Смекни!
smekni.com

Дитяча проституція: за чи проти"

Виховнагодинанатему: «Дитячапроституція: зачипроти»

(Данавиховнагодинарозрахованана 30 хв.)

Мета;виховативучнівкритичнеставленнядоданоїпроблеми; донести доучнівськихсердецьвсюглибинужорстокостіцьогородузаняття; примуситидітейнарівнісвідомості«відмовитись»відподібного майбутнього.

Планпроведення.

1. Вступнарозповідьстудентів.

2. Висловленнякожнимучнемкласувласноїдумкизприводупоставленоїпроблеми.

3. Висновки, зробленіучнями.

4. Підбиттяпідсумківвиховноїгодинистудентами.

Дитячапроституція—проституціяосібвікомдо 18 років, якарозвинена вбагатьохкраїнах. Упереважнійбільшостідержавпереслідується законодавством. ДодатковийпротоколдоКонвенціїпроправадитини, що стосуєтьсяторгівлідітьми, дитячоїпроституціїтадитячоїпорнографії, визначаютьдитячупроституціюяк«практику, колидитинавикористовується зметоюотриманнясексуальнихпослугособамизавинагородуабобудь-яку іншуформукомпенсації» (стаття 2Ь). Винагородачикомпенсаціїможе надаватисяяксамійдитині, такітретімособам.

ХарактерноюрисоюторгівлідітьмивУкраїнієте, щовбільшості випадківвонистаютьоб’єктомторгівлівсерединікраїни. Торгівцідітьми заманюютьсвоїхжертвуборговукабалу. Вонизмушуютьїхвідробити витрати, пов’язанізпоїздкоюітакими«послугами», якхарчуваннятажитло.

ВостаннірокивУкраїнізросладитячапроституція. Згідноданими дослідження, проведеногоУкраїнськимінститутомсоціальнихдосліджень, середжінок, якізаймаютьсянаданнямсексуальнихпослугукомерційних цілях, 11% складалидітиувіцівід 12 до 15 роківта 20% - увіцівід 16 до 17 років. Допроституціютакожзалучають 10-річнихдівчаток.

ЗіскасуваннямвіздлятуристівзбільшостізахіднихкраїнУкраїнаусе більшестаєоднимзосновнихнапрямківдлясекс-туризму.

Унасжезформулюваннями—проблеми, якіпокилишенамагаються вирішити. Колисьунаснебулосексу. Теперунастаксамонемаєдитячої проституції, аточнішеюридичногоформулювання. 25 березня 1999 рокув першомучитанніприйнятозакон«Проохоронудитинства». Післядоробок додругогочитаннявінприйдезбільшконкретноюназвою«Прозахистправ дитини». Йогомета—адаптаціяйвпровадженнявукраїнськезаконодавство нормКонвенціїООНзправдитини. Ітутупершеспробуютьзапровадити юридичневизначеннятермінів, якідосічітконіякненазивалися: безпритульні, бездоглядні, діти-сироти, діти, позбавленібатьківськоїопіки. Нерозробленістьтермінологіїускладнюваладослідницькуйстатистичну діяльністьпо«Дітяхвулиці». Томуофіційноїстатистики—прокількість дітей, якіживутьнавулиці, наркоманів, якізаймаютьсяпроституцієюй дрібнимикрадіжками—унаснемає. Таякимбувподив, коливпритулкудля неповнолітніхприміськійслужбіусправахнеповнолітніхповідомили, щоне тількитакоготерміна, як«дитячапроституція», немає, айдітейізтакими проблемаминеіснує.

Мають рацію вони в одному: у нас реально ні психологічною, ні соціальною адаптацією ні громадські, ні державні органи не займаються. Про окремі соціально-реабілітаційні центри питання взагалі не стоїть. Інодів притулкупроводятьреабілітаційніпрограми, алевонинерегулярній суттєвогорезультатунеприносятьхочабтому, щоніхтонеможепояснити, якийрезультатусежпередбачається. Притулокзаймаєтьсясвоїмпрямим обов’язком: тимчасовеутриманнявуличнихдітей. Частинаприходятьсамі, частинуприводятьлюди, алеосновнийконтингентнадходитьсюдипісля облавкримінальноїміліціїтаслужбиусправахнеповнолітніх. Лише випадковойтількизаособливоїдовіридопсихологівможенадійти інформаціяпроте, щохтосьіздітейзаймаєтьсяпроституцією. Аленацьому ставлятькрапку. Втім, нашіорганисоціальногозахистунетакібездіяльні, як здаєтьсянапершийпогляд. Укожномурайонііснуютьгромадські приймальні, кудиможназвернутисяподопомогупсихологайсоціального працівника. Іншаріч, щодітичастішезавсезнаютьпротімісця, деїх можутьпрогодувати, анепроконсультувати. Томурейдисоціальнихслужбу рамкахроботиздітьмивулицімаютьунихуспіх: годуютьшоколадомі напуваютьбульйончиками. Однаксамідітиподопомогузвертаютьсявкрай рідко, тайто, якщосправизовсімкепські. Першийпунктпризначення— лікарня, другий—лишевкрайньомувипадку—приймач-розподільник.

Цедавновжененовина. Поглибленимвивченнямдитячоїпроституції займаютьсявСША, Великобританії, Німеччині, навітьуРосії. ВУкраїні боротьбаздитячоюпроституцією—целишелокальнійперіодичніакції. Самециммивідрозвиненихкраїнівідрізняємося. Причини, зякихдіти змушеніторгуватисвоїмтілом, ікатегоріїнаселення, звідкивиходятьцідіти, скрізьоднакові. Різницялишевступенізацікавленостісуспільствайдержави ввирішенніцихпроблем.

Злиденне існування, відсутність освіти (більшість із них ні дитячі садки, ні школи не відвідують) і батьківської опіки — наріжні камені, на котрих «стоїть» сьогодні дитяча проституція. Набагато частіше, ніж хотілося б, саме батьки розвивають і підтримують роботу своїх дітей на вулицях. Заданими ЮНІСЕФ, понад 50% дітей, поприпоганеставленнядонихбатьків, люблять ідовіряютьїмбільше, а ніжкомубтобуло. Тож, колимамазтатом заохочуютьіпідтримують, більштого, цедопомагаєсім'їзводитикінціз кінцями, точомубіні? Дітивчатьсязароблятинахлібпроституцією, жебрацтвомізлодійством. Іколисьвонивиростуть. Непотрібнобути психологом, щобзрозуміти: нормальноставитисядолюбові, сексу, дружби вонивженезможуть. Якінезможутьдовірятитомусуспільству, котрезараз мовчазнозанимиспостерігає.