· стійкість сформованості мотивів спілкування з дорослими та однолітками;
· ініціативність спілкування;
· самостійність; активність взаємодії з оточуючими людьми;
· особистісне проникнення у зміст бесіди;
· емоційно-оціночне реагування;
· мовленнєве вміння (різноманіття в побудові мовленнєвих висловлювань у діалозі та монолозі, їх відповідність партнерському оточенню)[10].
Складовою частиною успішної комунікації є культура мовленнєвого спілкування, мовленнєва етика. У дошкільній педагогіці розроблено методи розвитку культури мовленнєвого спілкування:
· етичні бесіди,
· читання художньої літератури,
· ігри,
· доручення,
· створення проблемно-мовленнєвих ситуацій та ін.
Для забезпечення сприятливих умов для проявів природних задатків вихованців дошкільних закладів, формування особистості, здатної до оптимального розвитку й саморозвитку власного творчого потенціалу в процесі розвитку соціальної обдарованості дітей для педагога важливою є опора на такі принципи:
· системності й цілісності – передбачає, з одного боку, що освітня робота з обдарованими дітьми має відбуватися з урахуванням системної специфіки дитячої обдарованості і конкретного її виду, з іншого боку, даний принцип означає, що обдарованість дитини розвивається на фоні конкретної особистості;
· природовідповідності означає ставлення до дитини як до частини природи, що передбачає її освіту з урахуванням вікових та індивідуальних психологічних особливостей. Реалізація даного принципу полягає в урахуванні педагогом специфіки мотивації діяльності дошкільника, в прийнятті до уваги при розвитку дитячої обдарованості особливої чутливості дошкільників до емоційно-образного впливу;
· ампліфікація (збагачення) дитячої творчості, уяви на всіх етапах навчання та виховання дошкільників. Його важливість обумовлена тим, що творчість – найбільш змістовна форма психічної активності, яку спеціалісти розглядають як універсальну здібність, яка забезпечує успішне виконання різних видів діяльності;
· суб’єктивності – означає обов’язкову спрямованість педагогічної діяльності на виявлення, збереження та розвиток індивідуальності, стимулювання процесів саморозвитку та самовиховання; гармонійного поєднання розвитку дитини й саморозвитку зі створенням відповідних психолого-педагогічних та організаційних умов;
· культуровідповідності – передбачає опору в освіті обдарованих дітей на універсальні й національні культурні цінності, у виховному процесі – перш за все, на національні традиції, культуру народу;
· оптимальної педагогічної взаємодії, співпраця з батьками вихованців. Цей принцип проявляється у зацікавленості вихователя в розкритті своїх вихованців, у створенні сприятливих для цього умов.
Значущою характеристикою принципів особистісно-орієнтованої педагогіки є те, що вони не диктують і не вказують, а пропонують можливі варіанти дій, виступають орієнтирами при визначенні педагогом своєї творчої педагогічної діяльності. Що стосується стратегії навчання, то в роботі з дошкільниками з ознаками обдарованості застосовують прискорення, поглиблення, збагачення, проб лематизацію. В останні роки популярності набуває підхід з різними рівнями ” (ЛОС). Даною стратегією пропонується чотири рівня послуг, мета яких знайти відповідний освітній рівень будь-якої дитини й надати їй відповідну даному рівню допомогу.
Критеріями й показниками ефективності освітньо-виховного процесу виступають підвищення рівня не лише комунікативних здібностей вихованців, а й розвиток їх загальних здібностей; збільшення кількості дітей, які проявили здібності й ознаки комунікативної обдарованості, зростання інтересу дітей до творчості.
1.3 Поняття соціометричного статусу
Поняття "соціометричний статус" ввів Я. Морено, розуміючи під ним - положення людини в соціальній групі, а саму систему міжособистісних відносин виділяв з емоційних, ділових та інтелектуальних зв’язків членів цієї групи.
Статус - становище людини в системі внутрішніх відносин, що визначає ступінь його авторитету в очах решти учасників групи. На відміну від позиції, статус індивіда в групі - це реальна соціально - психологічна характеристика його положення в системі внутрішньо відносин, ступінь дійсної авторитетності для інших учасників.
Внутрішня установка людини в системі внутрішньо відносин - це особисте, суб’єктивне сприйняття їм свого власного статусу, то, як він оцінює своє реальне положення, свій авторитет, ступінь впливу на інших членів групи. Дійсний статус і його сприйняття людиною може збігатися або розходитися [9]
Кожен конкретний учасник групи оцінює інших і оцінюється ними. Згодом виникають переваги і встановлюється шаблон відігнаного. Різні комбінації міжособистісних ролей розвиваються з реакцій окремих особистостей один на одного. Вивчення показує, що шаблони домінування не обов’язково беруть порядок рангів, як в «порядку клювання» серед курчат. А домінує над Б, який домінує над В і Г, а В і Г домінують над А. Чим триваліший період контакту, тим виразніше оформляються такі шаблони. У кожному випадку виникає унікальна мережа взаємин.
Соціометричний статус характеризує індивідуальні властивості особистості в якості члена групи [16]. Це кількість виборів (уподобань) яке отримує кожен член групи за результатами соціометричного опитування. Позитивний соціометричний статус характеризує лідерські позиції члена групи [7].
Лідери - це люди або соціальні ролі, здатні надавати більше ніж інші вплив на колектив. Як правило вони займають центральне місце в структурі комунікаційної групи, і виявляти ними ініціативи більш ефективні, ніж ініціативи інших членів групи, тобто вони намічають план дій, направляють їх і керують членами своєї групи, які прямують за наміченим ними шляхи і виконують їх рекомендації. Їм належить найважливіша роль у виборі напрямку руху групи, в збереженні її традицій і звичаїв, і вони вселяють у інших членів групи впевненість у досягненні поставлених перед ними цілей.
Функціями лідерів є функція фахівця в конкретній області (експерта), тривало ініціюючого структуру відповідно стоїть перед нею завдання і функція фахівця в області міжособистісних відносин, що регулює психологічний мікроклімат у групі. Негативний Соціометричний статус характеризує дезорганизуючи тенденції в поведінці члена групи. Спеціальною методикою вимірювання соціометричного статусу є соціометрія [7].
У процесі вибору можуть виявлятися такі внутрішньо-освіти, як вінців (виникають всякий раз, коли існує обопільний вибір) і тріади (можуть виникати коли всі три людини подобаються один одному, коли один залучає двох інших, які не особливо подобаються один одному, або коли дві людини залежать від третього, який експлуатує їх). Морено говорить також про утвореннях, зірок, які складаються з природного лідера та його послідовників [16].
Значення статусу для людини велике, отже й важливість вивчення даного феномена переоцінити не можна. Неофіційні кодекси, що існують у багатьох закритих групах ефективні тому, що дії більшості людей спрямовані на збереження або підвищення свого особистого статусу в групі.
Люди дуже чутливі до думок тих, кого вони знають як індивідів, і, щоб зберегти їхню довіру, вони приносять значні жертви, іноді ризикуючи накликати на себе обурення офіційних осіб або навіть смерть (людина не має права зробити нічого такого, що не відповідало б персоніфікації , яку створили про нього інші, бо будь-яке порушення викличе зміна взаємовідносин).
Представлення кожної людини про самого себе підтримується переважно реакціями людей, яких він знає особисто. Кожне переживання людини якимось чином пов’язане з іншими людьми, і його Я-концепція чітко вплетена в цю тканину взаємин.
Питання про статус, який займає дитина в системі міжособистісних відносин, і фактори, що його визначають, досліджувався вітчизняними та зарубіжними психологами.
Так в роботі Walker (2004) описано дослідження поведінки дітей 4-5 років (близько 200 дітей) в залежності від їх соціометричного статусу.
У роботі Braza було показано, що в соціальних взаємовідносинах дітей найбільші відмінності виявляють два показники: лідерство і готовність слідувати за лідером , тобто бути відома. Непряме підтвердження ролі дорослого у встановленні Соціометричного статусу дитини було отримано в дослідженнях Krantz.
Виявилося, що соціометричний статус дитини-дошкільника позитивно корелює зі ступенем його участі в просоціальній діяльності. Просоціальна активність дітей дошкільного віку цілком організується і підтримується дорослим, тому дані Krantz свідчать на користь впливу оцінок дорослого на соціометричний статус дитини-дошкільника. Також виявилося, що дети, залучені до соціальної взаємодії, можуть передбачити свій соціометричний статус точніше дітей, не беруть участь у просоціальній діяльності.
Цікаві дані були отримані в дослідженні Sandstrom і Coie, в якому вивчалася зв’язок між соціометричним статусом і агресивністю.
З вітчизняних психологів питаннями статусу займалися Т. А. Репина, Я. Л. Коломінскій, В. В. Абраменкова.
РОЗДІЛ 2.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ НА СОЦІОМЕТРИЧНИЙ СТАТУС ДОШКІЛЬНИКА В ГРУПІ
Дослідження проблеми впливу комунікативних здібностей на соціометричний статус дитини в групі старшого дошкільного віку проводилось на базі ДНЗ № 29 „..” м. Хмельницького.
Вивчалась частина дітей старшої групи вищеназваного ДНЗ у складі 14 чоловік (Додаток А). Отже, дана курсова робота, а саме її ІІ розділ – експериментальна частина, будується на вивченні 14 дітей старшої групи ДНЗ № 29.
Дослідження носить в собі реальні факти діагностики даної групи дітей, воно проводилось за допомогою певних методів збору та аналізу фактів, передбачало створення штучної, експериментальної ситуації для їх виявлення.