Смекни!
smekni.com

Психологія публічного виступу (стр. 2 из 6)

Коли ви виступаєте, у вас є не тільки слухачі, а й глядачі. Однак лише глухі раді надмірній жестикуляції.

Найкраще, коли постава під час виступу спокійна, а жести вільні, але не недбалі. Жестикуляція може й повинна супроводжувати перебіг думок. Жвавою жестикуляцією частіше користаються, щоб підкреслити свої слова. За допомогою рук можна показати розміри предмета, указати на які-небудь предмети, підкреслити важливість сказаного.

Однак, варто врахувати деякі правила:

близько 90 % жестів необхідно робити вище пояса. Жести, зроблені руками нижче пояса, часто мають значення непевності, невдачі, розгубленості;

лікті не повинні знаходитися ближче ніж на 3 см від корпусу. Менша відстань буде символізувати незначність і слабість вашого авторитету;

жестикулюйте обома руками. Найважче — почати користуватися жестами, які ви вважаєте прийнятними.

Дейл Карнегі запропонував кілька правил, дотримання яких зробить ваш виступ успішним. Починайте мовлення із сильним і наполегливим прагненням досягти своєї мети. Якщо ваші прагнення мляві й слабкі, ваші досягнення матимуть такий самий характер. Але якщо ні, то ви з великим піднесенням почнете самонавчання і самовдосконалення. Навіщо це треба? Подумайте про те, яке значення для вас має формування більшої впевненості в собі і здатності більш переконливо говорити перед аудиторією.

Подумайте про те, яке значення це може мати для вас у суспільному сенсі, яких друзів ви можете придбати, про зростання вашого особистого впливу, про те, що ви зможете займати керівні посади. І це приведе вас до керівної посади швидше, ніж будь-яка інша діяльність, про яку ви можете подумати.

На думку Чонси Депью, ніяка інша здатність, якою може володіти людина, не дасть їй можливості з такою швидкістю зробити кар’єру і домогтися визнання, як здатність добре говорити.

Потрібно твердо знати те, про що ви збираєтесь говорити.

Якщо людина не обміркувала, заздалегідь не спланувала свою промову і не знає, що вона говоритиме, вона не може почувати себе впевнено перед слухачами. Вона нагадуватиме сліпого, що веде іншого сліпого. У цьому разі наш оратор неминуче повинен бентежитися, почувати себе винуватим.

Треба виявляти впевненість. Чудовим свідомим шляхом до впевненості перед аудиторією є такий, коли ви дієте, начебто справді впевнені й сміливі, напружте свою волю і напад страху зміниться натхненням мужності й упевненості.

Випряміться на весь зріст, дивіться прямо в очі вашим слухачам і починайте говорити так упевнено, начебто вони всі винні вам гроші. Уявіть собі, що це саме так. Уявіть, що вони зібралися тут, щоб просити вас відкласти термін сплати. Це дасть вам сприятливий психологічний ефект.

Не треба нервовими рухами застібати і розстібати ґудзика на піджаці, перебирати в руках намисто чи робити метушливі рухи.

Якщо вам важко впоратися із зніяковілістю перед аудиторією, послухайте пораду: Практикуйтеся! Практикуйтеся! Практикуйтеся!

Це дуже важливо. Тому що єдиний спосіб виробити впевненість у собі під час виступів — якнайбільше практикуватися. Страх є наслідком непевності, непевність викликана незнанням того, на що ви здатні, а це незнання — результат недостатнього досвіду. Тому створіть собі багаж успішного досвіду, і ваші страхи зникнуть.

3. Як завоювати увагу аудиторії. Як починати виступ? Дуже часто все стає зрозумілим уже після першого вимовленого речення, і якщо воно невдале, то привернути увагу слухачів стає неможливим.

Саме тому постає проблема «образу оратора». Багато пишуть і говорять про «особистість оратора», про те, що від нього потрібно, яким він повинен бути (ерудиція, культура тощо). Але ми не маємо на увазі реальну особистість, що виступає перед аудито- рією. Мова йде про конструювання потрібного ораторові образу, про певне враження, яке оратор своєю промовою справляє на слухачів. Він може виступати й у ролі лідера чи трибуна, й у ролі людини, яка ніби радиться з аудиторією, інформує аудиторію, у ролі коментатора подій тощо.

Це питання стратегії. У стратегії ораторського мистецтва початок виступу має надзвичайно важливе значення.

Так, Горацій, видатний римський поет, висловив таку мудру думку: «Той, хто добре почав, може вважати свою справу виконаною наполовину».

Перші слова повинні бути надзвичайно прості, доступні, зрозумілі й цікаві, вони повинні «зачепити» увагу слухачів. Перше враження слухачів має бути позитивним, уселяти впевненість, що час не буде даремно загублено. У літературі часто можна зустріти перелік прийомів, що допомагають мовцю відразу привернути увагу, зацікавити слухачів. Так, можна почати з яскравого епізоду, намалювати картину, дати афоризм, цитату, почати з парадокса. Однак безсумнівно, що вони не є характеристиками вступу. Образний опис, що постає у головній частині, може успішно застосовуватися в будь-якій частині промови.

Яскравий початок значною мірою втрачає своє значення (і навіть шкодить) будучи самодостатнім. Інтерес слухачів повинен збільшуватися, кожна наступна частина повинна бути сильніше попередньої. На практиці трапляється нерідко зіштовхуватися з протилежним — з ефектним, вражаючим уяву початком і «сірим» продовженням. Підібрати один яскравий приклад, цитату, образ неважко. Набагато складніше організувати весь виклад.

Виокремимо основні правила, за допомогою яких можна привернути увагу слухачів:

«пробудіть» своїх слухачів;

зацікавте слухачів, покажіть із самого початку, що ваша промова не буде схожою ні на що з того, що вони чули раніше;

дайте зрозуміти, що ті факти, які ви збираєтесь запропонувати, легко зрозумілі й цікаві;

збудіть цікавість. Один оратор починав свою лекцію про полковника Томаса Лоуренса таким чином: «Одного разу я йшов центральною вулицею Єрусалима і зустрів людину, яка була вбрана в розкішний одяг східного владики. У неї збоку висіла крива золота шабля, яку носять тільки нащадки пророка Магомета. Однак ця людина була зовсім не схожа на араба. У неї були блакитні очі, а очі в арабів завжди чорні чи карі». Такий початок приковує ваша увага. Ви хочете почути ще. Ким вона була? Чому вдягалася, як араб? Що з нею сталося? Вам цікаво;

почніть з якої-небудь розповіді чи конкретної ілюстрації; дуже цікаво, коли оратор розповідає про свої особисті враження чи починає розповідати історію, у якій сам брав участь;

використовуйте який-небудь предмет; це найлегший спосіб, щоб привернути увагу. Один оратор почав свій виступ, тримаючи високо над головою монету. Усі слухачі стали розглядати її. Тоді він запитав: «Чи траплялося кому-небудь із присутніх знаходити таку монету на тротуарі?»;

поставте запитання; якщо виступ починається із запитання, що змушує аудиторію думати разом з мовцем, то це обов’язково збудить уяву аудиторії;

почніть із цитати з промови якої-небудь відомої людини; слова такої людини завжди привертають увагу, тому гарна цитата завжди підходить для початку виступу;

зв’яжіть тему свого виступу з життєво важливими інтересами ваших слухачів; почніть із будь-якого зауваження, що безпосередньо стосується інтересів аудиторії. Це обов’язково приверне увагу. Ми дуже зацікавлені в таких речах, що безпосередньо й сильно торкаються нас.

Отже, з чого варто почати? Новачки схильні починати виступ або з гумористичної розповіді, або з вибачення. І те й інше звичайно буває невдалим. Далеко не всі люди можуть з успіхом розповісти смішний анекдот. Немає нічого складнішого й рідкісного в усьому нелегкому ораторському мистецтві, ніж уміння змусити сміятися слухачів. Звичайно подібна спроба оратора-новачка бентежить аудиторію, замість того щоб зробити їй приємність. Розповіді повинні бути доречними, а не для того, аби розповісти.

Друга серьозна помилка, що новачок звичайно робить на початку виступу — це вибачення: «Я не оратор... Я не підготувався до виступу...» Цього не можна говорити ні в якому разі! Так чи інакше, якщо ви непідготовлені, деякі помітять це без вашої допомоги. Інші не помітять. Навіщо ображати своїх слухачів, уселяючи їм думку, що ви не вважали за потрібне підготуватися. Слухачі чекають від вас не вибачень, а цікавої інформації.

У ту саму мить, як ви з’явилися перед аудиторією, слухачі неминуче віддали вам свою увагу. Неважко зберегти її протягом наступних 5 секунд, але нелегко утримати її протягом наступних 5 хвилин. Тому починайте свій виступ з якого-небудь цікавого повідомлення вже в найпершому реченні.

Не починайте говорити відразу, як тільки підніметесь на трибуну. Ви добре зробите, якщо обведете всіх слухачів привітним, але впевненим поглядом. Цей прийом є першим можливим контактом оратора зі слухачем. Перше позитивне враження, яке слухачі одержать від вас, часто є вирішальним.

Деякі оратори починають промову підкреслено тихо, для того щоб змусити слухачів бути уважними. У стародавності вчителі ораторської майстерності рекомендували навіть вимовляти перші речення ніби коливаючись і з удаваною непевністю, щоб у такий спосіб досягти напруги й завдяки цьому — зосередженості.

Надзвичайно важливим є звертання до слухача. Багатьом складно вибрати форму звертання. Звертання до слухача — це перший крок до зближення з ним. Контакт зі слухачами встановлюється у відвертій і дружній манері, однак, залежно від ситуації, з перевагою довірчості чи ж з дотриманням дистанції. У більшості випадків використовуються нейтральні звертання, але вони безбарвні. Звертання по можливості враховує склад слухачів, наприклад: шановні друзі, дорогі колеги. Якщо слухачі невідомі, то шанобливе звертання сприймається як перебільшення. Звертання повинне бути шанобливим, але не раболіпним.