Виявили, що у 70% дітей з повних сімей переважає відношення до матери, в неповних – у 35%. Тільки у 5% дітей з повних сімей переважає відношення до батька, в неповних – відсутній, більш того, у 20% - повне ігнорування батька. Однакове відношенні до обох батьків в неповних сім'ях виражено в 45%, в повних – цей показник нижчий (25%).
По відношенню до батьківської чети в повних сім'ях домінує середня оцінка (60%), в неповних – середня і низька оцінки (по 35%) і в 20% - ігнорування.
Результати приведені в таблиці №5.
Таблиця №5. Особливості відношення дітей до батьків.
| № шкал | Назва шкал | Діти з повних сімей | Діти з неповних сімей | t – критерій Стьюдента |
| 1 | Відношення до матери | 13,0±0,52 | 11,7±0,64 | 1,59 |
| 2 | Відношення до батька | 8,2±0,38 | 6,0±0,73 | 2,74* |
| 3 | Відношення до матери і батька як до батьківської чети | 5,1±0,3 | 3,0±0,56 | 3,36** |
| 4 | Відношення до братів і сестер | 8,1±0,19 | 7,0±0,74 | 1,43 |
| 5 | Відношення до бабусі і дідуся | 3,8±0,45 | 3,7±0,56 | 0,14 |
| 6 | Відношення до друга | 6,7±0,54 | 5,9±0,54 | 0,99 |
| 7 | Відношення до вчителя (авторитетному дорослому) | 4,7±0,18 | 4,3±0,47 | 0,80 |
| 8 | Допитливість | 8,3±0,27 | 6,5±0,38 | 3,83*** |
| 9 | Доминантность | 2,3±0,18 | 1,8±0,17 | 2,0* |
| 10 | Товариськість | 3,0±0,15 | 2,6±0,22 | 1,48 |
| 11 | Закритість, відгороджена | 2,4±0,34 | 3,9±0,58 | 2,16* |
| 12 | Соціальна адекватність поведінки | 7,3±0,43 | 7,1±0,44 | 0,4 |
Завдяки отриманим даним про відношення дітей до кожного члена сім'ї, можемо представити відношення дітей до всієї своєї сім'ї (Діаграма №1).
Відношення до матері у дітей з повних сімей вище на 6%, чим у їх однолітків з неповних сімей. Відмінні так само показники у відношенні до батька – різниця складає 11%.
Особливо велика відмінність між групами дітей у відношенні до матери і батька як батьківської чети – в повних сім'ях (51%) і в неповних сім'ях (30%). Деякі відмінності спостерігаються у дітей з повних і неповних сімей у відношенні до сиблингам – 41% і 35% відповідно. Однакове відношення до бабусь і дідусів в обох групах дітей – 25% і 24%.
Виявлені відмінності в ознаках, що характеризують саму дитину: допитливість, домінантність, товариськість.
Найбільші відмінності спостерігаються в групах дітей між ознаками допитливості (83% і 65%) і домінантності (57,5% і 40%) на користь дітей з повних сімей. На 10% діти з повних сімей більш товариські, ніж їх однокласники з неповних сімей.
Встановлені відмінності в показниках ознаки відношення до матери залежно від кількості дітей в сім'ї.
У повних сім'ях середній показник відношення до матери зменшується залежно від кількості дітей в сім'ї – з 13,7 до 11,3. У неповних сім'ях спостерігаються зміни цього показника: у сім'ях, де одна дитина відношення до матери вище (14,2), ніж в повних сім'ях з однією дитиною (13,7). У неповних сім'ях з 2 дітьми відношення до мами різко знижується до 10,4; потім значення матери збільшується в сім'ї, де 3-і дітей (13). Але в багатодітних сім'ях з 4 дітьми показник відношення до матери знову знижується до 10. Зменшення даного показника пояснюється тим, що крім відношення з матерью розвиваються і відносини з братами і сестрами, збільшується число контактів з тими, що оточують.
У обох групах дітей відношення до бабусі різне. Використовуючи отримані дані в результаті опиту і методики Рене Шахраюючи, можна стверджувати, що в неповних сім'ях бабуся живе з внуками в 50%, а в повних цей показник нижчий (35%), відповідно в 65% бабуся живе окремо. У зв'язку з цим виявлені відмінності за ознакою відношення до бабусі залежно від того, проживає вона спільно з дітьми або ж окремо.
У неповних сім'ях, де бабуся живе з внуками, відношення до неї вище (5,2), ніж в повних сім'ях (4,7) – в неповних сім'ях тісніше спілкування з бабусею. У випадку, якщо бабуся живе окремо в обох групах сімей спостерігається зниження показників: у повних сім'ях до 3,2; у неповних до 2,1.
2.3 Психокорекційна робота
Психодіагностична робота.
Цей напрям визначається орієнтацією психологічної служби на поглиблене психолого-педагогическое вивчення дитини па протязі всього періоду дошкільного і шкільного дитинства, виявлення індивідуальних особливостей, визначення причин порушень у вихованні і навчанні. Діагностична робота може проводитися з окремими дітьми і групами дітей.
У руслі психодіагностичного напряму працівники психологічної служби вирішують наступні конкретні завдання:
1. Проводять у разі потреби психологічне обстеження дитини з метою визначення ходу його психічного розвитку, відповідності розвитку віковим нормативам.
2. Проводять вивчення особливостей дітей, їх інтересів, здібностей і схильностей з метою забезпечення індивідуального підходу в процесі виховної роботи, допомоги в професійному і особовому самовизначенні.
3. Проводять діагностику спілкування дітей з дорослими і однолітками, виявляють психологічні причини порушень спілкування.
4. Спільно з фахівцями відповідного профілю здійснюють диференціальну діагностику різних відхилень в психічному розвитку:
а) для визначення порушень, що мають переважно медичну і дефектологічну природу
б) для визначення форм і причин явної асоціальної поведінки: бродяження, крадіжки, алкоголізму і токсикоманії, наркоманії, сексуальних порушень і ін.
Розвиваюча і психокоректувальна робота.
Даний напрям припускає активна дія психолога на процес формування особи і індивідуальності дитини. Його завдання визначаються орієнтацією психологічної служби на забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормативам, допомога педагогічним колективам в індивідуалізації навчання і виховання дітей, розвитку їх здібностей, схильностей, становлення особи. Особливе місце в даному напрямі займає робота по подоланню відхилень в розвитку, порушень в ученні і поведінці дітей.
Плани і програми розвиваючої і психокоректувальної роботи розробляються з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дитини, визначених в ході психодіагностики, і носять строго індивідуальний, конкретний характер.
В ході психокоректувальної роботи:
1. Психолог розробляє і здійснює програми, направлені на розвиток як окремих сторін психічного розвитку, так і особи в цілому, з урахуванням завдань розвитку дитини на кожному віковому етапі.
2. Психолог розробляє і здійснює програми корекції, направлені на усунення відхилень в психічному розвитку дитини.
3. Програми розвиваючої і психокоректувальної роботи включають психологічну і педагогічну частини. Психологічна частина планується і здійснюється психологом. Педагогічна частина розробляється психологом спільно з вчителем, вихователем, майстром, батьками і виконується останніми за допомогою психолога. До окремих форм роботи можуть бути привернуті старші діти, представники громадськості і ін.
4. Розвиваюча і психокоректувальна робота може проводитися:
в процесі спеціальної роботи психолога з окремими дітьми;
в процесі спеціальної роботи психолога з групами дітей;
у руслі виховних заходів;
у формах, що мають на увазі участь батьків і інших родичів дитини.
Психолого-педагогическая корекція здійснюється тільки в тих випадках, коли відхилення і порушення не є наслідком органічної поразки центральної нервової системи або психічного захворювання, а також не вимагають застосування строгіших мерів адміністративно-виховного характеру, що встановлюється в ході диференціальної діагностики. У випадках, коли виявлені відхилення мають переважно патопсихологічну, дефектологічну природу або носять характер відкритих правопорушень і тим самим виходять за межі компетенції психолога, він може бути привернутий фахівцями, у відповідних областях лише як експерт або консультант.
Консультативна робота.
У руслі консультативного напряму працівники психологічної служби вирішують наступні конкретні завдання:
1. Консультують адміністрацію учбово-виховної установи, вчителів, вихователів, батьків, майстрів по проблемах навчання і виховання дітей, педагогіки співпраці.
2. Проводять індивідуальне і групове консультування дітей по проблемах учення, розвитку, життєвого і професійного самовизначення, взаємин з дорослими і однолітками, самовиховання і тому подібне
3. Сприяють підвищенню психологічної культури педагогів, батьків, майстрів, представників громадськості шляхом проведення індивідуальних і групових консультацій, участю в педрадах, методобъединениях, загальношкільних і класних батьківських зборах, читанням лекцій і ін.
4. Виступають як експерти-консультанти при вирішенні питань про психічний стан, особливості психічного розвитку дитини по запитах народних судів, органів опіки і опікування і ін. з метою винесення відповідними інстанціями обгрунтованих ухвал, пов'язаних з визначенням можливих змін в долі дитини (напрям до спеціальних учбово-виховних установ, позбавлення батьківських прав, усиновлення і тому подібне).
5. Як консультанти беруть участь в плануванні учбово-виховних заходів на підставі психологічних особливостей дітей як вікових, так і обумовлених умовами виховання в конкретній дитячій установі, по питаннях організації самоврядування.
Висновки
Враховуючи всі отримані дані, можна підвести підсумки:
1) для дітей з неповних сімей характерні низька самооцінка, високий ступінь імпульсної, закритість, відчуття звіюй сім'ї недостатньою, збитковою, в деякій мірі виявляється агресія по відношенню до тих, що оточують;