Смекни!
smekni.com

Конфлікти в системі вчитель-учень та способи їх розвязання (стр. 1 из 8)

Міністерство освіти та науки України

Криворізький державний педагогічний університет

Курсова робота

Конфлікти в системі "вчитель-учень" та способи їх розв’язання

Студента групи Мі-06-2

Палія В. М.

Науковий керівник к. п. н. доцент Устименко С. Ф.

Кривий Ріг

2008


Зміст

Вступ

Розділ І. Поняття конфлікту

1.1Історія конфліктології

1.2Сучасне поняття "конфлікт". Типологія конфліктів

1.3Розв’язання (управління конфліктами)

1.4Педагогічний конфлікт — "плюси" і "мінуси"

Висновки до розділу І

Розділ ІІ. Розв’язання конфлікту

2.1Мета, опис методу дослідження

2.2Обговореннярезультатівдослідження

2.3Способи розв’язання конфліктів

Висновки до розділу ІІ

Висновки

Список використаних джерел


Вступ

Історія людства з давніх-давен до теперішнього часу показала, що конфлікти не минущі, існували завжди і будуть існувати до тих пір поки існує взаємодія людей між собою. Дослідженню конфліктів в становленні та розвитку суспільства, колективу присвячено велика кількість робіт вчених різних напрямків: філософів, соціологів, управлінців.

Актуальність нашого дослідження полягає втому, що конфлікти в житті окремих людей, колективів, суспільства в цілому відіграють значну роль. Особливе значення має дослідження конфліктів у системі вчитель-учень. Саме у школі відбувається становлення дитини як особистості і конфлікти значно впливають на це. Для зниження негативних наслідків конфлікту необхідно вміти правильно виявляти їх причини, керувати протіканням і розв’язанням, знижувати рівень конфліктного протистояння.

Конфлікти визначаються природою людини, специфікою діяльності колективу. В колективах немає можливості та необхідності усувати конфлікти повністю, однак доцільно знижати рівень конфліктного протистояння членів колективу шляхом побудови грамотної системи управління та профілактики конфлікту.

Колектив є головною діючою силою конфлікту і в зв’язку з цим виникає ряд питань: наскільки конфліктні члени колективу? чи вміють члени колективу стримувати агресію? як конфлікт вплине на колектив? як конфлікт проявляється в колективі? та інші.

В рамках соціальної психології висловлюються різні точки зору щодо конфліктів. Розробляється відома в науці концепція гармонійного, безконфліктного розвитку групи, колективу. Їй протистоїть теорія природно-конфліктних відносин, як умов прогресу колективу, групи, спільноти людей.

Соціальна психологія зосереджує свою увагу на двох питаннях: з одного боку, на аналізі вторинних соціально-психологічних аспектах в кожному конфлікті, з іншого — на виокремленні окремого класу конфліктів, що породжуються специфічними соціально-психологічними факторами.

Таким чином, стає очевидним, що дослідження конфлікту, його функцій, особливостей їх реалізації в колективі дуже важливо. Знання про феномен конфлікту дозволяє мінімізувати негатив, який несе з собою конфлікт, правильно організувати діяльність колективу в конфлікті і т. д.

Ціль дослідження: дослідити конфлікти в системі "вчитель-учень", та знайти шляхи подолання конфліктів.

Об’єктом нашого дослідження є сам конфлікт у всіх його проявах.

Предмет дослідження: особливості конфлікту в системі "вчитель-учень".

Гіпотеза:

1. Більшість конфліктів в системі "вчитель-учень" пов’язані з успішністю учнів та їх поведінкою.

2. Різний рівень конфліктності між юнаками та дівчатами.

Задачі дослідження:

1) Аналіз першоджерел та літератури з теми.

2) Пошук способів розв’язання конфліктів.

Практична значущість: результати дослідження конфлікту та шляхів його подолання в системі "вчитель-учень" є дуже цінними для вчителів та й взагалі звичайних людей. Знання шляхів розв’язання конфлікту або зменшення негативних наслідків конфліктів дуже важливе в навчально-виховному процесі.


Розділ І. Поняття конфлікту

1.1 Історія конфліктології

Традиції накопичення конфліктологічних ідей мають багатовікову історію. Перші цілісні концепції конфлікту з'явилися на рубежі IX-XX століть, проте, і в попередні сторіччя кращі уми людства пропонували своє бачення природи цього феномену, шляхів запобігання і вирішення конфліктів. Ідеї згоди і конфлікту, миру і насильства завжди були одними з центральних в різних релігійних течіях. Тема боротьби добра зі злом представлена в значному числі творів культури і мистецтва. Буденне створення також є джерелом конфліктологічних ідей, віддзеркаленням відношення людей до конфліктів різного рівня.

З'явившись з першими людськими співтовариствами, конфлікти були повсякденними явищами і тривалий час не були об'єктом наукового дослідження, хоча окремі геніальні думки про них є в найстародавніших джерелах, що дійшли до нас. З часом мінялися умови життя, видозмінювалися і конфлікти. Іншими ставали їх фізичні, економічні і соціальні наслідки. Не залишалося незмінним і відношення до них суспільної думки.

Антична епоха залишила нам детальний опис воєн і перші оцінки конфліктів подібного роду. В середні віки і Новий час були зроблені спроби осмислити суть цього явища. Ціла плеяда мислителів-гуманістів висловлювала свої уявлення про конфлікти, згубності їх ролі в розвитку людства, про усунення воєн з життя суспільства і установленні вічного миру.

Перші дослідження даної проблеми, що дійшли до нас, відносяться до VII-VI століть до н.е. Китайські мислителі того часу писали, що джерело розвитку всього того, що існує — у взаєминах, властивих матерії позитивних (янь) і негативних (інь) сторін, що знаходяться в постійному протиборстві і приводять до конфронтації їх носіїв.

До цього періоду відносяться перші узагальнення, що стосуються ролі такого соціального конфлікту, як війна. Геракліт вважав війну батьком і царем всього сущого, а Платон (близько 428-348 рр. до н.е.) розглядав її як найбільше зло. На його думку, колись існувало "золоте століття", коли "люди любили один одного і відносилися один до одного доброзичливо". Проте, в "ідеальній державі" Платона є воїни, готові виступити в похід у будь-який час.

Геракліту суперечив і Геродот (близько 490-425 рр. до н.е.). Він стверджував, що "ніхто настільки не безрозсудний, щоб віддати перевагу війні миру. Адже під час війни батьки ховають дітей, в час же миру - діти батьків". Філосов-матеріаліст Эпікур (341-270 рр. до н.е.) також вважав, що негативні наслідки зіткнень змусять колись людей жити в умовах світу.

Одну з перших спроб в середні віки систематичного аналізу соціальних конфліктів зробив Флорентійський теоретик і державний діяч Ніколо Макіавеллі (1469-1527 рр.). Цінність його концепції полягає у відході від тих, що панували тоді божественних поглядів на джерела суспільного розвитку. Великий теоретик середньовіччя вважав конфлікт універсальним неперервним станом суспільства, зважаючи на корисливу природу людини, прагнення різних груп постійному і необмеженому збагаченню. Н.Макіавеллі одним з джерел конфлікту вважав знать, що зосереджує в своїх руках всю повноту державної влади. Він негативно відносився до дворянства. Проте, Макіавеллі бачив в конфліктах не тільки руйнівну, але і творчу функцію, яка полягала в тому, що для того, щоб зменшити негативну роль конфлікту, потрібно правильно впливати на нього. Виконувати цю місію покликана держава, вважав мислитель.

Эраз Роттердамський (1469-1536 рр.) вважав, що "війна солодка для тих, хто її не знає" і вказував на наявність власної логіки розпочатого конфлікту, який розростається, подібно до ланцюгової реакції, залучаючи до орбіти свого впливу все нові верстви населення і країни.

Томас Гоббс (1599-1679 рр.) обґрунтував в "Левіафані" концепцію "війни проти всіх" як природного стану. Він вважав головною причиною конфлікту прагнення до рівності, яка приводить до виникнення у людей однакових надій, бажання оволодіти тими ж об'єктами, необхідними для самозбереження або отримання задоволення, а це перетворює людей на ворогів, породжує суперництво, недовір'я і честолюбство.

Вперше конфлікт як багаторівневе соціальне явище був вивчений в роботі Адама Сміта (1723-1790 рр.) "Дослідження про природу і причини багатства народу". На його думку, в основі конфлікту лежить ділення суспільства на класи (капіталісти, землевласники, наймані робочі) і економічне суперництво. Протиборство між класами Сміт розглядав як джерело поступального розвитку суспільства, а внаслідок цього соціальний конфлікт, як визначене благо людства.

Проблема боротьби за існування займала центральне місце у вченні англійського біолога Чарльза Дарвіна (1809-1902 рр.) зміст його теорії біологічної еволюції викладений в книзі "походження видів шляхом природного відбору, або збереження сприяючих порід в боротьбі за життя", виданій в 1859г. Головна ідея цієї роботи сформульована в самій назві — розвиток живої природи здійснюється в умовах постійної боротьби за виживання, що і складає природний механізм відбору найбільш пристосованих видів. Надалі погляди Ч.Дарвіна одержали розвиток в деяких соціологічних і психологічних теоріях конфлікту.

Таким чином, з давніх часів до наших днів стикаються між собою дві точки зору на проблему конфлікту.

Перша точка зору сходить до старогрецької філософії (Аристотель і Платон): конфлікт — протиборство, зло, відносини між людьми повинні бути безконфліктними. Право і справедливість закладені у всіх людях від природи.