Смекни!
smekni.com

Зміст професійної компетенції психолога-консультанта (стр. 3 из 4)

Уміння встати на позиції людини, що прийшла на прийом, повинне поєднуватися у консультанта з умінням зберігати деяку дистанцію. При недотриманні цього психогігієнічного правила у нього може виникнути синдром згорання або комунікативного перевантаження.

У своїй діяльності консультантові поважно розмежовувати особисті і професійні проблеми. Психолог не повинен переносити свої стосунки з людьми у приватному житті, внутрішні проблеми і конфлікти на стосунки з клієнтом, на його ситуацію.

При цьому слід мати на увазі, що клієнт деколи схильний переносити на консультанта стосунки з іншими людьми. Це може ускладнити процес консультування виникненням конфліктів або дуже близьких стосунків. Тісні особисті відносини між консультантом і клієнтом наводять до того, що консультант вже не може зберегти об'єктивну і відчужену позицію, необхідну для ефективного вирішення проблем клієнта.

Деякі клієнти проявляють схильність маніпулювати психологом, тобто експлуатувати його для досягнення яких-небудь своїх психологічних цілей. Наприклад, затвердитися у власній значущості або, навпаки, знайти підтвердження своєї жертовної долі. Відомий американський психолог Еверет Шостром в своїй книзі "Анти-Карнеги, або людина-маніпулятор" описав 8 таких типів. Професіоналізм психолога повинен виявитися в тому, аби розпізнати маніпулятора і змінити його маніпулятивну позицію на позицію конструктивної взаємодії.

Основні помилки початкуючих психологів при проведенні консультаційної бесіди:

1) відсутність необхідного психологічного контакту, що перешкоджає створенню сприятливого для бесіди психологічного клімату;

2) перехід до вирішення проблеми без достатнього вивчення її єства і тих умов, в яких вона виявляється;

3) жорстка прихильність спочатку вибраній гіпотезі;

4) думка співбесідника не вислуховується або дискредитується;

5) створюються перешкоди для роз'яснення і обгрунтування клієнтом своєї точки зору;

6) постановка клієнтові прямих питань ("в лоб") при неясних мотивах бесіди.

Психологові-консультантові необхідно постійно підвищувати свою професійну кваліфікацію. Для цього в повсякденній практичній роботі консультантів використовується "супервізія" (supervision). У перекладі з англійського supervision означає "спостереження за чиєюсь роботою". Більшість консультативних служб вітають і зазвичай забезпечують якусь форму супервізії зі своїми консультантами. Вона може проводитися дослідним персоналом (штатними співробітниками), професійними асоціаціями, груповими лідерами. В будь-якому разі повинен існувати хтось, з ким консультант може зв'язатися, обговорити складний випадок, особисте незадоволення, пов'язане з консультативною ситуацією, і тому подібне. Необхідно підкреслити, що супервізор - це не контролер або наглядач, а дослідний колега, який надає підтримку і допомогу в розумінні і вирішенні складних ситуацій практичної консультативної діяльності.


4. Етичний кодекс психолога-консультанта

Кордони професійної компетентності.

Психологи-консультанти займаються професійною діяльністю лише у межах своєї компетентності, яка визначається освітою, формами підвищення кваліфікації і відповідним професійним досвідом.

Права і обов'язки психолога-консультанта грунтуються на принципі професійної незалежності і автономії незалежно від службового положення в певній організації і від професіоналів вищого рангу і адміністрації.

Пошана особи і суверенітету клієнта.

Психолог-консультант поважає особу і суверенітет клієнта. Відносно клієнта недопустима дискримінація на основі його віку, підлоги, національності, віросповідання, сексуальної орієнтації, того або іншого фізичного або психічного розладу, мови, соціо-економічного статусу або іншої відмітної ознаки, що характеризує особу і світогляд клієнта.

Психологи мають бути надзвичайно обережні, стримані і критичні по відношенню до своїх концепцій і висновків відносно клієнтів, враховуючи можливість їх сприйняття як принизливі і їх дискримінуючі.

Правило конфіденційності.

Психолог-консультант зобов'язаний забезпечити недоторканість інформації, що повідомляється клієнтом, і не має права розголошувати її без згоди самого клієнта, за винятком випадків, коли розголошування інформації здатне запобігти серйозній загрозі життю і здоров'ю самого клієнта або іншої людини.

Психолог-консультант інформує клієнта на найраніших етапах консультування про правило конфіденційності, його обмеженнях і про умови допустимого використання інформації, отриманої під час роботи. Якщо в роботі передбачається участь супервізора, то цей факт обмовляється з клієнтом.

Психолог-консультант має бути заздалегідь готовий до захисту конфіденційної інформації на випадок втрати своєї працездатності або смерті, а також вилучення або крадіжки записів і даних.

Психолог-консультант охороняє від неправильного використання клієнтом аудіо і відео записи, отримані під час сесії.

Під час наукового або професійного обговорення (супервізії) психологи-консультанти повинні усунути або змінити інформацію, яка могла б привести до ідентифікації клієнта з боку третіх осіб.

Обговорення інформації, отриманої від клієнтів, допустимо відповідно до наукових або професійних завдань і лише з тими особами, хто ясно представляє кордони обговорення цієї інформації.

Використання матеріалів роботи з клієнтом в публікаціях або наукових виступах допустимо лише з відома клієнта і усунення з тексту будь-яких ознак, по яких особа клієнта могла б бути ідентифікована іншими людьми.

Правило «Не нашкодь».

У своїй професійній діяльності психолог-консультант виходить з інтересів клієнта.

Психолог-консультант повинні усвідомлювати міру свого впливу і враховувати можливість розвитку залежності з боку клієнта. Психолог-консультант повинні уміти вчасно розпізнавати залежності, що виникають в ході терапії відношення, і не експлуатувати їх.

Психолог-консультант повинні усвідомлювати міру впливу своїх особистих проблем на ефективність роботи з клієнтом. У випадку якщо особиста проблема психолога-консультанта збігається з проблемою клієнта і є перешкодою в роботі, психолог-консультант звертається до колеги за супервізією.

Якщо особиста проблема психолога-консультанта стає непереборною перешкодою і обмежує його працездатність, психолог-консультант вирішує питання про припинення роботи з даним клієнтом і передачу його іншому психологові-консультантові.

Заборона на «подвійні відносини».

Психологи-консультанти вважають за краще не вступати в контакт з клієнтами за межами професійних стосунків, у тому числі і після закінчення терапії, оскільки подібні контакти можуть завдати шкоди клієнтові.

У ситуаціях, коли психолог-консультант не може уникнути непрофесійних стосунків з клієнтом, він повинен враховувати силу свого впливу і мінімізувати шкоду, що заподіюється непрофесійними стосунками.

Психологи-консультанти не вступають у сексуальні відносини зі своїми клієнтами, студентами або супервізованими.

Психологи-консультанти не беруть до себе як клієнтів тих, з ким знаходилися або знаходяться в сексуальних, родинних або інших близьких стосунках.

При роботі з парою або групою недопустимо, аби один і той же психолог-консультант поєднував індивідуальну і групову форми роботи з учасниками однієї і тієї ж групи (пари). В даному випадку питання вирішується або на користь роботи з групою (парою), або на користь індивідуальної роботи з одним з учасників (групи) пари, при цьому інші учасники у разі потреби прямують до інших психологів-консультантів.

Етичні аспекти початку психотерапії.

Психолог-консультант починає роботу з клієнтом лише за умови його інформування. Якщо клієнт не може дати усвідомленої згоди, психологи-консультанти отримують згоду від тих людей, які, відповідно до закону, несуть за нього відповідальність.

В разі, якщо клієнт не має зовсім або має спотворене уявлення про специфіку майбутньої роботи, психолог-консультант в доступній для клієнта формі прояснює необхідні питання, а так само інформує клієнта про можливі наслідки майбутньої роботи.

При з'ясуванні запиту клієнта і визначення цілей роботи психолог-консультант не підтримує нереалістичних цілей клієнта і не дає йому гарантій результату, досягнення якого неможливе.

Незалежно від того, хто оплачує психотерапію, терапія проводиться лише на користь клієнта.

Етичні аспекти оплати послуг психолога-консультанта.

Вартість консультації психолог-консультант встановлює самостійно і інформує про неї під час першого контакту з клієнтом.

Психологи-консультанти утримуються від здобуття дарунків і інших послуг від клієнтів.

Етичні аспекти припинення психотерапії.

Психолог-консультант припиняє роботу з клієнтом, коли стає ясно, що клієнт не потребує більше його послуг і подальша робота не приносить результату.

Психолог-консультант зобов'язаний заздалегідь інформувати клієнта про припинення або перерви в роботі. Перед припиненням терапії психолог-консультант з'ясовує актуальний стан клієнта і проводить відповідну підготовку по завершенню роботи.

Якщо продовження роботи психолога-консультанта неможливе унаслідок непереборних обставин (переїзд, стан здоров'я, втрата працездатності і так далі), він робить необхідні дії для переходу клієнта до іншого фахівця.


Висновки

Основна мета наукової психології полягає в пізнанні психології людей науковими методами. Учені прагнуть на основі окремих спостережень, фактів прийти до розуміння загальних закономірностей. Правильний напрям руху наукового дослідження - від частного до загального.

Основна мета практичної психології полягає в тому, аби надати психологічну допомогу конкретним людям або групам людей. Практики прагнуть на основі відомих загальних психологічних закономірностей прийти до розуміння індивідуальності конкретної людини або конкретної групи. Це розуміння і дає ключ для надання психологічній допомозі. Практична психологія в своїй діяльності рухається від загального до частному.