Дослідженим манекенницям (моделям рекламного агентства) з об'єктивним дефіцитом маси тіла властива виразна тенденція спотворення зображення образу тілесного . Це дозволяє віднести їх до "групи підвищеного ризику з виникнення порушень харчової поведінки".
Висока достовірність відмінностей виявляється у зображенні окремих частин обличчя, зокрема за показником "наявність рота", який частіше відсутній в малюнках манекенниць. Така увага до рота може говорити про особливе відношення до їжі і структури харчової поведінки. Можливо, обмежуючи себе у харчуванні, вони багато думають про їжу, зберігають до неї великий інтерес.
Звертає на себе увагу показник «зображення вух». Дівчата з булімією і ожирінням значно рідше малюють вуха, що можна трактувати як закритість від сприйняття зовнішнього світу, нетерпиме відношення до критики.
По переважанню показника "наявність вій" можна припускати, що манекенниці схильні підкреслювати свою жіночність і привабливість, що не властиве дівчатам з розлади харчової поведінки у вигляді булімії і ожиріння.
Руки, що символізують контакт людини з навколишнім світом і активність, переважають в малюнках манекенниць з недостатньою вагою.
Ноги - символ опори і стійкості - рідше представлені в малюнках дівчат з ожирінням, що можна трактувати як присутність відчуття нестійкості, відсутність опори у навколишньому світі.
4. Надцінні психологічні захоплення
Однією з найбільш поширених форм поведінки, що відхиляється, є надцінні психологічні захоплення.
Захопленням називають підвищений інтерес до чого-небудь з формуванням пристрасного емоційного ставлення.
При надцінному захопленні всі характеристики звичайного захоплення посилюються до гротеску, об'єкт захоплення або діяльність стають визначальним вектором поведінки людини, витісняючи на другий план або повністю блокуючи будь-яку іншу діяльність.
Класичним прикладом "гіперзахоплення" є стан закоханості, коли людина може бути повністю зосереджена на об'єкті емоційного переживання, втрачає контроль за часом, ігнорує будь-які інші сторони життєдіяльності.
Істотними ознаками надцінних психологічних захоплень вважаються:
· глибока і тривала зосередженість на об'єкті захоплення;
· упереджене, емоційно насичене відношення до об'єкту захоплення;
· втрата відчуття контролю за часом, що витрачається на захоплення;
· ігнорування будь-який іншої діяльності або захоплення.
Надцінні психологічні захоплення входять до складу аддиктивної і патохарактерологичічної девіантної поведінки, а також до девіантної поведінки на основі гіперздібностей.
Види надцінних психологічних захоплень
А. Активна пристрасна діяльність
Надцінні психологічні захоплення у вигляді активної і пристрасної діяльності можуть охоплювати не тільки професійну сферу. Людина може бути трудоголіком на терені хоббі. Наприклад, вона може формально ходити на основну роботу, сумлінно виконувати її, не отримуючи задоволення, і при цьому орієнтуватися на іншу діяльність (ремонт свого автомобіля, догляд за садом, рибальство, охота, колекціонування і так далі).
Захоплення якою-небудь діяльністю, що досягає крайнього ступеня вираженості з формуванням культу і створення ідолів з повним "розчиненням" індивідуальності, носить назву фанатизму. Частіше фанатичне відношення формується в таких сферах, як релігія (релігійний фанатизм), спорт (спортивний фанатизм) і музика (музичний фанатизм).
Загальною характеристикою фанатизму є вироблення людиною стереотипу підпорядкування власних інтересів і потягів інтересам конфесії, команди, музичного колективу, зосередження уваги і сил на підтримці ідола і надання активної допомоги, місіонерська діяльність.
В межах девіантної поведінки у вигляді фанатизму людина починає діяти за психологічними законами групи, вона не здатна критично ставитися до висловів кумира, ідола і усвідомлювати відхилення власної поведінки, яка може полягати у відриві від сім'ї, ігноруванні роботи.
Особливим різновидом надцінних психологічних захоплень є так звана "параноя здоров'я" - захопленість оздоровчими заходами.
При цьому людина в збиток іншим сферам життєдіяльності (роботі, сім'ї) починає активно займатися тим або іншим способом оздоровлення - бігом, особливою гімнастикою, дихальними вправами, "моржуванням", обливанням крижаною водою, промиванням ніздрів і порожнини рота солоною водою і ін.
Механізмом формування "параної здоров'я" є феномен "зрушення мотиву на мету", коли із засобу досягнення здоров'я оздоровчі заходи перетворюються на самоціль, в джерело єдиного або домінуючого способу отримання задоволень.
Б. Трудоголізм як надцінне захоплення
Використовуючи термінологію Н. Пезешкіана при надцінних захопленнях відбувається "втеча від реальності" в яку-небудь діяльність у збиток інший і у збиток гармонії особистості в цілому.
При "трудоголізмі" відбувається втеча від реальності в сферу діяльності і досягнень. Підвищеним інтересом і захопленням для людини стає її робота або інша діяльність, на терені якої вона намагається досягти досконалості.
Якщо у звичайної людини робота є способом підвищення власного престижу, авторитетності, матеріального благополуччя, задоволення потреби володарювати і домінувати, або вона розглядається як обов’язок, то у людини-трудоголіка робота стає самоціллю, а не способом досягнення чого-небудь. Вона отримує задоволення від самого процесу діяльності, а не від її результату, хоча результат також важливий для продовження даного виду роботи. Трудоголік зосереджений на діяльності, що цікавить його, практично постійно, він не здатний відвернутися від думок про роботу навіть на відпочинку або при навмисній зміні діяльності.
Основою для формування трудоголізму є
1) або особливості характеру, що сприяють фіксації уваги і діяльності на виконанні службових обов'язків через страх не справитися з ними, прославитися як нездібний і некваліфікований фахівець,
2) або аддиктивний відхід від реальності, яка сприймається як нецікава, неприваблива і нудна.
У першому випадку формування трудоголізму відбувається на основі психастенічних (ананкастних) або астенічних (залежних) рис вдачі.
Невпевненість в собі, власних здібностях, страх програти і не справитися з поставленими завданнями, утрудненість в міжособистих контактах, боязкість і скромність, невміння збудувати власну кар'єру, використовуючи особисті якості: шарм, товариськість або маніпулятивні здібності призводить до поступового вироблення гіперкомпенсаторної поведінки у сфері діяльності. Людина починає "переробляти", приділяти більше уваги роботі, чим товариші по службі, прагне до уникнення будь-яких несподіванок і намагається довести результати власної праці до досконалості. Поступово вироблений стиль стає рисою вдачі, і інтенсивна праця починає приносити задоволення.
У другому випадку механізм формування трудоголізму виявляється при аддиктивній поведінці.
Індивіда з аддиктивною поведінкою у вигляді трудоголізму обтяжує сірість і одноманітність життя, відсутність "великих потрясінь". Моделюючи складнощі на роботі в своїй діяльності і долаючи їх, така людина живе повноцінною, на її думку, життям, що кардинально відрізняється від реального життя.
Підвищений рівень працездатності, захопленість процесом діяльності, отримання від нього задоволення може бути «замінною» діяльністю. "Втеча в роботу" також може бути пов'язана з непристосованістю людини до буденного життя і побуту, неможливістю переживати задоволення і "маленькі життєві радощі".
В. Азартні ігри як надцінне психологічне захоплення
При надцінному захопленні азартними іграми людина схильна повністю присвячувати себе грі, виключаючи будь-яку іншу діяльність. Гра стає самоціллю, а не засобом досягнення матеріального благополуччя. Захопленість азартними іграми називається гемблінгом.
Людина, схильна йти від реальності у світ ігор, обирає даний вид поведінки у зв'язку з непристосованістю до дійсності і повсякденності, які перестає її задовольняти і радувати. Вона шукає у грі азарту і ризику, бурхливих позамежних емоцій, яких не знаходить у повсякденному житті. Азартні ігри не завжди пов'язані з грошовим ризиком або ризиком для життя. Азарт може бути пов'язаний з вигаданим ризиком про ідентифікацію себе з учасниками ігор, наприклад комп'ютерних. Ідеями фікс можуть ставати спортивні ігри, лотереї, розгадування кросвордів і ін.
Основою аддиктивної поведінки у вигляді гемблінга є феномен "бажання гострих відчуттів" і, як наслідок, високого ступеню ризику, гри "на межі фолу", коли за секунду можна втратити все, що маєш або придбати "весь світ". У подібний вид аддиктивної поведінки входять ігри у карти, рулетка, тоталізатор та ін.
Виділяються наступні ознаки, характерні для гемблінга, як різновиду аддиктивного типу девіантної поведінки (Ц.П.Короленко, Т.А.Донськіх):
1. Постійна замученість і збільшення часу, що проводиться в ситуації гри.
2. Зміна круга інтересів, витіснення колишніх мотивацій ігрової діяльності, постійні думки про гру, програвання в уяві ситуацій, пов'язаних з ігровими комбінаціями.
3. "Втрата контролю", що виражається в нездатності припинити гру як після великого виграшу, так і після постійних програшів.
4. Поява станів психологічного дискомфорту, дратівливості, неспокою (так званої "сухої абстиненції") через короткі проміжки часу після чергової участі в грі, що поєднується із не переборним бажанням приступити до гри ("ігровий драйв").
5. Збільшення частоти участі в грі і прагнення до все більш високого ризику.