Смекни!
smekni.com

Вплив особистісних характеристик на прояв агресивної поведінки у підлітковому віці (стр. 6 из 8)

Для виявлення зв’язку між рівнем домагань та аутоагресією, фізичною та непрямою агресією ми використовували кореляційний аналіз.

Кореляційна матриця

Рівень домаганьхі Фізична агресіяуі АутоагресіяZі Непряма агресіясі
Дівчата -0,36 -0,04 -0,24
Хлопці 0,35 -0,34 0,03

Дані кореляційної матриці у виборці дівчат вказують на те, що рівень домагань знаходиться у зворотній залежності від рівня фізичної та непрямої агресії; іншими словами, більш високому рівню домагань відповідає менший рівень фізичної та непрямої агресії.

Отримані коефіцієнти кореляції [-0,36 (хі; уі) та -0,24 (хі; сі)] свідчать про наявність слабкої залежності змінних.

У виборці хлопців коефіцієнт кореляції показав, що рівень домагань знаходиться у прямій залежності від рівня фізичної агресії та у зворотній – з аутоагресією, тобто більш високому рівню домагань відповідає вищий рівень фізичної агресії та нижчий рівень аутоагресії. Однак виявлені показники свідчать про наявність слабкої залежності [0,35 (хі; уі) та -0,34 (хі; zi)]. Виходячи з цього, можна зробити припущення про те, що на рівень агресії впливають інші особистісні характеристики та якості.

2.3Розробка психокорекційної програми, спрямованої на зниження рівня агресивної поведінки

Мета – зниження рівня стресу, агресії за допомогою методів корекції.

Робота проводилася у напрямках:

1. Корекційна робота з учнями підліткового віку.

2. Корекційна робота з батьками.

3. Корекційна робота з особистим складом педагогічного колективу.

Були застосовані методи роботи:

1. З учнями – індивідуальні консультації, групова робота, бесіди.

2. З батьками – індивідуальні консультації.

3. З особистим складом педагогічного колективу – лекторій, бесіди.

Робота з учнями

Структура роботи:

1. Бесіди «Чи знаєш ти себе?».

2. Групова робота.

3. Індивідуальні консультації.

У бесіді з учнями було дано поняття про агресію, тривожність, стрес, а також яким чином вони виявляються, який вплив здійснює на поведінку сім’я, оточуючі. Розглядалися шляхи зниження рівня агресії, тривожності, стресу.

Тренінг

Мета:Усвідомлення емоцій, ієрархізація звичайних ситуацій, що провокують агресію.

Обладнання: Стільці, аркуш з текстом, картон.

1. Початок. «Струм».

2. Гра «Пересадка». Учасники сидять на стільцях у колі. Один з них, що знаходиться у центрі, намагається знайти вільне місце. Завдання ускладнюється тим, що всі постійно пересаджуються на одне місце вправо. Якщо хтось не встигає, його місце займають, а «роззява» стає в центр кола.

3. Гра «Вгадай, що я малюю». Психолог показує таблицю почуттів; поділяє учасників на дві групи: «скульптори» і «моделі» (натурщики). Кожен «скульптор» вибирає почуття та ставить свої «моделі» у позу, яка найбільш типова для вираження даного почуття. Закінчивши роботу, «скульптори» записують на папері назви своїх творів. Аркуші віддають «власникам». «Скульптор» і останні разом з «моделями» читають назви. Вибирають ті, що є найбільш адекватними. При не співвідношенні думки партнери домовляються між собою; потім учасники міняються ролями.

4. Гра «Як часто я хвилююсь…» Учасники заповнюють таблицю, ставлячи хрестики у відповідній графі.

«Як часто я хвилююсь…»

Почуття Дуже рідко Рідко Середньо Часто Дуже часто
1 2 3 4 5 6
Злість
Задоволення
Гнів
Радість
Страх

Психолог починає розмову про те, наскільки важким було виконання завдання. В ході бесіди намагається вияснити, як визначити та ідентифікувати (впізнати) почуття.

З дозволу учасників збирає аркуші. Пропонує учасникам в найкоротший час простежити за собою та своїми почуттями. Учасники вибирають, за яким почуттям вони бажають стежити. Для спрощення психолог пропонує носити в (одній) кишені декілька монет і при виявленні будь-якого почуття перекладати одну монету в іншу кишеню. Увечері кількість монет перевіряють і записують.

5. Гра «Труп». Учасники стають в коло на відстані менше кроку один від одного. В центрі кола стоїть «труп», безсильно падаючий на учасників, що утворюють коло. Їх завдання – перекидати «труп» один одному.

6. Гра «Бесіда в колі». психолог починає розмову, наприклад:»… В житті кожної людини виникають ситуації, які її нервують, дратують так сильно, що їй хочеться кого-небудь облаяти чи вдарити». Наприклад, «Я більш усього злюсь, коли… Чи бувають у вас такі ситуації вдома, у школі, надворі? Ми можемо про це говорити?»

Психолог заохочує висловлювання учасників, записує поведінці ситуації. Треба своєчасно слідкувати за тим, щоб підлітки не формували оцінок, критичних зауважень. Приймається і записується кожне повідомлення.

6. Закінчення «Струм». Психолог нагадує про спостереження за собою.

Робота з батьками

Під час роботи з батьками були використані такі методи:

1. Індивідуальні консультації.

2. Лекторій.

Лекторій проходив за темами: «Мій син – призовник», «Деякі аспекти емоційного стану призовника», «Як не викликати агресію?».

Лекція «Як не викликати агресію?»

У проблемі попередження людської агресії знайшов своє відображення один з основних фізіологічних механізмів, який говорить, що всі живі організми не здатні здійснювати дві несумісні реакції одночасно. Виходячи з цього, Р. Берон висунув гіпотезу несумісних реакцій, відповідно до якої, викликаючи в людей почуття, несумісні з гнівом і агресією, можна зменшити і ворожість, і рівень агресії.

1. У тих випадках, коли необхідно «згасити полум’я» розгніваного партнера, рекомендують різні «прогладжування» спровокованого агресора, що викликають у нього позитивні стани і реакції, несумісні з гнівом і агресією. У якості таких «прогладжувань» можуть виступати вибачення, визнання провини, компліменти, скромні, але несподівані подарунки, доброзичливий гумор, ненав’язлива похвала.

2. Якщо ж сама людина переживає стан, коли хочеться рвати і кидати від того, що увесь світ препоганий, чи «плакати від болю щиросердного», необхідно скористатися наступними прийомами:

– розправити плечі, м’язові затиски у всім тілі (розслабитися), «продихати» емоцію (нормалізувати подих, посміхнутися). Посмішка знімає напругу м’язів обличчя, змінює малюнок очей і губів, і тим самим змінює емоційний стан на більш сприятливий;

- сказати собі добрі слова, згадати щось приємне, знайти в ситуації (в собі, у партнері) позитивні якості (достоїнства, переваги), переадресувати свою агресію на неживий предмет чи дію (зім’яти і розірвати «аркуш гніву», намалювати малюнок, а потім спалити його. виразити злість у танці, віджатися від підлоги, бити боксерську грушу, подушку, манекен, рубати дрова і т.д.). У результаті відбувається емоційна розрядка.

Робота з особистим складом педагогічного колективу

Під час роботи з особистим складом були використані такі методи:

1. Лекторій.

2. Бесіди.

Лекторій включає декілька лекцій за темами: «Попередження агресії», «Як вийти зі стресу?», «Як розпізнати схильних до суїциду?».

Лекція «Як розпізнати схильних до суїциду?»

Багато з тих, хто з власної волі розлучається з життям, не стільки хочуть умерти, скільки, за словами психологів, хочуть покінчити з усім, що відбувається.

Здавалося б, покінчити життя самогубством – це крайній крок, на який людина може зважитися тільки від справді безвихідних проблем. Але це рішення багато в чому зв’язано з тим, як людина сприймає обставини.

Якщо вона сприймає їх тільки через призму своїх лих, то природно їй буде здаватися усе безнадійним і вона може прийти до думки про самогубство.

У цьому і полягає трагічна безглуздість цих вчинків: адже, якщо думати про все спокійно. то виявиться, що і проблем-то серйозних немає, чи, у всякому разі, завжди можна знайти шлях до їх вирішення. Однак, у стані глибокої емоційної кризи те, що нам може здаватися дріб’язком. для людини, що зважилась на самогубство, виявляється непоправною трагедією. Медики називають такий стан людини ефектом «звуженої свідомості».

Самогубство – це, свого роду вбивство. тільки немає визначеного винного, винуваті всі! І з цього погляду провина за кожне самогубство лежить дійсно на усіх нас. Це значить, що ми вчасно не помітили, що комусь поруч з нами погано, що він має потребу в нашій допомозі. Адже навіть невдала спроба самогубства – найбільша особиста трагедія. Але ще більше страждають близькі люди. Людина, що вчинила самогубство, можливо, сильно страждала, але в порівнянні з горем близьких, її страждання – тимчасові. Іноді почуття цієї провини призводить до самогубства рідних їй людей.

Якщо людина серйозно задумала вчинити самогубство, то, звичайно, про це можна здогадатися по ряду характерних ознак. Людина, що готується до суїциду, часто говорить про свій стан. Вона може:

· прямо говорити про смерть («я не можу так жити», «я покінчу із собою») чи побічно натякати про свій намір («я більше не буду ні для кого проблемою», «ніщо в цьому житті не має значення»);

· багато жартувати на тему самогубства і виявляти нездорову цікавість до питань смерті;

· роздавати іншим власні речі, упорядковувати свої справи, миритися з давніми ворогами;

· демонструвати радикальні зміни в поведінці (їсти занадто мало чи занадто багато, спати занадто мало чи багато, стати дуже неохайною, замкнутися від родини і друзів, відчувати то раптову ейфорію, то приступи розпачу).

Визначеного типу людини, що робить самогубство, не існує – це може статися з кожним. Проте схильна до цього особа майже завжди в тій чи іншій формі виявляє свої почуття і наміри. Багато людей, що готуються до самогубства, не впевнені у тому, що вони насправді хочуть померти, і їх можна спробувати врятувати навіть в останню хвилину. Психологи вважають, що якщо припинити спробу самогубства і не давати можливості повторити її хоча б кілька годин, то бажання покінчити із собою може вже більше не з’явитися. Ніколи не думайте, що люди жартують з вами, говорячи про можливий суїцид: 80% осіб, що вчинили самогубство, попередньо говорили про це.