Підкреслюю, що коло власне соціологічних документів, які віддзеркалюють різні сторони суспільного життя в наш час технізації і інформатизації настільки широке, що будь-яке емпіричне соціологічне дослідження не і слід планувати, а тим більше виходити на польові дослідження, не проаналізувавши попередньо офіційні статистичні дані, не вивчивши минулі і сучасні дослідження з даної теми, якщо вони є, матеріали книг і журналів, звіти різних відомств і т.д.
Щоб добре орієнтуватися в багатоманітності документів, перш за все необхідна їх класифікація, підвалиною якої служить форма, в якій той або інший документ фіксує вміщену в ньому інформацію, від форми, в якій той або інший документ фіксує вміщену в ньому інформацію, залежіть цілі його використання і методи аналізу.
За формою фіксації інформації документи діляться на:
- письмові документи (в них відомості подаються у формі тексту);
- статистичні дані (цифрова форма викладу);
- іконографічна документація (кіно-, відео-, фотодокументація, картини);
- фонетичні документі.
В соціологічних дослідженнях найбільш поширеними є традиційний (класичний) і формалізований (якісно-кількісний метод аналізу документів).
Суттєво відрізняючись один від одного, вони не виключають, а взаємно доповнюють себе, дозволяючи компенсувати наявні в кожному вади.
Під традиційним, класичним аналізом розуміється вся багатоманітність розумових операцій, спрямованих на інтеграцію відомостей, що містяться в документі з певної точки зору, застосованого дослідником в кожному конкретному випадку. Традиційний аналіз дає можливість соціологу дати свою інтерпретацію змісту документа, проникнути в сутність явища, що вивчається, виявити логічні зв’язки і протиріччя між ними, оцінити ці явища і факти з певних дослідницьких позицій. Разом з тим основною слабкістю традиційного аналізу документа є суб'єктивність: якби соціолог-дослідник не прагнув бути об'єктивним при оцінці інформації, яка міститься в документі, його інтерпретація завжди в меншій чи більшій мірі буде суб’єктивною.
Бажання позбутися суб'єктивності традиційного аналізу обумовило появу принципово нового, формалізованого метода аналізу документів, який одержав назву “контент-аналіз”. Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти такі ознаки, риси, властивості документа /наприклад, частота вживання певних термінів/, які з необхідністю віддзеркалювали б певні суттєві сторони змісту. Тоді зміст документу стає вимірюваним, доступним точним обчислювальним операціям. Разом з тим обмеженість контент-аналізу полягає в тому, що далеко не все багатство змісту документа може бути виміряне за допомогою формальних /кількісних/ показників.
Підкреслюю, що робота з документами вимагає від соціолога крім соціальних знань великої винахідливості, вона завжди є дослідницьким пошуком.
Серед розповсюджених методів опитування респондентів важливе місце займає метод анкетного опитування. Надзвичайна популярність цього методу пояснюється різноманітністю і якістю соціологічної інформації, яку можна одержати за його допомогою. Даний метод засновується на висловлюваннях окремих осіб і проводиться з метою виявлення найтонших нюансів в думках респондентів, основним інструментом його є питальник або анкета.
Анкета, як правило, починається з преамбули - звернення до респондента. В ньому вказується, хто проводить дослідження, описується мета дослідження, характер використання результатів, підкреслюється анонімність дослідження, спосіб заповнення анкети, а також висловлюються подяка /вона можлива і в кінці анкети/ за участь в анкетуванні. Далі йде основна частина анкети, яка містить блоки запитань до опитуваних, і третя частина – паспортичка, в якій представлені відомості про опитуваних /стать, вік, освіта, місце мешкання, соціальний стан і т.д./.
Звертаю увагу курсантів на деякі вимоги до самої анкети та анкетного опитування;
- опитування не повинно тривати більше 30/40 хвилин у зв’язку з тим, що респондент втомлюється, і останні запитання залишаються зазвичай без повноцінних відповідей, за цей час опрацьовується 25-30 запитань;
- важливо, щоб інтерес до предмету опитування не спадав, а поступово підвищувався. Тому більш складні за змістом /і розумінням/ запитання повинні йти слідом за більш простими;
- перше запитання не повинно бути ні дискусійним, ні насторожливим. Хай краще воно буде нейтральним;
- важкі запитання доцільно вмістити в середині анкети, щоб респондент включився в тему;
- запитання повинні бути ясними, чіткими і зрозумілими всім респондентам;
- запитання повинні відповідати логічним вимогам: спочатку мова повинна йти про встановлення того чи іншого факту події, а потім вже про його оцінку;
- якщо в анкеті з’являється новий розділ, то необхідно "підвести" опитуваного до нової теми.
За предметним змістом запитання анкети поділяються на:
- запитання про факти, за допомогою яких отримують інформацію про соціальні явища, про стан справ в колективі, про поведінку і дії самого г респондента, його вік, стать, освіту, соціальне становище і т.д.
- запитання про знання, мета яких - з’ясувати, що знає і що може повідомити респондент. Як правило, це запитання, які мають мету виявити рівень по інформованості респондента і його знань в певній галузі.
- запитання про думку респондента, вони мають на меті зафіксувати факти, побажання, очікування, плани на майбутнє і можуть торкатися будь-яких проблем і особистості самого респондента;
- запитання про мотиви, покликані викликати суб’єктивне уявлення людини про мотиви своєї діяльності.
За своєю логічною природою запитання класифікуються:
- .основні запитання, відповіді на які є основою побудови висновків про явища, що вивчаються. Саме вони становлять більшу частину анкети;
- запитання-фільтри ставляться для того, щоб відсіяти некомпетентних осіб при опитуванні з проблем дослідження або ж для того, щоб виділити частину респондентів із всього масиву за мовною ознакою;
- контрольні запитання служать для перевірки стійкості, правдивості і несуперечливості відповідей, визначення їх достовірності і щирості. Контрольні запитання зазвичай розташовуються в анкеті на деякій відстані як від основного, так і від один одного. Різновидом контрольного може бути повторне запитання із збереженням тих же умов - на увесь обсяг вибірки (напельне опитування) або на 5%–10% осіб, вже опитаних раніше;
- запитання, які наводять на думку допомагають респонденту у правильному осмисленні основного запитання, знайти точну відповідь.
За своєю психологічною функцією, яка визначає ставлення респондента до самого факту анкетування і до тих запитань, на які йому треба буде відповідати, останні діляться на:
- контактні запитання, які слугують встановленню контакту з респондентами. їх мета - створити інтерес до дослідження, надихнути взяти в ньому участь. Як правило, це перше або одне з перших запитань анкети, яке за формою повинно бути досить простим і торкатися самого респондента, ніби налаштовувати його на зацікавлену участь у анкетуванні;
- буферні запитання, як правило, починаються із загальної формули: "Як Ви думаєте?" - і далі йде опис нової проблеми. Мета цього виду запитань - перевести увагу респондента з однієї проблеми на іншу;
- прямі запитання спрямовані на виявлення ставлення респондента щодо проблеми, яка вивчається, її оцінку з його власної позиції;
- опосередковані запитання дозволяють респонденту ніби приховати свою власну позицію і посилити критичний акцент своїх висловлювань. Респондент тут відповідає на запитання від імені групи, колективу, в безособовій формі. Такі запитання ставляться й тоді, коли прямі запитання не зручно ставити або є передсторога, що на них не буде одержана щира відповідь.
За характером відповідей на поставлені запитання вони розподіляються на такі види:
- відкриті запитання передбачають вільну форму відповіді;
- запитання закритого типу;
- запитання напівзакритого типу;
- запитання-меню пропонує респонденту вибрати будь-яке поєднання варіантів запропонованих відповідей;
- шкальні запитання - відповідь на це запитання дається у вигляді шкали, в якій необхідно відмітити той або інший показник;
- дихотомічні запитання /або-або/.
Звертаю увагу курсантів на те, що за способом розповсюдження анкет опитування поділяються на:
- роздавальні анкет ер особисто вручає анкету і чека е, поки вона заповнюється, тут же одержує її – очне роздавальне опитування, одержує заповнену анкету через декілька днів - заочне роздавальне опитування;
- поштове - анкета за попередньою домовленістю висилається і одержується поштою;
- пресове - анкету пропонують заповнити читачеві газети чи журналу і надіслати в редакцію;
- телетайпні цим способом розповсюдження і збір анкети здійснюється через електронний зв’язок.
За типом дослідницьких завдань опитування бувають:
- стандартизоване націлене на одержання статистичної інформації;
- фокусоване - збираються дані за умов конкретної ситуації;
- глибинне - спрямоване на одержання пошукової інформації.
За рівнем компетентності респондентів розрізняють:
- масове опитування /думка неспеціалістів з тої чи іншої теми/;
- масове опитування у співробітництві з дослідником /передбачає інформаційну допомогу респонденту з боку анкетера в осмисленні ситуації, що аналізується/;
- - симптоматичне опитування /достатнє знання у респондента загальної інформації без глибокого осмислення цілей і завдань досліджень/;