• чітко сформулювати основні цілі роботи;
• виділити круг завдань, які повинні конкретизувати основну мету;
• визначити вміст коректувальних занять з врахуванням структури дефекту і індивідуально-психологічних особливостей дитяти, розвитку провідного виду діяльності;
• визначити форму роботи з дитям (групова, родинна, індивідуальна);
• відібрати відповідні методи і техніку з врахуванням вікових, інтелектуальних і фізичних можливостей дитяти;
• запланувати форму участі батьків і інших осіб в коректувальному процесі;
• розробити методи аналізу оцінки динаміки психокоректувального процесу;
• підготувати приміщення, необхідне устаткування і матеріали.
2.2 Блоки психокорекційного комплексу
Цілеспрямована психокоректувальна дія на дитини і підлітка з проблемами в розвитку здійснюється через психокоректувальний комплекс, який складається з чотирьох взаємозв'язаних блоків:
• діагностичний;
• коректувальний;
• оцінний;
• прогностичний.
У діагностичний блок входять діагностика психічного розвитку дитини і діагноста соціального середовища. Діагностика психічного розвитку дитини включає:
• всестороннє клініко-психологічне вивчення особи дитини і його батьків, системи їх стосунків;
• аналіз мотиваційної сфери дитини і членів його сім'ї;
• визначення рівня розвитку сенсорно-перцептивних і інтелектуальних процесів і функцій;
• діагностику соціального середовища дитини (аналіз несприятливих чинників соціального середовища, що травмують дитини, порушують його психічний розвиток, формування характеру особи і соціальну адаптацію).
Коректувальний блок включає наступні завдання:
• корекція неадекватних методів виховання дитини з метою подолання його мікросоціальної занедбаності;
• допомога дитині або підліткові в дозволі психотравмуючих ситуацій;
• формування продуктивних видів взаємин дитини з тими, що оточують (у сім'ї, в класі);
• підвищення соціального статусу дитини в колективі;
• розвиток у дитини або підлітка компетентності в питаннях нормативної поведінки;
• формування і стимуляція сенсорно-перцептивних, мнемічних і інтелектуальних процесів у дітей;
• розвиток і вдосконалення комунікативних функцій, емоційно-вольової поведінки;
• створення в дитячому колективі, де навчається дитина, атмосфери прийняття, доброзичливості, відвертості, взаєморозуміння.
У досягненні цієї мети на перший план виступає робота психолога не лише з близьким соціальним оточенням дитини (сім'єю), але і з педагогами, які навчають дитину, і з його однокласниками, друзями, знайомими. Це одне з важливих завдань, оскільки соціальна інтеграція дитини з проблемами в розвитку в суспільстві є важливим чинником всестороннього виховання особи.
Оцінний блок, або блок оцінки ефективності психокоректувальних дій, направлений на аналіз змін пізнавальних процесів, психічних станів, особових реакцій у дитини в результаті дій. Критерії оцінки ефективності вимагають обліку структури дефекту, механізмів його прояву, аналізу цілей і використовуваних методів психологічної дії.
Результати психокоректувальної роботи можуть виявлятися у дитини в процесі роботи з ним, до моменту завершення процесу і впродовж довгого часу після закінчення заняття.
Ефективність роботи залежить як від об'єктивних, так і суб'єктивних чинників. До об'єктивних чинників відносяться:
• міра тягаря дефекту у дитини;
• чіткість поставлених завдань;
• чіткість організації процесу;
• час початку процесу;
• професійний і особовий досвід психолога. До суб'єктивних чинників можна віднести:
• установки дитини і батьків на психологічну корекцію;
• відношення їх до корекції і до психолога.
При оцінці ефективності психокоректувальних дій необхідно використовувати всілякі методи, залежно від поставлених завдань. Наприклад, при аналізі ефективності емоційних порушень у дітей доцільно використовувати звіти батьків про поведінку дітей до і після занять. При оцінці поведінкових і емоційних реакцій дитини доцільно поєднувати метод спостереження з проектними методами дослідження особи. При оцінці ефективності пізнавальних процесів у дітей можна використовувати функціональні проби, направлені на аналіз процесів діагностик, результати педагогічних спостережень. Оцінку ефективності психологічної корекції може провести і незалежна експертна комісія, що включає не лише психологів, а також лікарів, педагогів і соціальних працівників.
2.3 Організаційні аспекти психокорекцій них технологій
Ефективність психокоректувальних дій в значній мірі залежить від:
• форми проведення роботи;
• підбору і комплектації груп;
• тривалості і режиму занять.
Традиційно виділяють дві форми проведення занять - індивідуальну і групову. Вибір форми роботи залежить від особливостей психічного і фізичного розвитку поєднувати, від його віку і вираженості афектних проблем. У практиці часто використовується змішана, індивідуально-групова форма.
Індивідуальна вибирається в наступних випадках:
• якщо проблеми дитини або підлітка мають індивідуальний, а не міжособовий характер, наприклад, недорозвинення пізнавальних процесів у дітей з інтелектуальною недостатністю або затримкою психічного розвитку;
• якщо дитина або підліток відмовляється працювати в гурті по яких-небудь причинах, а саме: недостатній соціальний досвід, важкий фізичний дефект, негативне відношення батьків до групової взаємодії дитини;
• якщо у дитини або підлітка спостерігається виражені афектні проблеми: висока тривожність, необгрунтовані страхи, невпевненість в собі, агресивна поведінка і так далі.
Групова форма включає цілеспрямоване використання всієї сукупності взаємодій і взаємин між учасниками групи в коректувальних цілях. Групова психокорекція зфокусована на трьох складових самосвідомості:
• самопізнання (когнітивний блок) - усвідомлення дитиною і підлітком своїх інтелектуальних, особових і емоційних ресурсів;
• відношення до себе - формування у дитини і підлітка позитивного емоційного відношення до себе, переживання в групі і усвідомлення минулого емоційного досвіду, здобуття нових емоційних переживань в групі;
• саморегуляція (поведінковий блок) - подолання неадекватних форм поведінки, розвиток і закріплення нових форм поведінки.
Групова психокорекція більшою мірою акцентує увагу на міжособових проблемах дитини і підлітка, а індивідуальна - на внутрішньоособових проблемах.
При комплектації груп необхідно враховувати міру тягаря і клініко-психологічну структуру дефекту у дитини. Бажано, аби в групі були діти з різною мірою тягаря фізичного і психічного дефекту, але однієї нозологічної форми. Наприклад, в групу дітей з ДЦП доцільно відібрати дітей з різною мірою тягаря рухового дефекту, але з підлягаючим зберіганню інтелектом. Вік дітей не грає визначальної ролі при відборі в групу, особливо коли в корекції беруть участь діти в психічним недорозвиненням і ЗПР. У таких групах різниця у віці може варіювати від 2 до 5 років. У групах дітей з емоційними проблемами (дисгармонійний розвиток, диспропорційний розвиток і так далі) бажано, аби вік учасників групи був приблизно однаковий.
ПК процес може бути короткочасним (від 2 до 6 місяців) або довготривалим (від 1 року і довше). Тривалість занять залежить від завдань ПК, від психологічних особливостей членів групи і від віку учасників ПК. Для дітей з вираженими афектними і інтелектуальними порушеннями тривалість групових занять може бути від 40 до 70 хвилин при частоті 2 заняття в тиждень. При частоті 1 заняття в тиждень тривалість занять може бути збільшена до 90 хвилин.
Список використаних джерел
1. Абрамова Г.С Практическая психология. М., 2007.
2. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология: словарь-справочник. Минск, 2008
3. Лебединский М.С. Очерки психотерапии. М., 2001.
4. Осипова А.А. Общая психокоррекция. - М., 2002.