Ознаки поділяють на кількісні і атрибутивні (словесні). Якщо кількісна ознака представлена числом (стаж роботи, заробітна плата), то застосовують загально визнані еталони і одиниці виміру. Для атрибутивних ознак вимірювання означає реєстрацію наявності чи відсутності властивості, що вивчається (категорійні підрахунки).
Набір властивостей явища і відповідних їм чисел називають шкалою вимірювання. Теоретично існує багато типів шкал. За рівнем вимірювання і допустимими арифметичними діями виділяють метричну, номінальну, порядкову (рангову) шкали.
Метрична— це звичайна числова шкала обчислення, яку використовують для вимірювання фізичних величин (ваги, довжини, часу) або результатів обчислення {прибуток, середня заробітна плата). Ознаки метричної шкали поділяють на дискретні і неперервні. Дискретні мають лише окремі, ізольовані значення. Найчастіше це результати лічби: кількість тракторів, число відпрацьованих днів. Неперервні ознаки мають будь-які значення в певних межах — вік, врожайність. Така визначеність неперервної ознаки дещо умовна, її завжди можна представити дискретною (вік — число виповнених літ та ін.).
Номінальна— не шкала найменувань. «Оцифровка» ознак цієї шкали проводиться таким чином, щоб подібним елементам відповідало одне й те саме число, а неподібним — різні числа. Найчастіше використовують штучні вимірники, які приймають значення «1» або «0» залежно від наявності чи відсутності властивості, що вивчається.
Порядкова (рангова) шкала встановлює не тільки відношення подібності елементів, а й послідовності — порядку. Це відношення типу «більше, ніж», «краще, ніж» тощо. Кожному пункту шкали приписується число — ранг, число балів або будь-яка монотонно зростаюча функція (—2, —1, 0, 1, 2), що відбиває послідовність значень, але не відстань між ними.
Окремо взяті елементи будь-якої сукупності характеризуються практично необмеженим числом різних ознак, проте відносно мети дослідження вони мають загальні властивості, що дає підставу розглядати їх як якісно однорідні.
Сукупність — не механічне об'єднання елементів, а упорядкована система, кожний елемент якої являє собою єдність загального і одиничного, необхідного і випадкового. Необхідність виступає як атрибут загального і проявляється сталими властивостями елементів. Ці властивості зумовлені впливом об'єктивно необхідних умов існування та розвитку масового явища, тоді як поодинокі, неповторні властивості є наслідком дії випадкових причин.
Статистична методологія — це комплекс спеціальних, властивих лише статистиці методів і засобів дослідження. Вона ґрунтується на загально філософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах.
Особливості статистичної методології пов'язані:
по-перше, з точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ;
по-друге, з аналізом диференціації їх;
по-третє, з використанням узагальнюючих показників для характеристики об'єктивних статистичних закономірностей.
Основні принципи статистичного дослідження ґрунтуються на принципах матеріалізму. Так, статистика вивчає суспільні явища не ізольовано одне від одною, а виходячи з їх взаємозв'язку і взаємозалежності; виділяє різні типи і форми суспільних явищ, вивчає особливості їх та оцінює вплив факторів, які формують варіацію та динаміку явиш. Суспільні явища розглядаються в їх розвитку, випиляються напрями та тенденції розвитку, перехід незначних кількісних змін у корінні якісні.
Метод статистики ґрунтується на поєднанні аналізу і синтезу. З одного боку, статистика виділяє і окремо вивчає деякі частини явища, які відрізняються умовами і стадіями розвитку, а з іншого, за допомогою притаманних лише їй способів узагальнює дані по всіх частинах, дає відображення явища в цілому, в усій сукупності його сторін, тенденцій і форм розвитку.
Передумовою використання статистичних методів у конкретному дослідженні має бути визначення суті явища, що вивчається, його властивостей і якісної своєрідності. Теоретичний аналіз дає всебічну уяву щодо природи і логіки предмета пізнання, що є об'єктивного ослоною методологічних рішень.
Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить чотири етапи.
Перший етан — збір первинного статистичного матеріалу шляхом реєстрації фактів чи опитування респондентів.
На другому етані зібрані дані підлягають систематизації і групуванню.
На третьому — хід характеристики окремих елементів переходять до узагальнюючих показників у формі відносних чи середніх величин.
Четвертий передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємозалежностей.
За результатами аналізу висновки можуть бути описані в тексті, подані у формі таблиць і графіків.
Етапи об'єднуються метою дослідження. На кожному з них використовують ті методи, які спроможні дати глибоку і всебічну характеристику явищ, що вивчаються. В арсеналі статистики наявні методи вивчення варіації, диференціації і сталості, швидкості й інтенсивності розвитку, узагальнюючі індекси, регресійні моделі та iн. Статистичні методи пов'язані з математикою. У них спільні методи обробки й оцінки даних, але різні предмети пізнання. Математична статистика вивчає закономірності явищ в абстрактній формі, статистика як суспільна наука характеризує розміри і співвідношення суспільних явищ у конкретних умовах існування і розвитку їх.
Як суспільна наука статистика не може розвиватись поза розвитком теоретичних наук про суспільство, зокрема економічної теорії і соціології.
Спираючись на суть, якісну природу явищ, шляхом узагальнення масових даних статистика вивчає:
- характер;
- дію основних законів у реальному житті.
Допускаючи, що комплекс умов і чинників, які формують закономірності, в майбутньому залишаться незмінними, статистика проводить прогнозні розрахунки, які конче необхідні при обґрунтування напрямів соціально-економічної політики.
Отже, можна зробити такий висновок:
1) Статистика — багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними її частинами, тісно пов'язані між собою.
2) Слово «статистика» означає суму знань про державу. В сучасному розумінні статистика обіймає:
- статистичні дані, отримані шляхом масових спостережень;
-статистичну практику, тобто діяльність статистичних установ, які збирають і обробляють інформацію про соціально-економічні явища і процеси;
- статистичну науку.
3) Специфічна риса статистики — узагальнення даних по сукупності в цілому.
4) Статистична методологія — це комплекс спеціальних, властивих лише статистиці методів і засобів дослідження. Вона ґрунтується на загально філософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах.
Особливості статистичної методології пов'язані:
по-перше, з точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ;
по-друге, з аналізом диференціації їх;
по-третє, з використанням узагальнюючих показників для характеристики об'єктивних статистичних закономірностей.
1. Соціально-економічна статистика: Підручник / А.В. Головач.- К. : Вища школа..., 1991 р.
2. Кинг. У., Клиланд Д. Стратегичесое планирование и хозяйственная политика .- М.: Прогресс, 1982 г.