвічно не вимальовувався один кандидат, тому необхідно було обговорювати їхні плани, те, що їх поєднує, конкретні дії й події.
Хотілося б оцінити майстерність і професіоналізм президентської команди. Не варто недооцінювати професіоналів. Усе, що намагається виявити паростки самостійності, тобто самовільності з їхнього погляду, що не вписується в їхню стратегію, підлягає негайному знищенню. Хоча багато хто бачать мета цієї команди - нав'язування окремих штампів мислення в масовій свідомості. Запобігти це важко, а результати в них виходять цілком пристойні. Про це свідчать і результати опитування, проведеного одним з їхніх провідників - каналом «1+1» у рамках програми ТСН, коли владою організація акцій протестів приписується штабам кандидатів, і цю точку зору підтримує 43% глядачів, що дозвонилися. Таким чином, в умовах тотального контролю засобів масової інформації, піддавши народ психологічному пресингу, владним структурам вдається нав'язати свої паттерни сприйняття. Помиляються ті, хто думає, що широкі верстви населення зможуть цьому протистояти. Грамотність і високоосвіченість окремих людей не рятує, коли ці люди не об'єднані. Перехідний етап, і не стільки в економіці, скільки в пошуку ціннісних орієнтирів, обмеження своїх духовних запитів приводить до політичної апатії, невмінню чітко виділити свої політичні орієнтири, і тому - прийняттю пануючої позиції. А вона присутня одна в пресі й в ефірі, інші просто не допускаються, інакше «полетить» весь розроблений сценарій. Альтернативи не повинні з'являтися, всі інші кандидати гірше, про їх і говорити нічого не треба, вони не заслуговують на увагу. Про чіткість виконання цього плану говорить і те, що командам претендентів так і не вдалося зробити імідж їхніх кандидатів пізнаваним в очах усього населення, а не окремих груп прихильників.
Відомо таке правило. Для того щоб інформація виглядала об'єктивної, у ній повинне бути присутнім не менш 40% негатива, тоді вона викликає більше довіри в порівнянні з іншої (!) інформацією. Але де в нас у країні ви можете побачити й почути іншу інформацію? Тому, навіть не сприймаючи образ, імідж головного претендента, поневолі думаєш у заданих рамках: «А кого вибирати? - вибирати не з кого (у буквальному значенні, тому що інших претендентів в ефірі не існує), як буде, так і буде, від мене нічого не залежить».
Поки все йде по їхньому сценарії. Починає готуватися другий етап президентських виборів і формуватися суспільну думку в потрібному напрямку. Кампанією передбачено, що не можна проводити паралелі, прямі порівняння, не можна поляризувати суспільство на «бідних- богатих» або по інших принципах. Тому що для перемоги над Кучмою в другому турі повинні об'єднатися прихильники різних поглядів і разом устати проти Кучми.
У сучасному світі політики використання останніх передвиборних технологічних розробок не завжди приводить до бажаного результату. Але й знання цих технологій не гарантує того, що можна ефективно протистояти їхній дії, якщо в суспільстві немає сили, здатної чинити опір. Будь-які вибори - це дзеркало стану суспільства, його об'єктивна самохарактеристика. Щоб рухатися в цьому світі, треба знати реальне положення речей, і для цього дзеркало не повинне бути кривим.
6. ВИДІЛИТЕ ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕФЕКТИВНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ РЕКЛАМИ, АГІТАЦІЇ Й ПРОПАГАНДИ
Для того, щоб ідеологія могла існувати, необхідна підтримка мільйонів людей , потрібні засоби й механізми поширення ідеологічних формул у народ. Соковнін пише об цьому так-"Певні ідеї, щоб існувати у вигляді ідеології, повинні бути сприйняті багатьма людьми. Вони повинні поширюватися серед людей." От той-те-тут-те й виходить на арену інформація. Насамперед "... ніяка інформація неможлива без певної мети. Той, хто думає інформувати без певної мети й вважає за можливе взаимовідносини такого характеру, тим самим уже проголосив мету,"- повідомляє F.Fatorello, і із цим важко не погодитися. Стосовно до пропаганди це може позначати те, що навіть сама нейтральна інформація носить у собі яку-небудь мету, але адже, говорячи словами P.Lianbuger'а,"... Інформація стає пропагандою, якщо особа, що публікує її, переслідує які-небудь мети." Виходить, будь-яка інформація є пропагандою. Спробуємо перевірити цю гіпотезу , використовуючи вже матеріали радянських дослідників.
В. І. Бровік і І. В. Попович пишуть: "...Інформація характеризує конкретний акт відбиття з боку його змісту, без обліку особливостей його як певного процесу. Якщо властивістю відбиття володіють всі види матерії, то властивості інформації властиві матерії лише на такому рівні її організації, на якому виникають процеси керування." Це може означати лише те, що людина одержуючи інформацію служить об'єктом керування, незалежно від її якісних, змістовних характеристик, але в такому випадку процеси керування виникають у соціальній інформації - а також у математичні й природньонаукових теоріях. Але різниця між соціальною й природньонауковими теоріями все-таки існує, вона в ідентичності інформації соціальної й значеннєвий. "Значеннєва інформація зі свого характеру є соціальної, тому що вона виникає в процесі спілкування людей і відбиває факти, події, явища..." У свою чергу, математична й інша інформації скоріше співвідносяться зі статистичним аспектом логічної інформації, що формально відокремлює їх від соціальної сфери. Із цього можна зробити висновок про ідентичність значеннєвої й політичної інформації, що є одним з видів социальної.
Таким чином, політична інформація існує тільки при наявності значеннєвого моменту в інформуванні, якщо ж в інформації присутні одні лише цифри, вона втрачає свій соціальний , а значить і політичний аспекти.
Кілька слів необхідно сказати про основні принципи політичної інформації" Умовно принципи політичної інформації можна розділити на дві групи. Першу з них становлять принципи, що визначають переважно характер змісту інформації, її спрямованість. Це - науковість, партійність, всесторонність інформування, його зв'язок з життям... Другу групу утворять принципи, що спричиняються вибір засобів, форм, методів інформації, її організаційну й методичну сторони. Це насамперед оперативність, популярність, дохідливість інформування й ін."
Тепер звернемося до принципів роботи політичної інформації. Загалом "...процес політичної інформації являє собою єдність двох зустрічних потоків інформації: зверху - униз і знизу - нагору." Вплив на суспільну думку - це те, що є першим з потоків,-"... відбувається, по-перше, шляхом прямого й безпосереднього впливу політичної інформації на суспільну думку; по-друге, шляхом опосередкованого впливу на ті явища й факти свідомості, психіку людей, які сприяють процесу формування суспільної думки як соціально психологічного феномена (потреби, інтереси, установки, ціннісні орієнтації й ін.)." Другий же потік, що йде знизу, працює за принципом зворотного зв'язка - після прийому інформації в реципієнта з'являються якісь емоції , відгуки, що надходять до інформатора.
Безумовно пропаганда не може обійтися без ідей, але з іншої сторони ідеологія, особливо в умовах ХХ століття ніяк не зуміє обійтися без пропаганди.
Звичайно ж існує й більше широке значення терміна "пропаганда" , що охоплює повністю всі можливі його відносини. " У самому широкому змісті під пропагандою мається на увазі особливий рід соціальної діяльності, основна функція якої складається в поширенні політичних, філософських, наукових, технічних знань, художніх цінностей і іншої інформації з метою формування певних поглядів, подань і емоційних станів, надання впливу на поводження людей." Якщо розглядати пропаганду під таким кутом , те безсумнівним стає факт володіння пропагандистськими можливостями будь-якого предмета, форми або образи, на це варто звернути увагу оскільки надалі нам оведеться звернутися до семантичної структури газети: до слів, фотографіям, малюнкам. Поки ж знову оборотний увага на сам термін " пропаганда".
"Слово "пропаганда" - історично обумовлена форма політичної й ідеологічної діяльності, що використається різними класами, партіями й державами для цілеспрямованого поширення своїх ідей, поглядів і цінностей , соціальне орієнтування й поводження індивідів і соціальних общностей," - пише Гуревич. Він вважає за необхідне для всебічного розкриття змісту пропаганди як теоретичного поняття представити точки зору різних авторів, і ми підемо за ним, оскільки без цього може виникнути деяка невизначеність при роботі із самим терміном.
При першому погляді на різні визначення пропаганди, які дають буржуазні дослідники, може здатися, що вони абсолютно тотожні. Загалом пропаганда розглядається як організоване переконання, звертання до свідомості індивіда, поширення певних ідей і подань