Сім’я вирішальним чином визначає умови життя дитини в період, що передує підлітковому, з одного боку, попереджаючи багато шкідливих наслідків, а з іншого - будучи найбільш багатим джерелом його вражень і переживань. Криза в родині приводить до спотворення ідеалів підлітка, це в свою чергу спочатку провокує зміну поведінки, а потім морального обличчя і життєвих установок. Вихователем розчарованого у дорослих підлітка стає вулиця, де є коло таких же підлітків. Запеклість, упертість і аморальний лідер, за відсутності прихильності до сім’ї, ведуть до скоєння злочинних дій, хоча основою створення своєї групи є потреба бути зрозумілим, прийнятим і підвищити свою самооцінку. У результаті руйнуються навчальні та трудові досягнення, що породжує нові конфлікти і невдачі, які підривають самоповагу і впевненість у собі, тому при вивченні психологічних детермінант конфліктної поведінки підлітка потрібно відокремлювати прояви вікових особливостей від випадків власне девіантної поведінки [19, 21].
На закінчення слід сказати, що науковий аналіз явищ і подій, які набувають характеру конфлікту, стає актуальним. Особливий резонанс проблема підліткової конфліктності набула останнім часом. Це підтверджує інформація, наведена в ЗМІ, і збільшення кількості соціальних запитів на роботу психолога з важкими підлітками. Знання факторів підліткової конфліктності необхідно для розвитку в підлітків навичок адекватної самооцінки, формування умінь аналізувати ситуацію міжособистісної взаємодії;для корекції власної поведінки у відносинах з людьми і, таким чином, для перетворення конфліктності в конфліктоустойчівость за допомогою активних методів навчання.
1.2 Агресивний компонент в конфліктній поведінці особистості підлітка
На думку дослідників, значний вплив на формування особистості протягом життя мають мікросоціальні умови. При цьому, яквідзначають В.Н.Мясищева [23], В.Л.Васильєв, Л.М.Зюбін [13],саме середовище відіграє провідну роль у детермінації девіантноїповедінки підлітків, опосередковуючи вплив біологічних особливостей. Особистість не пов’язана безпосередньо з широким соціальним середовищем, вона взаємодіє з нею через близькемікросередовище (первинну групу). Мікросередовище підлітка складають батьки, однолітки, дорослі люди.
На думку Л.І.Божович, степінь психологічного благополуччядитини і гострота явищ підліткової кризи залежать від особливостейвзаємостосунків з іншими людьми, насамперед, з дорослими, від того,наскільки в спілкуванні з ними задовольняються потреби зайнятинову, "дорослу" життєву позицію і подолати зовнішні і внутрішніперепони, які заважають підлітку досягти бажаного і, насамперед,ним самим обраного зразка [6, 37].
Думка про несправедливість оточуючих викликає у підлітка почуття образи, він починає вважати себе незаслужено постраждалим, виявляти агресивність щодо тих, хто низько оцінює йогодіяльність.
На наш погляд, причиною агресивної поведінки може бутинезадоволеність різних потреб підлітка. Підліток потрапляє вситуацію сильної депривації психічно і соціально важливих потреб,коли оцінка вірогідності їх задоволення падає, виникає стан досади,образи, розчарування, злості, що і позначається узагальненимпоняттям "фрустрація". Відповіддю підлітка на стан фрустрації єагресія. Існують інші зовнішні вияви фрустрації: прагнення втективід важкої ситуації, тобто від джерела фрустрації; апатія, якавиявляється в регресії поведінки. Очевидно, що ці поведінкові виявине сприяють формуванню позитивних стосунків між підлітками іоточуючими. Між ними розвиваються стійкі негативні стосунки.
О.О. Бодальов, Л.І. Криволап відзначають ускладнення сфери спілкування підлітка з дорослими, насамперед, з учителями, кожен з яких відзначається особливим стилем спілкування з учнями, манерою викладання, характером вимог, особистісними особливостями. Дослідники встановили, що "...існує досить стійка залежність між манерою поведінки, яку дозволяє собі педагог у спілкуванні з учнями, і характером переживань, які при цьому в учнів підлітків виникають... Вихователі, що різняться стилемспілкування з учнями, по різному впливають на формуванняхарактерологічних якостей підлітка" [5, 186].
Тому, ігнорування педагогом особливостей самосвідомості підлітка призводить до розвитку деформованих, негативних стосунків з педагогами, девіантної поведінки, що врешті решт відбивається на загальній незадоволеності дитини стосунками з дорослими. При цьому варто зазначити, що підліток прагне нестільки протистояти дорослим, скільки стати рівним йому. Вінпотребує уваги, розуміння дорослих. Вчителі і батьки часто неприймають нову позицію дитини. У результаті між дорослими іпідлітками зростає психологічний бар’єр, у прагненні здолати якийбагато підлітків використовує агресивні форми поведінки.
Отже, аналіз психолого педагогічної літератури, що розкриває специфіку стосунків підлітків з оточуючими, дозволяє розглядати порушення стосунків підлітків з учителями, які виявляються в апатії, неприйнятті, що є наслідком неправильного педагогічного керівництва і заподіюють шкоду особистісному розвитку учнів, як причину відхильної поведінки підлітка.
Вивчення позиції дорослих вихователів передбачає виявлення специфіки сімейних стосунків, які закладають зародки агресивної поведінки і виявляються у підлітковому віці в більш чи менш яскраво вираженій формі.
На думку Д.І.Фельдштейна, дитина одержує початкові знання про моделі агресивної поведінки в сім’ї. Так, підтвердженням цьому є висловлювання відносно особливостей ідентифікації дитини з батьками, що в подальшому оперує ним як деяким моральним ідеалом, або орієнтир розвитку особистості підлітка. Дитина часто ідентифікує себе з батьком або матір’ю [24]. За даними досліджень А.П.Купріної, Д.І.Фельдштейна умови сімейного виховання підлітків з агресивною поведінкою характеризувалися напруженістю психологічного клімату, частими конфліктами між матір’ю та батьком, в які нерідко включалися й інші члени сім’ї, неуважністю батьків до дітей. Численні батьки дотримувалися авторитарнихметодів у вихованні (гіперпротекції), застосовували фізичніпокарання. Інші батьки надавали багато свободи, не вмішуючись ужиття дітей і водночас не надавали достатньої підтримки, допомоги,часто були байдужі до їх проблем. Така взаємодія, як правило,сприяла формуванню у підлітків зневажливого ставлення до батьків,викликала почуття злості, образи, відсутність поваги. Думка батьківне є значущою для підлітків. Вони не могли мати значного впливу наїхню поведінку [20; 24].
Негативна обстановка в сім’ї була причиною того, що підготовкадо школи в більшості випадків не проводилася або носилаформальний характер і викликала неприязнь і опір. Підлітки загресивною поведінкою відзначалися неуважністю, імпульсивністю,вступали в конфлікти з учителями. Конфлікти виникали з приводувиконання навчальних завдань, успішності, порушення правилповедінки у школі, частіше на уроках. І як наслідок цих конфліктіввиникає конфлікт у сфері емоційно особистісних стосунків учнів івчителів, у сфері їх спілкування в ході педагогічної діяльності.
Зміни, що відбувалися у стосунках підлітків з батьками,знаходять відображення у віковій динаміці мотивів і змісту їхспілкування. Однак, як відомо, численні батьки не враховуютьвікових змін в особистості підлітка, вважаючи, що він – дитина іповинен слухатися батьків. Незадоволеність у спілкуванні збатьками, особливо батьком (за даними А.П.Купріної), призводитьдо розвитку протестного характеру поведінки [20, 72].
Г.М.Пікалова пояснює ускладнення, які виявляються устосунках підлітків і дорослих, протиріччями, що виникають міжпотребою пізнати самого себе і недостатнім вмінням правильноаналізувати свої особисті вияви, між рівнем домагань підлітка і йогореальним положенням у колективі, між ставленням до самого себе іставленням до нього товаришів, однолітків, дорослих. Ці ускладнення, зазвичай, виявляються у формі конфліктів, у розриві cтосунків [7, 42].
Розгляд теоретичних та експериментальних досліджень зпроблеми відносин підлітків з агресивною поведінкою із батьками,дозволяє зробити висновок про зумовленість агресивної поведінкипідлітків сімейними стосунками.
Отже, викривлене уявлення підлітка про ставлення оточуючихдо нього, закріплюючись, стають своєрідною позицією підлітка, щовизначає весь його подальший розвиток. Реагуючи агресивнимивчинками, підліток знаходить причину своїх невдач не у власнихнедоліках, а в несправедливості, недоброзичливості оточуючихлюдей. Порушення стосунків підлітка полягає в його позиції "Япоганий – всі погані", "Я хороший – всі погані", в його рухові протиі від людей.
На підставі вищевикладеного дослідження можна говорити пронеузгодженість ідеального і реального ставлень підлітків загресивною поведінкою, що призводить до неадекватності ставлення підлітка до себе, до інших, до результатів власної діяльності. Все цевикликає у підлітка негативний стан – досаду, образу, злість,обурення, гнів, лють, з виявом яких і починається формуваннямотиву агресивної поведінки. Переживання цих станів призводитьдо виникнення потреби (бажання) підлітка усунути психічнунапругу, розрядити її. Ця потреба веде до формування покиабстрактної мети: що треба зробити, щоб задовольнити бажанняпокарати того, хто образив. Виникнення наміру покарати,помститися веде до пошуку конкретного шляху і засобу досягненнянаміченої абстрактної мети. Підлітки розглядають конкретніагресивні дії, вибір яких залежить від оцінки ситуації та їхможливостей, ставлення до джерела конфлікту, установки нарозв’язання конфліктів. Пропустивши всі ці дії через "внутрішнійфільтр", підлітки переходять до формування мотиву агресивноїповедінки: формування наміру здійснити конкретну агресивну діющодо того чи іншого об’єкта, не обов’язково щодо образника. На ційстадії здійснюється вибір конкретної агресивної дії, приймаєтьсярішення. Прийняття рішення приводить до виникнення спонуканнядосягти мети. На цьому процес формування мотиву агресивноїповедінки закінчується. Його підсумком є утворення складногопсихологічного комплексу, до якого належать потреба (бажання) підлітка відреагувати на конфліктну ситуацію (наприклад, на агресіюіншої особи), спосіб і засіб цього реагування, і обґрунтування, чомуобрані саме вони. Отже, у підлітків з’являється підстава дляагресивної поведінки, яка пояснює, чому вони прийшли до розуміннянеобхідності такої поведінки (що спонукало), що вони хочуть досягти(яка мета), яким чином і, можливо, заради кого.