3. Не підвищуйте голос, говоріть так, як завжди. Підвищуючи голос, ви витрачаєте більше повітря.
4. Вдихати повітря потрібно і носом, і ротом.
5. Тримайте груди рівно, трохи випнувши їх уперед – це поліпшує дихання.
6. Говоріть, будучи у хорошій фізичній і психічній формі. Нервова система не повинна витримувати надмірного навантаження.
Конструювання речень
1. Чергуйте довгі речення з короткими. Довгі речення складно сприймати і розуміти. Накопичення простих речень одне за іншим робить говоріння монотонним.
2. Не використовуйте занадто часто особових займенників замість особистих імен. Це може призвести до їх неправильного тлумачення.
3. Основна думка повинна завжди висловлюватися головним реченням, а не підрядним.
4. Речення, у якому кілька іменників стоять поруч, сприймати важко.
5. Якщо ви хочете розповісти щось нове, дайте слухачам час для розуміння, про що ви говорите. Для цього наведіть приклади або перефразуйте сказане.
6. Намагайтеся опускати несуттєві подробиці, швидко і послідовно просуваючись до розв'язки.
7. Будуйте висловлювання від простого до складного, від відомого до невідомого.
Як підтримувати увагу слухачів
1. Поставте себе на місце слухачів. Утримати увагу слухачів вдається, коли висловлюєш цікаві для них думки. Для підтвердження положень своєї промови використовуйте статистичні дані, цитати, анекдоти тощо.
2. Ваша поведінка має свідчити про те, що ви раді нагоді виступити й не збираєтеся говорити довго і нудно. Дивіться людям у вічі.
3. Дуже ефектною є вчасно зроблена пауза. Користуйтеся паузами як розділовими знаками. Рамка тиші навколо речення виділить його серед промови. Стратегічно розумно розташовані паузи змусять слухачів бути уважними, чекати вашого наступного висловлювання.
4. Аудиторія має «швидкість слуху» від 130 до 170 слів на хвилину. Тому, щоб вас слухали, не говоріть надто швидко чи надто повільно. Навчіться зводити складні речення до простих, але чітких висловів.
5. Майже всі говорять «е-е-е» («ну, значить»). І говорять тоді, коли сумніваються чи не знають, що говорити, використовуючи цей звук як маленьку хитрість, яка допомагає дати лад думкам. Краще замість «е-е-е» промовчати.
6. Жартуйте вдало. Не ігноруйте емоції.
Керування увагою слухачів
1. Увагу слухачів можна утримати розповіддю про щось нове і цікаве.
2. Виступаючи перед великою кількістю слухачів, інтереси яких не збігаються, намагайтеся говорити на загальні теми.
3. Щось нове, мало відоме широкому колу людей, може привернути увагу слухачів.
4. Увага слухачів підвищується, якщо в товаристві починається дискусія навколо якоїсь проблеми.
5. Красивий стиль висловлювання разом з відповідними прикладами також привертає увагу.
6. Багато залежить від людини, що переконує: чи зуміє вона справити на слухачів приємне враження своїм зовнішнім виглядом, поведінкою або манерами, встановити з ними контакт.
7. Переконуйте аргументами, правильно упорядкувавши і сформулювавши їх.
8. Якщо оратор повний натхнення, то він обов'язково викличе інтерес у слухачів.
9. Люди охоче погоджуються з тим, що повторює їхній приятель, але наперед відкидають те, про що говорить малосимпатична для них людина.
10. Переконувати легше під час дискусії, а не лекції.
11.Чим старша людина, тим важче переконати її в необхідності змінити погляди.
12.Люди намагаються відкидати інформацію, що не узгоджується з їхньою системою поглядів.
13.Під час будь-якої дискусії варто визначити головні проблеми і зосередити зусилля на їхньому вирішенні.
14. Питання, що не мають істотного значення для доведення певної тези, необхідно усунути.
15.Поступіться опонентові всім, у чому можна поступитись; не стверджуйте нічого, чого не можете довести.
16.Важко переконати інших у тому, у що ви не вірите самі.
Типи виступів
Тема виступу тісно пов'язана з його метою. Таким чином, лише з'ясувавши, з якою метою він говоритиме, оратор може обирати тему свого майбутнього виступу.
Мета виступу може бути така: проінформувати, розважити, надихнути, переконати, спонукати до певних дій або вчинків, Часом один виступ може підпорядковуватись поєднанню двох або й трьох завдань. Наприклад, у виступі з метою розважити слухачів рідко вдається обійтися без їхнього інформування. У виступі заради переконання часто наявне спонукання до чогось.
Залежно від мети виступу, визначають його тип.
Інформаційний виступ
У добу інформаційної революції такий тип виступу є найпоширенішим. Певною мірою до цього типу можна віднести і лекцію у ВНЗ, і пояснення вчителя, і відповідь школяра, і повідомлення тележурналіста. В основу такого виступу, як правило, покладено конкретне, точне й правдиве повідомлення слухачам фактів, явищ, подій.
заслуг, визначення суспільної та моральної цінності певних вчинків конкретних осіб. Сюди можна віднести виступи політичних діячів у переддень виборів. Матеріал, який використовується у таких виступах, дібрано та скомпоновано таким чином, щоб привернути увагу слухачів, підкреслити значення певних традицій чи звичаїв, увиразнити значимість певних осіб. Такі виступи можуть надихати на почуття вдячності, відданості, виконання обов'язку.
Виступ з метою переконати
Мета виступу – за допомогою логічних доказів довести або спростувати певну думку. Такий виступ – звернення і до розуму, і до почуттів. Суть справи викладають, оперуючи логічними міркуваннями, намагаючись вплинути на емоції та почуття аудиторії. Тема такого виступу зазвичай дискусійна. Мета оратора – досягти того, щоб слухачі погодилися з його думкою щодо спірного питання. Проте такий виступ ніколи не має на меті заклик до безпосередніх вчинків.
Оратор завжди ставить перед слухачами два питання: кому вірити та що робити. Тема такого виступу має бути винятково актуальною, проблема значною і такою, що піддається вирішенню. Успіх такого виступу найбільше залежить від добору переконливих аргументів.
Виступ з метою спонукати
Спонукання до певних дій може бути прямим (у такому випадку лунають недвозначні заклики) і опосередкованим (коли заклики приховано у підтексті сказаного). Заклики можуть носити політичний характер (стосуватися голосування за певного кандидата), економічний (подешевшання послуг міського транспорту чи організації безкоштовних сніданків у школі), стосуватися релігійного життя (заклики відвідувати богослужіння, ходити до сповіді, читати Біблію), благодійництва (організувати боротьбу проти розповсюдження СНІДу, туберкульозу, у зв'язку з проведенням кампаній на допомогу потерпілим від стихійних лих тощо). Успіх виступу залежить від забезпечення таких умов: сказане повинне знайти відгук у душах людей; слухачі мають бути спроможними до дій чи вчинків, до яких їх закликають.
Структура виступу
Вступ є необхідною частиною навіть найбільш стислих виступів. Він містить кілька речень, за допомогою яких оратор має привернути увагу слухачів, сформулювати й пояснити свій задум і взагалі – підготувати підґрунтя до сприйняття того, про що йтиметься у промові. Бажано, щоб оратор-початківець хоча б стисло відобразив ці моменти виступу в конспекті.
Підхід до теми:
— Чи відомо вам...
— Конкретна мета виступу: – Сьогодні ми з'ясуємо...
– Хотілося б навести кілька міркувань про...
Пояснення (мотивація):
– Все це має відношення до нашого щоденного життя, оскільки.
Стислий огляд основних пунктів вигляду: – Не можна не замислитись над тим, що...
— Відразу впадають в око такі моменти...
За умов обмеженого часу виступу можна скомбінувати два або три з названих моментів. З метою активізації уваги слухачів можна не повністю пояснити задум свого виступу. Головну думку промови розкривати у виступі недоцільно, якщо оратор знає, що слухачі сприймуть її неприязно. Якщо слухачі знають промовця або поінформовані про проблему виступу, вступ може бути коротким.
Слід завжди пам’ятати: якщо завершення має стосуватися суті порушеної у виступі проблеми, то вступ повинен стосуватися слухачів. Саме роблячи вступ до виступу, необхідно зацікавити слухачів, завоювати їхні симпатії. Оратор не має права говорити аудиторії, що він не мав можливості підготуватися як слід, що він має не досить досвіду тощо. Слухачі не хочуть спілкуватися з маленькою і слабкою людиною, яка неспроможна приховати свого страху. Слухати люблять людину компетентну та впевнену в собі.
Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим і надто довгим. Ще оратори Давнього Риму рекомендували вже у вступі привернути увагу слухачів приємними для них речами. Чим краще знає оратор свою аудиторію, тим кращий початок він зробить.
Готуючи основну частину виступу (виклад), найкраще рухатись від простого до складнішого. Необхідно навчитися ставити себе на місце слухачів, яким буває важко збагнути зв'язки між окремими думками, подіями, фактами. Через те аудиторія починає слухати неуважно, відволікатися.
Окремі думки промовець може розвивати по різному: розповідати, описувати, пояснювати, доводити.
Скажімо, темою виступу є гра в шахи. Оратор може пояснити суть гри, витлумачивши її правила, може за допомогою дібраних ним аргументів довести, що шахи – найкраща гра, може докладно описати, як відбувся чемпіонат із шахів, або розповісти про останнє змагання чи нагородження переможців
Слід пам'ятати, що найцікавішою формою викладу є розповідь про певні події та їх учасників. Чому? Тому що найбільш цікавим для слухачів є те, що відбувається з живими людьми, те, що перебуває в русі, у розвитку, у динаміці.
Нерухоме й неживе цікавить слухачів менше. Тому описи предметів і навіть живих істот, зокрема, деталей їх вигляду, якщо вони не пов'язані з розвитком та з дією, слухачам, як правило, менш цікаві.