Смекни!
smekni.com

Поняття соціальної структури суспільства (стр. 4 из 4)

вертикальна

горизонтальна.

Територіальна, - Горизонтальна - Й"8'

політична і т.д.,

Індивідуальна Вертикальна

Групова

Горизонтальна або переміщення - перехід індивіда або соціального об’єкта з однієї соціальної групи в іншу, яка розташована на одному й тому ж рівні. "Переміщення" може відбуватися без будь-яких помітних змін соціального становища індивіда або соціального об’єкта у вертикальному напрямку.

Вертикальна соціальна мобільність - ті відносини, які виникають при переміщенні індивіда або соціального об’єкта з однієї соціальної верстви в іншу. В залежності від напрямку переміщення існує два типи вертикальної мобільності: висхідна і низхідна, тобто соціальне піднесення і соціальний спуск. У відповідності з природою стратифікації є низхідні і висхідні течії економічної, професійної і політичної мобільності, не говорячи вже про інші, менш важливі, типи.

Висхідні течії існують в двох основних формах:

проникнення індивіда з нижньої верстви в існуючу більш вищу верству;

утворення такими індивідами нової групи і проникнення всієї групи в більш вищу верству з вже існуючими групами цієї верстви.

Низхідна течія має відповідно також дві форми:

перша полягає в падінні індивіда з більш високої соціальної позиції на більш низьку, не руйнуючи при цьому вихідної групи, до якої він належав;

друга - деградація соціальної групи в цілому, приниження її рангу на фоні інших груп або в руйнуванні її соціальної єдності.

Є два види соціальної мобільності:

мобільність як добровільне переміщення або циркуляція індивіда в межах соціальної ієрархії;

мобільність, яка обумовлюється структурними змінами (наприклад, індустріалізацією і демографічними факторами).

В межах досліджень мобільності розглядаються рівні і зразки мобільності ("близька" - між суміжними ієрархічними ступенями і "дальня - між віддаленими), а також те, на які позиції хто переміщується, і що визначає відбір при переміщенні.

Інтергенераційна мобільність вказує на відповідність позицій індивідів до позицій їх батьків, а інтергенераційна - на відповідність позицій, які займаються одним й тим же індивідом в різні моменти його трудового життя.

Для оцінки соціальної мобільності використовуються показники її швидкості та інтенсивності.

Швидкість мобільності - число страт, які проходив індивід за певну одиницю часу.

Інтенсивність соціальної мобільності - кількість індивідів, втягнутих у соціальне переміщення. Загальну кількість, втягнутих в процес соціальної мобільності, визначають поняттям "абсолютної інтенсивності”, а їх частка стосовно загальної кількості людей, що становлять ту або іншу верству, визначається поняттям "відносної інтенсивності соціальної мобільності.

До факторів соціальної мобільності, на які вже вказувалось, від носяться також: професійна підготовка, система суспільного устрою (відкритий чи закритий тип суспільства), приналежність до політичних партій, до нових релігій, різний рівень народжуваності в річних стратах.

Канали (способи) подолання культурного бар’єра і бар’єра спілкування:

зміна способу життя, зокрема, прийняття нового матеріального стандарту, який сприяв би засвоєнню нового статусного рівня (обладнання квартири, придбання машини, дачі і т.д.);

розвиток типової статусної поведінки - такої, яка б сприяла прийняттю особистості в більш вищу соціально-класову верству. (Зміна своєї поведінки, щоб бути прийнятим в новому для себе середовищі. Зразки одягу, словесні звороти, манера спілкування, форми дозвілля - все підлягає перегляду);

зміна соціального оточення - встановлення контактів з індивідами тієї статусної верстви, в якій соціалізується мобільний індивід;

шлюб з представником більш високої статусної верстви (Попелюшка). Отже, поняття соціальної мобільності виявляється виключно важливою характеристикою суспільства. За його критеріями можна порівнювати різні типи суспільства з точки зору динамічності чи задубілості його соціальних структур, вводити поняття відкритого чи закритого суспільства, демократичного або тоталітарного режиму і т.д.

Наслідки соціальної мобільності (позитивні, негативні) відбиваються і на індивідах, і на суспільстві в цілому. Просування уверх тісно пов'язано з політичним розвитком, інтелектуальним, науковим прогресом, формуванням нових цінностей і соціальних рухів. Рух вниз веде до вивільнення вищих верств від малокорисних елементів. Але найважливіше те, що посилена мобільність сприяє дестабілізації суспільства за всіма його параметрами. Інший можливий результат - витіснення найбільш здібних членів суспільства з процесу мобільності або ж за межі даного суспільства як такого, що з неминучістю віддзеркалюється негативно і на долі самого суспільства. Від тієї чи іншої реакції суспільства на наслідки мобільності за лежить можливість або неможливість подолання нестабільності, яку вона викликає.

У перехідні періоди в зв’язку зі зростанням соціальної мобільності особливу гостроту набуває проблема маргінальності.

Маргінальність - це стан особистості або спільності, які знаходяться на межі різних культур. Це стан тих, хто відірвався від своєї страти, але ще не адаптувався до нової, не сприйняв її цінностей та норм. Труднощі адаптації до нового соціокультурного середовища породжують внутрішню напругу, стресовий стан. У зв’язку з цим, поведінка маргінала відрізняється нестійкістю, крайніми проявами.

Маргінальним може бути і все суспільство, якщо воно швидко здійснює перехід до нових соціальних умов свого розвитку, порушуються його підвалини, але ще продовжують діяти старі стереотипи, цінності свідомості старі норми поведінки.

Методичні вказівки щодо проведення заключної частини заняття.

Роблю стислі висновки по темі заняття.

Відповідаю на запитання студентів.

Ставлю завдання на самостійну роботу.

Підвожу підсумки заняття.

Викладач кафедри № 2

підполковник В. Романчук

Література

1. Вебер М. Избранные произведения. - М.: І990.

2. Гидденс Л. Стратификация и классовая структура. // Социологические

исследования. 1992, №9, 3,4.

3. Кочетов А. Истоки "новой" социальной структуры. // Свободная мысль 1993, №9.

4. Міщенко М. Підприємець сьогодні: штрихи до соціально-психологічного портрету. // Філософська і соціологічна думка. 1993. №6.

5. Піча В. Соціологія. - К.: 2000.

6. Руткевич М. Социальная поляризация. // Социологические исследования. 1992. №2.

7. Современная западная социология. Словарь. - М.: 1990.

8. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М.: 1992.

9. Соціологія. - К.: 1999.

10. Соціологія. - Київ-Харків: 1998.

11. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. - К.: 1998.

12. Тадевосян З. Словарь-справочник по социологии и политологии. - М.: 1996.

13. Тощенко Ж. Социология. - М.: 1994.

14. Фролов С. Социология. - М.: 1996.

15. Якуба О. Социология. - Харьков: 1996.