регистрация / вход

Технологія соціальної роботи із жертвами сімейного насилля

Український варіант проблеми насильства над жінкою та дитиною в сім'ї. Домашнє насилля, його особливості та види. Соціально-психологічні характеристики жінок та дітей-жертв сімейного насилля. Методи соціальної роботи з жертвами сімейного насилля.

Міністерство освіти і науки України

Чортківське педагогічне училище

імені О. Барвінського

Предметна (циклова)

комісія викладачів

психолого-педагогічних дисциплін

Технологія соціальної роботи із жертвами сімейного насилля

Творча робота

зі спеціальності:

5.010105

Соціальна педагогіка

Студент-виконавець:

Макар Юлія Михайлівна,

група СП-4

Керівник:

Савінська Світлана Іванівна,

викладач психолого-педагогічних

дисциплін

Чортків

2008

План

1. Домашнє насилля, його особливості та види.

2. Соціально-психологічні характеристики жінок та дітей –жертв сімейного насилля.

3. Методи соціальної роботи з жертвами сімейного насилля.


Востанні роки проблема насильства над жінкою та дитиною в сім'ї все більше привертає увагу фахівців. У США та Західній Європі перші роботи, присвячені цій проблемі, стали з'являтися, починаючи з 70-х років. Пізніше були розроблені різні соціальні програ­ми для профілактики наслідків такого насильства.

В Україні проблема насильства над жінкою та дитиною в сім'ї тривалий час не була предметом спеціальних досліджень соціологів, психологів та соціальних працівників. Нею займалися, в основному, кри­міналісти при вивченні злочинів, які здійснювалися в сімейно-побутовій сфері. Однак, практика останніх років доводить концептуальне осмислення цього пи­тання на державному рівні. Свідченням цього є і сприйняття законодавчої бази, і створення кризових центрів роботи з тими, хто потерпає від насильства в родині.

В Україні відбуваються перші спроби запровад­ження й реалізації певних моделей роботи: превен­тивної, навчально-тренінгових програм, роботи з правоохоронними органами, організації притулків для жінок, кризових консультативних центрів (оч­них та заочних), центрів реінтеграції, груп взаємопідтримки чи самодопомоги, психотерапев­тичних програм (індивідуальних та групових).

Отже, об'єктом творчої роботи є домашнє насилля над жінкою та дитиною.

Предметом роботи - жінки та діти - жертви домашнього насилля.

Мета - виокремлення основних соціально-педагогічних та психологіч­них характеристик жінки та дитини - жертви домашнього насилля.

Завдання роботи:

- вивчення та аналіз основних соціально-педагогічних та психоло­гічних характеристик жінок та дітей - жертв домашнього насилля;

- розробка загальних шляхів корекції основних соціально-педагогі­чних та психологічних проблем жінок та дітей - жертв домашнього насилля.

Домашнє насилля - це проблема, яка часто замовчується сім'ями. Але від мовчання ситуація не вирішується, а навпаки - образи переростають у бійки, тривожність - у депресію, страх - в апатію. Насилля - це пробле­ма всієї сім'ї, але найбільш від нього страждають жінки[1]

На відміну від інших типів насильства домашнє на­сильство має свої особливості:

♦ Це не одноразова дія. Це - процес, який складається із циклів насильства, якітримаються на продовженні сто­сунків потерпілої і кривдника.

♦ Якщо насильство виявилось в сім'ї хоч один раз, воно обо­в'язково повториться!

♦ Це насильство завжди відбувається протягом тривалого проміжку часу і має тенденцію до зростання!

♦ Це насильство між особами, які є, як правило, залежними один від одного. Найчастіше домашнє насильство замов­чується і приховується обома сторонами від оточуючих.

♦ На думку винуватця, воно є ефективним, швидким спосо­бом досягнення мети, без великих І затрат. Інші, ненасиль­ницькі, методи вимагають значних зусиль. Людина не відмо­виться від того, що дає ефект, якщо їй не запропонувати альтернативи. Якщо насильник не навчиться іншому ефек­тивному способові спілкування з близькими людьми, то він буде продовжувати здійснювати над ними насильство.

Слід зауважити, що реакція як суспільства, так і міліції на випадки домашнього насильства часто є неадекватною і навіть ворожою стосовно потерпілої жінки, а кримінальні покарання домашніх кривдників бувають більш м'якими порівняно з пока­раннями за аналогічні порушення, здійснені проти сторонніх осіб.

92-97% насильницьких дій стосовно жінок здійснюють чоловіки. Чому так відбуваються? Не тому , що чоловіки від природи гірші, а тому, що існують в системі, в якій перевагу мають влада, сила, гроші.

Утриманнячоловіком сім'ї призводить до залежності жінки, адже домашня праця (виховання дитини, догляд за оселею тощо) суспільством працею необґрунтовано не вважається.

У ставленні до дітей чоловіки і жінки здійснюють акти насильства однаковою мірою. Дитина найбільше може стати жертвою, тому що вона не може себе захистити. Жінки потерпають від чоловіків-кривдників, а діти потерпають як від чоловіків так і від жінок – жертв домашнього насильства. Так утворюється страшний ланцюг насильства. Це слід пояснити жінкам, які потерпіли, тоді вони в більшості випадків припиняють насилля над своїми дітьми.

Насильство дорослих дітей над батьками має свої корені в минулому: часто це ті діти, які вже виросли і повертають батькам насильство, що здійснюють проти них в дитинстві.

Насильство старших дітей над молодшими здійснюється як відображення ситуації "батько - мати". Старші діти відчу­ли смак влади. Вони вважають, що свою владу, свої переваги над слабшими слід використовувати.

У насильстві одних членів сім'ї над іншими беруть участь свекри, невістки, тещі, зяті, дідусі, бабусі, діти, дядьки. Насильство здійснюється над більш слабкими і беззахисними: людьми старшого віку чи дітьми; людьми з об­меженими фізичними і психічними можливостями; людьми, які залежать від інших.

Фізичне насильство: вбивство, спроба вбивства, побиття, знущання, нанесення фізичних ушкоджень, штовхани, опіки, шпурляння різними предметами.

Психологічне і емоційне насильство: позбавлення свободи чи утримання під наглядом мимо волі жінки, постійне висліджування, погрози, залякування, шантаж, постійний контроль життя і спілкування з оточуючими, ізоля­ція, заборона на спілкування (навіть з рідними).

Поведінка, яка призводить до емоційного розладу, що вклю­чає залякування, погрози чи емоційний шантаж, у тому числі навіювання почуття страху за власну безпеку, за здоров'я дітей чи близьких, погрози стосовно права опіки над дітьми, а також агресивна поведінка, ігри з ножами, пістолетом чи рушницею.

Примус жінки силою чи погрозами до будь-якої поведінки чи дії, від яких жінка має право ухилитися; постійна поведінка, мета якої - зганьбити, дискредитувати чи принизити особисту гідність жінки, глузування над розумовими і фізичними дани­ми, висміювання і словесні образи, приниження жінки перед нею самою чи перед близькими. Безпідставні обмеження можливості розпоряджатися спільним майном, нанесення шкоди домашнім тваринам. Позбавлення можливості належним чином харчуватися і відпочивати. Примусові аборти і примусові вагітності.

Сексуальне насильство: ґвалтування чи сексуальне домагання (іноді в присутності дітей, інших людей).

Економічне насильство: фінансовий контроль і фінансові обмеження, забороназайматися певним видом діяльності, працювати взагалі, заборона вчитися чи підвищувати кваліфікацію. Свідоме знищення майна, навмисне нанесення шкоди особистому майну людини, позбавлення можливості користуватися одягом чи майном. Позбавлення їжі, позбавлення медичної допомоги. [2]

Але найбільш поширеним видом домашнього насилля є насилля чоловіка над жінкою та батьків над дитиною.

Як відомо з досліджень жінки - жер­тви насилля в сім'ї стикаються з різними видами соціально-педагогічних та психологічних проблем. Розглядають такі со­ціально-педагогічні та психологічні характеристики жінок - жертв дома­шнього насилля:

— фрустрація та депресія;

— соціальна ізоляція;

—самознищення (суїцид);

— залежність (емоційна, психологічна, економічна, фізична, сексуальна);

— відчуття провини;

— низька самооцінка;

— криза ідентифікації;

— втрата відчуття загрози;

— сумирність.

Це основні соціально-педагогічні та психологічні ха­рактеристики жінок - жертв домашнього насилля на основі зарубіжного досвіду. Не всі вони притаманні українським жінкам, але необхідно розглянути їх і виділити основні шляхи корекції.

Ображена жінка проходить крізь довгі страждання, її переживання стражденне, і вона схильна до фрустрації . Її депресивний стан виявляється в такій поведінці, як істерика, скарги на відчуття безпорадності або втоми, психосоматичні симптоми. Корекція такого стану має бути направлена на роботу з релаксації, роботу з відчуттями.

Інша видима характеристика жінки-жертви - це підвищення соціаль­ної ізоляції . Поступово ці жінки відчувають, що в них перериваються ро­динні зв'язки. Вони більше не відвідують свою сім'ю, друзів, бо їх кривдник вважає це не потрібним, таким, що засмучує його та дружину. Це процес контролю та ревнощів з боку чоловіка. Корекція: психолого-педагогічна робота з особистою ідентифікацією (робота над підвищенням самооцінки, відгородження себе від гнітючих стосунків), соціальна робота з налаго­дження зв'язків.

Суїцид - це головна проблема жертв насильства. Жінки-жертви ма­ють низький рівень уміння вирішувати проблеми та прийняти рішення, і одним з виходів вони вважають смерть. Також жінки-жертви мають підви­щений ризик наркотичної та алкогольної залежності. Корекція має бути на­правлена на зняття внутрішнього хвилювання методами релаксації, підви­щення самооцінки. Необхідно навчити жінку навичкам прийняття адекват­них рішень.

Жінка-жертва знаходиться в залежності від свого партнера. Емоційна залежність проявляється в тому, що жінка висловлює свої емоції згідно з настроєм кривдника, щоб не кликати в нього агресії.

Психологічна залежність - поступове пристосування жертви до ситу­ації насильства. Дуже часто чоловік маскує контроль турботою, і дружина повільно потрапляє в повну залежність. Коли ж починає розуміти свій стан, наштовхується на агресію з боку нападника, і для того, щоб уник­нути актів насильства, напрацьовує захисні реакції (це може бути замовчу­вання своїх відчуттів, постійне відчуття страху тощо). Чоловік постійно об­ражає жертву словами (найчастіше використовуються висміювання її по­милок, образи її тіла); контролює її зовнішній вигляд, вчинки.

Економічна залежність виражається в повному контролі сімейного бюджету з боку партнера: жінка-жертва віддає свою зарплатню чоловіку, і з цього часу він розпоряджається фінансами. У цьому випадку жертва втрачає самостійність, не має права витрачати гроші на особисті потреби або потреби дітей без дозволу чоловіка. Це спричиняє жінці до­датковий стрес, викликає відчуття заниженої самозначущості.

Фізична залежність проявляється в тому, що жінка не має права відчу­вати втому, відпочивати, якщо це не подобається кривднику. Чоловік, не­зважаючи на фізичний стан жінки, її біль або погане самопочуття, продов­жує вимагати виконання домашньої роботи, при цьому не маючи наміру взяти на себе допомогу. Ситуація може стати критичною, якщо жінка вагіт­на або має серйозне захворювання.

Сексуальна залежність виражається в повному підкоренні жертви ба­жанням чоловіка. Він може вимагати сексуальних стосунків, коли жінка не бажає цього, ґвалтувати її уві сні чи в непритомному стані, виконувати сек­суальні фантазії без згоди жінки, примушувати її мати сексуальні стосунки з іншими партнерами або заробляти гроші проституцією.

Корекція всіх видів залежності повинна базуватися на підвищенні самооцінки жінки: потрібно навчити її висловлювати свої емоції, любити своє тіло, відчувати свою значущість; також необхідні знання психологічного захисту.

Жінка-жертва намагається знайти пояснення вчинкам свого кривдни­ка. Дуже часто знаходить його в невмінні чоловіка контролювати або вис­ловлювати свої емоції, у проблемах на роботі. Потім з'являється дум­ка, що винна вона сама, бо це вона провокує чоловіка на насильство. Жер­тва відчуває провину , постійно контролює свої відчуття й поведінку, щоб не засмутити партнера, не викликати в нього агресію. Корекція цієї поведінки має бути спрямована на відокремлення своїх відчуттів і помилок від про­блем партнера, навчання вміння висловлювати ре­альні, а не очікувані відчуття й емоції, підвищення самооцінки.

Насильник, який постійно ображає жертву, ставить під сумнів її фізичні та інтелектуальні здібності, контролює її вчинки, поступово досягає своєї мети - повної залежності й самознищення жінки як особистості. Корекція - це основна робота з жінками-жертвами.

Жертва домашнього насильства втрачає своє его. Це означає, що вона вже не впевнена в тому, хто вона, і ідентифікує себе з роллю матері, бере­гині, господарки, не називаючи себе жінкою, спеціалістом, красунею, ро­зумницею. Жінка перестає турбуватися про свою особистість: врода, гігієна, професійний зріст тощо. Корекція: пошук усіх ролей, повернення іденти­фікації з роллю жінки, навчання навичок турботи про своє тіло.

Скривджена жінка втрачає відчуття межі загрози , вона не до кінця ро­зуміє, що насилля веде до серйозних наслідків як для неї, так і для дітей. Жінка звикає до страху, синців, поламаних кісток, залежності, дитячих сліз, для неї вже немає межі болю. Корекція має бути направлена на поглиблене вивчення та аналіз насилля, усвідомлення жінкою повної картини домашнього насильства та його наслідків, а потім навчання вміння приймати адекватні рішення.

Жінки-жертви, які були дітьми насильників або вже довго знаходяться в ситуації насильства, дуже звикають до цього стану і навіть бачать у ньому свою долю. Корекція сумирності - це комплексна робота над зняттям відчуття провини, підвищення самооцінки, навичкам адекватного реагуван­ня та прийняття рішень.[3]

Жорстоке поводження з дітьми - це феномен, існування якого відоме з моменту|із моменту| появи історичних записів людства і яке, мабуть|очевидно|, існуватиме завжди. Зв'язано це з|із| тим, що насильство - це не тільки|не лише,не те що| соціальне явище, але|та| етимологія його мультифакторальна і тісно пов'язана з природою людини.

Основними формами жорстокого поводження з дітьми є|з'являтися,являтися|: фізичне, сексуальне, емоційне|емоціональний|(психологічне) насильство і зневага|нехтування| основними потребами|нужда| дитини.

Про поширеність жорстокого поводження з дітьми можна судити по такому показнику як відібраних протягом року у батьків, які були позбавлені батьківських прав. Кількість таких дітей збільшилася за 5 років в 3 рази. За той же проміжок часу число дітей, що відбираються щорічно|щорік| у батьків без позбавлення останніх їх батьківських прав, виросло в 2 рази. Цей показник відображає|відбивати| як число дітей, що піддалися жорстокому поводженню|звертання,обіг|, так і випадки зневаги|нехтування| основними потребами|нужда| дітей. Неухильно росте|зростати| число "соціальних сиріт" - дітей, що залишилися без піклування батьків. Якщо в 1992 р. їх було враховано 428,4 тис., то в 2000 р. офіційні дані дають 662,5 тисячі.

Важливим|поважний| інтегрованим показником, що відображає|відбивати|поширеність зневаги|нехтування| потребами|нужда| дітей, є|з'являтися,являтися| смертність дітей від неприродних причин (нещасні випадки, отруєння, втопили|утопити,потопити|, вбивства, самогубства). У структурі смертності дітей від 7 до 15 років смерть від неприродних причин стійко займає|позичати,посідати| перше місце, складаючи 25% від всіх причин смерті дітей цього віку.

У процесі і після|потім| насильства у дитини|дитя| розвивається первинна реакція на травму - хворобливі|болючий| фізичні і емоційні|емоціональний| явища, які залежно від характеру|вдача| і тривалості дії, віку дитини|дитя|, її особових особливостей, можуть мати різний ступінь|міра| вираженості|виказаний,висловлений|, тяжкість|тягар|і спектри проявів|вияв|.

Це можуть бути:

- посттравматичні стресові розлади;

- фізичні прояви|вияв|;

- емоційні|емоціональний| реакції;

- когнітивні розлади.

Далі наступає|наставати|стадія адаптації , під час якої дитина|дитя| починає|розпочинати,зачинати| розвивати навики|навичка|, що допомагають йому справитися|впоратися| з|із| тим, що трапилося. Вона вибирає такі прийоми, такі форми поведінки, які, як дитина|дитя| вважає|лічити|, допомагають їй забезпечити безпеку і зменшити фізичний і психологічний біль.Найбільш поширеним видом є|з'являтися,являтися| витіснення або забування. Тобто|цебто| дитина|дитя| прагне не думати|вважати| про ті епізоди, які заподіюють|спричиняти| йому такі|настільки| хворобливі|болючий|страждання, примушують|заставляти| переживати знов|знову,щойно| і що знов|знову,щойно|принижують її гідність|чеснота,достоїнство| епізоди.

Щоб "забути" події, які, здається|видаватися|, забути неможливо, щоб припинити згадувати|спогадувати,пригадувати| про них, переживши насилля знов|знову,щойно| і знов|знову,щойно| кошмар, жах, сором, приниження, дитина|дитя|витрачає значну психічну енергію, яка в нормальних умовах використовується на оволодіння навиками|навичка|, знаннями, властивими даному віку дитини|дитя|. От чому|ось чому| важливо|поважно| визначити контекст травми, що відбулася, або насильства, тобто|цебто| вік дитини|дитя| і стадію його розвитку. Як правило, у маленьких дітей (хоча не у|в,біля| всіх), що переживають фізичне, психологічне або сексуальне насильство, відбувається|походити| затримка мовного і психічного розвитку. Порушується когнітивна сфера - спостерігаються незрозумілі провали пам'яті, диссоціативні розлади, блокада спогадів, пов'язаних з певними подіями.Ряд|лава,низка| емоційних|емоціональний| і поведінкових особливостей дітей, що переживають насильство, є|з'являтися,являтися| результатом пристосування до ситуації, в якій вони живуть, і спроби з|із| нею справитися|впоратися|.

Віддалені наслідки перенесеного насильства є|з'являтися,являтися| інтеграційним процесом, який складається з|із| особливостей 1 і 2 стадій - первинної реакції і стадії адаптації, особових особливостей дитини|дитя|, а також велике значення має реакція дорослих на насильство, що розкрилося, чи отримала|одержала|дитина|дитя| яку-небудь допомогу і підтримку. Віддалені наслідки перенесеної травми можуть виявитися, коли дитина|дитя| стає дорослою і обзаводиться сім'єю. Як батьки вони можуть нехтувати основними потребами|нужда| і інтересами дітей, проявляти|виявляти| емоційну|емоціональний| холодність, бути нездібними захистити власних дітей від насильства або, навпаки, встановлювати над ними гіперопіку.[4]

Тому, необхідно пам'ятати, що всі наслідки або симптоми, виниклі в результаті дії травмуючих подій, впливають один на одного і зазнають динамічні зміни.

Проаналізувавши всі вище перелічені характеристики жінок - жертв сімейного насилля, у корекцію негативних станів потрібно включати:

- соціальну роботу з налагодження зв'язків;

- педагогічну роботу: навчання таким навичкам, як позитивне спілку­вання (вирішення конфліктів, адекватне висловлювання), адекватне мис­лення і ставлення до себе, прийняття рішень та психо­логічного захисту, сприяння підвищенню рівня самооцінки жінки;

- психологічну роботу зі зняття відчуття провини, емоційної та фізич­ної релаксації. Маючи на увазі всі ці соціально-педагогічні та психологічні характери­стики жінок - жертв домашнього насилля, вважається провести доцільну комп­лексну корекційну роботу, основна мета якої - підвищення самооцінки жінок.[5]

Першочерговим завданням|задача| фахівця|спеціаліст|, який надає допомогу дітям, що піддалися |емоціональний| сімейному насильству. перш за все|передусім|- соціального педагога, є|з'являтися,являтися| проведення діагностичного обстеження сім'ї з метою встановлення причин наявних порушень у дитини|дитя|. Серед цих причин можуть бути алкоголізм, наркоманія, домашнє|хатній| насильство або психічні захворювання, які, можливо, зажадають вживання екстрених заходів для забезпечення безпечних умов для дитини|дитя|. З іншого боку, причиною насильства над дитиною|дитя| може бути низька батьківська ефективність, відсутність навиків|навичка|виховання і спілкування з|із| дитиною|дитя|, але|та| батьки готові до зміни своєї поведінки по відношенню до дітей і йдуть на співпрацю|співробітництво|. Повна|цілковитий| оцінка причин наслідків насильства у дитини|дитя| повинна включати:

- Встановлення природи (етіології) порушень, що є|наявний| у дитини|дитя|

- Ідентифікація чинників|фактор| ризику насильства з боку сім'ї

- Визначення характеру|вдача| необхідних змін в сім'ї

-Визначення необхідності втручання з боку органів опіки і інших служб для того, щоб вилучити дитину|дитя| з|із| небезпечної для її здоров'я ситуації або змінити|зрадити| її.[6]

Окреслення глибини проблеми насильства, його впливу на життя людини раніше було спрямоване здебільшого на фізичні аспекти. Розгляд цих проблем крізь призму психосоціальних наслідків спрямований на розвиток нових перспектив її поділення. Це доводить необхідність організації конструктивнішого підходу до системи підтримки жертв сімейного насилля що включав би форми та методи роботи і стратегій допомога потерпілим від сімейного насилля.

Тому до вирішення проблеми сімейного насилля необхідно підходити конструктивно, шукаючи найоптимальніші способи вирішення цієї проблеми, комплексно застосовуючи їх і лише тоді можна буде досягнути ефективних результатів.

Під час написання творчої роботи було вивчено та проаналізовано основні соціально-педагогічниі та психоло­гічниі характеристики жінок та дітей - жертв домашнього насилля. А також було розроблено загальні шляхи корекції основних соціально-педагогі­чних та психологічних проблем жінок та дітей - жертв домашнього насилля.

Та для повного вирішення даного питання необхідно піднести його на рівні держави, щоб кожен задумався і почав вирішення цього питання з роботи над собою, усвідомлення важливості вирішення проблеми сімейного насилля, і лише тоді можна говорити про ефективне вирішення цієї проблеми.

Держава також повинна піклуватися про розвиток і належне функціонування соціально-психологічних служб, про підготовку кваліфікованих психологів та соціальних педагогів, адже саме їхня діяльність повинна приносити найширші та найефективніші результати щодо вирішення проблеми сімейного насилля серед українських сімей.


Список використаної літератури

1. Мінакова К. Основні соціально-педагогічні та психологічні характеристики жінки – жертви сімейного насилля // Соціальна педагогіка.-2005.-№2.-С.43-47

2. Савчук О.М. Стратегії роботи із співзалежними жінками, які зазнають насилля в сім’ї // Практична психологія та соціальна робота. -2003.-№4.-С.51-60

3. Савчук О.М. Об’єктивізація впливу тренінгу асертивності на психологічний стан жінок, які зазнали насильства // Практична психологія та соціальна робота. -2003.-№6.-С.74-76

4. Сафонова Т.Я. Жесткое обращение с детьми // Практична психологія та соціальна робота.- 2007.-№2.- С.17-29

5. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури.- 2006.-464с.


[1] Мінакова К. Основні соціально-педагогічні та психологічні характеристики жінки –жертви сімейного насилля // Соціальна педагогіка.-2005.-№2.-С.43-47

[2] Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури.- 2006.-С.318-320

[3] Мінакова К. Основні соціально-педагогічні та психологічні характеристики жінки –жертви сімейного насилля // Соціальна педагогіка.-2005.-№2.-С.43-47

[4] Сафонова Т.Я. Жесткое обращение с детьми // Практична психологія та соціальна робота.- 2007.-№2.- С.17-29

[5] Мінакова К. Основні соціально-педагогічні та психологічні характеристики жінки –жертви сімейного насилля // Соціальна педагогіка.-2005.-№2.-С.43-47

[6] Сафонова Т.Я. Жесткое обращение с детьми // Практична психологія та соціальна робота.- 2007.-№2.- С.17-29

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий