Одночасно з поняттям референтності, Є.В. Щедріна розглядає фактори, що лежать в основі деякої системи міжособистісних відносин і зв'язки, що проявляються при вивченні, індивіда з референтною для нього групою: ціннісно-нормативний фактор, фактор порівняння, фактор прагнення до підвищення соціального статусу й оцінювальний фактор. Три перших фактори виведені з наявних у літературі класифікацій референтних груп (Г. Келлі, Т. Шибутані), а четвертий був введений Є.В. Щедріною, виходячи з якісного аналізу сутності відносин між індивідом і його референтною групою.
Якщо говорити про емпіричне дослідження референтності Є.В. Щедріної, можна відзначити, що, хоча інтерес попередніх дослідників в основному складався у виявленні референтних для даного індивіда груп, членом яких він не є, або в оцінці тенденцій індивіда приймати свою групу членства в якості референтної, то у своєму дослідженні Є.В. Щедріна робить спробу якісно охарактеризувати явище референтності шляхом виявлення своєрідної референтної групи – кола осіб, референтних для даного індивіда й вхідних разом з тим у його реальну групу. [28; 124-125]
Основні висновки, зроблені в результаті дослідження, полягають у наступному:
1) явище референтності полягає у виборчому інтересі індивіда до якихось осіб для встановлення своєї позиції стосовно особистісно-значимих об'єктів, і, у певній мірі, це відповідає традиційним відомостям про сутність референтних груп;
2) референтність — явище більше універсальне, ніж відносини, які були предметом дослідження в роботах, присвячених референтним групам, тобто в число референтних груп можна включити будь-яке значиме для індивіда коло осіб, навіть якщо він є частиною групи, до якої належить індивід, або якоїсь іншої групи, за умови, що це коло осіб обирається суб'єктом з метою здійснення актів соціальної орієнтації;
3) у підставі якісного аналізу отриманих у дослідженні даних можна говорити про істотну роль ціннісно-нормативного фактора при референтометричних виборах, що доводить закономірність присутності ціннісно-нормативних аспектів у більшості визначень референтних груп. [28; 125-127]
Узагальнивши всі точки зору на референтні групи, можна зробити висновок про необхідність уточнення цього поняття.
Референтна група – значима для особистості група, яка обирається нею при визначенні своїх орієнтацій у сукупності зв'язків з навколишніми, яка виступає джерелом норм, що регулюють поводження особистості, є еталоном в оцінці себе й навколишніх і спонукає особистість співвідносити або не співвідносити себе із цією групою.
2.2 Нормативна і порівняльна функції референтних відносин
Референтні відносини виконують різні функції. На даний момент більшість закордонних дослідників погоджуються з виділенням або двох функцій референтних відносин (референтних груп) – порівняльна й нормативна (по Г. Келлі), або додають спонукальну функцію (по Т. Шибутані). [8; 112], [26; 238] Вітчизняні ж соціологи та психологи беруть до уваги оцінювальну функцію референтних відносин (по Є.В. Щедріній). [28; 126] Так чи інакше, навряд чи знайдеться хоч один дослідник, що не погодиться з виділенням двох основних функцій — порівняльної й нормативної. Саме ці функції становлять особливий інтерес при вивченні взаємозв'язку ціннісних орієнтацій особистості і її референтних відносин.
Нормативна функція референтної групи проявляється в тому, що ця група є джерелом норм поведінки, соціальних установок і ціннісних орієнтації індивіда. Так, маленький хлопчик, бажаючи скоріше стати дорослим, намагається додержуватися норм і ціннісних орієнтацій, прийнятих у середовищі дорослих, а емігрант, що приїжджає в іншу країну, намагається якнайшвидше освоїти норми й установки корінних жителів, щоб не бути "білою вороною", Порівняльна функція проявляється в тому, що референтна група виступає як еталон, за допомогою якого індивід може оцінити себе й інших. Цьому відповідає концепція дзеркального "Я" Ч. Лантухи, який відзначав, що якщо дитина сприймає реакцію близьких і вірить їхнім оцінкам, то більше зріла людина відбирає окремі референтні групи, приналежність або неприналежність до яких для неї особливо бажана, і формує "Я"- образ, ґрунтуючись на оцінках цих груп.
Нормативна функція референтної групи полягає в тому, що дана група забезпечує стандарти поведінки й групові норми для індивіда. Це означає, що норми й цінності індивіда формуються під впливом його референтної групи. Як правило індивід привласнює норми й цінності, які існують в референтній групі.
Порівняльна функція референтної групи полягає в тому, що група може служити точкою відліку для оцінювання індивідом себе й інших людей. Норми й цінності, які існують у референтній групі індивіда найчастіше є для нього абсолютними, і відповідно до них він оцінює поведінку, здатності, особистісні якості людей (у тому числі й свої).
Обидві ці функції лежать в основі формування ціннісних орієнтацій особистості, хоча кожна з них має свій власний зміст, але, як справедливо зауважує Є.В. Щедріна, ніхто не стане заперечувати, що ціннісні аспекти характерні для референтних груп, які Г. Келлі відніс до категорії нормативних. Однак, на її думку, вони властиві й так званим порівняльним референтним групам: «орієнтуючись на норми й цінності своєї референтної групи, індивід не може не порівнювати їх зі своїми нормами й цінностями. [28; 126-127]
Отже, ми можемо дійти висновку про те, що як для порівняльних референтних груп характерний ціннісний момент, так для нормативних груп — момент співвіднесення порівняння...» [28; 126].
Таким чином, дві ці функції референтних груп мають глибоку внутрішню зв'язаність. Швидше за все, несправедливо говорити про існування різних видів референтних відносин (нормативні, порівняльні, спонукальні й оцінювальні). Кожний суб'єкт референтних відносин (індивід або група) реалізує в більшому або меншому ступені всі ці функції.
2.3 Референтність, як умова формування й розвитку особистості
Процеси пізнання особистості іншої людини й самої себе розглядаються у вітчизняній соціології та соціальній психології як дві сторони діалектично єдиного процесу, що ґрунтуються на тісному внутрішньому зв'язку між особистістю й суспільством. Досліджуються різні аспекти взаємозв'язку самопізнання з пізнанням особистістю інших людей. Ряд дослідників розглядають питання про те, що як сформоване в особистості знання про себе впливає на розуміння нею іншої особистості. Вивчається також онтогенетичний первинний вплив пізнання іншого на самопізнання особистості. «Вирішальний вплив на особистість робить сформована в неї система суб'єктивно-оцінювальних індивідуально-виборчих відносин з іншими людьми. Оптимальні можливості для самопізнання виникають у спілкуванні людини з тими з них, яких вона виділяє як значимих інших» [24; 30].
Т.К. Комарова й С.В. Кондратьєва у своєму дослідженні «Взаємозв'язок самопізнання й пізнання інших людей у ранній юності» визначають поняття «еталон» як «сукупність відомостей про найцінніші якості особистості, свого роду мірку в процесах пізнання нею інших людей і самої себе» [27; 61]. Формування таких цінностей як якості особистості (здатності, риси характеру й т.п.) мають найбільше значення для формування всієї особистості. На прикладі цих цінностей розглянемо вплив значимого іншого на індивіда.
Реалізація оцінювальної функції еталона, на думку Т.К. Комарової і С.В. Кондратьєвої, дозволяє індивіду виділити тих людей з кола найближчого спілкування, у яких рівень розвитку значимих якостей вище, ніж у нього. Порівнюючи себе із цими людьми (значимими іншими) відносно значимих якостей, індивід у результаті порівняння одержує своєрідну самооцінку. Застосування еталона як мірки в пізнанні суб'єктом оточуючих людей створює можливості для реалізації виділюваної Т.К. Комаровою і С.В. Кондратьєвою мотиваційної функції еталона, коли він виступає для суб'єкта як ціль саморозвитку. Таким чином, значимий інший задає індивіду «зону найближчого розвитку». [27; 62-72]
Отже, відношення референтності виникає як результат сприйняття індивідом соціального суб'єкта (іншого індивіда, групи, спільності й т.п.), якщо їхні норми й цінності деякою мірою збігаються, але в суб'єкта сприйняття значимі для нього якості менш розвинені. Руйнування референтних відносин відбувається в результаті або досягнення індивідом того еталона, що був для нього метою саморозвитку й причиною виникнення відносин референтності, або розчарування індивіда в значимому іншому, як наслідок помилки (суб'єктивності) соціального сприйняття.
За допомогою досягнення одного еталона й одночасно формування наступного, котрий буде надалі досягатися, особистість проходить етапи формування й розвитку.
2.4 Референтні структури як чинник соціальної ідентифікації особистості
Соціальна ідентифікація як процес ототожнення індивіда з тим або іншим об’єктом, людиною чи групою відбувається на основі засвоєння ним властивостей, стандартів, соціальних установок і ролей. Як зріз індивідуальної свідомості, соціальна ідентичність зумовлюється належністю індивідів до соціальних категорій та ідентифікацією з ними: наприклад, життєвий шлях, ґендер, релігія, діяльність. З кожним виявом соціальної ідентичності пов’язана оцінка, яка передає позитивний чи негативний статус.
Поняття ідентичності особистості стосується не тільки окремих сфер її особистісної свідомості, скажімо, таких, як фахова, етнічна, громадянська, соціальна, класова, територіальна самовизначеність, а насамперед самовизначення особистості як цілісності.
Значний вплив на механізми соціальної ідентифікації мають так звані референтні структури. Референтні групи – це реально існуючі (або уявні) спільноти, з якими людина порівнює себе, до яких відносить себе і на норми та цінності яких орієнтується у своїй поведінці та самооцінці. Вони є джерелом норм поведінки, соціальних установок та ціннісних орієнтацій людини, еталоном, за яким індивід оцінює себе та інших. Групи належності – це групи, до яких людина реально належить [2; 245].