Смекни!
smekni.com

Психологія сімейних відносин (стр. 3 из 6)

У реалізації емоційно-мотиваційного компонента одним із важливих завдань було створити в батьків систему позицій (моральна, етична, психологічна, гуманістична тощо) для формування щирих, гуманних взаємин із дітьми, виховання у дітей культури спілкування та культури мовлення, шанобливого ставлення до сімейних традицій, ритуалів їх збереження та примноження.

Діяльнісно-практичний компонент передбачав формування у батьків умінь і навичок виявляти гуманне ставлення до дітей, виховувати у них відповідні моральні поведінкові дії (елементи культури спілкування і культури поведінки).

Регулятивний компонент мав на меті розвинути у батьків уміння оцінювати рівень культури поведінки і культури спілкування дітей з рідними, знайомими, ступінь її упровадження у міжособистісні взаємини, контролювати дотримання основних моральних норм і правил, корегувати хибні прояви і можливі порушення міжособистісних взаємин.

Саморегулятивний компонент спрямовував батьків на особистісну готовність до самовиховання у сфері культури спілкування і поведінки з дітьми та друзями, прагнення до самопізнання, самовдосконалення, формування адекватної самооцінки.

Експериментальний курс педагогічного тренінгу “Культура взаємин батьків і дітей" містив актуальні і складні педагогічні ситуації виховання культури взаємин батьків і дітей. Під час їх розв’язання враховувались конкретний тип міжособистісних взаємин та рівень культури кожного з членів сім’ї. Далі представимо хід упровадження в практику програми і змісту цього курсу.

Зміст першої теми “Дитина - дзеркало життя своїх батьків" складали питання про роль спілкування в житті родини, типи такого спілкування та вплив кожного з них на взаємини дорослих і дітей. Після викладу теоретичного матеріалу організовували творчу роботу, одним із завдань якої було колективне формулювання правил культури спілкування в сім’ї. Батькам пропонували зразок “Правил", на основі якого вони створювали власний варіант.

Проблеми, які постали перед батьками під час складання “Правил", засвідчили недостатність у них відповідних знань. Водночас постановка запитань була підставою для продовження запланованої роботи для надання батькам теоретичної і практичної допомоги. Так, батькам було запропоновано скласти для їхньої дитини “Пам’ятку гарних рис характеру" і спробувати визначити, чи сприяють ці риси взаєморозумінню під час спілкування з дитиною.

Аналогічне завдання батьки виконували й щодо виявлення своїх моральних якостей. Відтак з ними проводили бесіди, під час яких розкривали зміст понять “культура взаємин" батьків і дітей, “культура спілкування", ознайомлювали з характерними виявами означених особистісних якостей, наслідками їх недотримання та методами коригування.

Зміст другої теми був безпосередньо пов’язаний із змістом першої. Батькам пропонували тести, виконання яких давало їм змогу виявити наявність (відсутність) певних моральних рис у себе та в своїх дітей. Цікаво проходили заняття з аналізу дитячих малюнків на тему “Моя сім’я". Щоб запобігти виникнення у батьків негативних емоцій з аналогічними наслідками під час споглядання малюнків, демонстрація та аналіз дитячих робіт на першому етапі роботи мали анонімний характер. Додаткова інформація, спеціально дібрані у кожному випадку аргументи, роз’яснення з боку вчителя допомагали батькам краще зрозуміти свою дитину, осмислити характер сприймання нею культури міжособистісних взаємин.

Завдання з написання творів “Моя дитина", “Я - вихователь” на початковому етапі роботи виконали лише 58 батьків. Але згодом батьки не тільки відгукувалися на пропозиції описати певні аспекти своїх взаємин з дитиною, а й були ініціаторами щодо впровадження такої форми роботи.

Ознайомлюючись із творами дітей на теми “Я і мій тато", “Я і моя мама", “Я і мої рідні", батьки мали змогу глибше зрозуміти риси характеру своєї дитини, поглянути на міжособистісні взаємини в сім’ї з її позиції. Часто реакція батьків виявлялася у висловлюваннях типу: “Я й не знав, що моя донька так мене сприймає", “У мене із сином завжди були добрі стосунки, а виявляється він... ” тощо. Відтак батьки намагалися з допомогою педагога налагодити взаємини з дітьми.

Були випадки, коли зміст дитячих творів у декого з батьків викликав обурення (“Ми все йому віддаємо, а він невдячний”), невдоволення (“Працюєш, працюєш, щоб купити щось дитині, а їй потрібно невідомо що”), розпач (“Начебто все робимо як треба, а виявляється син (донька) почувається самотньо, невпевнено”). Подолання таких негативних реакцій здійснювалося у процесі індивідуальних консультацій.

Під час розгляду теми “Сімейний кодекс культури взаємин батьків і дітей" обговорювали працю В.О. Сухомлинського “Батьківська педагогіка". На жаль, переважній більшості батьків був невідомий цей твір визначного українського вченого-педагога. Ми не пропонували прочитати книжку, а натомість цитували окремі її сторінки. Спершу реакція батьків зводилася до прослуховування, але поступово їхня зацікавленість зросла. Це виявилося у запитаннях “до письменника", у бажанні дістати відповіді не лише від учителя, а й з “педагогічної книжки”. Таке зацікавлення педагогічною літературою ми розцінили як вияв бажання до самоосвіти. З огляду на це батькам було запропоновано перелік книжок з різних питань сімейного виховання.

Ще однією формою зацікавлення батьків підвищенням рівня культури міжособистісних взаємин у сім’ї стало написання “Листа-послання дитині”, в якому вони висловлювали найважливіші свої думки. Під час його складання деякі батьки зверталися за допомогою до вчителя через “невміння письмово висловити думку", “побоювання, що дитина не зрозуміє” тощо. У цьому разі роз’яснювали, що зміст послання має бути відвертою розмовою з дитиною, а не перетворюватися на формальний виклад побажань і рекомендацій. Робота іноді ускладнювалась через небажання батьків щиро висловлювати власні міркування, судження, погляди. З такими батьками проводили індивідуальні бесіди, консультування.

Заняттю за темою “Стилі та типи батьківського авторитету, їх вплив на спілкування з дітьми” передувала практична робота - батькам було запропоновано скласти “карти” основних причин розладу їхніх взаємин з дитиною. Групи батьків з чотирьох - п’яти осіб обговорювали завдання і складали свою “карту”. Після цього групи обмінювалися “картами", аналізували причини, зазначені іншими, за потреби доповнювали їх. Коли до кожної групи поверталася розроблена нею “карта”, робота закінчувалася. Отримані результати слугували матеріалом для обговорення на заняттях “круглого столу".

Завданням групових та індивідуальних форм практичної корекційно-пропедевтичної роботи було виховати в батьків педагогічну допитливість та вдосконалити їхню виховну майстерність у дотриманні культури взаємин з дітьми, сприяти накопиченню досвіду гармонійних міжособистісних взаємин, сформувати вміння і навички виховування в дітей підліткового віку відповідного позитивного досвіду культури міжособистісних взаємин.

Результати проведеної дослідницької роботи.

Виконуючи завдання дослідно-експериментальної програми тренінгу, ми впроваджували різні форми практичної підготовки батьків з метою виховування у них поваги до дитини, набуття ними досвіду для самокорекції власної поведінки та створення умов для розвитку і вправляння у таких самих учинках їхніх дітей. З цією метою батькам було запропоновано для групового опрацювання систему психолого-педагогічних ситуацій, що потребували морально-етичного вибору і були актуальними для виховання культури міжособистісних взаємин. Нижче наводимо приклади психолого-педагогічних ситуацій.

1. “Початок дня підлітка”.

“Ви розпочали день із зарядки, водних процедур разом з дитиною. Ранковий час диктує темп Вашої поведінки: приготувати сніданок, нагодувати родину, вчасно прийти до школи і на роботу. Ви майже не усвідомлюєте своїх дій, усе давно стало звичкою".

2. “Підсумок дня підлітка"

“Робочий день закінчується. Режим дня сім’ї сприяє організації здорового способу життя: щире спілкування з дитиною перед сном, гігієнічні процедури на ніч, спокійне засинання дитини. Ви майже не помічаєте цього розпорядку дня, все давно ввійшло у звичку. Якого характеру ці звички? Чи брала Ваша дитина участь у приготуванні сніданку, вечері? Чи прибрала вона зі столу? З яким настроєм вона пішла до школи і повернулася після занять додому? З якими емоціями Ви розлучаєтесь, зустрічаєтесь із дитиною? З якими почуттями Ви думаєте про дитину?

Увечері час минає швидко. Саме ці хвилини сімейного життя розшифровують програму Вашої педагогічної технології: дбайливе ставлення або дратівливість, теплота або холодність, повага або байдужість тощо".

Під час такої роботи всі сім’ї за способом реагування та виконання конкретних дій було умовно поділено на три групи: перша група - надто реальна, де ранок і вечір приносять щастя, радість і надію; друга група - нейтральна, де ранок і вечір загалом не засмучує, кожен опікується собою, виконуючи свій обов'язок; третя група - скандально-дратівлива, де перші зустрічі заповнені відкритою неприязню, а вечір нагадує безлад і метушню, незадоволення тими, хто поруч, і т. ін.

Батькам пропонували побудувати і перевірити ефективність моделей взаємин з дітьми, щоб з’ясувати, що є доброго, а що поганого у власній технології повсякденних міжособистісних взаємин, переконатися у правильності чи неправильності вибору (за зразком таблиці 2.1).