Росія і Україна мають спільну історію, в якій вони були тісно пов'язані у всіх аспектах життєдіяльності. Тому логічно, що після розпаду СРСР Росія як і раніше прагне поєднатися із стратегічно вигідним партнером, багатим на ресурси, близьким по культурі країною (9, 36). Що стосується США, то Україна, як одна з найбільших країн Європи, привертає увагу Америки також як вигідний партнер, взаємодіючи з яким, можна успішно протистояти інтересам Росії (24).
Україна, як країна з яскраво вираженою етнічною інтроверсією, схильна орієнтуватися на свої проблеми, внутрішні тенденції і традиції. Вона не зацікавлена впливати на інші країни, і в той же час мимоволі приймає вплив з боку екстраветованих Росії і США. Цим пояснюється сьогоднішня росколотість українського суспільства в орієнтації на політичне майбутнє країни: або спільний економічний простір з Росією, або вступ до НАТО. Перший шлях здається таким, що менше лякає українців все з тієї ж причини - загальна історична доля з Росією робить цю країну близькою, зрозумілою і безпечною для нас. Росіяни сприймаються українцями як «старші брати», згідно ще тому світобченню, яке вкорінилося в свідомості українців з часів СРСР. Тоді як агресивна зовнішня політика США все більше віддаляє Україну від такого відповідального кроку як вступ до НАТО. Слід зробити акцент на тому, що сприйняття українців США сповнене протиріч. З одного боку – захоплення досягненнями уієї країни, з іншого – несанкціонований вплив на інші держави та агресивная політика (45).
Можливість політичної взаємодії України з США викликає реакцію обурення з боку російського суспільства. Підтвердженням цього може служити, наприклад, цитата із статті, опублікованої на українському интернет-сайті www.dialogs.org.ua (автор В.Пащенко): «В условиях глобализации славянские языки и культуры неизбежно подвергаются давлению со стороны англоязычной цивилизации, что особенно болезненно воспринимается в России. Если для других народов культурологические потери, связанные с процессом глобализации, компенсируются ожиданиями политической и финансовой поддержки со стороны более сильных стран, то для россиян подобные коллизии являются источником надежды на появление у соседей стремления возвратиться к своим славянским корням. В первую очередь, протестный возврат к славяноцентризму, по мнению российских исследователей, возможен как реакция на ассимиляцию и разочарования от нереализованных ожиданий, связанных с европейской интеграцией. При такой перспективе Россия надеется предложить славянским государствам что-то дополнительно к тем выигрышам, которые они могут получить от сотрудничества с ЕС и НАТО, или, напротив, компенсировать, то, что не смогли получить» (47).
Слід зазначити, що тонкощі політичної взаємодії України з Росією і США настільки багатогранні, що неможливо прослідкувати їх в рамках даної роботи. Розглянутий політичний аспект і сприйняття українцями Росії і США як «наддержав», які мають занчний вплив у світі, є лише прикладом доказовості концепції О.Донченко щодо таких якостей етнічної психіки як екстраверсія/інтроверсія.
1.3 Етнічні стереотипи у сприйнятті українцями американців і росіян
Узагальнюючи роглянуті вище проблеми, не можна обійти увагою проблему етнічних стереотипів. Враховуючи взаємодію України з Росією і США у багатьох аспектах, необхідно зробити акцент на тому, як українці сприймають росіян і американців. У цьому випадку важливу роль відіграватимуть етнічні стереотипи.
Етнічний стереотип - це різновид соціального стереотипу, тому необхідно спершу розшифрувати значення терміну «соціальний стереотип». Як відзначає Т. Стефаненко, соціальні стереотипи- це спрощені, схематизовані образи соціальних об'єктів, що характеризуються високим ступенем узгодженості індивідуальних уявлень. Таким чином, ми можемо зробити висновок, що етнічні стереотипи- спрощені, схематизовані образи, що виникають відносно різноманітних народів або етносів (6, 33).
Етнічний стереотип підрозділяється на два види: автостереотипи і гетеростереотипи.
Автостереотипи- це думки, судження, оцінки, що відносяться до даної етнічної спільності її представниками. Зазвичай автостереотипи містять комплекс позитивних оцінок.
Гетеростереотипи - сукупність оцінювальних думок, що виносяться до інших народів, представниками даної етнічної спільності. На відміну від автостереотипів, гетеростереотипи можуть бути як позитивними, так і негативними, залежно від історичного досвіду взаємодії даних народів. Наприклад, холодна війна між США і Росією в 70-х роках призвела до того, що упередження цих двох народів по відношенню один до одного зберігають перманентну стійкість і до цього дня. Або інший приклад: фашистська Німеччина, ідеологія Гітлера, що реалізувалась в Другу світову війну, на довгі роки посіяла в уявленні багатьох європейських народів стереотип німецької жорстокості і націоналізму (6, 31).
Етнічний стереотип - це віддзеркалення минулого і сьогодення, негативного і позитивного досвіду взаємовідносин народів, особливо в таких сферах діяльності, як торгівля, сільське господарство, тобто там, де найяскравіше проявляються психічні особливості міжособових відносин.
У основі національного, або етнічного, стереотипу зазвичай лежить яка-небудь помітна риса зовнішності (колір шкіри, розріз очей, форма губ, тип волосся або виразні скули, форма голови, зріст і т.п.). У основі стереотипу може бути і яка-небудь типова риса характеру і поведінки (мовчазність, жестикуляція, стриманість, скупість і т.п.) (6, 10).
Перше серйозне емпіричне дослідження було проведене в 1933 р. У США Д. Кацом і Д. Брейлі. Вони запропонували студентам Прінстонського університету список 84 особових рис, з яких ті повинні були вибрати п'ять найбільш характерних для десяти груп:
- Білих американців
- Афроамериканців
- Англійців
- Ірландців
- Німців
- Італійців
- Євреїв
- Китайців
- Японців
- Турків.
Кац і Брейлі виявили високий рівень згоди в приписуванні деяких рис тим або іншим етнічним групам. Наприклад, 84% досліджуваних вважали, що афроамериканці марновірні, 78% - що німці здібні до наук і т.п. Методика «Приписування якостей» отримала надзвичайно широке розповсюдження як в США і Європі, так і в країнах «третього світу» - Лівані, Пакистані, Філіппінах і т.д. В рамках описового напряму вивчення стереотипів її до цих пір вважають неперевершеною (6).
Властивості етнічних стереотипів
Серед найбільш істотних властивостей етнічних стереотипів виділяють наступні:
1. Емоційно-оцінювальний характер.
У соціальній психології довгий час акцент робився саме на емоційних аспектах стереотипів. Але з середини 50-х років все більше уваги починають приділяти когнітивному компоненту стереотипізації, а негативні стереотипи навіть розглядають як когнітивний компонент упередження (негативної соціальної установки). Навіть опис рис заряджений емоційною оцінкою: явно або приховано вона присутня в стереотипах (2, 42).
2. Стійкість/ригідність до нової інформації.
Стереотипи достатньо стабільні, як відзначає Т.Г. Стефаненко, і це не раз підтверджувалося в емпіричних дослідженнях. Яскравий приклад - зміст етнічних стереотипів у трьох поколінь студентів Прінстонського університету США (1933, 1950 і 1960 рр.), який в цілому не змінився. Але стійкість стереотипів все-таки відносна: при зміні відносин між групами або за появи нової інформації їх зміст і спрямованість можуть змінюватися. Наприклад, у прінстонських студентів після другої світової війни в негативну сторону змінилося уявлення про німців і японців, які, як відомо, входили у фашистський блок.
3. Узгодженість.
Це означає високий ступінь єдності уявлень серед членів групи, схильної до стереотипів. Етнічними стереотипами можна вважати лише уявлення, що поділяються чималим числом індивідів в межах соціальних спільнот. Існують спроби виділення не співпадаючих з соціальними індивідуальних стереотипів. Андрєєва робить акцент на тому, що індивідуальні стереотипи - це, коли індивід на основі обмеженої інформації про окремих представників яких-небудь етнічних груп робить упереджені висновки щодо всієї групи» (6).
Ступінь істинності стереотипів
1) вважається, що стереотип більш правдивий, якщо існує одностайна думка між двома групами щодо рис третьої;