Психолог у доступній формі повідомляє обстежуваному про поставлений діагноз і методи та засоби допомоги. При цьому він зобов'язаний обачливо і обережно висловлюватися щодо виявлених патологій у психічному стані клієнта. Психолог обов'язково попереджає про те, хто і для чого може використати ці дані; він не може приховувати від людини, які офіційні рішення можуть бути винесені на підставі висновку.
Психолог уповноважений особисто запобігати некоректному і неетичному використанню результатів досліджень і повинен виконувати цей обов'язок незалежно від посадової субординації.
Психолог зобов'язаний додержуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клієнта та інших людей, і психолог зобов'язаний поінформувати тих, хто може надати кваліфіковану допомогу.
Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або згоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі.
Психолог не збирає додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання. Запис на магнітну стрічку і відеоплівку, фотографування і занесення інформації про клієнта до комп'ютерних банків даних здійснюються лише за згодою учасників.
Психолог зобов'язаний оберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної роботи, додержуватись анонімності імені клієнта (наприклад, під час навчання, в публікаціях). Для демонстрації і прослуховування будь-яких матеріалів потрібний письмовий дозвіл людини, за чиєю згодою вони були записані; на вимогу клієнта матеріали негайно., знищуються.
Документація роботи психологів повинна вміщувати лише професійно необхідні матеріали. До цих матеріалів, пов'язаних з конфіденційним змістом діяльності психологів, має виключатися доступ сторонніх осіб. У тих же випадках, коли психологи звертаються за допомогою до інших фахівців, потрібно спеціально ознайомити їх з питаннями, що стосуються умов і терміну зберігання таких матеріалів, а також обмежень у використанні інформації про клієнта і попередити про міру відповідальності за недодержання конфіденційності.
Якщо психолог не в змозі надалі виконувати свої функції, він з'ясовує, чи потрібно зберігати матеріали (також і інформацію, занесену до комп'ютера). В разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцій іншому фахівцеві.
Психолог інформує клієнтів про правила додержання конфіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звільняє психолога від необхідності зберігати професійну таємницю.
Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті і призначення конкретної методики (за винятком доступних роз'яснень правоохоронним і судовим органам).
Психологи інформують науковців, учителів, лікарів, широку громадськість про свою галузь діяльності на основі об'єктивних, точних даних таким чином, щоб не дискредитувати професію психолога і психологію як науково-практичний комплекс.
Психолог не виступає з публічними заявами для реклами або самореклами. Вміщуючи у засобах масової інформації оголошення про надання психологічних послуг населенню, повідомляє лише своє ім'я, адресу, номер телефону, професійну кваліфікацію, науковий ступінь, галузь психології, години прийому. В рекламному проспекті не може йтися про суми гонорару, не даються гарантії, не перелічуються здобутки і успішні випадки лікування, консультування, експертизи. Оголошення мають містити інформацію про мету курсів, а не обіцянки, стосовно досягнення специфічних результатів. Психолог повинен брати професійну участь у навчальних програмах для населення, однак він має право робити це лише за умови, якщо вони виключають сумнівні методи і неефективні процедури.
Поради психолога у засобах масової інформації мають подаватися в узагальненій формі, без посилань па конкретні факти і ситуації, щоб не допустити розголошення конфіденційної інформації.
Усні виступи, друковані матеріали, аудіовізуальна та інші публікації, в яких наводяться з ілюстративною метою клінічні випадки, повинні виключати ідентифікування особи, групи чи організації. Методики публікуються лише у формі, яка дає змогу зберегти їх валідність та надійність.
Психолог, ведучи професійну дискусію, не повинен дискредитувати колег або представників інших професій, які використовують ті самі або інші наукові методи, він має виявляти повагу до наукових шкіл і напрямів. Психолог цінує професійну компетентність, високу культуру та ерудицію, відповідальне ставлення до справи колег та представників інших професій. Якщо ж психолог виявить ненауковість чи неетичність у професійній діяльності колеги, він повинен сприяти виправленню ситуації. У разі неуспіху цих зусиль психолог може виступити з об'єктивною, аргументованою критикою роботи колеги у психологічному співтоваристві. У тих же випадках, коли критика на адресу члена Товариства виявляється суб'єктивною, упередженою, він має право звернутися до Комісії з етики, висновок якої може використати для спростування несправедливих оцінок чи критики.
Психолог не може застосовувати маніпулятивні методи для здобуття прихильності і привернення на свій бік клієнтури, не повинен намагатися стати монополістом у своїй галузі. Про досягнуті результати в теоретичній і практичній психології він зобов'язаний інформувати психологічну громадськість, ділитися набутим під час своєї професійної діяльності досвідом.
Розв'язуючи конкретні завдання обстеження, консультування і лікування людей, психолог вирішує, чи може він використати знання, технічні й адміністративні можливості інших фахівців на благо клієнта та за згодою клієнта вступити в контакт з ними, зокрема особами, які лікують або лікували його раніше. Психолог бере відповідальність за клієнта, лише переконавшись, що той не має клієнтурних стосунків з іншими психологами.
Психолог забезпечує персонал адекватною інформацією про клієнтів, які користуються його послугами, передає у розпорядження колег тільки надійні й валідизовані психологічні методи, технічний інструментарій і відкриття. Всі професійні взаємовідносини будуються на основі Закону про авторські права.
2. Складання психолого-педагогічної характеристики класного колективу
Зразок схеми вивчення складання психолого-педагогічної характеристики
Загальні дані:
Прізвище, ім'я, дата народження; клас; загальний фізичний розвиток: стан здоров'я; умови життя і побуту в сім'ї. Взаємовідношення членів сім'ї. Правильність основної лінії сімейного виховання.
Взаємостосунки з колективом і відношення до школи:
Загальна характеристика класу (загальний розвиток вчаться, вихованість, традиції і вимоги класного колективу).
Положення в колективі (чи користується любов'ю, авторитетом, ніж визначається це відношення).
Відношення до товаришів по класу (чи любить їх, байдужий до них, не любить, чи дорожить думкою колективу, з ким дружить і на чому заснована дружба, чи бувають конфлікти з хлопцями, в чому їх причина).
Чи повинен своїм положенням в колективі і яке положення хотів би зайняти?
Чи дорожить перебуванням в школі (що особливо цінує в ній)?
Відношення до вихователів і вчителів (чи є контакт, любить, поважає їх).
Учбова діяльність:
Успішність (переважаючі оцінки, однаково або неоднаково встигає по різних предметах). Рівень знань.
Кругозір, начитаність.
Розвиток мови (запас слів, образність, емоційність мови, уміння виразити свою думку письмово і усно).
Інтерес до заняття відношення до навчання (чи з цікавістю вчиться, до яких предметів виявляє цікавість, відношення до відмітки, до похвали або осуду вчителя і батьків, основний мотив учбової діяльності).
Здібність до навчання:
— особливості уваги (ступінь розвитку довільної уваги, його зосередженість, стійкість, здібність до розподілу);
— свідомість сприйняття учбового матеріалу, швидкість осмислення;
— рівень і характер розвитку навмисної і осмисленої пам'яті (заучує механічно або осмислено, чи володіє прийомами навмисного запам'ятовування, яка швидкість і міцність запам'ятовування, яка швидкість запам'ятовування, легкість відтворення, індивідуальні особливості пам'яті);
— розвиток мислення (чи відрізняє істотні і другорядні ознаки предметів і явищ, який рівень засвоєння загальних і абстрактних понять, чи уміє знаходити шляхи рішення);
— розвиток уяви (багатство відтворюючої і творчої уяви в різних видах учбової діяльності);
— старанність в учбовій роботі.
Уміння вчитися (дотримання режиму дня, організованість, уміння самостійно працювати над книгою, заучувати матеріал, контролювати себе, складати плани, конспекти і ін.).
Праця (уроки праці, суспільно корисна праця в школі і удома)
Відношення до праці (поважає або відноситься до нього зневажливо, чи зацікавлений в суспільній користі своєї роботи. Чи любить трудитися і що саме його привертає: сам процес, зроблена річ або оволодіння певним навиком).
Чи має трудові навики і уміння, чи легко їх придбаває?
Організованість і дисциплінованість в праці.
Чи є звичка до тривалих зусиль?
Яким видам праці віддаєте перевагу?
Спрямованість особи вчиться і спеціальні здібності:
1. Інтереси (перерахувати все, чим цікавиться учень: техніка, малювання, музика, спорт, колекціонування і т. д.; відзначити характер інтересів з погляду їх глибини і активності, якщо учня не просто проявляє інтерес до якої-небудь області знань і діяльності, але серйозно нею займається; детально освітити інтерес до читання, чи любить читати і що читає: художню, науково-популярну або розважальну). Переконання, мрії, ідеали. Чи спостерігається домінування тих або інших мотивів в поведінці?