Смекни!
smekni.com

Основні форми пам'яті (стр. 5 из 6)

Якщо не ставити спеціальної мети запам'ятати або пригадати той або інший матеріал й останній запам'ятовується саме собою, без застосування спеціальних прийомів, без вольових зусиль, то ця пам'ять мимовільна.

Людина запам'ятовує цікаву книгу. Якщо ставлять спеціальну мету запам'ятати, застосовують спеціальні прийоми, роблять вольове зусилля, ця пам'ять довільна.

Мимовільна пам'ять у розвитку передує довільної. Життєвий досвід дитини будується в основному на довільній пам'яті й здобувається без спеціального наміру запам'ятати й без спеціальних зусиль. Людина користується в повсякденному житті короткочасною й довгостроковою пам'ятями.

По тривалості закріплення й збереження матеріалу - на короткочасну, довгострокову й оперативну пам'ять.

Короткочасна пам'ять характеризується відносно коротким часом зберігання інформації (до 30 с), що губиться в силу дії тимчасового фактора або через надходження нової інформації, і невеликою кількістю відтворених елементів.

Інформація попадає в короткочасну пам'ять із сенсорної або довгострокової пам'яті за умови, що індивід обертає на неї своя увага й використає стратегію повторення.

Індивід має безпосередній доступ до цієї інформації. За рахунок укрупнення одиниць інформації, що попадають у короткочасну пам'ять, сумарну кількість її елементів може бути збільшено. Зберігання інформації в ній здійснюється в модально-специфічній формі.

Фактори, які дозволяють виявити короткочасну пам'ять як особливий щабель переробки інформації: різний характер помилок пригадування з короткочасної й довгострокової пам'ятей. Тут інформація зберігається в акустичній, у довгостроковій, у семантичній формі; порушення переходу інформації з короткочасної пам'яті в довгострокову при поразці глибинних відділів мозку.

Сенсорна пам'ять - форма короткочасної пам'яті, що має великий обсяг інформації, що зберігається в ній. Час зберігання - не більше 2 с. Відображає фізичні характеристики стимулів. Має периферичний і модально-специфічний характер.

Іконічна пам'ять - форма сенсорної пам'яті, у якій сенсорна копія інформації, пред'явленої спостерігачеві зорово на дуже короткий час (до 100 мс), що має більшу ємність. Зміст іконічної пам'яті швидко вгасає в часі (близько 0,25 с). Тут відбувається робота із сенсорним кодом. Цей процес свідомо не контролюється; залежить від фізичних характеристик стимулу. Забезпечує переклад інформації в короткочасну пам'ять.

Ехоїчна пам'ять - блок когнітивної обробки інформації, у якому сенсорна копія інформації, пред'явленої спостерігачеві на слух на короткий час (близько 1 с). Забезпечує інтеграцію в образ послідовно вступник акустичної інформації. У силу ефекту модальності відрізняється від аналогічної їй іконічної пам'яті більшою тривалістю зберігання.

Буферна пам'ять - форма короткочасної пам'яті, у якій зберігання інформації забезпечується за рахунок циклічності процесу обробки інформації.

На відміну від довгострокової пам'яті, для якої характерно довге збереження матеріалу після багаторазового його повторення й відтворення, короткочасна пам'ять характеризується дуже коротким збереженням після однократного дуже нетривалого сприйняття й негайним відтворенням.

Центральну роль при короткочасному втриманні даних грають процеси внутрішнього називання й активного повторення матеріалу, що протікають звичайно у формі схованого проказування.

Виділяють два види повторення. У першому випадку воно з відносно механічний характер і не приводить до яких-небудь помітних перетворень матеріалу.

Цей вид повторення дозволяє втримувати інформацію на рівні короткочасної пам'яті, хоча недостатньо для її перекладу в довгострокову пам'ять. Довгострокове запам'ятовування стає можливим тільки при другому виді повторення, що супроводжується включенням утримуваного матеріалу в систему асоціативних зв'язків.

На відміну від довгострокової пам’яті, у короткочасній пам'яті може зберігатися лише дуже обмежена кількість інформації - не більше 7∓2 одиниць матеріалу.

Сучасні дослідження показують, що обмеження короткочасної пам'яті не є на перешкоді при запам'ятовуванні більших обсягів осмисленого перцептивного матеріалу.

Пам'ять довгострокова - підсистема пам'яті, що забезпечує довше втримання знань, а також збереження вмінь і навичок і характеризується величезним об'єктом зберігає інформації.

Основним механізмом уведення даних на згадку довгострокової і їхньої фіксації звичайно вважається повторення, що здійснюється на рівні короткочасної пам'яті. [9]

Однак чисто механічне повторення не приводить до стійкого довгострокового запам'ятовування. Крім того, повторення служить необхідною умовою фіксації даних у довгостроковій пам'яті лише у випадку вербальної або легко вербальної інформації. Вирішальне значення має осмислена інтерпретація нового матеріалу, установлення зв'язків між ним і тим, що вже відомо суб'єктові.

Довгострокова пам'ять - блок обробки інформації, який характеризується практично необмеженими часом зберігання й обсягом збереженої інформації. До цієї пам'яті немає прямого доступу, тому індивід повинен спеціально зчитувати інформацію, що вимагається.

Е. Тульвінг розробив диференційовану схему процесів довгострокової пам'яті.

До видів довгострокової пам'яті їм були віднесені: процедурна пам'ять, у якій зберігаються зв'язки між стимулами й реакціями (рефлекси, навички); семантична пам'ять, у якій зберігається систематизоване знання суб'єкта про символи, їхніх значеннях, про взаємини між ними, про правила маніпулювання цими символами; епізодична пам'ять, у якій зберігається інформація про цілісні події, що завжди мають автобіографічний характер, і про зв'язки між ними.

Передбачається, що знання в пам'яті організовані у формі скриптів. Скрипт - схема події, що містить у собі ряд окремих епізодів.

Також їм був описаний принцип специфічного кодування, що полягає в тому, що відтворення заученої інформації полегшується при орієнтуванні на ту ознаку, що використався в якості структури при її завчанні.

Її ефективність визначається за рахунок систематичного повторення семантично закодованої інформації, що приводить до встановлення асоціативних зв'язків між елементами, по яких окрема інформація може бути відновлена із усього інформаційного поля. Фактором, що перешкоджає відтворенню з довгострокової пам'яті, є інтерференція.

Крім того, виділяють в окремий вид пам'яті - оперативну пам'ять. Оперативною пам'яттю називають запам'ятовування якихось відомостей, даних на час, необхідний для виконання операції, окремого акту діяльності.

Наприклад, у процесі одержання результату втримувати в пам'яті дії необхідно до проміжної операції, які надалі можуть бути забуті. Остання обставина дуже важлива - використану інформацію, що втратила своє значення, пам'ятати нераціонально - адже операційна пам'ять повинна бути заповнена новою інформацією, необхідною для поточної діяльності.

Оперативна або робоча пам'ять є як би вхідним буфером короткочасної пам'яті. Основні показники оперативної пам'яті, це її обсяг, точність, швидкість запам'ятовування, тривалість збереження, рухливість і стійкість до впливу перешкод. Оперативна пам'ять має обмежений обсяг, що звичайно становить 7±2 структурні одиниці (будь-які об'єкти інформації).

Обсяг оперативної пам'яті може бути збільшений у випадку використання асоціативних зв'язків, укрупнення структурних одиниць, але не за рахунок збільшення їхньої кількості.

Інформація в оперативній пам'яті обробляється, у результаті чого виділяється значеннєва складова сенсорних стимулів, тобто відбувається семантичне кодування, що уможливлює довгострокове запам'ятовування інформації.

Продуктивність цієї значеннєвої обробки інформації залежить від стратегії запам'ятовування, правильної послідовності операцій і рівня уваги.

Подальший розвиток теорії робочої пам'яті представляє великий інтерес для когнітивної психології, тому що для людини вона є дуже важливою, обслуговуючи актуальні дії й операції. [10]

Якщо людина вирішує які-небудь завдання, або виконує арифметичні дії, то вона утримує в пам'яті проміжні результати доти, поки вони їй потрібні, потім вони просто зникають з її пам'яті. Через якийсь час вона і не згадає про ці проміжні результати, вони виявляються забутими. Всі ці процеси, зв'язані оперативною пам'яттю, досить складні й цікаві для вивчення.

РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ ФОРМИ ПАМ'ЯТІ І ЇХ ХАРАКТЕРИСТИ-КА

Пам'ять - когнітивний процес, що являє собою систему дізнавання, запам'ятовування, збереження, відновлення й забування придбаного досвіду.

У найбільш простій формі пам'ять реалізується як дізнавання раніше, що сприймалися предметів.

Дізнавання - упізнання, як уже відомого об'єкта, що находиться в центрі актуального сприйняття. Цей процес заснований на звіренні сприйманих ознак з відповідними слідами пам'яті, які виступають як еталони розпізнавальних ознак сприйманого предмета.

Виділяють: індивідуальне дізнавання предмета, як повторне відтворення саме даного предмета, родове дізнавання предмета, коли знову сприйманий предмет може бути віднесений до якогось класу предметів.

У більше складній формі з'являється як відтворення в представленні предметів, які не дані в цей час в актуальному відтворенні. Дізнавання й відтворення можуть бути довільними й мимовільними.

На основі цього факту будувалася теорія пам'яті А. Бергсона (1959-1941), французького философа-інтуітивиста, що виділяв два види пам'яті: пам'ять-звичка, або пам'ять тіла, основою якої служать фізіологічні мозкові процеси, і пам'ять-спогад, або пам'ять духу, не пов'язана з діяльністю мозку.