Особистість засудженого – свідомий суб’єкт, наділений сукупністю біологічно обумовлених і соціально детермінованих властивостей, поведінка якого визначається анти суспільною спрямованістю, що виникає під впливом певних суспільно – політичних, економічних та соціокультурних умов.
Центральним запитанням проблеми особистості злочинця є співвідношення наслідуваних (біологічних) та набутих (соціальних) властивостей злочинної поведінки. Відповідь на ці запитання багато в чому базується на двох історичних напрямах вчення про природу правопорушень – про роль біологічного та соціального чинників. Представники одного з них абсолютизують значення вроджених якостей, інші – визначають детермінацію злочинної поведінки виключно за рахунок соціального. Як відомо, в структурі особистості не останню роль відіграють ціннісні орієнтації, які являються ідеальними критеріями оцінки, способами раціоналізації поведінки.
Виникнувши на стику загально психологічної теорії установки і філософської концепції цінностей, поняття ціннісних орієнтацій не отримало однозначного трактування серед психологів, соціологів і філософів. У вивченні питання ціннісних орієнтацій можна виділити особливості дослідження цінностей в рамках різних наук. Так для філософського дослідження характерні: глобальність, а також розгляд цінностей у різних контекстах: історичному, культурному. В той час як для соціального і особливо соціально-психологічного дослідження характерним можна назвати: прагнення суворо розвести поняття "цінність", "потреба", "мета", "норма", "ціннісні орієнтації" і т.п.; спроби класифікації цінностей по різних підставах (М. Рокіч, Ш. Шварц), виділення структури цінностей особистості.
У вітчизняній психології підтримується традиція розуміння особистості виходячи з онтологічних підстав її життєдіяльності: зовнішнє і внутрішнє, індивідуальне і суспільне розуміються в їх нерозривності і єдності (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Ф. Є. Василюк, Д. О. Леонтьєв і ін).
Принципове розділення цих смислових структур відбувається відповідно за двома рівнями смислової регуляції діяльності . Перший рівень складають особистісні сенси і смислова установка, а другий - внеситуативні, стійкі і узагальнені утворення, що безпосередньо впливають на діяльність.
Формування особистісної ціннісної структури індивіда виступає найважливішим фактором процесу соціалізації, за допомогою якого людина стає повноправним членом суспільства у всій повноті соціальних взаємин.
Система особистісних цінностей складається в процесі діяльнісного розпредмечування індивідами змісту суспільних цінностей, об'єктованих у творах матеріальної і духовної культури. Як правило, для особистісних цінностей характерна висока усвідомленість, вони відображаються у свідомості у формі ціннісних орієнтацій і служать важливим фактором соціальної регуляції взаємини людей і поведінки індивіда. В основі ціннісних орієнтацій лежать узагальнені ціннісні уявлення, в яких відображається соціальний та індивідуальний досвід людини, його різноманітні зв'язки з найбільш значимими сторонами дійсності.
Функції ціннісних орієнтації полягають у тому, що з одного боку вони забезпечують, цілісність особистості, пов'язуючи когнітивну і мотиваційну сфери, а з іншого боку ціннісні орієнтації здійснюють психічну регуляцію соціальної діяльності та поведінки суб'єкта в соціальному середовищі.
Будучи структурними компонентами вербального усвідомлення, ціннісні орієнтації функціонують як ідеальні критерії оцінки, як способи раціоналізації поведінки. Вони тісно пов'язані з мотиваційно-потребностно сферою людини. Характер зв'язку з цим двосторонній. З одного боку ціннісні орієнтації, формуються вже на базі сформованих потреб людини, з іншого - засвоєння тих чи інших цінностей соціального середовища може стати базисом для формування нових потреб.
Людина слідкує ціннісним орієнтаціям у своїй поведінці, якщо вони в цілому відповідають його реальним можливостям, він практично не слідкує їм, якщо вони виконують функцію змістовної компенсації відсутніх можливостей і реально установленої поведінки.
На ціннісні орієнтації осіб, які відбувають покарання у виправних установах, впливає характер вчиненого злочину, число судимостей, вид режиму і термін покарання. Ціннісні орієнтації засуджених відрізняються не тільки за ступенем інтенсивності та дієвості, але і за змістом, внутрішній структурі. Важливо з'ясувати те, яким цінностям засуджений віддає перевагу, що він вкладає в це поняття.
Отже, цінності, ставши продуктом життєдіяльності суспільства і соціальних груп, займають особливе місце в структурі особистості кожного конкретного суб'єкта. Виступаючи автономними по відношенню до потреб джерелами смислоутворення, вони "підключають" індивідуальну життєдіяльність до життєдіяльності соціуму.
Розділ 2. Експерементальне вивчення ціннісних орієнтацій засуджених
2.1 Методи дослідження ціннісних орієнтацій
Для проведення психологічного дослідження сотосовно ціннісних орієнтацій засуджених були використані такі методики: СЖО Леонтьєва, «Ціннісні орієнтації» М. Рокича, «Діагностика реальної структури ціннісних орієнтацій особистості» С. С. Бубнова.
Такий вибір методик можна аргументувати тим, що вони є легкими для сприйняття та розуміння, змістовними, але не об’ємними. Крім того вони всебічно діагностують проблему системи ціннісної орієнтації особистості, доволі легкі в опрацюванні.
Методика СЖО Леонтьєва найчастіше використовується для повного вивчення системи ціннісних орієнтацій особистості. Досліджуваним пропонуються пари протилежних тверджень. Їхнє завдання- вибрати одне з двох тверджень, яке, на їх думку, більше відповідає дійсності, і відзначити одну з цифр 1, 2, 3, в залежності від впевненості вибору.
Обробка результатів зводиться до підсумовування числових значень для всіх 20 шкал і перекладу сумарного балу в стандартні значення (процентилі). Висхідна послідовність градацій (від 1 до 7) чергується у випадковому порядку з низхідній (від 7 до 1), причому максимальний бал (7) завжди відповідає полюсу наявності мети в житті, а мінімальний бал (1)-полюса її відсутності.
У висхідну шкалу 1 2 3 4 5 6 7 переводяться пункти - 1, 3, 4, 8, 9, 11, 12, 16, 17.
У спадну шкалу 7 6 5 4 3 2 1 переводяться пункти - 2, 5, 6, 7, 10, 13, 14, 15, 18, 19, 20.
Загальний показник ОЖ - всі 20 пунктів.
Субшкала 1 (цілі) - 3, 4, 10, 16, 17, 18.
Субшкала 2 (процес) - 1, 2, 4, 5, 7, 9.
Субшкала З (результат) - 8, 9, 10, 12, 20.
Субшкала 4 (локус контролю - Я) - 1, 15, 16, 19.
Субшкала 5 (локус контролю - життя) - 7, 10, 11, 14, 18, 19.
1. Цілі в житті. Бали за цією шкалою характеризують наявність або відсутність в житті випробуваного цілей у майбутньому, які надають життю осмисленість, спрямованість і часову перспективу. Низькі бали за цією шкалою навіть при загальному високому рівні ОЖ будуть притаманні людині, яка живе сьогоднішнім або вчорашнім днем. Разом з тим високі бали за цією шкалою можуть характеризувати не тільки цілеспрямованої людини, але і прожектерів, плани якого не мають реальної опори в сьогоденні і не підкріплюються особистою відповідальністю за їх реалізацію. Ці два випадки нескладно розрізнити, з огляду на показники по інших шкалах СЖО.
2. Процес життя, або інтерес та емоційна насиченість життя. Зміст цієї шкали збігається з відомою теорією про те, що єдиний сенс життя полягає в тому, щоб жити. Цей показник говорить про те, сприймає чи випробуваний сам процес свого життя як цікавий, емоційно насичений і сповнений глуздом. Високі бали за цією шкалою і низькі за рештою будуть характеризувати гедоніста, що живе сьогоднішнім днем. Низькі бали за цією шкалою - ознака незадоволеності своїм життям в цьому; при цьому, проте, їй можуть надавати повноцінний сенс спогади про минуле або націленість у майбутнє.
3. Результативність життя, або задоволеність самореалізацією. Бали за цією шкалою відображають оцінку пройденого відрізку життя, відчуття того, наскільки продуктивна і осмислено була прожита її частина. Високі бали за цією шкалою і низькі за рештою будуть характеризувати людину, яка доживає своє життя, у якого все в минулому, але минуле здатне надати сенс залишку життя. Низькі бали - незадоволеність прожитого частиною життя.
4. Локус контролю-Я (Я - господар життя). Високі бали відповідають уявленню про себе як про сильної особистості, що володіє достатнім свободою вибору, щоб побудувати своє життя відповідно зі своїми цілями і уявленнями про його сенс. Низькі бали - невіра в свої сили контролювати події власного життя.
5. Локус контролю-життя, або керованість життя. При високих балах - переконання у тому, що людині дано контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх у життя. Низькі бали - фаталізм, переконаність у тому, що життя людини непідвладна свідомому контролю, що свобода вибору ілюзорна і безглуздо що-небудь загадувати на майбутнє.
Методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокича основана на прямому рангуванні списку цінностей. Саме ця обставина змушує сумніватися багатьох авторів в надійності методики, так як її результат сильно залежить від адекватності самооцінки досліджуваного. Саме тому, отримані дані за допомогою методики М. Рокича необхідно підкріпляти даними інших методик.
В ході проведення методики респонденту надається два списки цінностей (термінальні та інструментальні, по 18 цінностей у кожному списку). В поданих списках досліджуваний повинен присвоїти кожній цінності певний ранговий номер, що відповідає рівню значимості цінності на даному етапі життя. Після цієї процедури досліджуваному пропонуються наступні два списки цінностей, в яких необхідно прорангувати запропоновані цінності. На другому етапі проведення методики досліджуваний отримує дещо змінене завдання: йому необхідно присвоїти кожній цінності певний ранговий номер, що відповідає рівню значимості цінності, але вже через деякий час. У нашому випадку засудженим пропонувалося прорангувати цінності по значимості на даному етапі життя та після звільнення. Після того, як досліджуваний впорався із поставленим завданням експерементатор може задати декілька питань такого плану: