Кажуть, що старі люди чинять опір усьому новому (неофобія), оскільки вже не здатні сприймати нову інформацію. Це не відповідає дійсності. Механічно залучувані відомості люди старшого покоління запам'ятовують гірше, зате логічно побудований матеріал засвоюють легко – іноді навіть швидше, ніж молоді. Отже, освіченість не лімітується віком, а залежить від тренування інтелектуальних здібностей протягом усього життя. Той, хто перестав вчитися і займатися самоосвітою в 25 років, уже інтелектуально постарівся. Той, хто постійно вчиться, психічно й інтелектуально є молодим до глибокої старості.
Розумова праця дуже енергомістка. Тому літні люди не усвідомлюють, що перебуваючи під психічним навантаженням, вони швидше втомлюються і потребують частішого і довшого відпочинку. Для літніх людей треба створити режим праці і відпочинку, який відповідав би їхньому функціональному стану.
Теорії старіння. Поки що не існує єдиної теорії старіння. Вважається, що первинна основа старіння і тривалості життя генетична. За генетичною теорією, старіння і старість є останнім етапом, який завершується смертю. Ця теорія передбачає, що кожний індивід має задану тривалість життя, тобто ніби носить у собі «годинниковий механізм».
Мутаційна теорія вважає старіння наслідком перетворень усередині клітин. Мутації в клітинах відбуваються протягом усього життя, їх кількість безмежно велика. Підраховано, що за життя в хромосомах відбувається більше 100 мутацій, які мають вплив на життєво важливі внутрішньоклітинні системи. Згідно з цією теорією існує три різновиди мутацій, причому результат одного різновиду вважається старінням. Мутаційні зміни, пов'язані з процесом старіння, практично не підлягають корекції: їх можна вважати однією з можливих причин старіння на молекулярному рівні.
За автоімунною теорією старіння автоантитіла, тобто антитіла білків власного організму, можуть впливати на процес старіння клітин і навіть є причиною їх загибелі. Відомо, що існує зв'язок між утворенням антитіл і віком: формування антитіл з часом зменшується. Вірусні інфекції, які були протягом життя, можуть знижувати імунні функції клітин і зменшувати утворення захисних антитіл і тому відіграють важливу роль у процесі старіння.
Прихильники теорії виснаження вважають, що окремі органи й організм як єдине ціле постійно виснажуються (зношуються).
Теорія відпрацьованих к л іти н передбачає накопичення в клітинах відпрацьованих речовин, які заважають нормальному функціонуванню організму.
Однак спеціалісти ще не досягли згоди ні в тому, що визначає поняття «старіння» і «старість», ні в тому, що власне є першопричиною старіння. Відомо лише те, що старіння – це комплекс змін в організмі людини протягом життя, найбільш помітних якраз у похилому віці.
жінка психофізіологічний підліток старіючий