Зарубіжні науковці (Ф.Райс, Д.Кун та ін.) також зазначають, що в основі неблагополуччя сім’ї лежать соціально-матеріальні проблеми. Ми вважаємо, що матеріальне становище певним чином впливає на реалізацію виховного потенціалу, але прямої залежності матеріальної стабільності від структурного складу не існує. [26, 507]
Неповні сім’ї характеризуються вищим рівнем конфліктності взаємин, ніж повні сім’ї, для них характерна нечіткість зовнішніх і внутрішніх меж у сім’ї. Вищий рівень конфліктності та нечіткість психологічних меж у неповних сім’ях можна пояснити тим, що в умовах відокремленості подружніх партнерів унеможливлюється або значно утруднюється задоволення ними цілого ряду потреб, які традиційно повинна задовольняти сім’я: у спільному вихованні дітей, встановленні надійних комунікативних зв’язків, спільному проведенні дозвілля, веденні домашнього господарства, сексуально-еротичних та ін. В результаті, якщо подружжя не може оптимально налагодити взаємодію, зростають рівні незадоволеності сімейними взаєминами та емоційної відчуженості, а відтак, конфліктності.
Дітям дошкільного та молодшого шкільного віку, які виховуються у неповних сім’ях, притаманні: підвищений рівень тривожності, емоційне відчуження від родителя, який не перебуває у сім¢ї (у 78,3% неповних сімей не проживає разом з сім¢єю батько, у 10,7% – матір; у 11,0% – обоє батьків, дитину виховує бабуся або, значно рідше, тітка), нижчий рівень емоційного благополуччя у сім’ї, порівняно з дітьми цього ж віку з повних сімей. [27, 111]
Психологічна дисгармонійність внутрішньо-сімейного життя після перетворення сім’ї у неповну, нездатність родителів налагодити конструктивні взаємозв’язки в умовах розлучення негативно впливають на емоційний стан дитини. Переважна більшість родителів, які залишилися виховувати дітей у неповних сім’ях, не обговорюють з дітьми ні своїх, ні їхніх переживань, вважаючи, що дитина дошкільного, молодшого шкільного віку не здатна розуміти такі складні проблеми, або свідомо приховують їх, щоб не травмувати дитину. Так, у багатьох випадках дружини бояться в розмові з дитиною про батька видати свої переживання, образи, незадоволення, гніву на чоловіка. Дитина помічає, що мама, говорячи з кимось із старших про батька починає плакати чи нервувати. Вона усвідомлює, що в сім’ї відбувається «щось не те», що від неї приховують щось погане.
В результаті дитина залишається сам-на-сам зі своїми тривожними переживаннями, які набувають тенденцій фрустрованих, що з родителем, який залишився з нею діється щось недобре, але не знає, що саме. Такий стан спричиняє поступове емоційне відчуження між членами сім’ї. [30, 462]
Для вивчення самооцінки дітей використовувалась методика Дембо-Рубинштейн, методика А. Прихожан використалася для вивчення особистісної тривожності дітей з неповних сімей, а також проективна методика «Сімейна соціограма». [24, 60-64], [7, 32-36], [18, 91-94]
Експериментальне дослідження здійснювалося на базі ЗОШ №6 м. Дубно. В експериментальному дослідженні взяли участь 56 дітей, 5-6 класів, серед яких 35 з неповних та 21 з повних сімей.
Для встановлення співвідношення основних систем особистісної взаємодії, які є причиною формування особистісної тривожності у дітей, що проживають у неповних сім’ях, ми використали методику-опитувальник, складену на основі методики А.М.Прихожан. (Див. Додаток І).
В результаті проведеного експериментального тестування за даною методикою було визначено, що діти, які виховуються в неповних сім'ях мають високу тривожність (9 дітей), вище середнього рівня тривожність (12 дітей), трохи підвищений рівень тривожності (10 дітей), та нормальний рівень тривожності (4 дітей). Діти, які виховуються в повних сім'ях показали результати значно нижчого рівня тривожності – нормальний рівень тривожності (14 дітей), трохи підвищений рівень тривожності (5 дітей) і не властивий такий стан взагалі (2 дітей). Отже, за отриманими результатами тестування за методикою «Шкала явної тривожності СМAS», в адаптації А. М. Прихожан, можна зробити висновок про те, що діти, які виховуються в неповних сім’ях відчувають підвищену тривожність, що і доводить гіпотезу про вплив неповних сімей на психологічний розвиток дитини.
Тест «Сімейна соціограма», авторами якого є Е. Г. Ейдеміллер й О. В. Черемісін, відноситься до рисункових проективних тестів. Він дозволяє виявити положення суб'єкта в системі міжособистісних відносин й, крім того, характер комунікацій у сім’ї - прямій або опосредкований.
Опис методики. Випробуваним пред'являється бланк із намальованим колом діаметром 110 мм. Потім дається інструкція: «На листі зображене коло. Намалюйте в ньому самого себе й членів вашої родини у формі кружків і позначте кружки іменами». Діти виконують це завдання, не радячись один з одним.
Інтерпретація результатів. Авторами запропоновані критерії, за якими виробляється оцінка результатів тестування:
1) число членів родини, що потрапили в площу кругу;
2) величина кружків;
3) розташування кружків відносно один одного;
4) дистанція між ними.
Оцінюючи результат за першим критерієм, дослідник зіставляє число членів родини, зображених випробуваним, з реальним. Можливо, що член родини, з яким випробуваний перебуває в конфліктних відносинах, не потрапить у велике коло, він буде «забутий». У той же час хтось зі сторонніх осіб, тварин, улюблених предметів може бути зображений як член родини.
Далі ми звертаємо увагу на величину кружків (другий критерій). Більший, у порівнянні з іншими, кружок «Я» говорить про достатню або завищену самооцінку, менший - про занижену. Величина кружків інших членів родини говорить про їхню значимість в очах випробуваного.
Варто звернути увагу на розташування кружків у площі тестового поля кола й по відношенню один до одного (третій критерій). Розташування випробуваним свого кружка в центрі кола може говорити про езопову спрямованість особистості, а приміщення себе внизу, осторонь від кружків, що символізують інших членів родини, може вказувати на переживання емоційної відкинутості.
Найбільш значимі члени родини зображуються випробуваним у вигляді більших по розмірі кружечків у центрі або у верхній частині тестового поля.
Нарешті, більшу інформацію можна одержати, проаналізувавши відстані між кружечками (четвертий критерій). Далекість одного кружка від інших може говорити про конфліктні відносини в родині, емоційному відкиданні випробуваного. Своєрідне «злипання», коли кружки нашаровуються один на іншій, стикаються або перебувають один в одному, говорить про недифференцийованість «Я» у членів сім’ї, наявність сімбіотичних зв'язків.
Використання тесту «Сімейна соціограма» дозволяє в лічені хвилини в ситуації «тут і тепер» візуалізувати уявлення про взаємини в сім’їі, а потім, обговорити результати.
Існують різні варіанти проведення даної методики. Так, наприклад, І. М. Никольська в процесі діагностики пропонує випробуваному послідовно намалювати кілька варіантів сімейної соціограми:
1. Стандартна соціограма, на якій зображені сам випробуваний і всі члени його сім’ї.
2. Соціограми, на яких можуть бути відсутніми певні члени родини й/або бути присутніми люди й об'єкти, які до родини номінально не належать.
3. Соціограми, які відносяться до різних етапів життєвого циклу сім’ї.
Це дозволяє прояснити особливості взаємин у різному сімейному контексті, а також визначити оптимальні, з погляду членів сім’ї, і реальні системи взаємин. Порівняння й спільний аналіз отриманих соціограм дозволяє психологові й членам сім’ї побачити проблему з різних сторін, що, у свою чергу, сприяє постановці більше точного діагнозу й пошуку ефективного способу виходу зі складної ситуації.
Отже, у результаті проведення тесту «Сімейна соціограма», аналізуючи «Малюнок сім’ї» ми одержали наступні дані:
− 18 дітей, які виховуються в неповні й сім’ї відчувають дефіцит спілкування в сім’ї;
− 5 дітей, які виховуються в неповній сім’ї відчувають себе відтогрнутими і не потрібними в родині;
− 2 дитини, які виховуються в неповній сім’ї не мають ніякого відношення до сім’ї;
− 4 дітей, які виховуються в неповній сім’ї виділяють одного члена сім’ї, ігноруючи інших;
− 6 дітей, які виховуються в неповній сім’ї, відчувають емоційний взаємозв’язок з усіма членами сім’ї.
Стосовно дітей, які виховуються в повних сім’ях дані біли наступними:
− 16 дітей, відчувають емоційний взаємозв’язок з усіма членами сім’ї.
− 3 дітей виділяють одного члена сім’ї, ігноруючи інших;
− 2 дитини відчувають дефіцит спілкування в сім’ї.
Отримані дані в результаті тестування дають підстави констатувати, що діти з неповних сімей відчувають менший емоційний комфорт та взаємозв’язок в своїх сім’ях, багато з них прив’язані лише до одного члена сім’ї, можна припустити, що до того родителя, з ким вони проживають. Є також категорія дітей, з неповних сімей, відповідно до нашої вибірки, які вічувають себе покинутими, відторгнутими, на що особливо варто звернути увагу при проведенні шкільними психологом консультацій з такими дітьми.
Тест призначений для психологічної діагностики стану самооцінки по наступних параметрах: висота самооцінки (фон настрою), стійкість самооцінки (емоційна стійкість), ступінь реалістичності й/або адекватності самооцінки (при її підвищенні), ступінь критичності, вимогливості до себе (при зниженні самооцінки), ступінь задоволеності собою (по прямих і непрямих індикаторах), рівень оптимізму (по прямих і непрямих індикаторах), інтегрованість усвідомленого й неусвідомлюваного рівнів самооцінки, суперечливість/несуперечність показників самооцінки, зрілість/незрілість відношення до цінностей, наявність і характер компенсаторних механізмів, що беруть участь у формуванні «Концепції», характер і зміст проблем й їхніх компенсацій. (Див. Додаток 2)