Під ангедонією розуміють втрата людиною почуття радості, задоволення. Як правило, ангедонія входить у структуру депресивно-деперсоналізаційного синдрому. До числа підвищено значимих для ефективного проведення лікувального процесу відносьться таке емоційне переживання, як емпатія - здатність людини точно розпізнати емоційний стан співрозмовника і співпереживати йому. Емнатію можна назвати емоційною чуйністю. При спробі описати настрій нерідко використовують термін синтонність; при підвищеній чутливості, що виявляється легкої ранимістю, говорять про емотивність [15].
Особливої уваги заслуговують емоційні переживання, що виникають унаслідок неузгодженості прогнозу і реальності. Суть їх полягає в тому, що людина часто очікує від оточуючих визначеного стереотипу поведінки. Він прогнозує вчинки людей. Чекання (експектації) однак не завжди виправдуються. Це відбувається як унаслідок розумових особливостей людини (зокрема, використання каузальної атрибуції), так і тому, що потреба в задоволенні якої-небудь діяльності блокує процес адекватного прогнозування.
З емоційних переживань, що виникають унаслідок порушення експектаційного й антиципаційного механізмів, виділяються образи, розчарування, афект здивування, здивування і деякі інші. Вважається, що найбільш яскравими прикладами формування емоційних переживань унаслідок різноспрямованих способів прогнозування є образа і подив. Здивування виникає у випадках, коли реальність переважає над чеканням; образа - при зворотній закономірності.
Найбільш частим симптомом порушення афективної сфери в соматичній і психіатричній клініці вважається страх. Виділяють кілька сотень різновидів страху, при цьому про патологічність або фізіологічність страхів говориться досить умовно, оскільки страхи можуть бути адекватною, мобілізуючою реакцією на реальну погрозу. Багато людей навіть не підозрюють про наявність у них якого-небудь різновиду страху до того, поки не зіштовхнуться з відповідною ситуацією.
Для оцінки ступеня патологічності страхів використовують параметри адекватності (обґрунтованості), інтенсивності, тривалості, ступеня контрольованості людиною почуття страху [10].
Важко для людини переживаються так звані соціофобії, різноманітні нав'язливі страхи, об'єднані побоюванням осуду людини з боку оточуючих (соціуму) за які-небудь дії: страх почервоніти при людях (ерейтофобія), страх не стримати гази, страх розсміятися в невідповідний час і в невідповідному місці. До нозофобій відносяться нав'язливі страхи занедужати яким-небудь захворюванням: канцерофобія, спідофобія (спідом), сифілофобія (сифілісом), лисофобія (страх збожеволіти).
Унікальну групу складають так звані контрастні нав'язливості, що сполучають емоційні переживання і порушення мотивації. При контрастних нав`язливостях страх виникає з приводу можливих дій пацієнта, що він може, але не бажає зробити.
Вольова сфера в рамках пізнавальних процесів представлена мотиваційним аспектом. При цьому істотним є оцінка впливу мотиваційних процесів і активності особистості в пізнанні дійсності. Для клінічної психології важливі такі особливості вольової діяльності, як: цілеспрямованість, рішучість і наполегливість, що можуть виступати також у виді індивідуально-психологічних особливостей.
Для клінічної психології значимим є факт тісного зв'язку мотивації й активності з руховими процесами. У зв'язку з цим нерідко вольова сфера позначається як рухово-вольова.
До порушень вольової діяльності відноситься велика кількість симптомів і відхилень. Одним з найбільш важливих є порушення структури ієрархії мотивів, що часто зустрічається в умовах психічної хвороби. Суть порушення полягає у відхиленні формування ієрархії мотивів від природних і вікових особливостей потреб [15].
Іншим порушенням вважається формування патологічних потреб і мотивів (Б.В.Зейгарник). У клініці дане порушення виявляється такими симптомами, що відносяться до парабуліям, як: анорексія, булімія, дромоманія, піроманія, клептоманія, суіцидальна поведінка, дипсоманія.
Анорексія - відсутність апетиту, але присутність бажання.
Булімія - патологічне постійне бажання.
Клептоманія - патологічний нездоланний потяг красти непотрібні даній людині предмети.
Піроманія - патологічний нездоланний потяг до підпалів.
Дипсоманія - патологічний нездоланний потяг до запоїв.
Дромоманія - патологічний нездоланний потяг до бродяжництва.
Крім перерахованих у дитячій клініці описані синдроми патологічного нездоланного потяга висмикувати волосся (трихотиломанія), гризти і поїдати нігті (рнихофагія).
Поряд з парабуліями описані такі розлади рухово-вольової сфери, як:
гіпербулія - порушення поведінки у виді рухової розв`язності (порушення);
гіпобулія - порушення поведінки у виді рухової загальмованості (ступору).
Одним з найбільш яскравих клінічних синдромів рухово-вольової сфери вважається кататонічний синдром. Він містить у собі кілька симптомів:
стереотипії - часте, ритмічне повторення тих самих рухів.
імпульсивні дії - раптові, безглузді, безглузді акти без достатньої критичної оцінки.
негативізм - прояв безпричинного негативного відношення до будь-якого впливу ззовні у вигляді відмовлення, опору, протидії.
ехолалія, ехопраксія - повторення хворим окремих слів або дій, що вимовляються або виробляються в його присутності.
каталепсія ("симптом воскової гнучкості") - застигання хворого в одній позі, можливість зберігати додану позу протягом тривалого часу.
Особливим різновидом патологічних ознак з боку вольової сфери є симптом аутизму. Він виявляється втратою хворим потреби спілкуватися з оточуючими з формуванням патологічної замкнутості, відгородженості і нелюдимості.
Серед психопатологічних симптомів виділяють симптом автоматизмів. Автоматизми характеризуються мимовільним і неконтрольованим здійсненням ряду функцій поза видимим зв'язком зі спонукальними імпульсами ззовні. Виділяють амбулаторний, сомнамбулічний, асоціативний, сенестопатичний, кінестетичний різновиду автоматизмів. Амбулаторним автоматизмом називається варіант сутінкового розладу свідомості в хворих епілепсією, при якому хворий може робити зовні упорядковані і цілеспрямовані дії, про які після епілептичного припадку цілком забуває. Подібні дії людин може робити при сомнамбулічному автоматизмі, коли він знаходиться в стані між сном і пильнуванням, або в гіпнотичному трансі (фазі). Більш складні і різноманітні автоматизми зустрічаються при синдромі психічного автоматизму Кандинського-Клерамбо. Він є патогномонічною ознакою шизофренії і виявляється трьома видами автоматизмів: 1) асоціативним, при якому людина відчуває, що його мислення і мова керуються ззовні і мимо його волі (клінічно виявляється ментизмом і шперунгами); 2) сенестопатичним, при якому відчуття в тілі розцінюються як далекі, нав'язані, "зроблені" і 3) кінестетичним, при якому утрачається відчуття контрольованості власних рухів і дій.
Свідомість - ще одна інтегративна сфера психічної діяльності, що, поряд з вольовою й інтелектуальною, виходить за рамки окремого пізнавальне процесу. По визначенню, свідомість є вища форма відображення дійсності, спосіб відносини до об'єктивних закономірностей. Вважається, що свідомість має такі характеристики, як: уява і рефлексія.
Усвідомлення людиною власної особистості (самосвідомість) є істотною ознакою психічної норми. Багато психічних захворювань можуть порушувати процес самосвідомості і приводити до того, що людина усвідомлює себе не тим, ким є в реальності [15].
К.Ясперс протиставляв свідомість власного "Я" предметній свідомості і виділив чотири формальних ознаки самосвідомості, порушення яких є типовим для психічної патології: 1) почуття діяльності - усвідомлює себе як активну істоту; 2) усвідомлення власної єдності в кожен момент часу; 3) усвідомлення власної ідентичності і 4) усвідомлення того, що "Я" відмінно від іншого світу, від усього, що не є "Я".
Розлади свідомості розділяють на дві групи: стан виключеної і розстроєної свідомості. До перших відносять обнубіляцію, сопор і кому, що розрізняються лише виразністю порушення свідомості (при грудці свідомість утрачається цілком); до других - делірій, аменцію, онейроід і розлад свідомості, при яких, поряд з порушенням власне свідомості і самосвідомості, відзначаються розлади й інші пізнавальні процеси (табл. 2).
Таблиця 2. Диференційно-діагностичні критерії розладів свідомості
| Клінічні параметри | Делірії | Онейроід | Аменція | Розлади |
| Порушення орієнтування | в місці, в часі | в місці, в часі і власній особистості | в місці, в часі, власній особистості | в місці, в часі |
| Переважаючі розлади сприймання | яскраві зорові справжні галюцинації та ілюзії | фантастичні зорові і слухові псевдогалюцинації | відривчасті слухові справжні и псевдогалюцинації | яскраві зорові і слухові справжні галюцинації |
| Переважаючі розлади мислення | маревні ідеї переслідування, відносини | фантастичні маревні ідеї величі | незв`язність, інкогеренція, відривчасті ідеї переслідування | маревні ідеї переслідуван=-ня |
| Переважаючі афективні розлади | тривога, страх | ейфорія, благодушшя, "зачарованість" | афект здивування, зміна афекту | дисфорія |
| Розлади пам`яті | амнезіявідсутня | гіпомнезія | амнезія | амнезія |
| Тривалість | години | доба | доба, тиждень, хвилина, година | |
| Вихід із стану | поступовий з резидуальними явищами | поступовий | поступовий | різкий |
Оцінка рівня нервово-психічної стійкості (методика "Прогноз" за ВА.Бодровим)