83. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: підручник: у 2-х кн. Кн.1: Соціальна психологія особистості і спілкування / Л. Е. Орбан-Лембрик. – К. : Либідь, 2004. – 574 c.
84. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Підручник: у 2-х кн. Кн. 2: Соціальна психологія груп. Прикладна соціальна психологія / Л. Е. Орбан-Лембрик. – К. : Либідь, 2006. – 560 c.
85. Осипова А. А. Манипуляции в общении и их нейтрализация: умей сказать нет! / А. А. Осипова. – Ростов н/Д : Феникс, 2006. – 220 c.
86. Палеха Ю. І. Етика ділових відносин: навч. посібник / Ю. І. Палеха. – К. : Кондор, 2008.– 356 с.
87. Панок В. Основи практичної психології: підручник / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. – К. : Либідь, 2003. – 536 с.
88. Пашукова Т. І. Практикум із загальної психології / За ред. Т. І. Пашукової. – К. : Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 204 с.
89. Панкратов Ф. Г. Рекламная деятельность / Ф. Г. Панкратов. – М. : Маркетинг, 2001. – 364 c.
90. Педагогіка : хрестоматія / Уклад.: А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К. : Знання-Прес, 2006. – 700 с.
91. Педагогічний словник / За ред. М. Д. Ярмаченка. – К. : Педагогічна думка, 2001. – 516 с.
92. Первин Л. Психология личности: Теории и исследования / Л. Первин, О. Джон. – М. : Аспект Пресс, 2000. – 607 с.
93. Пиз А. Язык телодвижений: Как читать мысли других по их жестам / А. Пиз. – СПб. : Изд. дом “Рутенберг”, 2000. – 272 c.
94. Прикладная конфликтология: хрестоматия / Сост. К. В. Сельченок. – Минск : Харвест, 1999. – 624 c.
95. Психология: Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского. – М. : Политиздат, 1990. – 494 с.
96. Рибалка В. В. Психологія розвитку творчої особистості / В. В. Рибалка. – К. : ІЗМН, 1996. – 236 с.
97. Реан A. A. Социальная педагогическая психология / A. A. Реан, Я. Л. Коломинский. – СПб. : Питер, 1999. – 400 c.
98. Роджерс К. Клиентоцентрированная терапия / К. Роджерс. – М. : Ваклер, 1997. – 436 с.
99. Романов В. Я. Психология внимания / В. Я. Романов, В. А. Роменец, Ю. Б. Дормашев. – М. : Тривола, 1995. – 347 с.
100. Роменець В. А. Історія психології ХІХ-початку XX століття: навч. посібник / В. А. Роменець. – К. : Вища школа, 1995. – 614 с.
101. Роменець В. А. Психологія творчості: навч. посібник / В. А. Роменець. К. : Либідь, 2001. – 288 с.
102. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – СПб. : Питер, 2000. – 712 с.
103. Рундестам К. Групповая психотерапия / К. Рундестам. – СПб. : Питер, 1998. – 384 с.
104. Русинка І. І. Психологія : навч. посібник / І. І. Русинка – К. : Знання, 2007. – 367 с.
105. Сабуров А. С. Психология : курс лекций / А. С. Сабуров. – К. : Лекс, 1996. – 205 c.
106. Селье Г. Стресс без дистресса / Г. Селье. – М. : Прогресс, 1982. – 127 с.
107. Семенова А. В. Основи психології і педагогіки: навч. посібник / А. В. Семенова, Р. С. Гурін, Т. Ю. Осипова. – К. : Знання, 2006. – 319 с.
108. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления / Дж. Г. Скотт. – К. : Внешторгиздат, 1991. – 191 с.
109. Скрипченко О. В. Загальна психологія: підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук. – К. : Либідь, 2005. – 464 с.
110. Скрипченко О. Загальна психологія: навч. посібник / О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін. – К. : “А.П.Н.”, 1999. – 463 с.
111. Смит И. Современные системы психологи / И. Смит. – СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 384 с.
112. Степанов О. М. Основи психології і педагогіки: навч. посібник / О. М. Степанов, М. М. Фіцула. – К. : Академвидав, 2005. – 520 с.
113. Столяренко Л. Д. Основы психологии / Л. Д. Столяренко. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1997. – 721 с.
114. Столяренко А. М. Психология и педагогика: учеб. пособие / А. М. Столяренко. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 423 с.
115. Трухін І. О. Соціальна психологія спілкування: навч. посібник / І. О. Трухін. – К. : Центр навч. літератури, 2005. – 335 c.
116. Тульчинский Г. Л. Разум, воля, успех / Г. Л. Тульчинский. – СПб. : Изд-во ЛГУ, 1990. – 215 с.
117. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. 376 c.
118. Фіцула М. М. Педагогіка: навч. посібник / М. М. Фіцула. – Тернопіль : Навчальна книга, 1997. – 192 с.
119. Фрейд З. Толкование сновидений / З. Фрейд. – К. : Здоров’я, 1991. – 384 с.
120. Фромм Э. Душа человека / Э. Фромм. – М. : Республика, 1992. – 402 с.
121. Холодная М. А. Психология интеллекта: парадоксы исследования / М. А. Холодная. – М. : Томск, Барс, 1997. – 392 c.
122. Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія: навч. посібник / Т. Ф. Цигульська. – К. : Наукова думка, 2000. – 192 с.
123. Цимбалюк І. М. Психологія / І. М. Цимбалюк. – К. : Професіонал, 2004. 214 с.
124. Цимбалюк І. М. Психологія спілкування: навч. посібник / І. М. Цимбалюк.– К. : ВД Професіонал, 2004. – 304 c.
125. Цюрупа М. В. Основи конфліктології та теорії переговорів: навч. посібник / М. В. Цюрупа. – К. : Кондор, 2004. – 182 c.
126. Шостром Э. Анти-Карнеги / Э. Шостром. – Минск : Попурри, 1996. – 398 c.
127. Шихи Г. Возрастные кризисы. Ступени личностного роста / Г. Шихи. – СПб. : “Ювента”, 1999. – 434 с.
128. Шульц Д. История современной психологии / Д. Шульц, С. Шульц. – СПб. : Евразия, 1998. – 528 с.
129. Юнг К. Г Психологические типы / К. Г. Юнг. – М. : ООО “Попурри”, 1998. – 656 с.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
А
Абстрактне мислення (abstract thinking) – один із різновидів людського мислення. Сутність А. м. полягає у виробленні понять, суджень, умовиводів і здатності оперувати ними. Абстрактне (понятійне) мислення виростає на ґрунті узагальнення даних емпіричного пізнання.
Авторитарний (директивний, вольовий) стиль керівництва (authoritative style of management) – базується на жорсткому способі управління, недопущенні ініціативи, тотальному контролі.
Авторитет (authority) – загальновизнаний вплив окремої людини або колективу, організації у різних сферах суспільного життя, що ґрунтується на знаннях, високих моральних якостях, досвіді.
Агресивність (aggression) (від. фр. agressif – визивний, войовничий) – емоційний стан і риса характеру людини, що супроводжується імпульсивною активністю поведінки, афективними переживаннями – гнівом, злістю, ненавистю, ворожістю, прагненням заподіяти іншому травму (фізично або морально). В агресивному стані особа може повністю втрачати самоконтроль. Агресивність може бути спрямована і на себе.
Аналіз (analysis) – мисленнєва операція, сутність якої полягає в уявному здійсненні поділу цілого на частини, елементи, у виділенні окремих його ознак.
Аналізатори (analyzers) – це нервовий апарат, який здійснює функцію аналізу і синтезу подразників, що зумовлено впливом внутрішнього та зовнішнього середовищ на людину.
Асертивність (assertion) – визначається як “неконфліктна поведінка”, “уміння вирішувати конфлікти”, поведінка людини (включаючи конфліктні ситуації) на основі таких якостей: 1) повага до себе, почуття власної гідності, чесність, протидія маніпуляції; 2) повага до інших, дружелюбність, визнання права інших на власну точку зору, позицію; невикористання стосовно інших маніпулятивних технологій; 3) використання при вирішенні конфліктних ситуацій принципу співробітництва.
Асоціація (association) – соціальна група, в якій відсутня об’єднуюча їх спільна діяльність, організація та управління і в якій взаємовідносини опосередковуються особисто значимими цілями спілкування.
Афект (affect) – короткочасне, бурхливе переживання людини (гнів, лють, жах, відчай, раптова радість), що виникає, як правило, у відповідь на сильний подразник. У стані А. знижується здатність людини осмислювати значення своїх дій і керувати ними.
Б
Безумовний рефлекс (unconditional reflex) – відносно постійні успадковано закріплені реакції організму на певні впливи зовнішнього середовища, що відбуваються за допомогою нервової системи.
Біхевіоризм (behaviourism) (з англ. behaviour – поведінка) – напрям в американській психології ХХ ст., який зводить психіку до різних форм поведінки як сукупності реакцій організму на стимули зовнішнього середовища. Тому особистість в цій теорії – це сукупність реакцій поведінки, які притаманні даній людині, це організована і відносно стійка система навиків. Формула “стимул – реакція” (S – R) провідна в біхевіоризмі.
В
Витіснення (oust) – механізм психологічного захисту особистості у психоаналітичній теорії; процес, у результаті якого неприйнятні для особи думки, спогади, переживання, потяги витісняються із свідомості у сферу несвідомого.
Виховання (education)– організований педагогічний процес, у ході якого здійснюється цілеспрямований вплив на людину із метою розвитку її духовності, формування певних якостей.
Виховна система (education system) – сукупність цілей, завдань, змісту, форм та методів, поєднаних з метою розвитку особистості, групи, колективу.
Виховне навчання (training education) – дидактичний принцип, за допомогою якого досягається органічний зв’язок між набуванням знань, умінь, навичок, засвоєнням досвіду творчої діяльності та формуванням емоційно-ціннісного ставлення до світу, один до одного, до засвоюваного навчального матеріалу.
Відчуття (feeling, sensation) – психічний процес, що полягає у відображенні мозком окремих властивостей та якостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні органи чуттів.
Вікова психологія (age psychology) – галузь психологічних знань, що вивчає вікові особливості психічного розвитку людини. Поділяється на дитячу психологію, психологію підлітка, юнака, дорослої людини, людини похилого віку.
Вміння (ability) – засвоєний суб’єктом спосіб виконання дій, який забезпечується сукупністю набутих знань і навичок.
Воля (will) – внутрішня активність особистості, пов’язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруженості, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення та гальмувати поведінкові реакції.
Вольовий процес (will process) – психічний процес свідомої і цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення бажаної мети.
Вольові якості (will characteristics) – відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою.
“Воно” (it) – в теорії З. Фрейда безсвідома частина психіки, яка містить у собі біологічні вроджені інстинкти, потяги (сексуальні, агресивні).