Чому соціальний вплив настільки сильно?
Чому люди настільки сильно піддані впливу аттитюдов і поводження інших, навіть якщо вони зовсім їм не знайомі й не мають над ними ніякої влади? Дати відповідь на це питання, розділивши інформаційні й нормативні аспекти соціального впливу, було метою деяких найцікавіших теоретичних робіт в області соціальних наук (Deutsch & Gerard, 1955).
Інформаційні аспекти соціального впливу. Інші люди є для нас одним із кращих джерел інформації про світ. Якщо тварина, що перебуває переді мною, схожа на кішку, виходить, це (майже напевно) і є кішка. Але коли мова йде про судження, чреватому трохи більшою двозначністю, наприклад про те, наскільки важке завдання, за якої я збираюся узятися, або про те, наскільки я в стані впоратися із цим завданням, тоді думки інших бувають звичайно важливі для того, щоб прийти до правильного висновку.
Якщо моя думка відмінно від вашого, тоді мені варто враховувати вашу думку, опираючись на статистичні методи. Усереднена думка будь-яких двох людей виявиться в довгостроковій перспективі вірним з більшою ймовірністю, чим яке-небудь одне з них. Ураховувати розподіл думок інших людей уважається досить розумним. Тих же, хто недостатньо враховує цей розподіл, що оточують схильні вважати самовпевненими або безтурботними людьми. Даний фундаментальний факт використовується в багатьох дослідженнях, включаючи дослідження Еша, що дають вражаючу картину соціального впливу. Ми не звикли ігнорувати думки навколишніх по тій простій причині, що в минулому вони були для нас корисним способом пізнання миру. Незгода з іншими людьми породжує стан дискомфорту, що може бути дозволено або шляхом приведення своєї власної позиції в максимально можливу відповідність із позицією інших, або відмінювання інших убік своєї позиції, або шляхом відмови розглядати їхні думки як джерело інформації, вартої уваги людини, що займає одну з нами соціальну нішу.
Цікавим наслідком цього різновиду тиску убік конформности є те, що здатність впливати буває властива думці не тільки більшості, але також і меншості. Вплив на думки членів групи можуть робити навіть погляди людей, що не володіють владою й не тридцятилітніми в даній групі більшість. І дійсно, роботи Московичи (Moscovici) і його колег (Moscovici, Lage & Naffrechoux, 1969; Moscovici & Personnaz, 1980; Nemeth, 1986) констатують, що далеко не у всіх випадках конформність проявляється саме стосовно думки більшості. Погляди меншостей мають вплив навіть тоді, коли цей вплив не усвідомлюється більшістю. Ці погляди проникають на ринок ідей і можуть зрештою перемагати на ньому, навіть перед особою гнітючої переваги протилежних точок зору (особливо, якщо ці погляди виражаються послідовно й упевнено).
Нормативна основа соціального впливу. Ще одна причина, по якій ми дотримуємося поглядів навколишніх, складається в розумінні того, що досягнення групових цілей залежить від ступеня єдності в оцінці ситуації (Festinger, Schachter & Back, 1950). Якщо кожний має відмінне від інших думка про поставлене завдання й про те, як вона повинна виконуватися, якщо кожний по-різному розуміє зміст доступних нашій увазі подій, то співробітництво й ефективні дії стають скрутними, якщо не неможливими. Багато в чому із цієї причини думка більшості має нормативну або морально, що примушує силу: «щоб діяти разом, потрібно дотримуватися загального напрямку»; «або ви з нами, або ні» і т.д.
Таким чином, групи схильні карати своїх членів, що відхиляються від загальної лінії, почасти ще й тому, що вони створюють перешкоди на шляху групового руху. Знаючи про те, що наша незгода може розбудити гнів товаришів, ми наважуємося виявити його тільки в результаті тривалих коливань. В інтересах загальної гармонії завжди краще поступитися. Уплутуватися ж у боротьбу треба лише по тверезому міркуванню.
Соціальний вплив і напружені системи. Найважливіші теоретичні розробки на тему соціального впливу, особливо із числа приналежних Фестингеру й теоретикам його кола (Cartwright & Zander, 1953), були проведені під серйозним впливом сформованого Куртом Левиним уявлення про напружені системи. Це справедливо як на рівні групи, так і на рівні індивідуальної психіки.
Групи варто розглядати, що перебувають у стані постійної напруги, породжуваного, з одного боку, вимогами однаковості, а з іншого боку - силами, що діють на кожного члена групи окремо, що спонукує їх до відходу від групового стандарту. Члени будь-якої групи будуть мати різні джерела інформації з питань, що мають загальну важливість, і інтерпретувати цю інформацію найрізноманітнішими способами. Це буде створювати розбіжність у думках, що натрапляє на протидію сил, що діють у напрямку консолідації. Всеслава сили спрямовані на досягнення статичного, що характеризується високим рівнем ентропії стану, у якому має місце повна однаковість думок.
Однак події, що відбуваються, і окремі особистості постійно будуть служити причинами відхилення від такого стану. Якщо подібне відхилення буде досить більшим, то тоді сили, що діють у напрямку однаковості, цілком можуть сприяти розпаду групи. До відхилень у думках по важливих проблемах групи можуть ставитися терпимо, але тільки якщо подібні відхилення не виходять за межі якогось рівня. Якщо ж вони цей рівень перевершують, то групи починають відкидати, а іноді навіть організовано відривати від себе своїх членів і підгрупи, що породжують ці відхилення.
Окремі індивіди також можуть розглядатися як напружені системи, зокрема в тім, що стосується їхніх конфліктів із груповим стандартом. Якщо хтось раптом виявляє розбіжність між груповою нормою й власними поглядами, це породжує напругу, що повинне бути дозволене одним із трьох наступних способів: відмінюванням думки групи на користь власних поглядів, відкриттям самого себе для групового впливу з метою приведення власного бачення ситуації у відповідність із баченням групи, відмовою розглядати думку групи як стандарт для формування власної думки. У випадку, якщо схилити групу на користь власного бачення ситуації не представляється можливим, і доводи групи виявляються у світлі наявних фактів непереконливими і якщо при цьому людина не випробовує бажання відмежуватися від групи, то виникає досить потужний різновид напруженості, існування якої усвідомлювали багато теоретиків 50-х років, включаючи Хайдера (Heider), Ньюкомба (Newcomb) і Фестингера (Festinger). Для позначення подібного роду напруженості Фестингер увів термін «когнітивний дисонанс», що він тлумачив максимально широко, так що під ним малася на увазі будь-яка напруженість, що виникає в безлічі ситуацій, коли різні фактори тягнуть аттитюди людини в різних напрямках. У випадку соціального впливу дисонанс виникає між поглядами даної людини й поглядами групи (так само як і її вимогах у відношенні конформності).
Як правило, даний дисонанс дозволяється на користь поглядів, поділюваних групою, найчастіше шляхом не просто компромісу, а всецілого прийняття групових поглядів при придушенні власних сумнівів. Наслідку усунення дисонансу подібним чином були розкриті в добре відомому аналізі катастрофічних по своїх наслідках військових і політичних рішень, що виникають із феномена «групового мислення». Його висновки зводяться до того, що лояльні члени групи придушують свої сумніви щодо планованих дій, створюючи тим самим ілюзію згоди. Ця ілюзія у свою чергу відбиває бажання шукати у висунутій пропозиції погрішності й розглядати альтернативні варіанти як у що вірять, так і в людей, що сумніваються.
Уявлення про напружені системи не слід упускати з виду й у ході розгляду нами концепції канальних факторів. Канальні фактори мають велике значення, оскільки служать вивільненню або зміні напрямку енергії в хитливо врівноважених системах - системах, у яких існує напруженість між двома або більшою кількістю альтернативних мотивуючих станів. Вибір лінії поводження або аттитюдної позиції в цих випадках іноді залежить від дивно незначних змін параметрів ситуації.
Канальні фактори
Дотепер ми приділяли увагу тільки одному аспекту ситуаціонізму - здатності різних обставин викликати прояв несподіваного для навколишнього поводження. Інший його аспект, що ми підспудно мали на увазі протягом нашого попереднього обговорення, полягає в тому, що незначні розходження між ситуаціями найчастіше бувають сполучені з дуже значними розходженнями в поводженні. Коли ми виявляємо, що Незначне, на перший погляд, обставину робить величезний поведінковий ефект, ми можемо з повним правом запідозрити, що виявили канальний фактор, тобто стимул, або «провідний шлях» для реакції, службовець появі або збереженню поведінкових намірів особливо високої інтенсивності або стійкості.
Далі ми розглянемо три класичних дослідження, на конкретних прикладах що показують, якої образом канальні фактори можуть полегшувати або утрудняти зв'язок між узагальненими аттитюдами або мрячними намірами, з одного боку, і соціальним поводженням, що логічно випливає з них, - з іншої. Як ми незабаром побачимо, у кожному із цих досліджень мова йде не просто про те, що відповідні маніпуляції з параметрами середовища роблять значимі зміни деяких залежних від них змінних. Мова йде скоріше про те, що ефекти, викликані цими маніпуляціями, були більшими в порівнянні з нашими очікуваннями й більшими в порівнянні з факторами індивідуальних розходжень, які звичайні люди вважають, як правило, найбільш важливими детермінантами поводження. І нарешті, ці ефекти мали занадто масштабні наслідки, щоб їх можна було ігнорувати, задавшись метою здійснити успішний соціальний вплив.
Про продаж облігацій Військової позики