Вправа 5.
Встаньте рівно, стопи паралельні на відстані приблизно 45 сантиметрів одна від одної. Нахилитись вперед, достаньте кінчиками пальців обох рук до пола, згинаючи коліна настільки, наскільки це необхідно. Основна вага тіла – на подушки стоп, а не на пальці і п'ятки. Торкаючись полу пальцями рук, поступово розпряміть коліна. Але не блокуйте їх. Дихайте вільно і глибоко. Можливо ви відчуєте, що ваші ноги почнуть тремтіти. Це значить, що через них починають пропливати хвилі збудження. Якщо тремтіння не виникає, значить, ви занадто напружені. У цьому випадку можна спровокувати тремтіння, поступово згибаючи і розпрямляючи ноги. Ці рухи повинні бути мінімальні, їх мета – розслаблення колінних суглобів. Вправа повинна виконуватись протягом не менш 25 дихальних циклів чи поки не виникне тремтіння у ногах. Ви можете помітити, що ваше дихання стає глибшим і спокійнішим. Коли повернетесь у позу стоячи, залишить коліна трохи зігнутими, стопи паралельними, а центр тяжіння зміщеним вперед. Ваші ноги можуть все ще тремтіти, що буде свідчити про їх життєвість. Відчуваєте ви зараз свої ноги краще? Чи відчуваєте ви себе більш розслабленими?
Техніка 3. "Зняття блоків з м'язів тазу"
Вправа 1 "Рухи тазом"
Допомагає усвідомити напруження у тазі та нижній частині спини. Лягайте на спину. Ноги зігнуті у колінах, стопи стоять на ковдрі. На вдиху таз іде назад, сідниці при цьому більше спираються у ковдру, живіт максимально випускається. Потім видих, який супроводжується рухом тазу доверху (таз дещо припідіймається), при цьому стопи легко тиснуть на ковдру. Вправа повторюється протягом 15 – 20 дихальних рухів. Дихання вільне, ротом. Важливо, щоб в цій вправі дихання було черевне і "йшло у таз"; дихальні рухи і рухи тазу повинні бути скоординовані, а сідниці розслаблені. Якщо стопи втрачають відчуття контакту з ковдрою, то таз не вільний у своїх рухах. Якщо є напруження у нижній частині тіла, то люди підштовхують свій таз вверх замість того, щоб дозволити йому вільно коливатися у кульшових суглобах. У цьому випадку таз виноситься вверх напруженими м'язами живота і напруженими сідницями. Таке вимушене рухання тазу блокує його спонтанні рухи і редуцірує сексуальний досвід. [7; c 44]
Висновок
Тілесно-орієнтованоа психотерапія є одним з основних напрямків сучасної практичної психології. Більшість відомих тілесно-орієнтованих психотехнік з'явились і розвивались поза групового направлення в психотерапії, однак частіше всього вони використовуються як раз у групових формах.
У класичних підходах тілесно-орієнтованої психотерапії є ряд важливих понять, які мають базове значення: "енергія", "м'язова броня", "грунт під ногами" тощо.
В тілесно-орієнтованої психотерапії є свої психотерапевтичні процедури, які впливають на дихання і сприяють розумінню тілесного стану і напружених поз, а також рухові вправи, працюючі з фізичним контактом між учасниками групи. Більшість груп тілесно-орієнтованої психотерапії включають фізичний контакт і групову взаємодію. Рухові вправи сприяють поверненню учасників до примітивного емоційного стану, до своєї первинної природи. Одні вправи призначені допомогти забезпечити доступ до заблокованих емоцій гніву, люті, інші допомагають кожному учаснику звільнити емоції.
На основі вправ керівник і члени групи роблять висновки про "броню характеру" кожного учасника, блоках спонтанної течії енергії, і роблять аналіз, співвідносячи тілесний стан з психологічними проблемами. В тілесно-орієнтованих психотехніках вважається, що звільнення негативних афектів може призводить до позитивних особистісних змін.
Найбільш відомими школами тілесно-орієнтованої психотерапії є характерологічний аналіз Вільгельма Райха, структурна інтеграція (рольфінг), первинна терапія Янова, метод Александера, метод Фльденкрайза, біоенергетичний аналіз Лоуена.
Література
1. Александер Ф. Психосоматическая медицина М; 2000г.
2. Аммон Г. Психосоматическая терапия СПб; Речь, 2000 г.
3. Баскаков В. Хрестоматия по телесно–ориентированной психотерапии и психотехнике М; 1997 г
4. Белогородский Л.С., Сандомирский М.Е. Телесно–ориентированная психотерапия: общий обзор и история метода. М. 2000
5. Головин С.Ю. Словарь психолог-практика М; 2001г.
6. Еникеев М.И. Энциклопедия. Психология. М; 2002г.
7. Исурина Г.Л. Групповые методы психотерапии и психокоррекции Л; 1983 г.
8. Карвасарский Б. Психотерапевтическая энциклопедия СПб; 1998 г.
9. Киселева Л. Телесно–ориентированная психотерапия: теория и практика Спб; 2000г.
10. Лоуен А. Физическая динамика структуры характера М; 1999 г.
11. Лоуен А. Биоенергетика. Терапия, которая работает с телом. СПб; Речь, 2000г.
12. Лоуен А. Психология тела. Телесно–ориентированный биоенергетический психоанализ М; 1997г.
13. Малкина-Пых И.Г. Психосоматика: Справочник практическтго психолога М;. 2005г.
14. Никитин В.Ю. Психология тела М; 1998г.
15. Рудестам К. Групповая психотерапия СПб; 1998г.
16. Русь В.М. Руководство по телесно–ориентированной психотерапии СПб; 2000г.
17. Семенова Н.Д. Телесно–ориентированные методы в психотерапии М;. 1995
18. Сергеева Л.С. Телесно–ориентированная психотерапия: Хрестоматия СПб; 2000г.
19. Соловьева С.Л. Справочник практического психолога: Психотерапия М; 2005г.
20. Таланов В.Л. Справочник практического психолога М; 2006г.
21. http://www.chat.ru/~bodywork (Телесные психотехники. Body work in Russia.)