- залежне положення жертви.
Фактори, які розглянуті окремо, можуть нічого не означати і сигналізувати про нормальне, стабільне сімейне середовище, але збіг кількох факторів може бути ознакою серйозної дисфункції в сім'ї відносять:
- батько чи мати переживають значні шлюбні проблеми;
- один з батьків спільної з дитиною статі втрачає дієздатність або часто відсутній;
- дочка вступає в стадію фізичної зрілості;
- один з батьків, протилежної дитині статі, переживає кризу, як наприклад, безробіття або удівство;
- соціальна чи географічна ізольованість;
- алкоголізм чи наркоманія в сім'ї.
Часто після акту насилля жертва, тим більше якщо це дитина, відчуває провину за те, що не змогла дати відсіч, що довіряла насильнику, проводила себе "спокусливо". Реакція підлітка на сексуальне насильство може мати форму втечі з дому. Жертва насильства може почати вживати алкоголь чи наркотики, щоб утамувати біль та образу. [15;125]
Для запобігання сексуального насильства в сім'ї батьки повинні усвідомлювати, що дитина має почуття сексуального характеру стосовно батьків обох статей, а батьки, відповідно, мають аналогічні почуття стосовно своїх дітей.
Індикаторами сексуального насильства над дітьми є:
- незвичні сексуальні пізнання для віку 7-11 років;
- сексуальні прояви поведінки;
- самостимуляція геніталій;
- різка зміна почуттів, що стосується конкретної людини або місця;
- саморуйнівна поведінка;
- недовіра;
- регресія до інфантильної поведінки (енурез, смоктання пальця, плач);
- хронічна депресія.
3.2 Сім’я з алкогольною та наркотичною залежністю
Родиною з алкогольною та наркотичною проблемами називають таку родину, в якій хоча б одна особа п'є або вживає наркотики так, що завдає шкоди іншим. Це здебільшого стосується сімей, де хтось є узалежненим від алкоголю або наркотиків. Ці особи деструктивно викликають для навколишніх людей життєві, емоційні та фінансові проблеми, внаслідок чого вся родина бореться з "проблемами" в широкому розумінні.
Можна сказати, що ці проблеми стосуються не лише того, хто п'є чи вживає наркотики, бо ніхто не живе в суспільному вакуумі. Ця проблема стосується всіх людей близько пов'язаних з алкоголіком або наркоманом: тих, хто його кохає і про нього турбується, хто якось від нього залежить, живе з ним у якійсь спільності.[16;125]
Родина - це суспільна група, учасники якої є взаємозалежні у вирішенні своїх емоційних, духовних та суспільних потреб. Такий погляд на речі означає, що в родинному житті виникає чимало проблем.Без проблем сімей не існує. В різних фазах людського життя особи і життя сімейного суперечності щодо мети та засобів її досягнення набирають різних розмірів, розмірів, іноді навіть драматичних. Кожен член сім'ї по-своєму розуміє цю мету та засоби дії для їїдосягнення не буває сімей без конфліктів. Родини з такими проблемами мають специфічні труднощі, але важливо підкреслити, що вони не кращі і не гірші, та й навіть не можна сказати: менші чи більші, ніж проблеми інших сімей.
У родині з алкогольною та наркотичною проблемами нелегко знайти самоповагу і позитивну самосвідомість. Швидше навпаки, всі мають претензії до самих себе й одне до одного. Як алкоголіки та наркомани, так і партнери-родичі, а навіть і діти, які підростають, пов'язані кривдою та провиною, образою, агресією й почуттям відсутності будь-якого порядку. Разом із звинуваченнями, почуттям вини та неадекватності (він поганий чоловік, але це через мене, бо я погана жінка) з'являються інші прикріемоції. Емоційний клімат "алкогольної" родини визначається почуттям сорому, провини та кривди, образи, страху і злості. В інших людей, в інших сім'ях також бувають ці відчуття , але рідко в такому поєднанні та хаосі, як це має місце в алкогольній сім'ї. Злість переходить в жаль, жаль - у почуття провини, провина - у страх, страх - в образу. Така чи подібна комбінація деструктивних станів не дуже сприятлива для самоповаги й реалістичного погляду на власні проблеми.
У родині з алкогольною проблемою "мертвою зоною" є почуття та переживання, пов'язані з алкоголем, навіть сам факт пияцтва чи випивки. Завжди говориться, що "тато захворів", "мама втомилася", однак не кажуть, що хтось просто впився. Страх і сором примушують обманювати навіть себе, а побоювання зіпсувати стосунки п'яного з членами сім'ї відбирає мову дорослим.
"Табу" є не пише факт зловживання алкоголем, але й почуття, пов'язані з цим. Люди бояться, що алкоголік прийде п'яний, але не кажуть цього, гніваються й заперечують, коли їх про це запитати. Сором не дозволяє говорити про те, що було вчора, і хто що з цього приводу відчував. Звичайно, бувають сварки. Але крики, сварки, прізвиська і докори - це не розмова, хоча вони й ніби-то розряджають внутрішнє напруження. Атака породжує контратаку. А щира й відверта розмова з алкоголіком неможлива - це знають всі, хто живе поруч з узалежненим. Його система ілюзій та заперечень, внутрішній самообман, в якому він живе, не дає доступу ні для фактів, ні для слів. Атмосфера в родині з алкогольною проблемою - це або буря або затишшя перед бурею. Напруження і зриви, від яких можна втекти, виходячи з дому або закриваючи вуха навушниками, книжками, які ковтаються, а не читаються, світом власних мрій чи нервовим, зосередженням на справах, які не вимагають аж такої енергії та зусиль; прибиранням, чищенням, плетенням, які тимчасово заспокоюють. У такій атмосфері нелегко насмілитися, а насмілившись нелегко пробитися до мами з розмовою про шкільні проблеми. Матері не можна сказати, що нема вже сили так жити, бо вона ж казала, щоб не виходити за нього заміж. Мертва зона спілкування, пов'язана з алкоголем те його наслідками паралізує відвертий та щирий обмін думками. Робить людей самотніми, чим набагато збільшує життєвий тягар. [18;7]
Взаємність означає, що люди можуть взаємно віддавати одне одному увагу, турботу, підтримку та енергію. Ролі в сім'ї визначаються певною стабільністю. Мама багато років є мамою, а дитина - дитиною, тому напрям стосунків між ними є сталим, поки дитина не стане дорослою. Але всі знають, що бувають моменти і ситуації, коли доросла й сильна людина потребує підтримки і допомоги: її можуть надати інші, навіть молодші, це, можливо і корисно. Коли хтось через збіг обставин чи втрату сил випадає зі своєї ролі - його активність переходить до інших. У психологічно здоровій сім'ї такі "послуги" є взаємними та здійснюються почергово. Сьогодні я тобі допоможу - завтра ти мене підтримаєш. Сьогодні я тебе втішу завтра ти мене.У родині з алкогольною залежністю такої взаємності немає. Через той факт, що алкоголік постійно не виконує своєї ролі, подружньої, батьківської, сімейної; не дотримується обіцянок та умов, не вкладається у терміни - тому підтримка, енергія та увага переважають в одному напрямку. Це алкоголіка треба підтримувати, "латати" його недоробки, пильнувати за його вчинками, забезпечувати його наміри. З боку узалежненого на таку ж "відплату" не можна надто розраховувати, або взагалі неможливо сподіватися.
3.3 Вплив агресивної поведінки на соціалізацію сім’ї.
Агресія– це фізична або словесна поведінка людини, спрямована на пошкодження або зруйнування. У випадку, якщо агресія виявляється в найбільш екстремальній і соціально неприпустимій формі, вона переростає у насильство.
Якщо говорити про фізіологічні причини агресії, то тут головну роль відіграє лімбічна система. Мозкове захворювання лімбічної системи було характерним для людей, в яких проявлявся синдром дисконтролю, що характеризується безпричинною жорстокістю, патологічною схильністю до насильства.
Виділяють такі типи агресивної поведінки:
1. Фізична-активна-пряма (нанесення побоїв людині).
2. Фізична-активна-непряма (змова з найманим вбивцею).
3. Фізична-пасивна-пряма (сидячий страйк ).
4. Фізична-пасивна-непряма (відмова виконати наказ).
5. Вербальна-активна-пряма (словесна образа людини).
6. Вербальна-активна- непряма (розповсюдження наклепів).
7. Вербальна-пасивна-пряма (відмова розмовляти з людиною).
8.Вербальна-пасивна-непряма(відмова захистити людину, яку незаслужено критикують. [6;20]
Останнім часом, великий вплив на психіку і поведінку дітей мають засоби масової інформації. Експериментально доведено, що діти, які часто дивляться передачі з елементами насильства, стають більш неврівноваженими і агресивними. Більше того, вони починають сприймати насильство, як нормальне явище.
Також не можна залишити поза увагою вплив на поведінку людини алкоголю і наркотиків. Багато людей відносяться до наркотиків так само упереджено, як і до алкоголю, хоча особи, які вживають легкі наркотики, менш небезпечні для суспільства, ніж ті, що зловживають алкоголем. Численні експерименти, а також статистика, довели, що більшість злочинів скоюється людьми в стані алкогольного, а не наркотичного сп’яніння. У той час, як алкоголь підвищує агресивність, легкі наркотики, зокрема маріхуана, її зменшують.
В будь-якому випадку, агресія є одним із захисних механізмів людини, за допомогою якого людина намагається якось скинути негативні емоції і пристосуватися до навколишніх умов. Але, цей шлях не є найоптимальнішим, і тому, мабуть, слід знаходити інші шляхи виходу з складних життєвих ситуацій.
3.4 Соціально-психологічна допомога (підтримка) сім’ям
Соціально-психологічна допомога (підтримка) - це вид соціально-психологічної діяльності, що полягає у допомозі окремим категоріям – групам ризику з метою коригування і виправлення психологічних вад, що зумовлюють передумови звертання до наркогенних засобів в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації.
Надання психолого-терапевтичної допомоги людині - основна характеристика психолого-педагогічної корекції та соціальної терапії. Взаємозв’язок психолого-педагогічної діяльності й соціальної терапії випливає зі спільності їх кінцевої мети – допомогти людині перебороти повсякденні життєві труднощі, ґрунтуючись на виявленні і „діагностуванні” проблем, структуруванні, зміні повсякденних поведінкових і діяльнісних моделей і, у разі потреби, - їх корекції. Соціальна допомога є переважно „допомогою з метою самодопомоги”. Вона передбачає психолого-педагогічний та соціально-терапевтичний вплив на особистість для того, щоб вона сама навчилася допомагати собі, розв’язуючи численні проблеми, які провокують вживання наркотиків.