o прийняття рішенняврівноваженого типу властиві керівникам, які приступають до проблеми із уже сформульованою вихідною ідеєю, що виникла в результаті попереднього аналізу умов і вимог завдання (така тактика є найбільш продуктивною);o імпульсивну тактику прийняття рішенняобераютькерівники, у яких процес побудови гіпотез різко переважає над дією по їхній перевірці й уточненню,тобто вони відносно легко й швидко генерують ідеї, але мало опікуються про їх оцінкою; o інертна тактика прийняття рішенняє результатом невпевненого й обережного пошуку,а оцінка управлінської ситуації – надкритична (над слабо вираженоюздатністю генерувати ідеї переважають контрольні й уточнюючі дії);o ризикована тактика прийняття рішення схожа на імпульсну, але відрізняється від ниї деякими особливостями індивідуальної поведінки (при виникненні перешкод у процесі осмислення завданнякерівник імпульсивно долає їх штучно, на основі власного домислу, і негайно конструює розв'язок);
o тактика прийняття рішення обережного типу характеризується особливою старанністю оцінки гіпотез, практичністю.
Таким чином, в ході написання курсової роботи ми дослідили етапи та методи прийняття рішень у складних ситуаціях, проаналізували фактори, що впливають на вибір певної тактики і визначили залежність між психологічними особливостями керівника, що приймає управлінське рішення та обранням ним тактики по його прийняттю.
Список використаної літератури:
1. Бакуленко В. Теоретичні засади державно-управлінських рішень (базові підходи, концепції, теорії, ідеї) //Командор. - 2000.-№1. – 345с.
2. Князєв В., Бакуменко В. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень // Вісник УАДУ. – 2000.- №2. – 422с.
3. Коллаков В. М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учебное пособие. – К. МАУП, 2000. – 256с.
4. Малиновський В. Я. Державне управління: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: Атіка, 2003. – 576с.
5. Паркинсон, С. Нортког, Рустомжи М.К. Искусство управления. – СПб.: Лениздат, 1992. – 380с.
6. Нижник Н. Україна – державне управління: шляхи реформування. – К: Вид-во УАДУ, 1998. – 290с.
7. Основы менеджмента и маркетинга, под ред.Седегова Р.С., - Мн. «Высшая школа», 1995 г. – 485с
8. Англійсько-український словник термінів і понять з державного управління/ Уклали: Г. Райт та ін.: Пер. В. Івашка. – К.: Основи, 1996. – 128с.
9. Политологичесикй словарь: В 2 ч. – М.: Луч, 1994. – Ч.1
10. GordonG. PublicAdministrationinAmerica: FourthEdition. – NewYork: St. MartinsPress, inc., 1992. – P. 242
11. Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 276с.
12. Hаука и искусство пpинятия pешений. Лаpичев О.И. Москва – 324с.
13. Развитие и совеpшенствование служб упpавления. Кондэ Г.М. Москва.14. Мильнер Б.З., Евенко Л.И., Раппопорт В.С. Системный подход к организации управления. – М.1983 – 452с.
15. Ларичев О.И., Мошкович Е.М. Качественные методы принятия решений.Вербальный анализ решений. М.: Наука, 1996. – 290с.
16. Каптерев А. Книга о тактике: интуиция и принятие решений. Инстиут неокода, 2009 – 62с.